Головуючий суду 1 інстанції - Призерко Д.О.

Доповідач - Назарова М.В.

Справа № 2-627/2012

Провадження № 22ц/782/2182/13

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 липня 2013 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Луганської області у складі:

головуючого судді Назарової М.В.

суддів Галан Н.М., Лісіциної А.І.

при секретарі Зеленській К.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі судових засідань апеляційного суду Луганської області

апеляційну скаргу ОСОБА_2

на рішення Слов'яносербського районного суду Луганської області від 11 грудня 2012 року

у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про розподіл майна подружжя, -

В С Т А Н О В И Л А:

У серпні 2012 року позивачка звернулася до суду із вказаним позовом, який згодом уточнила, та просила розподілити в натурі майно, що є їхньою з відповідачем спільною власністю - земельну ділянку, на якій розташований житловий будинок, інші господарські споруди за адресою: АДРЕСА_1, виділивши їй ?; майно розподілити в натурі, тобто визначивши частку майна кожному з них індивідуальними ознаками.

В обґрунтування позову посилалася на те, що вона перебувала із відповідачем у зареєстрованому шлюбі, під час якого їм було виділено земельну ділянку під будівництво житлового будинку, який вони згодом побудували. Рішенням суду від 11.09.2008 року їх шлюб розірваний. Оскільки зазначену земельну ділянку придбано ними з чоловіком у шлюбі, бажає поділити її.

Оскаржуваним рішенням суду першої інстанції в задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 відмовлено.

В апеляційній скарзі апелянт просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове по суті позовних вимог, оскільки судом порушено норми матеріального та процесуального права.

Вислухавши доповідь судді, пояснення осіб, які брали участь у судовому засіданні, розглянувши справу у межах доводів апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду, колегія суддів вважає апеляційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Статтею 11 ЦПК України передбачено, що суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, в межах заявлених вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Статтею 60 ЦПК України передбачено, що кожна сторона зобов»язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 ЦПК України.

Відповідно до вимог ст. 213 ЦПК України законним і обґрунтованим є рішення, коли суд виконав всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом на основі повного і всебічного з'ясування обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених такими доказами, які були досліджені у судовому засіданні.

Вказане рішення відповідає зазначеним вимогам закону.

Відповідно до ст. 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини /навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо/.

Згідно ч. 1 ст. 69 СК України дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу.

З матеріалів справи вбачається, що сторони перебували у зареєстрованому шлюбі з 08.01.1955 року /а.с. 76/, який було розірвано, про що надається копія свідоцтва про розірвання шлюбу серії НОМЕР_1 від 09.10.2008 року /а.с. 6/.

Відповідно до державного акту на право приватної власності на землю серії ІІІ-ЛГ № 081673 від 10.02.1996 року ОСОБА_3, який мешкає: АДРЕСА_1, на підставі рішення №139 Металістської сільради народних депутатів від 28.11.1995 року було передано у приватну власність земельну ділянку площею 0,1092 га в межах згідно з планом; земельна ділянка розташована на території Металістської сільської Ради Слов'яносербського району; землю передано для обслуговування житлового будинку та господарських споруд. Акт зареєстровано в книзі записів держаків на право приватної власності на землю за № 338 /а.с. 5/.

Згідно п. 5 ч. 1 ст. 57 СК України особистою приватною власністю дружини, чоловіка є земельна ділянка, набута нею, ним за час шлюбу внаслідок приватизації земельної ділянки, що перебувала у її, його користуванні, або одержана внаслідок приватизації земельних ділянок державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій, або одержана із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених Земельним кодексом України.

За таких умов, коли позивачем ставиться питання про розподіл спільного майна подружжя на підставі ст.ст. 60, 69 СК України, висновок суду про те, що зазначена земельна ділянка є особистою приватною власністю відповідача, а тому не підлягає поділу, ґрунтується на матеріалах справи.

Як пояснили представники позивача в суді апеляційної інстанції, ані акт про право приватної власності на землю, ані рішення, на підставі якого було видано зазначений акт, не скасовані та не визнані недійсними.

Доводи апеляційної скарги про необхідність скасування державного акту на право власності на землю, про порушення норм будівництва спільним сином сторін на земельній ділянці, яку було відчужено відповідачем на користь першого, не є предметом розглядуваної справи взагалі.

Що стосується доводу скарги про посилання суду першої інстанції під час прийняття рішення на п. 5 ч. 1 ст. 75 СК України, то він також не заслуговує на увагу, адже хоча таке посилання і зроблене, але за текстом відтворюється зміст саме п. 5 ч. 1 ст. 57 СК України, яка підлягає застосуванню до спірних правовідносин.

Відповідно до ч. 1 ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Згідно ч. 2 ст. 308 ЦПК України не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Керуючись ст.ст. 303, 304, 307, 308 ЦПК України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.

Рішення Слов'яносербського районного суду Луганської області від 11 грудня 2012 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом 20 днів.

Головуючий: Судді: