Справа № 2/359/229/13 Головуючий у І інстанції Кабанячий Ю.В.
Провадження № 22-ц/780/3641/13 Доповідач у 2 інстанції Мельник Я.С.
Категорія 40 11.07.2013
УХВАЛА
Іменем України
08 липня 2013 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Київської області у складі:
головуючого - Мельника Я.С.,
суддів: Волохова Л.А.,Матвієнко Ю.О.,
за участі секретаря Баліна П.П.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 16 квітня 2013 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ОСОБА_4, Бориспільского районного підприємства теплових мереж «Райтепломережа», третя особа орган опіки та піклування Великоолександрівського виконавчого комітету Великоолександрівської сільської ради про визнання свідоцтва про право власності на житло недійсним, -
ВСТАНОВИЛА:
У листопаді 2012 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом про визнання свідоцтва про право власності на житло недійсним.
В обґрунтування позовних вимог вказував, що 23 грудня 2005 року виконавчим комітетом Великоолександрівської сільської ради його сім'ї було надано 3-х кімнатну квартиру, яка знаходиться за адресою АДРЕСА_1.
Вказував, що ордер на вказану квартиру був виданий на ім'я його дружини ОСОБА_5 В ордері були записані всі члени сім'ї, а саме: він, ОСОБА_2, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_3, ОСОБА_8, ОСОБА_9 та ОСОБА_10 Крім вищевказаної квартири у них є квартира, яка знаходиться в АДРЕСА_2, яка приватизована на ОСОБА_6, ОСОБА_9, ОСОБА_7. ОСОБА_10 та ОСОБА_5 Він не зареєстрований в спірній квартирі, оскільки не встиг знятися з реєстрації за попередньою адресою. Вважає дії відповідача ОСОБА_3 щодо приватизації спірної квартири неправомірними та такими, що позбавили його можливості використати своє право на безоплатну приватизацію.
Враховуючи вищезазначене, просив суд визнати свідоцтво №589 про право власності на житло від 23.11.2007 р., видане на ім'я ОСОБА_3 та ОСОБА_8 недійсним.
Рішенням Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 16 квітня 2013 року в задоволенні позову відмовлено.
Не погоджуючись з вказаним рішенням, ОСОБА_2 звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить його скасувати, посилаючись на його необґрунтованість та порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права з ухваленням нового рішення про задоволення його позовних вимог.
Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення сторін, що з'явилися, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, вважає за необхідне її відхилити наступних підстав.
Відповідно до ст. ст. 213, 214 ЦПК України рішення повинно бути законним і обґрунтованим та відповідати на питання: чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.
Судом першої інстанції встановлено та як вбачається з довідки Великоолександрівської сільської ради власником особового рахунку по адресі АДРЕСА_1 є ОСОБА_3 (а.с.10,59). Разом з нею зареєстровані ще троє осіб: ОСОБА_7-чоловік. ОСОБА_8-дочка, ОСОБА_9-брат чоловіка. Таким чином відповідачі вселилися у спірну квартиру як члени сім'ї.
23.11.2007 р. на ім'я відповідачів ОСОБА_3 та ОСОБА_8, зареєстрованих в спірній квартирі, було видано свідоцтво №589 на право власності на житло, яке розташоване за адресою АДРЕСА_1 в рівних долях (а.с.8). На підставі вказаного свідоцтва право власності ОСОБА_3 та ОСОБА_8 було зареєстровано в Бориспільському БТІ (а.с.52) та виданий технічний паспорт на спірну квартиру (а.с.60).
Право власності, згідно ст.328 ЦК України, набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
Згідно ст. 1 Закону України "Про приватизацію державного житлового фонду" приватизація державного житлового фонду (приватизація) - це відчуження квартир (будинків), кімнат у квартирах та одноквартирних будинках, де мешкають два і більше наймачів, та належних до них господарських споруд і приміщень (підвалів, сараїв і т.ін. державного житлового фонду на користь громадян України. При цьому, відповідно цього Закону, передача займаних квартир (будинків) здійснюється в спільну сумісну часткову власність за письмовою згодою всіх повнолітніх членів сім'ї, які постійно мешкають в даній квартирі (будинку), в тому числі тимчасово відсутніх, за якими зберігається право на житло, з обов'язковим визначенням уповноваженого власника квартири. Відповідно до ч.2 ст. 8 вказаного Закону, передача займаних квартир здійснюється в спільну сумісну власність за письмовою згодою всіх повнолітніх членів сім'ї, які постійно мешкають у цій квартирі, з обов'язковим визначенням відповідального власника квартири. Також, згідно ст. 64 ЖК України, до членів сім"ї наймача належать дружина н їх діти і батьки. Членами сім'ї наймача може бути визнано й інших осіб, якщо вони проживають разом з наймачем і ведуть з ним спільне господарство.
Відповідно до ст. ст. 10, 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ЦПК України. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі.
Відповідно до ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. Згідно ст.. 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. Якщо суд визнає поважними причинами пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.
Законодавством України поважними причинами пропуску строку визнаються, зокрема: тривала хвороба спадкоємців; велика відстань між місцем постійного проживання спадкоємців і місцем знаходження спадкового майна; складні умови праці, які, зокрема, пов'язані з тривалими відрядженнями, у тому числі закордонними; перебування спадкоємців на строковій службі у складі Збройних Сил України; необізнаність спадкоємців про наявність заповіту тощо.
Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції прийшов до обґрунтованого висновку про застосування строків позовної давності, оскільки позивачем не надано суду належних і допустимих доказів щодо поважності причин пропуску зазначених строків.
Відповідно до ст.308 ЦПК України, апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.
Таким чином, суд першої інстанції правильно встановив характер спірних правовідносин, фактичні обставини справи, застосував матеріальний закон, який підлягав застосуванню, під час розгляду справи не допустив порушень процесуального закону, які б були обов'язковою підставою для скасування рішення, підстав для закриття провадження у справі немає, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, а тому апеляційну скаргу необхідно відхилити, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.
Керуючись ст.ст. 307, 308 ЦПК України, колегія суддів
УХВАЛИЛА:
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.
Рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 16 квітня 2013 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.
Головуючий:
Судді: