Справа № 2-2395/11

Провадження №2/761/1029/2013

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

22 січня 2013 року Шевченківський районний суд м. Києва у складі:

головуючого судді: Маліновської В.М.

при секретарі Лазоришинець К.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Шевченківського районного суду міста Києва цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Комерціний банк «Надра», третя особа: ОСОБА_2, про визнання кредитного договору недійсним, -

В С Т А Н О В И В:

У квітні 2010 року позивач звернулася до Шевченківського районного суду м.Києва з позовом до ВАТ «КБ «Надра», третя особа: ОСОБА_2, про визнання кредитного договору недійсним, в якому просила: - 1. визнати недійсним пункти 1.1. та 3.3.1. кредитного договору № 135/П56/2008-840 від 09 липня 2008 року укладений між позивачем - ОСОБА_1 та відповідачем - ВАТ «КБ «Надра»; - 2. зобов'язати ВАТ «Комерціний банк «Надра» внести зміни до п. 1.1. кредитного договору № 135/П/56/2008-840 від 09 липня 2008 року укладеного між позивачем та відповідачем та викласти в такий редакції: - «Банк надає Позичальнику у тимчасове користування на умовах забезпеченості, повернення, строковості, та платності грошові кошти (надалі по тексту - «Кредит») у сумі 977 918 (дев'ятсот сімдесят сім тисяч дев'ятсот вісімнадцять) грн. 22 коп. в порядку і на умовах, визначених цим договором. 3. зобов'язати ВАТ КБ «Надра» внести зміни до п.3.3.1 кредитного договору № 135/П56/2008-840 від 09 липня 2008 року укладеного між позивачем та відповідачем з урахуванням змін внесених до п. 1.1. кредитного договору; - 4. стягнути судові витрати.

Разом з тим, 19 листопада 2012 року позивачем до суду подано заяву про зміну предмету позову, в якій позивач просив: - визнати недійсним кредитний договір №135/П56/2008-840 від 09 липня 2008 року, укладений між ОСОБА_1 та ВАТ «КБ «Надра» (а.с. 133 - 136).

Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що 09 липня 2008 року між нею та ОСОБА_3 були укладені договори купівлі-продажу земельних ділянок. Згідно умов договору купівлі-продажу ОСОБА_3 зобов'язаний передати у власність позивачу земельні ділянки, а позивач у свою чергу зобов'язана сплатити вартість вказаних земельних ділянок. На виконання умов договорів купівлі-продажу, позивач мав внести на користь ОСОБА_3 плату в розмірі 1 165 308, 00 грн., а вніс лише 187 389, 78 коп. для сплати решти вартості земельних ділянок, яка становила 977 918, 22 грн., позивач звернулась до ВАТ КБ «Надра» з метою отримання коштів в кредит.

09 липня 2008 року між нею та відповідачем було укладено кредитний договір № 135/П56/2008-840 (Договір) за умовами якого, позивачу було надано цільовий кредит в сумі 202 020, 00 доларів США. Вказані кредитні кошти були надані позивачу, для їх цільового використання, а саме на придбання нерухомого майна (земельних ділянок).

Разом з тим, позивач вважає, що Договір в частині валюти не відповідає вимогам чинного законодавства, оскільки грошовою одиницею зобов'язання за кредитним договором є долар США, а сума зобов'язання повинна бути виражена у національній валюті, тобто - гривні.

Також, позивач обґрунтовує свою позицію тим, що існує істотна зміна становища, щодо виконання боргових зобов'язань за вказаним Договором, у зв'язку з світовою фінансовою кризою вартість валютних ресурсів по відношенню до гривні зросла, що призвело до збільшення боргових зобов'язань позивача.

Крім того, позивач вважає, що при укладенні кредитного договору відповідачем порушено вимоги ЗУ «Про захист прав споживачів» (ст. 18), оскільки умови договору обмежують права споживача, йому не надано інформації про умови кредитування, сукупну вартість кредиту та не попереджено про валютні ризики.

Представник позивача ОСОБА_4 в судовому засіданні позов підтримав в повному обсязі та просив задовольнити.

Представник відповідача ОСОБА_5 в судовому засіданні пояснив, що позов заперечує в повному обсязі та просив відмовити в задоволенні позовних вимог, посилаючись на його безпідставність і необґрунтованість.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, судом встановлено наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

У судовому засіданні достовірно встановлено, що 09 липня 2008 року між позивачем та ВАТ «Комерційний банк «Надра» укладено Кредитний договір №135/П/56/2008-840 (а.с. 7-9). Згідно умов Кредитного договору відповідачем було надано позивачу кредит у розмірі 202 020 доларів 00 центів США з відсотковою ставкою 14,49 % на рік та остаточною датою повернення кредиту 10 травня 2024 року, комісія за розрахунки складає 3,6 %, щомісячна сума мінімально необхідного платежу становить 2 764, 64 доларів США і підлягає внесенню до 10-го числа поточного місяця. При цьому, відповідальність позичальника за прострочення виконання зобов'язань передбачена пунктом 5 договору. Отже, в умовах Кредитного договору повною мірою міститься інформація щодо сукупної вартості кредиту та її складових.

На даний час ВАТ «Комерційний банк «Надра» перейменовано на Публічне акціонерне товариство «Комерційний банк «Надра».

Відповідно до ч. 1 ст. 627 ЦК України яка визначає, що сторони є вільними в укладанні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Таким чином, свобода договору означає право громадян вступати чи утримуватись від вступу у будь-які договірні відносини. Свобода договору проявляється також у можливості наданій сторонам визначати умови такого договору.

Згідно вимог ст.ст. 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Отже, підписавши вказаний вище Кредитний договір № 135/П/56/2008-840 позивач вступив в договірні відносини з відповідачем, взявши на себе певні обов'язки зазначені у договорі із зазначенням терміну виконання даних зобов'язань.

У відповідності зі ст. 2 Закону України «Про банки і банківську діяльність» банківський кредит - це будь-яке зобов'язання банку надати певну суму грошей, будь-яка гарантія, будь-яке зобов'язання придбати право вимоги боргу, будь-яке продовження строку погашення боргу, яке надано в обмін на зобов'язання боржника щодо повернення заборгованої суми, а також на зобов'язання на сплату процентів та інших зборів з такої суми.

Згідно із ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави (§ 1. Позика), якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Відповідно до положень ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Положеннями ч. 1 ст. 1049 ЦК України встановлено, що позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Таким чином, позичальник зобов'язаний повернути позику у тій валюті, в якій отримав кредит.

Згідно ст. 524 ЦК України зобов'язання має бути виражене у грошовій одиниці України - гривні. Сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов'язання в іноземній валюті.

Відповідно до положень ст. 533 ЦК України грошове зобов'язання має бути виконане у гривнях. Якщо у зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом. Використання іноземної валюти, а також платіжних документів в іноземній валюті при здійсненні розрахунків на території України за зобов'язаннями допускається у випадках, порядку та на умовах, встановлених законом.

Частиною 2 ст. 192 ЦК України встановлено, що іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом.

Порядок використання іноземної валюти визначається Законами України «Про банки та банківську діяльність», «Про Національний банк України», Декретом Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю», виданими відповідно до них нормативними актами, якими передбачена можливість здійснення розрахунків в іноземній валюті при одержанні банківського кредиту в іноземній валюті та його погашенні.

Так, відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 47 Закону України «Про банки та банківську діяльність» на підставі банківської ліцензії банки мають право здійснювати розміщення залучених коштів від свого імені, на власних умовах та на власний ризик. Під терміном «кошти» відповідно до ст. 2 цього Закону розуміються гроші у національній або іноземній валюті чи їх еквівалент.

Частиною 1 ст. 49 даного Закону передбачено, що розміщення банком залучених коштів визнано кредитною операцією, а згідно з п. 1 ч. 2 ст. 47 цього Закону банк має право здійснювати операції з валютними цінностями.

В судовому засіданні встановлено, що Відкрите акціонерне товариство Комерційний банк «Надра» на час укладення Кредитного договору мало Банківську ліцензію на здійснення операцій, визначених ч. 1 та п.п. 5-11 ч. 2 ст. 47 Закону України «Про банки та банківську діяльність», а також дозвіл НБУ на право здійснення операцій, визначених п. 1-4 ч. 2 та ч. 4 ст. 47 Закону України «Про банки та банківську діяльність» (а.с. 116-118), серед яких передбачено право здійснювати операції з валютними цінностями.

Крім того, у п. 10 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» від 30 березня 2012 року № 5 роз'яснено, що згідно ст. 99 Конституції України грошовою одиницею України є гривня. Вказана стаття визначає правовий статус гривні, але не встановлює сферу її обігу, а ст. 192 ЦК України передбачено, що іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом. Отже, банк як фінансова установа, отримавши у встановленому законом порядку (ст.ст. 19, 47 Закону України «Про банки і банківську діяльність») банківську та генеральну ліцензії на здійснення валютних операцій або письмовий дозвіл на здійснення операцій із валютними цінностями, який до переоформлення Національним банком України відповідних ліцензій на виконання вимог п. 1 розділу II Закону України від 15 лютого 2011 року № 3024-VI «Про внесення змін до деяких законів України щодо регулювання діяльності банків» є генеральною ліцензією на здійснення валютних операцій, має право здійснювати операції з надання кредитів у іноземній валюті (п. 2 ст. 5 Декрету про валютне регулювання).

Щодо вимог пп. «в» п. 4 ст. 5 цього Декрету, який передбачає наявність індивідуальної ліцензії Національного банку України на здійснення операцій щодо надання та одержання резидентами кредитів у іноземній валюті, якщо терміни і суми таких кредитів перевищують встановлені законодавством межі, то, оскільки на цей час законодавством України не встановлено термінів і сум кредитів у іноземній валюті як критеріїв їх віднесення до сфери дії режиму індивідуального ліцензування, ця норма не може застосовуватись судами.

Враховуючи вищевикладене, суд прийшов до висновку, що при укладенні Кредитного договору не було допущено порушень чинного законодавства, зокрема положень ЦК України, а твердження позивача, викладені у позовній заяві, щодо невідповідності умов Кредитного договору законодавству України з підстав так чи інакше пов'язаних з тим, що валютою кредитування є долари США, є цілком безпідставними та такими, що не ґрунтуються на вимогах закону.

Щодо посилань позивача на необхідність визнання Кредитного договору недійсним згідно ст. 18 ЗУ «Про захист прав споживачів», то укладаючи договір, сторона з'ясовує, на яких умовах він укладається, а відтак з власної ініціативи на момент отримання коштів визначає для себе правила подальшої поведінки, які в подальшому не мають безпідставно змінюватися на вимогу однієї зі сторін. Тому суд прийшов до висновку, що вказані обставини не можуть бути підставою для визнання Кредитного договору недійсним.

Отже, як встановлено судом при укладенні кредитного договору сторонами додержано вимог, необхідних для чинності цього правочину і передбачених Цивільним кодексом України та Законом України "Про захист прав споживачів", в редакції, яка діяла на час укладення договору.

Положеннями ч. 1 ст. 215 ЦК України передбачено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою ст. 203 цього Кодексу.

При цьому, відповідно до вимог ч.ч. 1-3, 5, 6 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Окрім того, слід зазначити, що однією з засад судочинства, регламентованих п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України, є змагальність сторін та свобода в наданні ними до суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до положень ч. 3 ст. 10 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Згідно з вимогами ст.ст. 57-60 ЦПК України засобами доказування в цивільній справі є пояснення сторін і третіх осіб, показання свідків, письмові докази, речові докази і висновки експертів. Суд приймає до розгляду лише ті докази, які мають значення для справи. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Таким чином, оцінюючи належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, враховуючи те, що обставини, на які посилається позивач як на підставу для задоволення позову, не знайшли свого підтвердження в судовому засіданні, оскільки не ґрунтуються на достатніх, належних та допустимих доказах, а позовні вимоги щодо визнання недійсним Кредитного договору не ґрунтуються на жодній з підстав недійсності правочину, передбачених ЦК України, суд прийшов до висновку, що у задоволенні позову слід відмовити.

Враховуючи наведене, на підставі ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів», ст.ст. 2, 47, 49 Закону України «Про банки і банківську діяльність», ст.ст. 192, 203, 215, 524, 525, 526, 533, 627, 1046, 1049, 1054 ЦК України та керуючись ст.ст. 10, 11, 57-60, 64, 179, 208, 209, 212-215, 218, 222, 223, 294, 296 ЦПК України, суд -

В И Р І Ш И В :

Позовну заяву ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Комерціний банк «Надра», третя особа: ОСОБА_2, про визнання кредитного договору недійсним - залишити без задоволення.

Рішення може бути оскаржено до Апеляційного суду м.Києва через Шевченківський районний суд м.Києва шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя: