ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КИЄВА
справа № 2602/1507/12
провадження № 1/753/216/13
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"21" червня 2013 р.
Дарницький районний суд м. Києва в складі:
головуючого судді Заруби П.І.,
при секретарі Шегеда Ю.О.,
за участю прокурора Беззубець А.Л.,
представника потерпілого ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві кримінальну справу по обвинуваченню:
ОСОБА_3, який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 року у с. Білка Тростянецького району Сумської області, є громадянином України, має вищу освіту, одружений, приватний підприємець, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1, проживає за адресою: АДРЕСА_2, раніше не судимий,
за ст. 356, ч.1 ст. 194 КК України;
В С Т А Н О В И В:
Органом досудового слідства ОСОБА_3 обвинувачується у вчиненні самоправства, тобто самовільному, всупереч установленому законом порядку, вчиненні дій, правомірність яких оспорюється окремим громадянином із заподіянням значної шкоди інтересам громадянина, а також в умисному знищенні та пошкодженні чужого майна, що заподіяло шкоду у великих розмірах, які він вчинив за наступних обставин.
ОСОБА_4 згідно рішення Київської міської Ради народних депутатів № 161-1/663 від 23 грудня 1999 року, отримав державний акт на право власності на землю від 3 серпня 2000 року та став законним власником земельної ділянки АДРЕСА_3.
В період до 2006 року ОСОБА_4, збудував огорожу та гараж, які межували з земельною ділянкою АДРЕСА_4 При цьому частина гаража та частина огорожі, які були збудовані ОСОБА_5 виходили за межі земельної ділянки АДРЕСА_3 та частково знаходились на земельній ділянці АДРЕСА_4, яка на час будівництва не перебувала ні в чиїй приватній власності. В подальшому щодо земельної ділянки АДРЕСА_4 відбувалися спори по визначенню власності на ділянку, які розглядались різними судовими інстанціями. Право власності на земельну ділянку АДРЕСА_4 доводили громадяни ОСОБА_6 та ОСОБА_7 В свою чергу вказані громадяни довірили займатися вирішенням судових спорів та вирішенням питання щодо володіння земельною ділянкою АДРЕСА_4 громадянину ОСОБА_3.
8 квітня 2009 року ОСОБА_6 та ОСОБА_7 звернулись до Дарницького районного суду м. Києва з позовною заявою про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою, в якій просили щоб суд зобов'язав власника ділянки АДРЕСА_3 ОСОБА_4 відновити межі земельних ділянок шляхом знесення (демонтажу) паркану та гаража, які встановлені поза межами ділянки АДРЕСА_3. Справа розглядалась суддею Дарницького районного суду м. Києва. 7 червня 2010 року ОСОБА_6, ОСОБА_7 та їх представник ОСОБА_3 вносять уточнення до вказаних вище позовних вимог. Відповідачем по справі був ОСОБА_4, який оспорював правомірність вимог ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_3
Згідно ч.2 ст. 152 Земельного кодексу України земельні спори з приводу володіння, користування і розпорядженням земельними ділянками вирішуються виключно судами.
ОСОБА_3, виступаючи від імені своєї дружини та ОСОБА_6, в період до 20 липня 2010 року, найняв групу робітників, невстановлених слідством осіб з метою перенесення, знищення та пошкодження паркану і гаража ОСОБА_4 Завідомо знаючи про судовий порядок вирішення земельних спорів, всупереч встановленому порядку, без законних повноважень, ОСОБА_3 в період з 20 по 28 липня 2010 року, використовуючи найманих робітників та приймаючи безпосередню участь, самовільно частково демонтував, переніс, пошкодив та знищив частину огорожі, гаража, садових рослин, які належали ОСОБА_4, чим умисно знищив та пошкодив майно, а саме: збірну залізобетонну огорожу (паркан), елементи мощення, садові рослини, гараж, залізобетонне покриття перед гаражем. Внаслідок злочинних дій ОСОБА_3 громадянину ОСОБА_4 заподіяно шкоду в розмірі 129199.8 гривень, що є великим розміром так як на день вчинення злочину розмір шкоди у 250 і більше разів перевищує неоподаткований мінімум доходів громадян.
Згідно висновку експерта № 14-10/245-б-11 від 28 грудня 2011 року розмір шкоди заподіяної ОСОБА_4 внаслідок переносу паркану та знищення та пошкодження садових рослин склав за станом на липень 2010 року - 29020.80 гривень. Розмір шкоди заподіяної ОСОБА_4 внаслідок руйнування гаражу в цінах на липень 2010 року складає - 100179.00 гривень.
Зазначені вище дії ОСОБА_8 органами досудового слідства кваліфіковані за ч.1 ст. 194, ст. 356 КК України.
Підсудний ОСОБА_8 свою вину у вчинених злочинах не визнав, не визнав цивільного позову, від дачі показань відмовився. Проте, будучи допитаним на досудовому слідстві, ОСОБА_3 пояснював, що виконував припис держкомзему № П 1012/38 від 9 червня 2010 року, ніяких самоправних дій не вчиняв. Вимоги припису були виконані та закриті актом держкомзему № А 1478/23 від 29 липня 2010 року. Пояснив, що переставив паркан ОСОБА_4 на дійсну межу, що він діяв відкрито, про виконання робіт було повідомлено Дарницьке РУ ГУ МВС України в м. Києві. Всі дії, ОСОБА_3 вчиняв на своїй території. Об'єкт самоправного будівництва на його ділянці розбирався з дозволу ОСОБА_4 (Т.3, а.с. 165-167).
Потерпілий ОСОБА_4 відмовився надавати покази в судовому засіданні. Однак, як вбачається з його показів на досудовому слідстві, йому на праві власності належить садовий будинок та земельна ділянка АДРЕСА_3 в садівничому товаристві «Будівельник -1». В цьому товаристві ОСОБА_3, належить також садовий будинок та земельна ділянка АДРЕСА_5, а ОСОБА_6 належить 7/11 частин садового будинку, що розташований на земельній ділянці АДРЕСА_4 частин належить дружині ОСОБА_3 - ОСОБА_7 Всі три земельні ділянки між собою межують. 20 липня 2010 року ОСОБА_3 та ОСОБА_6, діючи самоправно, використовуючи найманих робочих почали знищувати та пошкоджувати майно ОСОБА_4 В результаті злочинних дій ОСОБА_3 потерпілому ОСОБА_4 була завдана матеріальна та моральна шкода (Т.1 а.с.83-86).
В судовому засіданні на стадії доповнень підсудний ОСОБА_3 заявив клопотання про повернення справи на додаткове розслідування пославшись на неповноту і неправильність досудового слідства, які не можливо усунути у суді.
Допитавши свідків, експерта, дослідивши показання підсудного та потерпілого, дані ними на досудовому слідстві, та письмові докази, заслухавши думку прокурора, представника потерпілого та підсудного, суд вважає, що справу необхідно направити на додаткове розслідування у зв'язку з неконкретністю пред'явленого підсудному обвинувачення та неповнотою досудового слідства, яку неможливо усунути в судовому засіданні.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 281 КПК України 1960 року, повернення справи на додаткове розслідування з мотивів неповноти або неправильності досудового слідства може мати місце лише тоді, коли ця неповнота або неправильність не може бути усунута в судовому засіданні.
Згідно з роз'ясненнями, що містяться в п. 8 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 2 від 11 лютого 2005 року «Про практику застосування судами України законодавства, що регулює повернення кримінальних справ на додаткове розслідування», досудове слідство визнається неповним, якщо під час його проведення всупереч вимогам ст. ст. 22, 64 КПК України не були досліджені або були поверхово чи однобічно досліджені обставини, які мають істотне значення для правильного вирішення справи (не були допитані певні особи; не витребувані й не досліджені документи, речові та інші докази для підтвердження або спростування таких обставин; не досліджені обставини, зазначені в ухвалі суду, який повернув справу на додаткове розслідування, коли необхідність дослідження тієї чи іншої з них випливала з нових даних, установлених при судовому розгляді; не були з'ясовані з достатньою повнотою дані про особу обвинуваченого; тощо).
Статтею 22 КПК України 1960 року визначено, що прокурор, слідчий і особа, яка провадить дізнання, зобов'язані вжити всіх передбачених законом заходів для всебічного, повного і об'єктивного дослідження обставин справи, виявити як ті обставини, що викривають, так і ті, що виправдують обвинуваченого, а також обставин, що пом'якшують і обтяжують його відповідальність.
Відповідно до вимог ст. 64 КПК України 1960 року, при провадженні досудового слідства, дізнання і розгляді кримінальної справи в суді підлягають доказуванню: 1) подія злочину (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення злочину); 2) винність обвинуваченого у вчиненні злочину і мотиви злочину; 3) обставини, що впливають на ступінь тяжкості злочину, а також обставини, що характеризують особу обвинуваченого, пом'якшують та обтяжують покарання; 4) характер і розмір шкоди, завданої злочином, а також розмір витрат закладу охорони здоров'я на стаціонарне лікування потерпілого від злочинного діяння.
Виходячи із вказаних норм процесуального закону, під повнотою дослідження слід розуміти правильне визначення предмету доказування, тобто, з'ясування усіх обставин, які підлягають доказуванню у кримінальній справі, системну оцінку всіх допустимих і належних доказів у сукупності, що є основою прийняття законного і обґрунтованого рішення у справі.
Пред'явлене особі обвинувачення, згідно зі ст. 132 КПК України 1960 року, має бути конкретним і містити дані про час, місце та інші обставини вчинення злочину, оскільки особа має право знати, в чому саме вона обвинувачується і захищатися від пред'явленого їй обвинувачення.
Крім того, дані положення випливають з п. (а) ч. 3 ст. 6 Європейської Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року, ратифікованої Верховною Радою України 17 липня 1997 р., згідно якого кожен, кого обвинувачено у вчиненні кримінального правопорушення, має право бути негайно i детально поінформованим зрозумілою для нього мовою про характер i причину обвинувачення проти нього.
Проте, як убачається з матеріалів кримінальної справи, ці вимоги закону під час досудового слідства не були виконані, а обставини, які мають істотне значення для правильного вирішення справи, належним чином не з'ясовані.
Об'єктивна сторона складу злочину передбаченого ст. 356 КК України передбачає наявність таких ознак як: самовільне вчинення будь-яких дій; оспорювання правомірності цих дій іншими громадянами; заподіяння такими діями значної шкоди інтересам громадянина.
Зі змісту диспозиції ч. 1 ст. 194 КК України вбачається, що об'єктивна сторона вказаного злочину полягає у вчиненні альтернативних діянь, а саме: знищенні або пошкодженні чужого майна, а також у суспільно-небезпечних наслідках - шкоді у великих розмірах. Отже, склад злочину матиме місце лише тоді, коли винна особа умисно знищить або пошкодить чуже майно й внаслідок вказаних дій буде завдано шкоди у великому розмірі.
В обвинуваченні зазначено, що ОСОБА_3 в період з 20 по 28 липня 2010 року, використовуючи найманих робітників та приймаючи безпосередню участь, самовільно частково демонтував, переніс, пошкодив та знищив частину огорожі, гаража, садових рослин, які належали ОСОБА_4, чим умисно знищив та пошкодив майно, а саме: збірну залізобетонну огорожу (паркан), елементи мощення, садові рослини, гараж, залізобетонне покриття перед гаражем.
Однак висновки органу досудового слідства не базуються на зібраних по справі доказах, а обвинувачення ОСОБА_3 сформульоване неконкретно, так як не містить всіх необхідних даних, які відображають подію злочину.
Так, в порушення вимог закону щодо конкретності пред'явленого обвинувачення слідчий в постанові про притягнення як обвинуваченого та обвинувальному висновку не зазначив якими саме діяннями ОСОБА_3 вчинив інкриміновані йому злочини, пославшись лише на окремі елементи ознак об'єктивної сторони, допустив суперечності у визначенні діянь.
Крім цього, склади злочинів передбачених ст.ст. 356, ч. 1 ст. 194 КК України сформульовано як матеріальні, тобто настання наслідків є обов'язковою ознакою об'єктивної сторони вказаних злочинів. Разом з цим, слідчий безпідставно узагальнив суму завданої шкоди, не зазначивши детально вартості та найменувань кожного зі знищених або пошкоджених предметів.
Зазначена неконкретність пред'явленого обвинувачення ОСОБА_3 позбавляє його права знати в чому він обвинувачується та позбавляє його права на захист від такого обвинувачення та є підставою для повернення справи на додаткове розслідування.
Під час розслідування кримінальної справи органами досудового слідства допущено неповноту досудового слідства та не вичерпані всі можливості одержання додаткових доказів під час додаткового розслідування справи. Не з'ясовано всі обставини, які необхідні для встановлення об'єктивної істини у справі.
Вказана неповнота досудового слідства полягає в неналежній перевірці доводів ОСОБА_3 дані ним під час допиту в якості обвинуваченого про демонтаж гаражу та огорожі за попередньої згоди потерпілого ОСОБА_4 (Т.3, а.с. 165-167). ОСОБА_3 вказував, що є свідки даної розмови, про те слідчий відповідних заходів не вжив.
Так, допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_9 пояснив, що був найнятий ОСОБА_3 для різних робіт. За вказівкою ОСОБА_3 він переносив паркан ОСОБА_4 Пояснив, що був присутній при розмові ОСОБА_3 та ОСОБА_4, коли останній дозволив демонтувати гараж. Свідок ОСОБА_10 показав, що ОСОБА_4 побудував гараж вийшовши за межі своєї ділянки. ОСОБА_5 була написана розписка, про те що він все виправить, але так нічого і не виправив. ОСОБА_3 була написана скарга на дане порушення. ОСОБА_4 неодноразово викликався до засідання правління садового товариства, але не з'являвся, тому скарга була розглянута без нього. Зі слів ОСОБА_3 йому відомо, що ОСОБА_4 дозволив розібрати гараж.
Наведенні невідповідності і суперечності у доказах, невстановлення обставин, які підлягають обов'язковому доказуванню та неконкретність пред'явленого обвинувачення, розцінюються судом як порушення вимог ст.ст. 22, 64 КПК України. Враховуючи специфіку процесуальної форми судового розгляду, суд позбавлений можливості дати належну оцінку суперечностям у наданих доказах з позицій їх достовірності і допустимості та прийняти об'єктивне рішення у справі, тобто допущену неповноту досудового слідства не можна усунути в судовому засіданні.
На підставі викладеного, керуючись ст. 281 КПК України, суд,-
ПОСТАНОВИВ:
Клопотання підсудного ОСОБА_3 - задовольнити.
Кримінальну справу по обвинуваченню ОСОБА_3 у вчиненні злочинів, передбачених ст. 356, ч. 1 ст. 194 КК України повернути прокурору Шевченківського району м. Києва для проведення додаткового розслідування.
Запобіжний захід ОСОБА_3 у вигляді підписки про невиїзд з постійного місця проживання - залишити без змін.
На постанову може бути подана апеляція до Апеляційного суду м. Києва через Дарницький районний суд м. Києва протягом семи діб з дня її винесення.
СУДДЯ: