Справа № 157/524/13-а

Провадження №2-а/157/21/13

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 липня 2013 року місто Камінь-Каширський

Камінь-Каширський районний суд Волинської області в складі:

головуючого - судді Антонюк О.В.,

при секретарі - Мельницькій Г.П.,

за участю позивача – ОСОБА_1,

представника відповідача – ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України у Камінь-Каширському районі Волинської області про визнання дій протиправними та зобов'язання призначити пенсію за віком із зменшенням пенсійного віку,

встановив:

У квітні 2013 року ОСОБА_1 звернулася в суд із вказаним позовом, у якому зазначає, що народилася 17 жовтня 1962 року у с. Підріччя Камінь-Каширського району Волинської області, де проживає по даний час. Вказаний населений пункт відноситься до зони гарантованого добровільного відселення. Згідно зі ст. 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», вона має право на призначення пільгової пенсії із зменшенням пенсійного віку, як особа, яка постійно проживала в зоні гарантованого добровільного відселення і станом на 1 січня 1993 року прожила у цій зоні не менше 3 років, у зв’язку з чим в березні 2013 року звернулася до відповідача з відповідною заявою. Управлінням Пенсійного фонду України у Камінь-Каширському районі їй було відмовлено у призначенні пільгової пенсії, оскільки відповідно до довідки виконавчого комітету Шпанівської сільської ради Рівненського району Рівненської області від 6 березня 2013 року № 730 у період з 14 травня 1987 року по 24 жовтня 1991 року вона була зареєстрована у ІНФОРМАЦІЯ_1, а згідно трудової книжки з 23.09.1986 року по 16.10.1989 року працювала в обласній лікарні м. Рівне. Крім того вказує, що до 21 березня 2005 року перебувала у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_3, від якого народила 3 квітня 1987 року у с. Хотин Рівненської області сина ОСОБА_4 і у квітні цього ж року переїхала на постійне місце проживання у ІНФОРМАЦІЯ_2. З 03.09.1986 року по 16.10.1989 року фактично вона знаходилась у с. Підріччя у відпустці по догляду за дитиною до досягнення останньою трьохрічного віку. Її старший син ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_3, був зарахований з 01.09.1991 року на навчання до 3 класу загальноосвітньої школи с. Підріччя. Факт її проживання у с. Підріччя з квітня 1987 року по квітень 1993 року стверджується довідкою Камінь-Каширської центральної районної лікарні від 26.10.2012 року № 1604 та медичною карткою, з яких вбачається, що її син ОСОБА_4 спостерігався патронажною сестрою та дитячими лікарями з народження з квітня 1987 року по квітень 1993 року, а тому просить визнати дії Управління Пенсійного фонду України в Камінь-Каширському районі Волинської області щодо відмови їй у призначені пенсії на пільгових умовах неправомірними, скасувати протокол № 1 засідання комісії для розгляду питань, пов’язаних з призначенням (перерахунком) та виплатою пенсій від 22.03.2013 року, та зобов’язати відповідача призначити їй пенсію на пільгових умовах на підставі ст. 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

У запереченні на позов відповідач просить відмовити у задоволені позовних вимог, посилаючись на те, що ОСОБА_1 правомірно відмовлено у призначенні пільгової пенсії зі зниженням пенсійного віку на 6 років, оскільки остання станом на 01.01.1993 року у зоні гарантованого добровільного відселення прожила 1 рік 2 місяці 6 днів, а не 3 роки, як це передбачено ст. 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Позивач ОСОБА_1 у судовому засіданні позовні вимоги підтримала з підстав, викладених у позовній заяві, і просила їх задовольнити.

Представник відповідача ОСОБА_2 у судовому засіданні позов не визнав і, посилаючись на обставини, викладені у письмових запереченнях, просив у задоволенні позовних вимог відмовити.

Заслухавши пояснення сторін, з’ясувавши обставини справи та перевіривши їх письмовими доказами, суд приходить до висновку, що позовні вимоги до задоволення не підлягають, виходячи з таких підстав.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 народилася 17 жовтня 1962 року у с. Підріччя Камінь-Каширського району Волинської області.

Відповідно до ст. 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» потерпілим від Чорнобильської катастрофи, які постійно проживали або постійно проживають, чи постійно працювали або постійно працюють у зоні гарантованого добровільного відселення за умови, що вони станом на 01 січня 1993 року прожили або відпрацювали у цій зоні не менше трьох років, пенсії надаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого ст. 26 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», на три роки, та додатково один рік за два роки проживання, роботи, але не більше шести років.

Згідно з посвідченням громадянки, яка потерпіла від Чорнобильської катастрофи (категорія 3), серії Б № 246886, виданого ОСОБА_1 14.04.1997 року, остання має право на пільги та компенсації, встановлені Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» для осіб, які постійно проживають або постійно працюють у зонах безумовного (обов’язкового) відселення та гарантованого добровільного відселення за умови, що вони постійно проживали на день аварії або на 1 січня 1993 року у зоні безумовного (обов’язкового) відселення не менше двох років, а у зоні добровільного відселення – не менше трьох років.

13.03.2013 року ОСОБА_1 звернулася до відповідача з заявою про призначення пенсії на пільгових умовах. Рішенням комісії для розгляду питань, пов’язаних з призначенням (перерахунком) та виплатою пенсій (протокол № 1 від 22.03.2013 року) їй відмовлено у призначені пенсії на пільгових умовах зі зменшенням пенсійного віку на 6 років, оскільки вона, згідно з поданими Управлінню праці документами, станом на 1 січня 1993 року не проживала у зоні гарантованого добровільного відселення 3 роки.

Питання щодо подання та оформлення документів для призначення пенсій регулюється Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України № 22-1 від 25.11.2005 року.

Пунктом 29 зазначеного Порядку передбачено, що за документ, що засвідчує місце проживання особи, приймаються: паспорт або довідка уповноважених органів з місця проживання (реєстрації), у тому числі органів місцевого самоврядування.

З довідки виконавчого комітету Шпанівської сільської ради Рівненського району Рівненської області № 730 від 06.03.2013 року вбачається, що ОСОБА_1 була зареєстрована у ІНФОРМАЦІЯ_1 з 14.05.1987 року по 24.10.1991 року (а.с 11).

Згідно з довідкою, виданою виконком Раково-Ліської сільської ради від 26.02.2013 року, ОСОБА_1 проживає і прописана у с. Підріччя Камінь-Каширського району з 26.10.1991 року (а.с. 44). .

Як вбачається з трудової книжки серії БТ-1 № 4955420, виданої на ім’я ОСОБА_1, 23.09.1986 року позивач була прийнята на посаду палатної медсестри обласної лікарні м. Рівне та 16.10.1989 року звільнена із займаної посади за власним бажанням (записи під № № 7 та 8). Згідно з записом у трудовій книжці під № 9, ОСОБА_1 18.11.1991 року була прийнята на посаду завбібліотекою с. Підріччя.

Наведене не є свідченням того, що ОСОБА_1 станом на 1 січня 1993 року проживала у зоні гарантованого добровільного відселення, до якого віднесене с. Підріччя Камінь-Каширського району, не менше 3 років, і має право на призначення пільгової пенсії.

Посилання ОСОБА_1 як на доказ її постійного проживання у с. Підріччя з квітня 1987 року по квітень 1993 року і набуття нею у зв’язку з цим права на пільгову пенсію та на довідку Камінь-Каширської центральної районної лікарні від 26.10.2012 року № 1604 про те, що її син ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_4, спостерігався медсестрою зазначеної лікарні, та на медичну картку сина і картку проведення йому профілактичних щеплень, не може бути достовірним та беззаперечним доказом проживання (в тому числі фактичного) позивачки на території гарантованого добровільного відселення протягом періоду, що дає право на призначення пільгової пенсії.

Таким чином, оскільки позивач не довела належними та достовірними доказами факт її постійного проживання станом на 1 січня 1993 року не менше трьох років в зоні гарантованого добровільного відселення, то відповідачем правомірно було відмовлено їй у призначені пенсії на пільгових умовах із зменшенням пенсійного віку на шість років.

На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 9, 11, 70, 71, 158-163 КАС України, суд,

постановив:

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України у Камінь-Каширському районі Волинської області про визнання дій протиправними та зобов'язання призначити пенсію за віком із зменшенням пенсійного віку відмовити.

Постанова може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційних скарг через Камінь-Каширський районний суд протягом десяти днів з дня отримання копії цієї постанови.

Головуючий: ОСОБА_7