Справа № 2-345/11

Провадження № 2/500/56/13

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 червня 2013 року Ізмаїльський міськрайонний суд Одеської області у складі:

головуючий - суддя Швець В.М.,

при секретарі Гончаренко М.Ю.,

за участю представника відповідача ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Ізмаїлі цивільну справу за позовом публічного акціонерного товариства «Інвестиційно-фінансовий консалтинг» до ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про відшкодування матеріальної шкоди,

В С Т А Н О В И В:

Публічне акціонерне товариство «Інвестиційно-фінансовий консалтинг» (далі: ІФК) звернулося до суду із позовом про стягнення з відповідачів – ОСОБА_2 та ОСОБА_3 солідарно матеріальної шкоди в порядку регресу в сумі 15222грн. 93коп. У судове засідання представник позивача надав заяву про розгляд справи за її відсутності. Рані надавала пояснення, що 2 жовтня 2007 року сталася ДТП – зіткнення автомобіля «Тойота», держ.номер ВН 4543 ВЕ, що належить ОСОБА_4, та автомобіля Деу,держ.номер ВН 6985 АО, що належить відповідачу ОСОБА_3, під керуванням відповідача ОСОБА_2 Свій автомобіль ОСОБА_4 застрахував у позивача. Позивач сплатив останьому на відшкодування шкоди 15222грн. 93коп., тому позивач просить стягнути ці кошти з відповідачей, а також судові витрати.

Відповідач ОСОБА_2 у судове засідання не зявився, про час та місце розгляду справи сповіщений належним чином. Раніше він та його представник давали пояснення, що з позовом не згодні, бо ОСОБА_2 перебував на роботі у відповідача ОСОБА_3 Враховуючі раніше надані пояснення, суд розглядає справу по наявним матеріалам.

Представник відповідача ОСОБА_3 в судовому засіданні позов не визнав, дав пояснення, що ОСОБА_2 у трудових відносинах із ОСОБА_3 не перебував, сам був приватним підприємцем, володів автомобілем на законних підставах, а тому сам повинен як винна особа відшкодувати шкоду.

У відповідності зі ст.11 ЦПК України суд розглядає справу в межах заявлених вимог на підставі представлених доказів.

Перевіривши матеріали справи, вислухавши осіб, що беруть участь у справі, суд вважає позов обґрунтованим і таким, що має бути задоволеним.

В судовому засіданні встановлено, що 2 жовтня 2007 року сталася ДТП – зіткнення автомобіля «Тойота», держ.номер ВН 4543 ВЕ, що належить ОСОБА_4, та автомобіля Деу,держ.номер ВН 6985 АО, що належить відповідачу ОСОБА_3, під керуванням відповідача ОСОБА_2 Свій автомобіль ОСОБА_4 застрахував у позивача. Позивач сплатив останьому на відшкодування шкоди 15222грн. 93коп.

Факт заподіяння ушкоджень автомобілю ОСОБА_4 автомобілем під керуванням ОСОБА_2 підтверджується постановою Ізмаїльського міськрайонного суду, відповідно до якої він визнаний винним за ст.124 КпАП України.

Згідно ст.22,1166 ЦК України шкода, заподіяна майну громадянина, підлягає відшкодуванню особою, що заподіяла шкоду, у повному обсязі.

Відповідно до страхових зобов’язань за договором страхування від 31 травня 2007 року позивач ІФК сплатило повністю всю шкоду ОСОБА_4 в сумі 15222грн. 93коп., а тому відповідно до ст.ст.988,993,1191 ЦК України позивач має право вимагати відшкодування сплаченої суми з особи винної в ДТП. Відповідно до ст.1191 ЦК України особа, що відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування.

Відповідно до ст.1187 ЦПК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов’язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює та інших осіб, шкода завдана джерелом підвищеної небезпеки відшкодовується особою, що правомірно володіла цим джерелом. Особа, яка неправомірно заволоділа транспортним засобом, завдала шкоду діяльністю щодо його використання, зобов’язана її відшкодувати на загальних підставах. В судовому засіданні згідно до пояснень та наданих документів встановлено, що ОСОБА_2 під час ДТП керував автомобілем ОСОБА_3 з належними правовими підставами, факт перебування ОСОБА_2 у трудових відносинах із ОСОБА_3 не доведений. Тому шкода підлягає стягненню з відповідача ОСОБА_2

Враховуючи вищевикладене, суд доходить висновку, що вимоги позивача обґрунтовані, шкода підлягає відшкодуванню за рахунок відповідача ОСОБА_2 як особи винної в завданні шкоди, що керувала джерелом підвищеної небезпеки, яким правомірно володів. Вирішуючи питання про судові витрати, суд керується положеннями ст.88 ЦПК України.

Керуючись ст.ст.22,988,993,1166,1187,1191 ЦК України, ст.ст.10, 11,60,88,209,212,213,215 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов публічного акціонерного товариства «Інвестиційно-фінансовий консалтинг» до ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про відшкодування матеріальної шкоди задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь публічного акціонерного товариства «Інвестиційно-фінансовий консалтинг» 15222грн. 93коп. на відшкодування матеріальної шкоди, 182грн.23коп. судових витрат, а разом 15405(п'ятнадцять тисяч чотириста п’ять) грн. 16коп.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом 10 днів з дня його проголошення, а особами що були відсутнями у той же строк з дня отримання копії рішення.

Суддя           ОСОБА_5