НОВОМОСКОВСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 0427/8693/2012

№ 2/183/1106/13

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01.07.2013 року Новомосковський міськрайонний суд Дніпропетровської області, у складі:           

головуючої судді Березюк В.В.,

          при секретарі Тен І.О.,

за участю:

          представника позивача ОСОБА_1 – ОСОБА_2,

          відповідача ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Новомосковського міськрайонного суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про визнання договору застави нерухомості дійсним та визнання права власності на нерухоме майно,-                                                            

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3, в якому просить визнати за ним право власності на домоволодіння, розташоване за адресою: Дніпропетровська область, Новомосковський район, с.Піщанка, вул. Садова, 46.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач вказує, що 01.10.2007 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 було укладено договір позики, згідно якого ОСОБА_1 надав ОСОБА_3 грошові кошти в сумі 150 000,00 гривень з кінцевим строком повернення – 01.03.2008 року.

Згідно з п.6 зазначеного Договору в разі неповернення суми боргу, відповідач зобов’язався передати право власності на домоволодіння розташоване за адресою: Дніпропетровська область, Новомосковський район, с.Піщанка, вул. Садова, 46.

Умови договору позики зі сторони відповідача не виконані, грошові кошти не повернуті, право власності позивачу не передано, а тому позивач вимушений звернутись із зазначеним позовом до суду.

В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_1 – ОСОБА_4 позовні вимоги підтримав у повному обсязі, просив суд їх задовольнити, посилаючись в своїх поясненнях на обставини, викладені у позовній заяві.

Відповідач – ОСОБА_3 в судовому засіданні позов визнав частково, проти наявності грошового зобов’язання перед позивачем не заперечував, однак заперечував проти задоволення позову в частині передачі права власності на домоволодіння.

Суд, вислухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, дійшов до наступного висновку.

Суду надана копія договору займу від 01.10.2007 року, відповідно до якого ОСОБА_1 передав ОСОБА_3 грошові кошти в розмірі 150 000, 00 гривень, які останній зобов’язаний був повернути до 01.03.2008 року (а.с.8-9). У відповідності до п.6 зазначеного договору засобом забезпечення повернення боргу за вказаним договором є зобов’язання ОСОБА_5 у разі прострочення повернення грошових коштів, передати право власності на домоволодіння, розташоване за адресою: Дніпропетровська область, Новомосковський район, с.Піщанка, вул. Садова, 46, який належить ОСОБА_3 на праві приватної власності (а.с.19).

На праві приватної власності ОСОБА_3 належить і земельна ділянка, розташована

за адресою: Дніпропетровська область, Новомосковський район, с.Піщанка, вул. Садова, 46 згідно Державного Акту на право приватної власності на землю (а.с.10).

Крім того, в матеріалах справи знаходиться копія розписки від 01.10.2007 року, згідно з якою ОСОБА_5 підтверджує факт того, що отримав від ОСОБА_1 грошові кошти в сумі 150 000,00 гривень, а також зобов’язується, у разі неповернення боргу, передати ОСОБА_1 право власності на домоволодіння, розташоване за адресою: Дніпропетровська область, Новомосковський район, с.Піщанка, вул. Садова, 46, (а.с. 20-22).

Вислухавши сторони, дослідивши матеріали справи, суд вважає за необхідне відмовити у задоволенні позовних вимог, оскільки їх задоволення суперечить вимогам законодавства виходячи з наступного.

Згідно з ч.1 ст.328 ЦКК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема з правочинів.

Згідно з п.3 ч.1 ст.208 ЦК України у письмовій формі належить вчиняти правочини фізичних осіб між собою на суму, що перевищує у двадцять і більше разів розмір неоподаткованого мінімуму доходів громадян.

Діючим законодавством не передбачено набуття права власності на підставі договору позики.

Розписки ж позивача, досліджені судом, можуть свідчити про наявність грошових зобов’язань між сторонами, однак не можуть свідчити про укладення між ними договору купівлі-продажу нерухомого майна.

Сукупність зібраних судом доказів свідчить про те, що в установленому порядку будь-який договір, направлений на відчуження спірного нерухомого майна, сторонами не укладався, а договір позики, наданий суду, не є підставою для переходу права власності на зазначене нерухоме майно, а отже, відсутні підстави набуття ОСОБА_1 права власності на спірне домоволодіння.

Аналізуючи викладене, суд вважає, що позов не обґрунтований та не підлягає задоволенню.

          На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 219, 220, 583,585, 589 ЦК України, ст. ст. 10, 60, 88, 213, 214, 215 ЦПК України, суд, -

в и р і ш и в:

          В задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про визнання договору застави нерухомості дійсним та визнання права власності на нерухоме майно – відмовити.

Апеляційна скарга на рішення може бути подана в апеляційний суд Дніпропетровської області через Новомосковський міськрайонний суд в десятиденний термін після його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя                                                                      В.В. Березюк