ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ  

                                  83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

                                                              У Х В А Л А  

04.12.06 р.                                                                                     Справа № 14/192           

Господарський суд Донецької області у складі головуючого судді Сковородіної О.М.

при секретарі судового засідання: Бахмет А.В.

за участю представників сторін:

від заявника: не з’явився

від позивача: Прудников В.О. – довіреність від 07.11.05р.

від відповідача: не з’явився

розглянувши заяву: Відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби Донецької області м. Донецьк

про зміну способу та порядку виконання рішення від 17.07.06р.

у справі за позовом: Закритого акціонерного товариства акціонерного банку “Промислово-інвестиційний банк” в особі філії “Пролетарське відділення Промінвестбанку в м. Донецьк” м. Донецьк

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю „Всеукраїнське спеціалізоване підприємство „Укрекологія” м. Донецьк

про стягнення заборгованості в сумі 6 034 731, 70грн. шляхом звернення стягнення на предмет застави та про спонукання відповідача виконати дії по передачі документів, що підтверджують право власності на майно, що є предметом іпотеки та технічної документації на це майно

Відділ примусового виконання рішень Державної виконавчої служби Донецької області            м. Донецьк звернувся до господарського суду з заявою про  зміну способу і порядку виконання рішення від 17.07.06р. господарського суду Донецької області у справі № 14/192 за позовом Закритого акціонерного товариства акціонерного банку “Промислово-інвестиційний банк” в особі філії “Пролетарське відділення Промінвестбанку в м. Донецьк” м. Донецьк  до Товариства з обмеженою відповідальністю „Всеукраїнське спеціалізоване підприємство „Укрекологія” м. Донецьк про стягнення заборгованості в сумі 6 034 731, 70грн. шляхом звернення стягнення на предмет застави та про спонукання відповідача виконати дії по передачі документів, що підтверджують право власності на майно, що є предметом іпотеки та технічної документації на це майно, в якій просить змінити спосіб та порядок виконання рішення суду шляхом звернення стягнення на заставлене майно, встановити порядок реалізації заставленого майна у відповідності до вимог Закону України „Про виконавче провадження” (далі - Закон).

В обґрунтування своїх доводів заявник посилається на те, що встановлений судом порядок реалізації заставленого майна (доручення позивачу реалізувати предмет застави, шляхом укладання договору купівлі-продажу з покупцем) не підпадає під заходи примусового виконання рішень, передбачених ст. 4 Закону України „Про виконавче провадження”.

Представник позивача у справі надав письмові пояснення на заяву, в якій просить суд залишити заяву відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби Донецької області №4076  від  04.08.2006р.  про зміну  способу та порядку  виконання  судового рішення без задоволення, в порядку ст.89 ГПК України роз'яснити відділу примусового виконання рішень ДВС Донецької області про необхідність вилучення арештованого майна з передачею його для реалізації Промінвестбанку в порядку ст. 55 Закону України "Про виконавче провадження".

Розглянувши матеріали заяви, вислухавши представника стягувача, суд встановив.

Відповідно до ст.1 Закону виконавче провадження - це сукупність дій органів і посадових осіб, зазначених у цьому законі, спрямованих на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які здійснюються на підставах, у спосіб та в межах повноважень, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, виданими відповідно до цього Закону та інших законів, а також: рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Відповідно до ст.5 закону державний виконавець здійснює необхідні заходи щодо своєчасного і повного виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення (у виконавчому документі), у спосіб і порядок, визначені виконавчим документом.

Статтею 9 Закону встановлено, що у випадках, передбачених законом, рішення судів та інших органів щодо стягнення коштів виконуються податковими органами, установами банків. кредитно-фінансовими  установами.

Приймаючи до уваги зазначені норми Закону, враховуючи зміст позовних вимог, рішення та наказу Господарського суду Донецької області, суд дійшов висновку, що виконавче провадження може і повинно виконуватися в порядку встановленому Законом, однак з урахуванням особливостей, передбачених у виконавчому документі та в даному випадку, у Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень".

Тобто, державний виконавець повинен здійснити заходи щодо своєчасного і повного виконання рішення суду, що полягає, як передбачено ст.50 Закону, в арешті (описі) майна та його вилученні. Реалізація ж заставленого майна повинна здійснюватись позивачем, з підстав зазначених в ст.ст. 1,5,9 Закону та відповідних нормах Закону України  "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень".

Зокрема, згідно ст.25 Закону України  "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень", у разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження в рішенні суду окрім іншого, зазначаються спосіб реалізації предмета забезпечувального обтяження - шляхом проведення публічних торгів або із застосуванням однієї з процедур, передбачених статтею 26 цього Закону. Статтею 26 встановлено право обтяжувача (кредитора) на власний розсуд обрати один із способів звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження, у тому числі, продаж ним (обтяжувачем) предмета забезпечувального обтяження шляхом укладення договору купівлі-продажу з іншою особою-покупцем, яким і скористався позивач, подаючи позов, та про адекватність якого в своєму рішенні зазначив суд.

Керуючись викладеним, враховуючи приписи ст. 11-1 Закону, норми Закону вільно кореспондуються з нормами Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» і не утворюють колізії між цими законодавчими актами, а навпаки доповнюють один одного, поширюючи можливості особи чиї права порушені у виборі найбільш повного та ефективного способу задоволення вимоги. А тому, реалізація позивачем заставленого майна не буде порушувати вимоги законодавства.

Щодо звернення стягнення на нерухомість слід зазначити, що ст.52 Закону чітко обумовлено порядок примусового звернення стягнення на предмет іпотеки державним виконавцем - з урахуванням положень Закону України "Про іпотеку".

Як встановлено судом, під час прийняття рішення у справі № 14/192, спосіб реалізації об’єкта іпотеки, запропонований позивачем, цілком відповідає вимогам Закону України „Про іпотеку”, і саме тому суд в резолютивній частині рішення встановив цей спосіб реалізації.

Таким чином, твердження заявника щодо невідповідності способу реалізації об’єкта іпотеки обраного судом за законом, не відповідає приписам ст. 52 Закону України „Про виконавче провадження”, є надуманими та необґрунтованими.

Відповідно до ст. 121 ГПК України при наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, за заявою сторони, державного виконавця, за поданням прокурора чи його заступника або за своєю ініціативою господарський суд, який видав виконавчий документ, у десятиденний строк розглядає це питання у судовому засіданні з викликом сторін, прокурора чи його заступника і у виняткових випадках, залежно від обставин справи, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, ухвали, постанови, змінити спосіб та порядок їх виконання.

Підставою для зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у строк або встановленим господарським судом способом.

Відділом примусового виконання рішень ДВС Донецької області не надані докази підтвердження факту наявності обставин, які ускладнюють або унеможливлюють виконання рішення суду.

Крім того, саме реалізація предмета застави (іпотеки) з прилюдних торгів може призвести до ускладнення виконання рішення суду, в тому сенсі, що на відміну від реалізації майна позивачем, процедура реалізації майна, на здійсненні якої наполягає ДВС, потребує вчинення цілої низки дій, перш ніж майно буде реалізовано, а стягувач отримає задоволення від реалізації цього майна, зокрема проведення оцінки майна, передавання майна спеціалізованій організації для наступного продажу, опублікування оголошення в ЗМІ про проведення прилюдних торгів, тощо.

Враховуючи вищевикладене, керуючись Законом України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень», Законом України „Про виконавче провадження”, Закону України „Про іпотеку”, ст. ст. 121, 86, 87 ГПК України, господарський суд –

УХВАЛИВ:

Відмовити в задоволенні заяви Відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби Донецької області м. Донецьк про зміну способу та порядку виконання рішення у справі  № 14/192.

Суддя                                                                                            Сковородіна О.М.