08.07.2013 року колегія суддів судової палати з кримінальних справ Апеляційного суду м, Києва, у складі:

головуючого - Ноздрякова В.М.,

суддів - Жук О.В., Лашевича В.М.,

за участю прокурора - Глиняного С.В.,

представника потерпілого - ОСОБА_1,

засудженої - ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві кримінальну справу за апеляційною скаргою прокурора, який брав участь у розгляді справи в суді першої інстанції на вирок Дніпровського районного суду м. Києва від 26 квітня 2013 року.

Цим вироком

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, раніше не судима,

засуджена за ст. 286 ч.1 КК України до штрафу в дохід держави у розмірі 200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 3400 гривень з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 1 рік.

Міра запобіжного заходу залишена без змін -підписка про невиїзд.

Суд вирішив питання речових доказів по справ.

Цивільний позов потерпілого ОСОБА_3 задоволено частково, постановлено стягнути з ОСОБА_2 на його користь 9002 гр. 78 коп. матеріальної та 2000 гр. моральної шкоди.

Вироком районного суду ОСОБА_2 визнана винною у тому, що 06 липня 2012 року близько 23 години, керуючи технічно справним автомобілем «Фольксваген Гольф» д.н.з. НОМЕР_1, рухаючись в лівій смузі руху п-ту. Визволителів в напрямку вул. Алішера Навої в м. Києві та напроти будинку № 5 на регульованому пішохідному переході 1.14.3 (зебра) здійснила наїзд на пішохода ОСОБА_3

Справа № 1/755/125/13

№ апеляційного провадження: 11/796/1349/2013

Головуючий у суді першої інстанції: Федюк О.О.

Доповідач у суді апеляційної інстанції: Ноздряков В.М.

Під час руху водій ОСОБА_2 допустила порушення вимог п.п. 2.1, 2.3 та 8.7.3 Правил дорожнього руху України.

Так ОСОБА_2 керуючи автомобілем не маючи на те права, без посвідчення водія, під'їжджаючи до регульованого пішохідного переходу позначеного світлофорним об'єктом та дорожньою розміткою 1.14.3 (зебра), не була уважною та не стежила за дорожньою обстановкою, відволіклась від керування транспортним засобом, проігнорувала вимоги п.п. 2.1 та 2.3 ПДР України, не застосувала екстрене гальмування, не відреагувала на червоний сигнал світлофора, не зупинилась перед пішохідним переходом, а проїхала на червоний сигнал світлофора не надавши дорогу пішоходу ОСОБА_3, котрий переходив вказану ділянку дороги на зелений сигнал світлофора та здійснила наїзд на нього передньою частиною керованого нею автомобіля, заподіявши йому тілесні ушкодження у вигляді: закритої травми правої руки: уламковий перелом хірургічної шийки та великого горбка правої плечової кістки зі зміщенням уламків, перелом правої променевої кістки у типовому місті зі зміщенням уламків, перелому шилоподібного відростку правої ліктьової кістки з незначним зміщенням уламків, які відносяться до тілесного ушкодження середнього ступеню тяжкості, що спричинили тривалий розлад здоров'я на строк понад 21 добу (за критерієм тривалості розладу здоров'я) та садна кінцівок та тулубу, яке відноситься до легкого тілесного ушкодження (за критерієм тривалості розладу здоров'я).

В апеляційній скарзі прокурор, який брав участь у розгляді справи в суді першої інстанції, просить вирок районного суду в частині призначеної міри покарання скасувати внаслідок м'якості. Постановити новий вирок, яким призначити ОСОБА_2 покарання за ч.1 ст.286 КК України у виді штрафу в розмірі 500 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 2 роки.

Розглянувши матеріали справи, апеляцію, вислухавши доводи прокурора і представника потерпілого ОСОБА_1 підтримавших апеляцію, доводи засудженої, яка просила вирок залишити без змін, провівши судові дебати і заслухавши останнє слово засудженої колегія суддів вважає, що апеляція задоволенню не підлягає.

Винність ОСОБА_2 в порушенні правил дорожнього руху, що спричинило потерпілому тілесні ушкодження середньої тяжкості по суті не оспорюється і підтверджується дослідженими судом доказами, якім дана належна оцінка.

Дії ОСОБА_2 за ст. 286 ч.1 КК України кваліфіковані вірно.

Міра покарання призначена з врахуванням суспільної небезпеки скоєного злочину, даним про особу винної, яка має на утриманні двох малолітніх дітей, 2011 і 2013 рокународження, позитивної характеристики і тієї обставини, що вона вперше притягується до кримінальної відповідальності. Враховуючи конкретні обставини справи судом обґрунтовано застосовано додаткове покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами.

Доводи на які посилається прокурор є необґрунтованими.

Міра покарання у виді штрафу в дохід держави у розмірі 200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 1 рік призначена в межах санкції ч. 1 ст. 286 КК України і на думку колегії суддів є достатньою для виправлення ОСОБА_2 і попередження скоєння нею нових злочинів.

Підстав для призначення більш суворого покарання колегія суддів не знаходить.

Керуючись ст.. ст.. 365, 366 КПК України, колегія суддів, -

ухвалила:

апеляцію прокурора, який брав участь у розгляді справи в суді першої інстанції залишити без задоволення, а вирок Дніпровського районного суду м. Києва від 26 квітня 2013 року відносно ОСОБА_2 - без змін.

Судді: Ноздряков В.М. Жук О.В. Лашевич В.М.