АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА
03680 м. Київ, вул. Солом'янська, 2-а,
факс 284-15-77, e-mail: inbox@kia.court.gov.ua
Апеляційне провадження №22-ц/796/7740/13 Головуючий в 1 інстанції - Українець В.В.
Доповідач - Желепа О.В.
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
18 червня 2013 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду м. Києва в складі:
головуючого Желепи О.В.
суддів Кабанченко О.А., Рубан С.М.
при секретарі Мившук В.А.
за участю представника відповідача: Тимченко В.В.
представника позивача ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою Міністерства екології та природних ресурсів України на рішення Солом'янського районного суду м. Києва від 17 грудня 2012 року в справі за позовом ОСОБА_3 до Міністерства екології та природних ресурсів України, треті особи: Національний природний парк «Джарилгацький», Міністр екології та природних ресурсів України Ставицький Едуард Анатолійович про поновлення на роботі, -
Заслухавши доповідь судді Желепи О.В., пояснення осіб, що з'явилися в судове засідання, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів,-
ВСТАНОВИЛА:
Позивач звернувся до суду з позовом до відповідача та просив суд ухвалити рішення про поновлення на посаді виконуючого обов'язки директора Національного природного парку «Джарилгацький».
Свої вимоги обґрунтовував тим, що 25 вересня 2012 року він вийшов на роботу після хвороби, і йому стало відомо про його звільнення на підставі п. 2 ст. 36 КЗпП України - закінчення строку (наказ № 203-0 від 07 червня 2012 року) з займаної посади виконуючого обов'язки директора Національного природного парку «Джарилгацький», на якій він перебував з 06 грудня 2011 року (наказ № 633-0 від 06 грудня 2011 року).
Того ж дня йому стало відомо про призначення на цю посаду ОСОБА_5 (наказ № 351-0 від 06 вересня 2012 року).
Позивач вважає, що відсутні правові підставі для звільнення його за п. 2 ст. 36 КЗпП України, оскільки він не вчиняв жодного проступку, який би був підставою для його звільнення за п. 2 ст. 36 КЗпП України. З ним укладено строковий трудовий договір, а його звільнення могло відбутися лише у разі призначення на посаду директора Національного природного парку «Джарилгацький».
З наказу № 351-0 від 06 вересня 2012 року вбачається, що ОСОБА_5 також призначено на посаду виконуючого обов'язки директора, тобто на ту ж посаду, з якої звільнено позивача.
З наказом про звільнення ОСОБА_3 не ознайомили, трудову книжку йому не видали.
Протокольними ухвалами Солом'янського районного суду м. Києва від 06 листопада 2012 року до участі в справі в якості третіх осіб залучено Національний природний парк «Джарилгацький»та міністра екології та природних ресурсів України - Ставицького Е.А.
Рішенням Солом'янського районного суду м. Києва від 17.12.2012 року позов ОСОБА_3 до Міністерства екології та природних ресурсів України, треті особи: Національний природний парк «Джарилгацький», Міністр екології та природних ресурсів України Ставицький Едуард Анатолійович про поновлення на роботі - задоволено.
Визнано неправомірним наказ Міністерства екології та природних ресурсів України № 203-о від 07 червня 2012 року про звільнення ОСОБА_3.
Поновлено ОСОБА_3 на роботі на посаді виконуючого обов'язки директора Національного природного парку «Джарилгацький» на період до призначення директора цього парку з 07 червня 2012 року.
Рішення в частині поновлення ОСОБА_3 на роботі допущено до негайного виконання.
Стягнуто з Міністерства екології та природних ресурсів України на користь ОСОБА_3 107 гривень 30 копійок судового збору.
Не погодившись з таким рішенням суду, представник Міністерства екології та природних ресурсів України подав апеляційну скаргу, в якій просив його скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволені позовних вимог в повному обсязі. Посилалися на те, що суд першої інстанції постановляючи рішення порушив норми матеріального та процесуального права, не прийняв до уваги той факт, що на посаду виконуючого обов'язки НПП «Джарилгацький» призначено іншу особу та її трудовий контракт перебував на погоджені в обласній державній адміністрації, а ОСОБА_3 звільнений у зв'язку із настанням терміну із сплином якого трудові відносини між позивачем і відповідачем підлягали закінченню. Тобто з врахуванням вищезазначених обставин, суд не дослідив факт неможливості поновлення позивача на посаді виконуючого обов'язки директора парку у зв'язку із відсутністю такої посади відповідно із діючим штатним розписом.
В судовому засіданні апеляційного суду представник відповідача доводи скарги підтримала.
Представник позивача доводи скарги заперечував.
Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість рішення в цій частині, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до вимог ч. 2 ст. 23 КЗпП України строковий договір укладається у випадках, коли трудові відносини не можуть бути встановлені на невизначений строк з урахуванням характеру наступної роботи, або умов її виконання, або інтересів працівника та в інших випадках, передбачених законодавчими актами.
Пункт 2 ч. 1 ст. 36 КЗпП України передбачає можливість припинення трудового договору у зв'язку з закінченням його строку. На цій підставі може бути припинений тільки строковий трудовий договір, укладений як строковий відповідно до закону. Якщо ж строковий трудовий договір укладено всупереч правилам ст. 23 КЗпП України, то умова про строк є незаконною. Трудовий договір у такому разі вважається укладеним на невизначений строк, і він не може бути припинений у зв'язку з закінченням строку.
Із роз'яснень викладених у пункті 9 постанови Пленуму Верховного Суду України від 6 листопада 1992 року №9 «Про практику розгляду судами трудових спорів» вбачається, оскільки згідно з ч.2 ст.23 КЗпП трудовий договір на визначений строк укладається лише у разі, коли трудові відносини на невизначений строк не може бути встановлено з урахуванням характеру роботи або умов її виконання, або інтересів працівника (наприклад, його бажання), або в інших випадках, передбачених законодавчими актами, укладення трудового договору на визначений строк при відсутності зазначених умов є підставою для визнання його недійсним у частині визначення строку.
Припинення трудового договору після закінчення строку не вимагає заяви або якогось волевиявлення працівника. Свою волю на укладення строкового договору він уже виявив, коли писав заяву про прийняття на роботу за строковим трудовим договором. У цей же час він виразив і волю на припинення такого трудового договору після закінчення строку, на який він був укладений. Власник також не зобов'язаний попереджати або в інший спосіб інформувати працівника про майбутнє звільнення за п. 2 ч. 1 ст. 36 КЗпП України.
Згідно з п. 4 ч. 1ст. 6 Закону України «Про управління об'єктами державної власності» уповноважені органи управління, визначені статтею 4 Закону, відповідно до покладених на них завдань призначають на посаду та звільняють з посади керівників державних підприємств, установ, організацій та господарських структур, укладають і розривають з ними контракти, здійснюють контроль за дотриманням їх вимог.
Відповідно до ч.2 ст. 36 Закону України «Про місцеві державні адміністрації» керівники підприємств, установ та організацій, що належать до сфери управління міністерств та інших центральних органів виконавчої влади, призначаються та звільняються з посад за погодженням з головою відповідної місцевої державної адміністрації, крім керівників установ, підприємств і організацій Збройних Сил та інших військових формувань України, а також керівників навчальних закладів, що призначаються на посаду за умовами конкурсу.
Також, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 19 березня 1993 року № 203 «Про застосування контрактної форми трудового договору з керівником підприємства, що є у державній власності», яка рекомендована до застосування органам місцевого самоврядування, контракти з керівниками підприємств, що є у державній власності, укладаються міністерствами, іншими підвідомчими Кабінету Міністрів України органами виконавчої влади, у віданні яких перебувають ці підприємства, за погодженням з Кабінетом Міністрів України, радою Міністрів Автономної Республіки Крим, місцевою державною адміністрацією. Вказаною постановою затверджено положення про порядок укладання контракту з керівником підприємства, що є у державній власності, при найманні на роботу, відповідно до якого наймання на роботу керівника підприємства, що є у державній власності, здійснюється відповідними міністерствами або іншими підвідомчими Кабінету Міністрів України органами виконавчої влади. Контракт є підставою для видання наказу (розпорядження) про призначення керівника на посаду (наймання на роботу) з дня, встановленого за угодою сторін у контракті. Крім того, зазначеним положенням передбачено, що контракт з керівником підприємства може бути розірваний на підставах, установлених чинним законодавством, а також передбачених у контракті.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, що наказом Міністерства екології та природних ресурсів України № 633-0 від 06 грудня 2011 року ОСОБА_3 призначено виконуючим обов'язки директора національного природного парку «Джарилгацький» тимчасово на період до призначення директора цього парку у встановленому законодавством порядку з посадовим окладом згідно зі штатним розписом.
Наказом Міністерства екології та природних ресурсів України № 203-0 від 07 червня 2012 року ОСОБА_3 звільнено з посади виконуючого обов'язки директора Національного природного парку «Джарилгацький» 07 червня 2012 року згідно з п. 2 статті 36 КЗпП України.
Наказ підписано міністром екології та природних ресурсів України Ставицьким Е.А.
Судом першої інстанції також встановлено та не заперечувалося відповідачем, що на час звернення в суд з позовом, позивачу копія наказу про звільнення не вручалася, трудова книжка не видавалася. Про своє звільнення він дізнався лише 25 вересня 2012 року.
На час звільненні відповідача і до ухвалення рішення судом першої інстанції питання щодо призначення директора вирішено не було.
На підтвердження своїх доводів щодо незаконного звільнення з роботи, позивач надав суду копію наказу міністерства екології та природних ресурсів України № 351-0 від 06 вересня 2012 року про призначення ОСОБА_5 на посаду виконуючого обов'язки директора національного природного парку «Джарилгацький» з 07 вересня 2012 року тимчасово до призначення директора цього парку у встановленому законодавством порядку.
З наданого наказу вбачається, що ОСОБА_5 дійсно призначена не на посаду директора, а на посаду виконуючого обов'язки директора парку до призначення директора цього парку у встановленому законодавством порядку.
Судом першої інстанції також встановлено, що ОСОБА_5 не призначена на посаду директора, а її кандидатура лише узгоджувалась в установленому законом порядку.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що наказ про звільнення позивача з займаної посади не відповідав вимогам закону.
Такий висновок є обґрунтованим, оскільки суд дійшов його на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин справи, та наявних в ній доказів, яким дана відповідна оцінка. Правильно встановивши юридичну природу правовідносин, суд застосував закон, який їх регулює.
Доводи апеляційної скарги про те, що суд не прийняв до уваги той факт, що на посаду виконуючого обов'язки НПП «Джарилгацький» призначено іншу особу та її трудовий контракт перебував на погоджені в обласній державній адміністрації, а ОСОБА_3 звільнений у зв'язку із настанням терміні із спливом якого трудові відносини між позивачем і відповідачем підлягали закінченню, колегія суддів вважає безпідставними, так як укладаючи строковий трудовий догові сторони (позивач та відповідач) узгодили, що закінчення строку дії укладеного трудового договору, тобто припинення трудових відносин, настане після призначення директора НПП «Джарилгацький». Разом з тим, відповідач звільнив позивача до призначення директора, тобто до настання події, яку погодили сторони.
Посилання представника відповідача на те, що суд не дослідив факт неможливості поновлення позивача на посаді виконуючого обов'язки директора парку у зв'язку із відсутністю такої посади відповідно із діючим штатним розписом, колегія суддів не приймає, оскільки звільнення позивача відбулося з порушенням вимог закону і на момент його звільнення дана посада була включена до штатного розпису.
Посилання представника відповідача на те, що після ухвалення рішення районним судом призначено директора підприємства, а тому не можливо буде поновити позивача на роботі, колегія суддів не приймає тому, що законність рішення перевіряється на час його ухвалення.
Позивач відповідно до рішення районного суду повинен бути поновлений на роботі з дати його незаконного звільнення до дати призначення директора підприємства.
Інші доводи в апеляційній скарзі відсутні.
Рішення суду першої інстанції ухвалене без порушення норм матеріального та процесуального права, а тому підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 313-315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів, -
УХВАЛИЛА:
Апеляційну скаргу Міністерства екології та природних ресурсів України відхилити.
Рішення Солом'янського районного суду м. Києва від 17 грудня 2012 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, однак може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом 20-ти днів з дня набрання нею законної сили.
Головуючий Судді