Справа 2-346

2008р.

          РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 жовтня 2008р.                                                                                                               м.  Приморськ

      Приморський районний суд Запорізької області у складі:

             головуючого судді  Полулях В.Г.,

             при секретарі           Мамедової С.О.,

             за участю позивача ОСОБА_1, представника позивача ОСОБА_2.  представника відповідача Гогунського К.М.,  представників третіх осіб Шагінянц М.В., Мелашкіна С.В., Стеценко І.В.

     розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1  до виконавчого комітету Приморської міської Ради про видачу ордера на право вселення в квартиру, про визнання її та членів її родини такими, що законно вселились та законно мешкають в квартирі,

      треті  особи:  комунальний заклад “Санаторій медичної реабілітації “Глорія” Запорізької обласної Ради, Запорізька обласна Рада,-

В С Т А Н О В И В:

 ОСОБА_1 звернулась  з вимогою до виконавчого комітету Приморської міської Ради про видачу їй ордера на право вселення в займану нею квартируАДРЕСА_1. 

    В судовому засіданні позивачка та її представник ОСОБА_2. позов підтримали, доповнивши його вимогами про визнання позивачки та членів її родини такими, що законно вселились в квартиру АДРЕСА_1, та законно мешкають в зазначеній квартирі.    При цьому пояснили, що позивачка ОСОБА_1., будучи працівником комунального закладу “Санаторій медичної реабілітації “Глорія” (далі  санаторій “Глорія”), на підставі наказу головного лікаря вселилась в 1993р. разом із своєю родиною в кімнату АДРЕСА_1, де мешкають до теперішнього часу. При вселенні ордер їй не видавався. Не маючи ордера і  можливості підтвердити законність свого проживання в займаній квартирі, не може реалізувати своє право на приватизацію житла та захистити своє право на проживання в квартирі в разі заявлення вимог про її виселення.  Вважають, що ордер повинен бути виданий виконавчим комітетом Приморської міської Ради на підставі ст.129 ЖК України, так як зазначене житло розташоване на території  міської ради.

     Відповідач-виконавчий комітет Приморської міської Рада- позовні вимоги про видачу ордера не визнав, висловивши дві позиції. Так, в письмовій відповіді міського голови на адресу позивачки на її вимогу про видачу ордера зазначено, що ордер на вселення в гуртожиток видається на підставі спільного рішення адміністрації та профспілки санаторія “Глорія”, зазначеною організацією (а.с.8). Під час судового розгляду справи представник відповідача Гогунський К.М позовні вимоги не визнав з тих підстав, що ордер може бути виданий виконавчим комітетом Приморської міської Ради лише на підставі клопотання про це власника житла-Запорізької обласної Ради. Стосовно вимог про визнання законності  вселення та проживання позивачки та членів її родини, представник відповідача пояснив, що будь-якого спору між міською радою та позивачкою і членами її родини з приводу їх вселення та проживання в гуртожитку не існує.

     Представники третіх осіб: санаторія “Глорія” Шагінянц М.В., Запорізької обласної Ради Стеценко І.В. та Мелашкін С.В вважали позовні вимоги безпідставними так як:

·        ордер на жилу площу в гуртожитку видається адміністрацією підприємства, установи, а не міською радою. Крім того, розпорядженням голови Запорізької облдержадміністрації житло в гуртожитку виділялося для вселення працівників санаторію “Глорія” без видачі ордерів,

·         ордер  є єдиною підставою для вселення на надану, вільну  житлову площу, має обмежений термін дії і не може бути виданий позивачеві, який займає кімнату в гуртожитку з 1996р. і ця кімната не є вільною, так як зайнята сім”єю позивача.

·        так як ордер є єдиною підставою для вселення особи, а позивач при вселенні його не мав, його вселення та проживання в кімнаті гуртожитку не можна визнати законним

   Суд, вивчивши матеріали справи, заслухавши учасників, приходить до наступного.

    Згідно угоди від 27.05.1993р., протоколу до неї обласній фізіотерапевтичній лікарні “Глорія” було передано 15 квартир (загальною площею 804кв.м), розташованих в будинку №70 по вул. Морській  для поселення робітників та службовців зазначеної лікарні.

    Згідно рішення виконавчого комітету Приморської міської Ради №124 від 23.07.1993р. визначено статус зазначених квартир-гуртожиток.

    Тоді ж позивачка ОСОБА_1., яка була працівником  санаторію “Глорія”, вселилася зі своєю родиною на підставі спільного рішення профспілки та адміністрації санаторію  в кімнату зазначеного гуртожитку.  Ордер при вселенні їй не видавався.

    Згідно ст.129 ЖК України, на яку посилається і позивачка, та п.10 Постанови Ради Міністрів УРСР №208 від 23.06.1986р. на  підставі спільного рішенння адміністрації та профспілки про надання жилої площі в гуртожитках, адміністрація підприємства, установи видає громадянинові спеціальний ордер, який є  підставою для вселення на надану жилу площу. Ордер є дійсним протягом 30 днів з моменту видачі.

    Учасники не оспорювали того, що позивачка вселився в  кімнатуАДРЕСА_1, що має статус малосімейного гуртожитку, на підставі спільного рішення адміністрації санаторія “Глорія” та профспілкового комітету  в 1993р. Ордер при вселенні їй не видавався, а позивачка, в свою чергу,  його видачі не вимагала. З цією вимогою звернулась до суду лише в 2006р.

    Позиція відповідача,  третіх осіб, що ордер:

·        підтверджує право на вселення на надану жилу площу і не може підтверджувати право проживання на ній,

·        має обмежений термін дії,

·        видається при вселенні на вільну житлову площу,

·        при вселенні в гуртожиток видається адміністрацією установи

і не може бути виданий  на зайняте позивачкою з 1993р. житло, а тим більше виконавчим комітетом Приморської міської Ради, на думку суду, є обгрутованою і такою, що відповідає нормам житлового законодавства. З наведених відстав вимога позивачки про видачу ордера не підлягає задоволенню.

    Займане позивачкою житло, згідно свідоцтва про право власності (а.с.51) належить на праві комунальної власності Запорізькій обласній Раді і має статус малосімейного гуртожитку. Вимагаючи від Приморської міської Ради визнати законним її вселення та проживання  на займаній площі, позивачка та її представник не могли пояснити, які спірні правовідноси з цього приводу існують між сторонами, а представник відповідача наполягав, що будь-яких претензій до позивачки  та членів її родини з приводу їх проживання міськрада не має.

     Крім того, позивачка та її представник, вимагаючи від міськради визнати законним її вселення та проживання в квартирі АДРЕСА_1, а не в гуртожитку, фактично вимагають змінити статус займаного позивачем житла, яке є комунальною власністю Запорізької обласної Ради та має статус малосімейного гуртожитку.

     З наведених підстав вимоги позивачки до міськради про визнання законним її вселення та проживання в квартирі є безпідставними та задоволенню не підлягають.

    Так як відмовлено в задоволенні основних вимог позивачки, не підлягає задоволенню і її вимога про відшкодування за рахунок відповідача судових витрат.

    Керуючись ст. 129 ЖК України ст.5,6, 10, 215 ЦПК України суд, -

В И Р І Ш И В:

      В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1  до виконавчого комітету Приморської міської Ради про видачу ордера на право вселення в займану нею квартируАДРЕСА_1, визнання її та членів її родини такими, що законно вселились та законно мешкають в квартиріАДРЕСА_1 - відмовити в зв”язку з їх безпідставністю..

     На рішення суду може бути подана заява про апеляційне оскарження протягом десяти днів з дня проголошення рішення та подано апеляційну скаргу протягом двадцяти діб після подання заяви про апеляційне оскарження  до Запорізького апеляційного суду через районний суд.

Суддя                          В.Г. Полулях