копія
Провадження № 11/792/228/13
Справа № 2202/523/2012 Головуючий в 1-й інстанції Волкова О.М.
Категорія: ч.1 ст.162 КК України Доповідач Дуфнік Л. М.
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
02 квітня 2013 року Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ апеляційного суду Хмельницької області у складі:
головуючого - судді Дуфнік Л.М.,
суддів Вітюка В.Ж., Матущака М.С.,
прокурора Смакогуза І.А.,
засудженого ОСОБА_1,
захисника ОСОБА_2,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Хмельницькому кримінальну справу за апеляцією захисника ОСОБА_2 в інтересах засудженого ОСОБА_1 на вирок Віньковецького районного суду від 24 січня 2013 року, -
В с т а н о в и л а:
Вироком Віньковецького районного суду від 24 січня 2013 року
ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця та жителя АДРЕСА_1, громадянина України, із середньою освітою, не одруженого, не працюючого, здійснює догляд за особою похилого віку, судимого Віньковецьким районним судом Хмельницької області 17.08.2011 року за ч.3 ст.185 КК України на 3 роки позбавлення волі із звільненням від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком 1 рік 6 місяців, -
засуджено за ч.1 ст.162 КК України на 1 рік обмеження волі.
На підставі ст. 71 КК України до покарання, призначеного за даним вироком частково приєднане невідбуте покарання за вироком Віньковецького районного суду Хмельницької області від 17 серпня 2011 року і за сукупністю вироків ОСОБА_1 остаточно призначено покарання у виді 3 років 1 місяця позбавлення волі.
Постановлено стягнути з ОСОБА_1 на користь потерпілого ОСОБА_3 матеріальну шкоду в сумі 62 грн. та 500 грн. моральної шкоди.
Постановлено стягнути із засудженого ОСОБА_1 судові витрати по справі.
Долю речових доказів вирішено відповідно до ст.81 КПК України.
Запобіжний захід ОСОБА_1 до набрання вироком законної сили залишено попередній - підписку про невиїзд.
Відповідно до вироку суду ОСОБА_1 достовірно знаючи, що домогосподарство по АДРЕСА_2 належить ОСОБА_3, 28 березня 2012 року біля 21 години умисно, з метою вчинення крадіжки та особистої наживи, шляхом зривання металевої засувки на вхідних дверях літньої кухні за допомогою металевого штиря, таємно проник всередину приміщення, звідки шляхом демонтажу груби викрав дві двокамфорні плити загальною вагою 31 кг на загальну суму 62 грн., а також кухонний ніж вартістю 6 грн., брусок вартістю 2 грн., котушку з мотузкою вартістю 23 грн., чим спричинив потерпілому ОСОБА_3 матеріальну шкоду на загальну суму 93 гривні.
Як вбачається із апеляції, яку подав захисник - адвокат ОСОБА_2 в інтересах засудженого ОСОБА_1, він просить скасувати вирок і закрити провадження по справі в зв'язку з невідповідністю висновків суду фактичним обставинам справи та істотним порушенням кримінально-процесуального закону, стверджуючи, що дії ОСОБА_1 неправильно були перекваліфіковані судом із ч.3 ст.185 КК України на ч.1 ст.162 КК України, оскільки умисел ОСОБА_1 був направлений не на проникнення у житло, а на крадіжку чавунних плит. Крім того викрадення було вчинене не із житла, а з підсобної літньої кухні господарства, яке не використовується як індивідуальний житловий фонд більш як 10 років. Крім того , адвокат зазначає, що вчинене ОСОБА_1 діяння є малозначним.
Заслухавши доповідача, пояснення засудженого ОСОБА_1 та його захисника, які підтримали подану апеляцію і просили вирок суду скасувати , а закрити справу, прокурора, який заперечив проти задоволення апеляції і просив залишити вирок місцевого суду без зміни, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляції, колегія суддів вважає, що апеляція захисника підлягає задоволенню частково.
Частина 1 статті 162 КК України, за якою засуджений ОСОБА_1, передбачає кримінальну відповідальність за незаконне проникнення до житла чи до іншого володіння особи, незаконне проведення в них огляду чи обшуку, а так само незаконне виселення чи інші дії, що порушують недоторканність житла громадян.
Як вбачається з кримінальної справи , згідно з обвинувальним висновком ОСОБА_1 обвинувачувався за ч.3 ст.185 КК України, а саме у таємному викраденні чужого майна, вчиненому повторно, поєднаному з проникненням у житло (а.с.107).
В процесі судового розгляду прокурор Віньковецького району - державний обвинувач по справі 04 грудня 2012 року виніс постанову про зміну обвинувачення з ч.3 ст.185 КК України на ч.1 ст.162 КК України (незаконне проникнення до житла чи іншого володіння особи), згідно з якою ОСОБА_1 обвинувачується в тому , що він, достовірно знаючи, що домогосподарство по АДРЕСА_2 належить ОСОБА_3, оскільки допомагав йому раніше поратися на господарстві, 28 березня 2012 року біля 21 години умисно, з метою вчинення крадіжки та особистої наживи, шляхом зривання металевої засувки на вхідних дверях літньої кухні за допомогою металевого штиря металевої засувки на вхідних дверях, проник в приміщення літньої кухні, звідки шляхом демонтажу груби викрав дві двохкамфорні плити загальною вагою 31 кг на загальну суму 62 грн., кухонний ніж вартістю 6 грн., брусок вартістю 2 грн., котушку з мотузкою вартістю 23 грн., чим спричинив потерпілому ОСОБА_3 матеріальну шкоду на загальну суму 93 гривні (а.с.165-166).
Місцевий суд, погодившись з таким обвинуваченням і визнавши ОСОБА_1 винним у злочині , передбаченому ч.1 ст.162 КК України за обставин, вказаних в постанові прокурора про зміну обвинувачення, не звернув увагу на те, що таке обвинувачення є неконкретним і незрозумілим. Фактично, як вбачається з його змісту, в постанові прокурора про зміну обвинувачення викладено обвинувачення ОСОБА_1 у вчиненні крадіжки майна з літньої кухні домоволодіння, а не у незаконному проникненні у вказане приміщення. При цьому не зазначено конкретно , чи мало місце в даному випадку незаконне проникнення в житло чи незаконне проникнення в інше володіння особи.
Пред"явлення неконкретного обвинувачення колегія суддів вважає істотним порушенням кримінально-процесуального закону, яке перешкодило суду повно і всебічно розглянути справу і постановити законний, обґрунтований і справедливий вирок чи постанову. Цим самим також порушується право обвинуваченого на захист.
Вирок місцевого суду не відповідає вимогам ст.334 КПК України (в ред.1960 року), оскільки висновки , викладені в його мотивувальній частині суперечать його резолютивній частині : сформулювавши визнане доведеним обвинувачення ОСОБА_1 у вчиненні крадіжки чужого майна, суд засудив його за ч.1 ст.162 КК України.
Таким чином, відповідно до ст.ст.370, 374 КПК України (в ред.1960 року) вирок підлягає скасуванню з направленням справи на новий судовий розгляд, оскільки в суді першої інстанції прокурор відповідно до ст.277 КПК України (в ред.1960 року) не позбавлений можливості конкретизувати пред"явлене ОСОБА_1 обвинувачення.
В ході нового судового розгляду суд має повно та об'єктивно дослідити докази, дати їм належну оцінку, постановити законне , обґрунтоване і справедливе рішення по справі.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 365, 366 КПК України (в редакції 1960 року), п.11 «Перехідних положень» Кримінального процесуального кодексу України , колегія суддів, -
У х в а л и л а:
Апеляцію захисника ОСОБА_2 задовольнити частково.
Вирок Віньковецького районного суду від 24 січня 2013 року щодо ОСОБА_1 скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд в той же суд в іншому складі.
Головуючий /підпис/
Судді /підписи/
Згідно з оригіналом:
Суддя апеляційного суду
Хмельницької області Дуфнік Л.М.