УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 липня 2013 року Справа № 6259/13

Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду в складі:

головуючого судді Кушнерика М.П.

суддів Мікули О.І., Старунського Д.М.

розглянувши в порядку письмового провадження у м.Львові апеляційну скаргу Управління Міністерства внутрішніх справ України на Львівській залізниці на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 15.03.2013р. по справі за позовом ОСОБА_1 до Управління Міністерства внутрішніх справ України на Львівській залізниці, Державної казначейської служби України про зобов"язання виплатити кошти, -

В С Т А Н О В И Л А:

03.10.2011р. позивач звернувся до суду з позовом, в якому з врахуванням уточнень від 05.03.2013р. просить зобов'язати Управління МВС України на Львівській залізниці виплатити йому кошти за відрядження у 2008, 2009, 2010 роках у повному обсязі, що становить в сумі 1650,00грн.; зобов'язати відповідача провести перерахунок премії за період з лютого 2009 по лютий 2010 років, встановивши її у сумі 75% грошового забезпечення та виплатити недоплачену суму премії; видати довідку про додаткові види грошового забезпечення за вказаний вище період для представлення її в пенсійний фонд України; стягнути з відповідача моральну та матеріальну шкоду в розмірі 10 000,00грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що на виконання затвердженого начальником Управління графіку вивчення соціально-психологічного клімату в колективах управління МВС у Львівській області в 2008, 2009, 2010 роках неодноразово виїжджав у відрядження в лінійні відділи, однак Управлінням не оплачену йому витрати на відрядження в сумі 1650 грн. Крім того вважає, що йому безпідставно в період з лютого 2009 року по лютий 2010 року виплачувалась премія у заниженому розмірі. В обґрунтування моральної шкоди зазначив, що протягом тривалого часу змушений звертатись до суду, а разом зі своєю сім'єю проживає за межею бідності і без додаткових джерел існування, та що посада, на якій він міг працювати до сьогодні, незаконно скорочена у 2011 році.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 15.03.2013р. позов задоволено частково. Стягнуто з Державної казначейської служби України на користь позивача витрати пов'язані з відрядженням в сумі 1 650,00грн. за періоди: січня-квітня, червня, серпня, вересня 2008 року; січня, березня, квітня, липня - вересня 2009 року; лютого, квітня, травня, липня, серпня, вересня 2010 року. В решті вимог відмовлено.

Управління Міністерства внутрішніх справ України на Львівській залізниці оскаржило дану постанову з підстав порушення норм процесуального права та неповного з»ясування обставин справи.

Вимоги апеляційної скарги обґрунтовані тим, що позов поданий після закінчення строків звернення до суду, оскільки позивач просив стягнути кошти, пов»язані з відрядженням, за 2008-2010р.р., а до суду звернувся лише 14.11.2011р. Згідно ч.1 ст.99 КАС України - для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення і публічної служби встановлюється місячний строк. Згідно ч.1 ст. 100 КАС України адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд на підставі позовної заяви та доданих до неї матеріалів не знайде підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, про що постановляється ухвала.

Посилання позивача на неодноразове звернення до суду (з порушенням правил предметної підсудності) поважною причиною пропущеним строку звернення до суду вважатися не може. Також і незнання закону, поважною причиною пропуску строку не являється.

Крім того, в порушення ч.1 ст.100 КАС України, судом не вирішено питання про поновлення строків звернення до адміністративного суду, про що постановляється ухвала. Ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 05.12.2011 р. адміністративний позов ОСОБА_1 залишено без розгляд у зв'язку із припущенням строку звернення до суду. Ухвалою Львівського апеляційного адміністративною суду від 28.11.2012р. ухвалу суду першої інстанції скасовано, а справу направлено для продовження розгляду. Натомість, питання поновлення строків не розглядалося, а ухвала про поновлення строків звернення до адміністративного суду не виносилася.

Таким чином, строк звернення до суду позивачу не поновлено, відтак судом розглянено позов поданий після закінчення строків звернення до суду.

Відповідно до п.1.2. Інструкції з організації відряджень у структурі Міністерства внутрішніх справ України, затвердженої наказом МВС України № 1666 від 31 .12.2004р., (далі - Інструкції) відрядженням вважається виїзд працівника органу, підрозділу ОВС за наказом чи розпорядженням керівника або уповноваженої на це особи на певний термін та час для виконання поставлених завдань поза постійним місцем роботи працівника.

Відповідно до п.4.1 Інструкції при підготовці до відрядження розробляється службове завдання, яке підлягає обов'язковому затвердженню, як правило, тим керівником, який дав дозвіл на відрядження.

Згідно п.5.2 Інструкції за результатами роботи у відрядженні працівником готується підсумковий документ (довідка, доповідна записка, рапорт), в якому подається результати виконаної роботи, заходи, які необхідно вжити з метою усунення недоліків та упущень у діяльності ОВС, висновки та пропозиції.

Відповідно до п.5.4 Інструкції після повернення із відрядження кожен працівник, який входив до складу групи, письмово доповідає безпосередньому керівникові про результати виконаної роботи.

Натомість позивачем не надано доказів розроблення службових завдань при виїзді у відрядження, не подано підсумкових документів, передбачених п.5.2 Інструкції, доказів письмового повідомлення керівника про результати роботи.

Суд першої інстанції в оскаржуваній постанові посилається на усні пояснення позивача в судовому засіданні, сприймаючи їх за належний доказ підтвердження подачі вищевказаних документів після повернення з відрядження.

Крім того, на підтвердження перебування у відрядженнях в 2008р. позивачем представлено графік вивчення соціально-психологічного клімату в колективах ЛУ на Львівській залізний УМВСУ на транспорті, із зазначенням лише назв підрозділів установи та місяці виїзду.

За 2009 рік представлено лише копію графіку вивчення соціально-психологічного клімату в колективах ЛУ на Львівській залізниці УМВСУ на транспорті, в якому зазначені лише назви підрозділів установи та місяці виїзду (не вказано дату виїзд), не визначено конкретного службового завдання та особу, яка має здійснити виїзд для виконання поставленого завдання) доповідну записку начальника СПП ВКЗ УМВС (з пропозиціями здійснювати психологічне тестування співробітників з виїздом психолога на місця за попереднім графіком), яка ніким з керівництва установи не погоджена не відомо чи була прийнята до уваги та затверджена.

Крім того, в розрахунку позивачем зазначено, що він здійснював виїзд в м.Ковель з 10.08.2009р. по 12.08.2009р., хоча згідно графіку вивчення клімату виїзд до Волинського ЛВ передбачений в січні. Невідомо, чому позивач з 20.07 по 24.07.2009р. їздив у м.Сарни, Рівне. Здолбунів, якщо в графіку на липень запланована поїздка лише в м. Рівне?

Згідно графіку вивчення соціально-психологічного клімату в колективах УМВСУ на Львівській залізниці на 2010 рік поїздка у Волинський ЛВ передбачена у січні - позивач їде у лютому, у представленому рапорті, де позивач просить дозволу на виїзд у Волинський ЛВ, керівником дозволено виїзд 10.02.2010р., а в розрахунку пораховано кошти на відрядження з 10.02.2010р. по 12.02.2010р. Рапорт про виїзд у Здолбунів (погоджений начальником кадрів УМВСУ та не затверджений начальником УМВСУ) погоджений 15.04.2010р., а позивач їде з 21.04.2010р. по 22.04.10р. Рапорт на виїзд до м.Івано-Франківська взагалі без будь-яких дат, написаний на ім'я заступника начальника УМВС, без затвердження начальником УМВС, а в розрахунку пораховано з 19.05.2010р. по 20.05.2010р. Рапорт про виїзд у м. Рівне - віза начальника 24.07.10р., а в розрахунку 29.07-30.07.2010р.

У пункті 5 розрахунку зазначена поїздка в м.Сарни з 11.08.10р. по 13.08.2010р., однак в графіку вивчення клімату дане відрядження не передбачено та позивачем не представлено рапорт з дозволом на виїзд, тобто поїздка не підтверджена жодним документом. Рапорт про виїзд в м.Сарни від 31.08.10р. - дозвіл начальника УМВС 31.08.2010р., а в розрахунку зазначений виїзд з 11.09.10р. по 13.09.10р.

Просить скасувати постанову та постановити ухвалу, якою залишити без розгляду позов.

Особи, які беруть участь у справі, в судове засідання на виклик суду не з'явилися, а відтак на підставі п.2 ч.1 ст.197 КАС України суд прийшов до висновку про можливість розгляду справи в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, колегія суддів, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що наказом №4 о/с від 28.01.2011р. майора міліції ОСОБА_1, старшого психолога сектору практичної психології відділу кадрового забезпечення УМВС звільнено з органів внутрішніх справ у відставку з 31 січня 2011 року.

Згідно довідки управління від 31.01.2013р. №49, за період перебування на службі в ОВС, розмір премії позивача з січня 2009 року по лютий 2010 року становив від 10% до 40%; у період березня 2010 року по листопад 2010 року від 70% до 80%, відповідно до п.2.15 Наказу МВС від 31.12.2007р. №499 «Про впорядкування структури та умов грошового забезпечення осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ» яким передбачено, що преміювання осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ здійснюється відповідно до їх особистого вкладу в загальний результат служби з урахуванням специфіки та особливостей виконання покладених на них службових обов'язків, своєчасності і точності виконання рішень державних органів та розпоряджень і вказівок керівників підрозділів у межах фонду преміювання, утвореного в розмірі не менш як 10 відсотків посадових окладів, та економії фонду грошового забезпечення.

Щодо вимоги про проведення позивачу перерахунку премії за період з лютого 2009 року по лютий 2010 року встановивши її у сумі 75% грошового забезпечення та виплати недоплаченої суми премії, зобов'язання видати довідку про додаткові види грошового забезпечення за вказаний період для представлення її в пенсійний фонд України то суд першої інстанції підставно відмовив в її задоволенні, оскільки це право керівника органів і підрозділів МВС України визначати відсотки в межах відповідних асигнувань, а суд не вправі перебирати на себе повноваження органу (посадової особи цього органу), якому такі повноваження надані.

Відповідно до п.1.2 Інструкції з організації відряджень у структурі Міністерства внутрішніх справ України, яка затверджена наказом МВС України від 31 грудня 2004 року №1666 (далі-Інструкція №1666) зазначено, що відрядженням вважається виїзд працівника органу, підрозділу внутрішніх справ за наказом чи розпорядженням керівника або уповноваженої на це особи на певний і час, але не менш однієї доби, для виконання поставлених завдань поза постійним місцем роботи працівника.

Пунктом 16 Інструкції про службові відрядження в межах України та за кордон, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 13.03.1998 №59 (далі - Інструкція №59), встановлений окремий вид витрат, що не потребують спеціального документального підтвердження, а саме "добові витрати (витрати понесені у зв'язку з таким відрядженням). Суми добових витрат затверджені постановою Кабінету Міністрів України «Про норми відшкодування витрат на відрядження в межах України та за кордон» від 23 квітня 1999 року №663 та яка підлягає застосуванню до спірних правовідносин.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що на користь позивача підлягає стягнення 1600 грн. за відрядження у період 2008-2010 років, які підтверджуються наявними у справі графіками вивчення соціально-психологічного клімату в колективах ЛУ на Львівській залізниці, які затверджені начальником ВРП ЛУ на Львівській залізниці у січні 2008 року, січні 2009 року, січні 2010 року, а отже є обов'язковими для виконання підпорядкованими працівниками; рапорти, які погоджені керівництвом та згідно яких надано дозвіл на виїзд у підпорядковані підрозділи; розрахунок витрат за відрядження, в які позивач скеровався у 2008, 2009, 2010 роках та в якому зазначено пункти в які його було відряджено, строк відрядження з посиланням на дати та номера посвідчень про відрядження, а також рапорти та відповідні накази про відрядження, які наявні в матеріалах справи. Натомість, відповідачем не представлено доказів на спростування даних доказів позивача, а відповідно наказу МВС України №1666-2004 книга відряджень зберігається один рік після чого знищується, отже книги відряджень за 2008-2010 роки знищені. Графіки вивчення соціально-психологічного клімату в колективах були складені безпосереднім керівником позивача, отже їх виконання носило обов'язковий характер для ОСОБА_1, оскільки до дисциплінарної відповідальності за їх не виконання ОСОБА_1 у період з 2008 по 2010 роки не притягався, тобто службові завдання, які передбачали відрядження за графіком, ОСОБА_1 були виконані.

Щодо відшкодування моральної та матеріальної шкоди в розмірі 10 000 грн., то судом першої інстанції підставно відмовлено в задоволенні цієї вимоги, з чим погоджується колегія суддів, оскільки позивачем не наведено будь-яких об'єктивних доказів завдання йому шкоди Управлінням, не вказано жодного розрахунку такої шкоди, не надано суду документально підтверджених понесених витрат.

Колегія суддів окремо обумовлює ту обставину, що твердження апелянта про пропуск позивачем строку звернення до суду не заслуговує на увагу, оскільки ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 28.11.2012р. скасовано ухвалу суду першої інстанції про залишення без розгляду позову у зв»язку з пропуском строку звернення до суду, а справу направлено для продовження розгляду. (а.с.86-89)

Оскільки суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, то воно не може бути скасоване чи змінене з підстав, викладених в апеляційній скарзі.

Керуючись ст.ст.160, 195-197, п.1 ч.1 ст.198, ст.200, 205, 206, 254 КАС України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Управління Міністерства внутрішніх справ України на Львівській залізниці - залишити без задоволення, а постанову Львівського окружного адміністративного суду від 15.03.2013р. по справі №2а-12980/11/1370 - без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання ухвалою законної сили.

Головуючий суддя: М.П.Кушнерик

Судді: О.І.Мікула

Д.М.Старунський