Справа № 357/2863/13-к Головуючий у І інстанції Машарова З.А.

Провадження № 11-кп/780/277/13 Доповідач у 2 інстанції Говоруха В.І.

Категорія 22 10.07.2013

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 липня 2013 року. м. Київ.

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду Київської області в складі:

головуючого - Миколюка О.В.,

суддів - Говорухи В.І., Зіміної В.Б.,

при секретарі Гусак О.О., за участю прокурора Красківського В.П.., представника пенсійного фонду ОСОБА_2, обвинуваченого ОСОБА_3, захисника ОСОБА_4 розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали кримінального провадження за апеляційною скаргою захисника ОСОБА_4 на вирок Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 15 квітня 2013 року, яким

ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця с. Мусуслі Уджарського району Азербайджан, який зареєстрований за адресою; АДРЕСА_2, який проживає за адресою: АДРЕСА_1, не судимого

засуджено: - за ч. 4 ст. 358 КК України до штрафу в бюджет держави в розмірі 40 /сорока/ неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 680 грн. На підставі ст. 49 КК України звільнено від відбування призначеного покарання у зв'язку з закінченням строків давності; - за ч. 1 ст. 190 КК України засуджено до штрафу в бюджет держави в розмірі 50 /п'ятдесяти/ неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 850 грн.

Стягнуто з ОСОБА_3 на користь Управління Пенсійного Фонду України у м. Білій Церкві в сумі 52 868 грн. 93 коп.

Стягнуто з ОСОБА_3 за проведення експертизи 320 грн. на користь НДЕКЦ при ГУ МВС України в Київській області.

Згідно вироку, ОСОБА_3 використав завідомо підроблений документ та заволодів чужим майном шляхом обману.

17 березня 2008 року ОСОБА_3 маючи на меті отримати право на призначення пенсії на пільгових умовах, зі зниженням пенсійного віку на десять років, звернувся до управління Пенсійного Фонду України у м. Білій Церкві Київської області, яке знаходиться по вул. Фастівська, 26 з заявою про призначення пенсії, до якої умисно надав підроблені документи - довідку № 5 від 19 червня 2006 року ВАТ «Атмосфера» про період участі в ліквідації аварії на ЧАЕС за формою, затвердженою постановою Державного комітету СРСР по праці та соціальних питаннях від 09 березня 1988 року № 122 разом з копією первинного документу, що слугував підставою для її видачі, а саме копією наказу № 256 від 12 червня 1986 року про відрядження в м. Чорнобиль Київської області із зазначенням періоду відрядження, відповідно до змісту яких в період часу з 12 по 15 червня 1986 року був відряджений до м. Чорнобиль Київської області для виконання робіт пов'язаних з ліквідацією наслідків аварії на ЧАЕС та які надавали право на призначення пенсії на пільгових умовах зі зниженням пенсійного віку.

16 квітня 2008 року, на підставі документів. що містять неправдиві відомості про виконання ОСОБА_3 робіт по ліквідації аварії на ЧАЕС у 1986 році, йому було призначено пенсію з 23 січня 2008 року зі зниженням пенсійного віку, яку він отримував до виявлення факту використання документів, що містять недостовірні відомості, а саме до 1 серпня 2012 року. В період часу з 16 квітня 2008 року до 01 серпня 2012 року ОСОБА_3, умисно, маючи мету незаконного збагачення за рахунок чужого майна, з корисливих мотивів, шляхом обману, який полягав у повідомленні неправдивих відомостей та подання до управління Пенсійного фонду України в м. Білій Церкві Київської області підроблених документів, незаконно заволодів державними цільовими коштами державного органу виконавчої влади - управління Пенсійного фонду України в Київській області в загальному 52 686, 93 грн. та розпорядився ними на власний розсуд, внаслідок чого завдав управлінню Пенсійного фонду України в м. Білій Церкві Київської області матеріальну шкоду на загальну суму 52 868, 93 грн.

Не погоджуючись з вироком районного суду захисник ОСОБА_4 подала апеляційну скаргу в якій просила вирок суду скасувати, а кримінальне провадження щодо ОСОБА_3 закрити у зв'язку з відсутністю в його діях складів інкримінованих йому злочинів. Захисник вказує на те, що при постановлені вироку суд вибірково проаналізував показання свідків, зокрема: показаннями головного бухгалтера ОСОБА_5, яка стверджувала, що підписувала довідку № 5 від 19 червня 2006 року не читаючи, однак даний факт спростовуються наданими нею показаннями в судовому засіданні; показаннями свідка ОСОБА_6 ,яка стверджувала про те, що вищевказаної довідки вона не підписувала. Також, захисник вказує на те, що суд припустився помилки покладаючи в основу вироку показання свідка ОСОБА_7, яка свідчила про те, що ОСОБА_3 дійсно був відряджений на роботу по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, але коли і куди конкретно вказати не може. Однак, захисник не ставлячи під сумнів той факт, що ОСОБА_3 виконував роботи по ліквідації аварії на ЧАЕС в період з 12 по 15 червня 1986 року , вказує, що він не мав необхідності та мети підробляти довідку про його участь у ліквідації наслідків на ЧАЕС. Також, захисник вказує на те, що під час досудового розслідування було порушено право ОСОБА_3 на захист, оскільки він українську розуміє проте не може читати документи українською мовою, а тому захисник вважає, що зібрані під час досудового слідства докази не можуть вважатися допустимими.

Заслухавши доповідь судді, пояснення прокурора, який заперечував проти задоволення апеляції, пояснення захисника та обвинуваченого, які просили задовольнити подану захисником апеляційну скаргу, виступ представника, який заперечував проти апеляційної скарги, провівши судові дебати та заслухавши останнє слово обвинуваченого, перевіривши матеріали кримінального провадження, обговоривши доводи апеляційної скарги в межах поданої апеляції, колегія суддів приходить до наступних висновків.

Відповідно до ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.

На думку колегії суддів, судом першої інстанції при постановленні вироку вимоги ст. 370 КПК України виконані у повному обсязі.

Висновок суду 1-ї інстанції про винність обвинуваченого ОСОБА_3 в скоєному відповідає фактичним обставинам справи і ґрунтується на всебічно та обєктивно досліджених в судовому засіданні та належним чином оцінених і наведених у вироку доказах, які зібрані по справі.

В обґрунтування висновків суду про винність ОСОБА_3 у вчиненні злочинів, передбачених ч. 1 ст. 190 та ч. 4 ст. 358 КК України обґрунтовано покладені показання свідків ОСОБА_5, ОСОБА_8, ОСОБА_6, ОСОБА_9,ОСОБА_7, ОСОБА_10. На підставі досліджених в судовому засіданні доказів, мотивувавши своє рішення у вироку суд обґрунтовано дійшов до висновку про доведеність вини обвинуваченого у використанні підробленого документа та заволодіння на його підставі грошовими коштами. Саме в зв'язку з встановленням в судовому засіданні зазначених обставин, що були підтверджені відповідними доказами, суд при оцінці доказів провів аналіз показів обвинуваченого під час досудового слідства де ОСОБА_3 не заперечував використання підробленого документу. Таким чином, всупереч твердженню адвоката, посилання у вироку, при оцінці доказів, на покази отримані під час досудового слідства не є істотним порушенням кримінально - процесуального закону і не можуть служить достатньою підставою для скасування рішення суду. Не вбачає колегія суддів підстав для повторного дослідження доказів та обставин, як про це просить адвокат в апеляції, оскільки суд з належною повнотою та об'єктивно з'ясував обставини справи, які підтверджені доказами і дав їм належну оцінку з точки зору належності, допустимості, достовірності та достатності для винесення вироку.

Дії ОСОБА_3 судом правильно кваліфіковано за ч. 4 ст. 358 КК України. Одночасно, розглядаючи кримінальне провадження в межах поданих апеляцій колегія суддів погоджується і з кваліфікацією дій обвинуваченого за ч. 1 ст. 190 КК України.

Посилання адвоката в апеляції та наведення ним окремих обставин того, що , ОСОБА_3 за певних умов міг приймати участь в ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС фактично не виключає можливість використання ним завідомо підробленого документу та заволодіння на підставі нього грошовими коштами, а може лише впливати на міру покарання, яка апелянтом не оспорюється.

Покарання обвинуваченому ОСОБА_3 призначено з урахуванням характеру та ступеню суспільної небезпеки скоєного, обставин справи та даних про особу обвинуваченого, відповідно до вимог ст. 65 КК України.

Що ж стосується доводів апеляційної скарги захисника ОСОБА_4 стосовно порушення під час проведення досудового розслідування права обвинуваченого на захист, то вони є необґрунтованими. Так, під час допиту ОСОБА_3 у якості підозрюваного /а.с.122-124/ останній власноруч зазначив, що послуг захисника він не потребує. Крім того, не знайшли свого підтвердження доводи скарги захисника щодо не можливості обвинуваченого читати процесуальні документи українською мовою. Так, згідно того ж протоколу допиту підозрюваного /а.с.122-124/ ОСОБА_3 вказав, що перекладач йому не потрібен, а показання він буде давати українською мовою і будь-яких зауважень щодо складеного протоколу не висловлював. Згідно до матеріалів справи та звукозапису судового засідання під час судового процесу ніяких клопотань чи заяв щодо порушення права обвинуваченого на захист під час досудового розслідування, необхідності надання йому перекладача, ні обвинуваченим, ні його захисником, який приймав участь в розгляді справи, заявлено не було.

Порушень матеріального чи процесуального права при розгляді справи та винесенні вироку, які б давали підстави для зміни чи скасування вироку колегія суддів не вбачає.

Керуючись ст.ст. 404, 405, 407 КПК України, колегія суддів , -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_4 залишити без задоволення.

Вирок Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 15 квітня 2013 року щодо ОСОБА_3 - без зміни.

Головуючий

Судді