УКРАЇНА
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ
_____________________________________________________________________
Справа № 2/2218/8519/11
Провадження № 22-ц/792/1511/13
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
05 липня 2013 року м. Хмельницький
Колегія суддів судової палати у цивільних справах
апеляційного суду Хмельницької області у складі:
головуючого судді Варвус Ю.Д.,
суддів: Купельського А.В., Пастощука М.М.
при секретарі: Бондарі О.В.
за участю: представника апелянта ОСОБА_1, відповідачів ОСОБА_2, ОСОБА_3 її представників ОСОБА_4 та ОСОБА_5,
розглянула у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_6 на рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 23 травня 2013 року у справі за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_3, ОСОБА_2, ОСОБА_7, третя особа - Хмельницька міська рада, про встановлення порядку користування земельною ділянкою,
в с т а н о в и л а :
У грудні 2011 року ОСОБА_6, звертаючись до суду з вказаним позовом, зазначала, що їй згідно договору дарування від 8 листопада 2000 року належить квартира АДРЕСА_1. Згідно технічного паспорту загальна площа вказаної квартири становить 29,80 кв. м. У цьому будинку квартира №1 належить ОСОБА_3, квартира №2 - ОСОБА_7, квартира №4 - ОСОБА_2 За цим будинковолодінням закріплена земельна ділянка площею 0,1970 кв. м. Відповідно до схеми розміщення будівель та споруд, виготовленої Хмельницьким БТІ, на цій земельній ділянці у землекористуванні позивачки знаходиться 0,0453 га, у землекористуванні ОСОБА_3 - 0,0527 га, у ОСОБА_7 - 0,0301 га та у ОСОБА_2 - 0,0602 га. У загальному користуванні знаходиться земельна ділянка площею 0,00873 га.
За ЗК України у разі приватизації громадянами багатоквартирного будинку відповідна земельна ділянка може передаватися у власність або надаватись у користування об'єднанню власників, однак, відповідачі - сусідні власники домоволодіння - заперечують проти створення такого об'єднання, чим обмежують право позивачки на користування та розпорядження часткою земельної ділянки, яка закріплена за домоволодінням.
______________________________________________________________________
Головуючий у першій інстанції: Бондарчук В.В. Категорія: 45
Доповідач: Купельський А.В.
У зв'язку з цим позивачка просила суд встановити порядок користування, сервітуту та визначення всіх можливих варіантів розподілу земельної ділянки, що закріплена за домоволодінням АДРЕСА_1 визначити межі та встановити порядок користування земельною ділянкою кожного із співвласників домоволодіння.
Ухвалами Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 24 лютого та 15 травня 2012 року по справі призначено будівельно-технічну експертизу, а 12 листопада цього ж року - додаткову будівельно-технічну експертизу.
Рішенням Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 23 травня 2013 року у задоволенні позову ОСОБА_6 відмовлено, стягнуто з неї на користь ОСОБА_3 судові витрати у сумі 550 грн.
Не погоджуючись з таким рішенням, ОСОБА_6 в апеляційній скарзі просить його скасувати та прийняти нове рішення, яким задоволити позовні вимоги, а саме встановити порядок користування спірною земельною ділянкою згідно першого варіанта проведеної судової технічно-будівельної експертизи, судові витрати покласти пропорційно на всіх відповідачів.
Вважає рішення незаконним, ухваленим з порушенням норм матеріального та процесуального права, конституційних прав громадян.
Не погоджується з висновком суд щодо недоведеності порушеного права позивачки, оскільки, на думку апелянта, позовні вимоги є обґрунтованими.
Посилається на те, що в порушення вимог п. п. 3, 4 ч. 1 ст. 214 ЦПК України судом не взято до уваги, які правовідносини випливають із встановлених обставин та які правові норми підлягають застосуванню до цих правовідносин. Так, позивачка, маючи право власності на частину будинку, обмежена у своєму використанні, розпорядженні та володінні своїм майном. Апелянт зсилається на п. а ч. 1 ст. 87 ЗК України, за яким право спільної часткової власності на земельну ділянку виникає при добровільному об'єднанні власників належних їм земельних ділянок, та на п. е ч. 18 постанови Пленуму ВСУ «Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ» №7 від 16 квітня 2004 року, з якого випливає, що у випадках, передбачених ст. ст. 86-89 ЗК України, володіння, користування та розпорядження земельною ділянкою, яка перебуває у спільній частковій власності, здійснюється за згодою всіх співвласників згідно з договором, а у разі недосягнення згоди - за рішенням суду.
Як зазначає апелянт, судом не взято до уваги висновки проведеної судової технічно-будівельної експертизи.
Не погоджується з висновком суду щодо невизначення правового статусу спірної земельної ділянки, адже рішенням виконавчого комітету Хмельницької міської ради від 27 лютого 1997 року №1433 надано в користування земельні ділянки громадян, які одержали житлові будинки по спадщині, у дар, згідно договору купівлі-продажу, обімну та рішенням суду із внесенням змін у земельно-облікові документи.
Заперечує апелянт й проти висновку суду, що право користування земельною ділянкою колишнього власника ОСОБА_9 не було належним чином оформлено. Перехід права власності на будинок до позивачки відбувся 28 листопада 2000 року згідно договору дарування під час дії ЗК України р редакції 1992 року, згідно ст. 30 якого при відчуженні нерухомого майна відбувався «автоматичний» перехід права власності або право користування земельною ділянкою без зміни її цільового призначення.
П. 18-1 вищевказаної постанови Пленуму ВСУ передбачено, що розмір земельної ділянки, необхідний для обслуговування житлового будинку, будівлі і споруди, визначається шляхом проведення за клопотанням сторін експертизи з врахуванням чинних нормативних документів у галузі будівництва, санітарних норм тощо.
Судом невірно встановлено, що право позивачки не порушено, адже земельна ділянка не визначена, а тому вона обмежена у своєму володінні та розпорядженні нею.
Заслухавши доповідача, пояснення сторін, перевіривши матеріали справи, ознайомившись з доводами апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.
ОСОБА_6 звернулась до суду з позовом про встановлення порядку користування земельною ділянкою.
Судом встановлено, і це підтверджується матеріалами справи, що згідно витягу з рішення виконавчого комітету Хмельницької міської ради народних депутатів від 27 лютого 1997 року (а.с. 46) ОСОБА_9 на праві особистої власності належить 24% житлового будинку з відповідною частиною надвірних будівель по АДРЕСА_1 в якому він проживає. Постановлено надати в користування для обслуговування житлового будинку земельну ділянку площею 0,045 га із загальної площі 0,189 га, яка рахується за домоволодінням.
Відповідно до договору дарування від 28 листопада 2000 року ОСОБА_10 подарувала 6/25 частин житлового будинку АДРЕСА_1 ОСОБА_6 (а.с. 21).
Згідно технічного паспорту на житловий будинок АДРЕСА_1 6/25 частин цього будинку належить ОСОБА_6 (а.с. 4).
Відповідно до витягу з реєстру прав власності на нерухоме майно (а.с. 90) ОСОБА_7 належить 4/25 частин цього будинку на праві приватної власності, ОСОБА_3 - 7/25 частин; а ОСОБА_2 згідно свідоцтва про право на спадщину належить 8/25 частин будинку (а.с. 94).
Згідно листа відділу земельних ресурсів та земельної реформи від 17 жовтня 2002 року №496/01-07 (а.с. 56) рішенням міської ради та її виконавчого комітету земельна ділянка по АДРЕСА_1 у приватну власність не передавалась.
Відмовляючи у задоволенні позову суд виходив з того, що у договорі дарування від 28 листопада 2000 року не визначено правового статусу земельної ділянки, її розміру. Право користування земельною ділянкою колишнього власника ОСОБА_9 належним чином оформлено не було. Суд взяв до уваги відповідь на запит суду відділу інформації та кадастрів департаменту архітектури, містобудування та земельних ресурсів від 1 квітня 2013 року №705/01-11, що рішенням виконавчого комітету та сесії міської ради земельні ділянки по АДРЕСА_1 у власність та користування не передавались. На думку суду, спірна земельна ділянка знаходиться в межах м. Хмельницького, є власністю територіальної громади міста, тому питання щодо надання цієї землі особам у власність або користування відноситься до компетенції Хмельницької міської ради. За висновком суду право користування спірною земельною ділянкою у позивачки та інших співвласників будинку АДРЕСА_1 не виникло, а отже, права позивачки жодним із відповідачів не порушено.
З таким висновком суду першої інстанції погоджується колегія суддів апеляційного суду.
Згідно з вимогами ст. 125 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) право власності та право користування земельною ділянкою виникає після одержання її власником або користувачем документа, що посвідчує право власності чи право постійного користування земельною ділянкою, та його державної реєстрації. Приступати до використання земельної ділянки до встановлення її меж у натурі (на місцевості), одержання документа, що посвідчує право на неї, та державної реєстрації забороняється.
Відповідно до п. 25 Постанови Пленуму Верховного Суду України, від 16.04.2004, № 7 "Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ" сторони зобов'язані подати свої докази чи повідомити про них суд до або під час попереднього судового засідання, зокрема: - у справах про встановлення порядку користування земельною ділянкою співвласників житлового будинку: документи про надання її для будівництва та обслуговування житлового будинку й господарських будівель та споруд; план земельної ділянки, відведеної в натурі (на місцевості); план цієї ділянки із зазначенням її частин, що перебувають у фактичному користуванні кожного із співвласників житлового будинку, а також розташованих на ній будівель, плодоягідних насаджень; правовстановлюючі документи на будинок із зазначенням розміру часток кожного із співвласників; угоду чи рішення суду про поділ будинку в натурі або визначення порядку користування ним і угоду про порядок користування земельною ділянкою, якщо вона мала місце.
Між тим, документів, що підтверджують зазначене, суду не надано.
Всупереч посилання апелянта судом встановлені обставини справи та правовідносини, що випливають із них та які правові норми підлягають застосуванню до цих правовідносин.
Щодо посилання апелянта на висновок експерта, то він судом правомірно не прийнятий до уваги, оскільки він винесений на суперечливих розмірах спірної земельної ділянки, а також відсутні правовстановлюючі документи на споруди що розміщені на ній.
Матеріали справи спростовують зауваження апелянта щодо висновку суду щодо невизначення правового статусу спірної земельної ділянки.
Посилання апелянта на рішенням виконавчого комітету Хмельницької міської ради від 27 лютого 1997 року №1433 про надано в користування земельні ділянки ОСОБА_9 не може кластись в основу рішення. Зазначеним рішенням не визначено розмір земельних ділянок, що виділенні іншим сусідам. Право користування земельною ділянкою колишнього власника ОСОБА_9 не було належним чином оформлено.
Всупереч посилання апелянта право позивачки не порушено, адже земельна ділянка не визначена, а тому вона не обмежена у своєму володінні та розпорядженні нею.
Інші доводи апеляційної скарги, ретельно досліджені судом, висновків суду не спростовують і не дають підстав вважати, що судом допущені порушення матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення спору.
Відповідно до ч. 1 ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 307, 308, 315, 319 ЦПК України, колегія суддів
у х в а л и л а :
Апеляційну скаргу ОСОБА_6 відхилити.
Рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 23 травня 2013 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.
Головуючий: Судді: