АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 524/1941/13-ц

Номер провадження 22-ц/786/2568/2013

Головуючий у 1-й інстанції Предоляк О.С.

Доповідач Чічіль В. А.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 липня 2013 року м. Полтава

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Полтавської області у складі:

Головуючого: судді Чічіля В.А.,

Суддів: Кузнєцової О.Ю., Хіль Л.М.,

За участю секретаря: Ренкевич М.Д.,

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Полтаві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1

на рішення Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 4 червня 2013 року

у справі за позовом ОСОБА_1 до управління державної міграційної служби України в Полтавській області про зобов'язання поновити реєстрацію,-

в с т а н о в и л а :

У березні 2013 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, у якому зазначав, що на підставі ордерів від 20 березня 2006 року та від 15 серпня 2007 року отримав право на заняття разом з родиною житлової площі - кімнат АДРЕСА_1.

У період з 31 серпня 2002 року по 15 березня 2010 року перебував у шлюбі з ОСОБА_2, та після розірвання шлюбу, у травні 2010 року знявся з реєстрації у зазначених кімнатах гуртожитку.

Колишня дружина також проживає за іншою адресою, з реєстрації у гуртожитку не знялась, а зазначену житлову площу здає в найм.

Зазначав, що зараз вимушений винаймати житло попри те, що зареєстрований без права проживання в іншому гуртожитку по АДРЕСА_2.

Звернувшись з заявою до ТОВ «Житлорембудсервіс» про поновлення місця проживання у гуртожитку по вул. Карнаухова, отримав відмову у зв'язку з відсутністю у останнього компетенції на прийняття таких рішень.

Просив зобов'язати Автозаводський РВ у м. Кременчуці УДМС України в Полтавській області зареєструвати його за адресою у кімнатах АДРЕСА_1.

Рішенням Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 4 червня 2013 року у позові ОСОБА_1 відмовлено.

В апеляційному порядку рішення місцевого суду оскаржено ОСОБА_1, в апеляційній скарзі, посилаючись на порушення і неправильне застосування судом норм матеріального та процесуального права, просить зазначене рішення суду першої інстанції скасувати, та ухвалити нове рішення про задоволення позову.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення місцевого суду в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів приходить до висновку, що скаргу слід відхилити.

Відповідно до ст. 308 ЦПК України, апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Статтею 3 ЦК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Порядок надання жилої площі в гуртожитках і користування нею визначається главою 2 ЖК України та Примірним положенням про гуртожитки, відповідно до яких приміщення гуртожитків є тимчасовим житлом, передбаченим для забезпечення проживання робітників, які не мають жилої площі, на період їх роботи на підприємстві.

Відповідно до вимог ст. ст. 128, 129 ЖК України жила площа в гуртожитку надається за спільним рішенням адміністрації та профкому підприємства і комітету комсомолу.

На підставі такого рішення видається спеціальний ордер, який є єдиною підставою для вселення на надану жилу площу.

Відповідно до ст. 29 ЦК України, місцем проживання фізичної особи є житловий будинок, квартира, інше приміщення, придатне для проживання в ньому (гуртожиток, готель тощо), у відповідному населеному пункті, в якому фізична особа проживає постійно, переважно або тимчасово.

Як убачається з матеріалів справи, що на підставі ордерів №2 від 20 березня 2006 року та №52 від 15 серпня 2007 року ОСОБА_1 у складі сім'ї: ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, отримали право заняття жилої площі - кімнат АДРЕСА_1 (а.с. 7)

З 16 червня 2010 року ОСОБА_1 зареєстрований в АДРЕСА_2 (а.с. 6).

Відповідно до ч. 1 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

У частині 2 цієї ж статті визначені способи захисту цивільних прав та інтересів судом.

Статтею 3 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» визначено, що реєстрація - є внесення інформації до Єдиного державного демографічного реєстру про місце проживання або місце перебування особи із зазначенням адреси, за якою з особою може вестися офіційне листування або вручення офіційної кореспонденції.

Згідно ст. 14 зазначеного закону визначено, що рішення, дії чи бездіяльність органів державної влади, посадових та службових осіб з питань свободи пересування, вільного вибору місця проживання, реєстрації місця проживання чи місця перебування особи можуть бути оскаржені в установленому законом порядку

Предметом позовних вимог ОСОБА_1 є зобов'язання органу державної влади поновити державну реєстрацію його місця проживання у гуртожитку по АДРЕСА_1, при наявності чинної реєстрації позивача у гуртожитку АДРЕСА_2.

Разом з тим, такі позовні вимоги не відповідають допустимим способам захисту права, передбаченим у ст. 16 ЦК України, оскільки у матеріалах справи відсутні докази відносно того, що органом державної влади у питанні реєстрації місця проживання позивача було відмовлено.

У свою чергу, ОСОБА_1 дії чи бездіяльність органів державної влади не оскаржувались, а отже, фактично відсутній спір про право.

Надана позивачу відповідь Автозаводського РВ у м. Кременчуці УДМС України в Полтавській області щодо необхідності поданням разом з заявою про реєстрацію місце проживання, зокрема, документів, що підтверджують право проживання у житлі (а.с. 47), не свідчить про порушення прав ОСОБА_1, оскільки має інформаційний характер щодо необхідного переліку документів для реєстрації місця проживання.

З урахуванням цього, місцевий суд дійшов обґрунтованого висновку щодо відсутності правових підстав для зобов'язання органу державної влади вчинити дії щодо поновлення державної реєстрації позивача у кімнаті гуртожитку.

Твердження апелянта щодо наявності у нього права на проживання у спірній кімнаті гуртожитку не береться колегію суддів до уваги, оскільки вимог щодо визнання права користування житловою площею гуртожитку позивачем не заявлялось.

Решта зазначених у апеляційній скарзі доводів також не ґрунтуються на законодавстві, повторюють обґрунтування позовних вимог та фактично зводяться до переоцінки обставин справи, які всебічно, повно і об'єктивно досліджені судом першої інстанції, та яким надана належна правова оцінка.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що рішення місцевого суду постановлено з додержанням вимог матеріального та процесуального права, підстав для його скасування чи зміни не вбачається.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст. ст. 303, 307 ч. 1 п. 1, 308, 314, 315, 317 ЦПК України, колегія суддів,-

у х в а л и л а:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.

Рішення Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 4 червня 2013 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий у справі: Чічіль В.А.

Судді: Кузнєцова О.Ю.

Хіль Л.М.

З оригіналом згідно:

суддя Чічіль В.А.