УКРАЇНА

Апеляційний суд Житомирської області

Справа №617/11326/12 Головуючий у 1-й інст. Невмержицький С.С.

Категорія 41 Доповідач Борисюк Р. М.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 липня 2013 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Житомирської області в складі:

головуючого судді Борисюка Р.М.

суддів Матюшенка І.В., Галацевич О.М.

з участю секретаря

судового засідання Кузьмінської О.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Житомирі цивільну справу за позовом Овруцького щебеневого заводу Гомельського міського дорожнього будівельно-ремонтного тресту до ОСОБА_2, третя особа: служба громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб Овруцького РВ УМВС України в Житомирській області, про визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням

за апеляційною скаргою Овруцького міжрайонного прокурора Житомирської області в інтересах неповнолітнього ОСОБА_3 на заочне рішення Овруцького районного суду Житомирської області від 03 грудня 2012 року, -

встановила:

У червні 2012 року Овруцький щебеневий завод звернувся з позовом до суду, в якому просив визнати ОСОБА_2 такою, що втратила право користування житловим приміщенням, зобов'язати службу громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб Овруцького РВ УМВС України в Житомирській області зняти її з реєстрації в квартирі АДРЕСА_1, стягнути з відповідачки заборгованість по квартирній платі і комунальних послугах за період з 01.01.2009 року по 31.12.2011 року в сумі 3057.48 грн. та судові витрати.

В обґрунтування позову зазначав, що ОСОБА_2 отримала АДРЕСА_1 на підставі постанови спільного засідання адміністрації і профкому Овруцького щебеневого заводу та рахується зареєстрованою в даній квартирі з 1992 року, але в ній не проживає без поважних причин з 2005 року, не сплачує комунальні платежі, внаслідок чого виникла по них заборгованість.

Заочним рішенням Овруцького районного суду Житомирської області від 03 грудня 2012 року позов задоволено частково. Визнано ОСОБА_2 такою, що втратила право на користування АДРЕСА_1; стягнуто з ОСОБА_2 на користь позивача 3057.48 грн. боргу по квартирній платі та комунальних послугах, а також стягнуто судові витрати в сумі 214.40 грн. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено за безпідставністю.

Не погоджуючись з судовим рішенням, Овруцький міжрайонний прокурор подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та ухвалити нове по суті позовних вимог.

Апеляційну скаргу обґрунтовує тим, що рішення ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права без всебічного і повного з'ясування всіх обставин, що мають значення для справи. Зокрема, судом не було досліджено та встановлено причини відсутності відповідача понад встановлені законом строки, а також не враховано, що крім ОСОБА_2 у спірній квартирі ще зареєстровані чотири особи, серед яких є її неповнолітній син - ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає відхиленню із наступних підстав.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обгрунтованим є рішення суду, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Суд першої інстанції прийшов до правильного висновку, що спірні правовідносини між сторонами регулюються положеннями ст.ст. 68, 71, 72 Житлового кодексу України.

Як видно із матеріалів справи, відповідач починаючи з 2005 року у квартирі АДРЕСА_1 не проживає і не сплачує квартирну плату та комунальні послуги, що підтверджується матеріалами справи (а.с. 8-9, 19).

Із письмових пояснень ОСОБА_2 від 02.06.2013 року вбачається, що у вказаній квартирі вона проживала до 2005 року, після чого її залишила в зв'язку з антигромадським способом життя її старших синів ОСОБА_4 і Володимира та виникненням там пожежі. На даний час остання проживає з неповнолітнім сином ОСОБА_3 в с. Піщаниця Овруцького району (а.с. 57-58). Доказів в обґрунтування поважності причин не проживання у спірній квартирі відповідачем не надано. Такі докази і не були встановлені під час апеляційного розгляду.

Таким чином, суд правильно з'ясував характер та суть заявлених позивачем вимог, норми права, якими вони регулюються, дав належну правову оцінку зібраним у справі доказам і правомірно ухвалив рішення про визнання ОСОБА_2 такою, що втратила право на користування даною квартирою та стягнення із відповідача на користь позивача заборгованості по квартирній платі та комунальним послугам.

Посилання прокурора в апеляційній скарзі на те, що при задоволенні позовних вимог були порушені права неповнолітнього ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, є безпідставними, виходячи із наступного.

Частиною 2 статті 18 Закону України «Про охорону дитинства» передбачено, що діти - члени сім'ї наймача або власника жилого приміщення мають право користуватися займаним приміщенням нарівні з власником або наймачем.

Згідно ч. ч.1, 2 ст. 29 ЦК України, місцем проживання фізичної особи є житловий будинок, квартира, інше приміщення, придатне для проживання в ньому (гуртожиток, готель тощо), у відповідному населеному пункті, в якому фізична особа проживає постійно, переважно або тимчасово.

Фізична особа, яка досягла чотирнадцяти років, вільно обирає собі місце проживання, за винятком обмежень, які встановлюються законом.

Неповнолітній ОСОБА_3 вправі самостійно обирати собі місце проживання і ухваленим рішенням його права не порушені, оскільки останній не є відповідачем по справі і судове рішення відносно нього не приймалося, як і відносно інших осіб, які є зареєстрованими у спірній квартирі.

Тому, колегія суддів приходить до переконання, що доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду та не впливають на правильність прийнятого рішення, оскільки суду не було надано інших доказів, на які апелянт посилається на підтвердження обставин, крім тих, на які суд послався в своєму рішенні.

Рішення ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, підстави для його скасування відсутні.

Керуючись ст.ст. 209, 303, 304, 307, 308, 313-315, 317 ЦПК України, колегія суддів, -

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу Овруцького міжрайонного прокурора Житомирської області в інтересах неповнолітнього ОСОБА_3 відхилити.

Заочне рішення Овруцького районного суду Житомирської області від 03 грудня 2012 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня її проголошення.

Головуючий Судді