УХВАЛА

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Справа №: 22-ц/190/3829/13Головуючий суду першої інстанції:Кротова Л.В.

Головуючий суду апеляційної інстанції:Макарчук Л. В.

"01" липня 2013 р. колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у складі:

Головуючого суддіМакарчук Л.В.

СуддівАдаменко О.Г., Горбань В.В.

При секретаріВостріковій К.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Сімферополі цивільну справу за позовом ОСОБА_6 до Євпаторійської міської ради АР Крим, виконавчого комітету Євпаторійської міської ради АР Крим, ОСОБА_7, третя особа КП «Житловик-4» про усунення перешкод у володінні спільною власністю, скасування актів державної влади, визнання недійсним договору оренди та спонукання виконати певні дії, за апеляційною скаргою ОСОБА_6 на рішення Євпаторійського міського суду АР Крим від 22 квітня 2013 року,

В С Т А Н О В И Л А :

06 березня 2013 року ОСОБА_6 звернувся до суду із зазначеним позовом.

Позовні вимоги мотивовані тим, що ОСОБА_6 є власником квартири АДРЕСА_1. Будинок складається з 72 квартир, та має 9 поверхів, технічний підвал, в якому розташовані всі комунікації. 01 жовтня 2007 року між КП «Житловик-4» та ОСОБА_7 був укладений договір оренди частини підвалу їх будинку.

Рішенням виконавчого комітету Євпаторійської міської ради № 720/2 від 09 вересня 2011 року зі складу домоволодіння АДРЕСА_1 виділена частка майна територіальної громади, а саме нежитлового приміщення №1, загальною площею 117,5 кв.м, яке складається з приміщень №4,9,10, з входом в цокольний поверх площею забудови 16,3 кв.м у натурі в цілому. Рішенням Євпаторійської міської ради № 6-18/6 від 23 грудня 2011 року вказане приміщення №1 включено до переліку об'єктів комунальної власності, які підлягають приватизації в 2012 році шляхом викупу орендарями.

Просив скасувати вищевказані рішення міської ради та виконавчого комітету міської ради, оскільки вони винесені з порушенням ст.10 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду», відповідно до якої власники квартир багатоповерхового будинку є власниками також і допоміжних приміщень будинку, технічного обладнання, та визнати недійсним договір оренди нежитлового приміщення АДРЕСА_1, укладений 01.10.2007 року між КП «Житловик -4» та ОСОБА_8, як укладений у порушення вимог ст.369 ЦК України. Зобов'язати відповідача здійснити відновлювальні роботи у підвалі будинку з приведенням у приміщенні проектної висоти 256 см.

Рішенням Євпаторійського міського суду АР Крим від 22 квітня 2013 року в задоволенні позову ОСОБА_6 відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_6 просить скасувати рішення суду та задовольнити позов, оскільки вважає, що рішення суду ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права. Зазначає про те, що у 1980 році згідно проекту будинку та здачі його в експлуатацію, підвал будинку визначався як допоміжне приміщенням, у якому були розташовані всі інженерні комунікації, які у 2007 - 2008 роках були перенесені орендарем, та кілька приміщень були об'єднані в одне. Посилається на те, що судом неправильно зроблено висновок про те, що спірне приміщення є цокольним поверхом, а не підвалом.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення позивача та представників відповідачів, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч.1 ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Відмовляючи у задоволенні позову про скасування рішення виконавчого комітету Євпаторійської міської ради № 720/2 від 09 вересня 2011 року та рішення Євпаторійської міської ради № 6-18/6 від 23 грудня 2011 року, суд першої інстанції виходив з того, що спірне нежитлове приміщення не є допоміжним приміщенням будинку, а рішення Євпаторійської міської ради та виконавчого комітету міської ради стосовно цього приміщення прийняті у межах наданих їм законодавством повноважень. Відмовляючи у задоволенні позову про визнання недійсним договору оренди та зобов'язання привести висоту приміщення до 256 сантиметрів, суд виходив з того, що відсутні правові підстави для визнання договору оренди недійсним та права позивача не порушені.

З такими висновками суду першої інстанції погоджується колегія суддів, оскільки вони зроблені з додержанням норм матеріального права та вимог процесуального закону - ст. ст.10, 11, 60, 212 ЦПК України.

Як було встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, відповідач є власником 1/4 частки квартири АДРЕСА_1, що підтверджується довідкою КРП «БРТІ м. Євпаторії» (а.с.6-9).

Житловий будинок АДРЕСА_1 з 1980 року належав Євпаторійській територіальній раді по управлінню курортами профспілок на підставі акту державної комісії про ввід будинку в експлуатацію, затвердженого рішенням виконкому Євпаторійської міської ради № 594 від 12 грудня 1980 року, що було зареєстровано у Бюро технічної інвентаризації 05 січня 1981р. (а.с.120). На підставі постанови Президії федерації професіональних союзів України від 29 листопада 1996 року №11-31-15 «Про передачу здравниць», будинок був прийнятий до фонду місцевої ради рішенням виконкому Євпаторійської міської ради від 28 лютого 1997 року № 74/2 (а.с.69). На підставі рішення виконкому Євпаторійської міської ради №86 від 27 лютого 2004 року вказаний житловий будинок був переданий на баланс КП «Житловик-4», відповідно до акту прийому передачі (а.с.48).

01 жовтня 2007 року між КП «Житловик-4» та ОСОБА_8 був укладений договір оренди нежитлового приміщення даного домоволодіння загальною площею 85,6 кв.м (а.с.39). 22 січня 2008 року на підставі додаткової угоди до вищевказаного договору, строк оренди продовжений до 01 серпня 2011 року, а 04 липня 2011 року термін подовжено до 01 серпня 2013 року. Додатковою угодою від 01 серпня 2011 року визначений новий розмір орендованого майна - площею 116,7 кв.м. 29 грудня 2011 року між КП «Житловик-4» та ОСОБА_7 був підписаний договір оренди №10 про оренду 209,5 кв.м приміщень за тією ж адресою, строком до 29 грудня 2014 року.(а.с.39-47,110-117).

Рішенням виконавчого комітету Євпаторійської міської ради № 720/2 від 09 вересня 2011 року зі складу домоволодіння АДРЕСА_1 виділена частка майна територіальної громади, а саме нежитлового приміщення №1, загальною площею 117,5 кв.м, яке складається з приміщень №4,9,10, з входом в цокольний поверх площею забудови 16,3 кв.м у натурі в цілому (а.с.49).

Рішенням Євпаторійської міської ради №6-18/6 від 23 грудня 2011 року вказане приміщення №1 включено до переліку об'єктів комунальної власності, які підлягають приватизації в 2012 році шляхом викупу орендарями (а.с.50).

Як вбачається з позовної заяви та доводів апеляційної скарги з вимогами скасування рішення Євпаторійської міської ради та виконавчого комітету міської ради, в обґрунтування своїх вимог позивач посилається на те, що цими рішеннями порушуються його права як співвласника приватизованої квартири на користування допоміжним приміщенням, оскільки підвал у будинку є допоміжним приміщенням та у ньому розташовані всі інженерні комунікації будинку, а всі власники приватизованих квартир є співвласниками допоміжних приміщень.

Не ставлячи під сумнів право позивача як співвласника квартири на право користування допоміжними приміщеннями будинку, які відповідно до ст.10 п.2 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» передаються у власність всіх власників квартир, колегія суддів не погоджується з доводами апелянта щодо визнання допоміжним приміщенням саме спірного приміщення, оскільки вони спростовуються матеріалами справи.

Згідно висновку експерта № ВЕ-355 від 22 жовтня 2010 року, та висновку про ідентифікацію невід'ємних покращень орендованого майна від 01 листопада 2010 року, орендовані ОСОБА_7 приміщення перебувають у цокольному поверсі та не є допоміжними приміщенням будинку. (а.с.84-87)

У інвентарній справі домоволодіння АДРЕСА_1 м. Євпаторія, станом на 05.01.1981 року, тобто на момент здачі будинку в експлуатацію, значиться підвал площею 716,2 кв.м та висотою 230 см, будинок зареєстровано за Євпаторійською територіальною радою по управлінню курортами профспілок на підставі акту Державної комісії, затвердженої рішенням Євпаторійської міської ради від 12.12.1980 року за №594. (а.с.119-127).

28.02.1997 року на підставі постанови Президиума федерації профспілок України від 29.11.1996 року «Про прийом у фонд місцевої ради об'єктів об'єднання «Євпаторія - курорт» житловий фонд об'єднання «Євпаторія -курорт» було передано у фонд місцевої ради, що також підтверджується довідкою КРП «БРТІ м.Євпаторія» про реєстрацію права власності та рішенням виконавчого комітету Євпаторійської міської ради від 28.02.1997 року №74/2. (а.с.66,69).

Згідно висновку експертного будівельно-технічного дослідження №42 від 26.05.2012 року приміщення, передані в оренду ОСОБА_8, не є для житлового будинку допоміжними, в них не розташована основна запірна регулююча арматура інженерних комунікацій житлового будинку, відсутня контрольно - вимірювальна апаратура та електротехнічна арматура інженерних комунікацій житлового будинку, не співвідносяться із допоміжними приміщеннями житлового будинку, у зв'язку з чим, відповідно до визначень ДБН В. 3.2-2-2009, ДБН В.2.2-15-2005 орендовані ОСОБА_8 приміщення №4,9,10 у будинку АДРЕСА_1 в м.Євпаторія фактично не є допоміжними приміщеннями житлового будинку. (а.с.81-82, а оригінал висновків у долученій до справи теці жовтого кольору).

Відповідно до частини першої статті 1 в редакції Закону України "Про приватизацію державного житлового фонду", приватизація державного житлового фонду (далі - приватизація) - це відчуження квартир (будинків), кімнат у квартирах та одноквартирних будинках, де мешкають два і більше наймачів, та належних до них господарських споруд і приміщень (підвалів, сараїв і т. ін.) державного житлового фонду на користь громадян України.

За змістом пункту 2 ст.10 Закону, допоміжні приміщення (кладовки, сараї і т. ін.) передаються у власність квартиронаймачів безоплатно і окремо приватизації не підлягають.

Згідно офіційного тлумачення, що дане в рішенні Конституційного Суду України N 4-рп/2004 від 02.03.2004 р. у справі за конституційним зверненням ОСОБА_9 та інших громадян про офіційне тлумачення положень пункту 2 статті 10 Закону України "Про приватизацію державного житлового фонду" та за конституційним поданням 60 народних депутатів України про офіційне тлумачення положень статей 1, 10 цього Закону (справа про права співвласників на допоміжні приміщення багатоквартирних будинків), допоміжні приміщення (підвали, сараї, кладовки, горища, колясочні і т.ін.) передаються безоплатно у спільну власність громадян одночасно з приватизацією ними квартир (кімнат у квартирах) багатоквартирних будинків. Підтвердження права власності на допоміжні приміщення не потребує здійснення додаткових дій, зокрема, створення об'єднання співвласників багатоквартирного будинку, вступу до нього.

Для правильного вирішення цього спору суд повинен з'ясувати не лише характеристику спірного приміщення, зокрема, чи відноситься воно до підвальних, чи розташоване в цокольному поверсі, але й виходити з того чи є це приміщення допоміжним, в якому чи частині якого може знаходитися технічне обладнання будинку (інженерні комунікації та технічні пристрої, які необхідні для забезпечення санітарно-гігієнічних умов та безпечної експлуатації квартир), без доступу до якого експлуатація житлового будинку не є можливою, чи використовувалося воно чи якась з його частин для обслуговування будинку.

Знаходження певних приміщень в підвалах, цокольних поверхах не може визнаватися безумовною підставою віднесення їх до допоміжних приміщень, які підлягають приватизації разом з приватизацією квартир.

Згідно ст.1 Закону України "Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку", допоміжні приміщення багатоквартирного будинку - приміщення, призначені для забезпечення експлуатації будинку та побутового обслуговування мешканців будинку (сходові клітини, вестибюлі, перехідні шлюзи, позаквартирні коридори, колясочні, кладові, сміттєкамери, горища, підвали, шахти і машинні відділення ліфтів, вентиляційні камери та інші технічні приміщення).

За змістом ст.1 цього Закону, нежиле приміщення - приміщення, яке належить до житлового комплексу, але не відноситься до житлового фонду і є самостійним об'єктом цивільно-правових відносин.

Пунктом 30 ч.1 ст.26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» передбачено, що прийняття рішень щодо відчуження відповідно до закону комунального майна; затвердження місцевих програм приватизації, а також переліку об'єктів комунальної власності, які не підлягають приватизації; визначення доцільності, порядку та умов приватизації об'єктів права комунальної власності; вирішення питань про придбання в установленому законом порядку приватизованого майна, про включення до об'єктів комунальної власності майна, відчуженого у процесі приватизації, договір купівлі-продажу якого в установленому порядку розірвано або визнано недійсним, про надання у концесію об'єктів права комунальної власності, про створення, ліквідацію, реорганізацію та перепрофілювання підприємств, установ та організацій комунальної власності відповідної територіальної громади.

На підставі викладеного, враховуючи те, що із вищезазначених документів вбачається, що загальна площа підвалу будинку складає 716,2 кв.м, а рішення Євпаторійською міською радою та виконавчим комітетом міської ради приймалось відносно нежилого приміщення 1, яке складається із приміщень №4,9,10 загальною площею 117,5 кв.м та оформлено право комунальної власності на це приміщення і згідно висновків експерта № ВЕ-355 від 22 жовтня 2010 року, та висновку про ідентифікацію невід'ємних покращень орендованого майна від 01 листопада 2010 року, висновку №42 експертно - будівельного дослідження від 26.05.2012 року зазначене спірне приміщення, яке передано в оренду ОСОБА_8, не є допоміжним приміщенням, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що рішення Євпаторійської міської ради та виконавчого комітету міської ради стосовно цього приміщення прийняті у межах наданих їм законодавством повноважень.

Доводи апеляційної скарги щодо невідповідності висновків суду фактичним обставинам справи, колегія суддів відхиляє, оскільки судом першої інстанції фактичні обставини з'ясовані повно та всебічно і висновки суду відповідають встановленим фактам.

Що стосується доводів апеляційної скарги щодо порушення судом норм матеріального та процесуального права, то колегія суддів вважає, що вони не знайшли свого підтвердження у судовому засіданні, а тому не можуть бути визнані обґрунтованими.

Колегія суддів вважає, що відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції обґрунтовано виходив із того, що приміщення №4,9,10 підвалу, які передано в оренду підприємцю - фізичній особі ОСОБА_8 не є допоміжним приміщенням будинку АДРЕСА_1, а доводи позивача про порушення його права і прав мешканців будинку, пов'язаних із загрозою цілісності майна та неможливістю використовувати допоміжне приміщення для забезпечення технічної життєдіяльності будинку, не підтверджені матеріалами справи.

Крім того, про те, що спірні приміщення підвалу не є допоміжним приміщенням свідчить і той факт, що в ньому відсутнє будь-яке технічне оснащення будинку (інженерні комунікації і технічні пристрої, що необхідні для забезпечення санітарно-гігієнічних умов і безпечної експлуатації квартир), без доступу до якого експлуатація жилого будинку неможлива.

Як пояснив представник відповідача - виконавчого комітету Євпаторійської міської ради у судовому засіданні Апеляційного суду спірне приміщення, що передано в оренду ОСОБА_8 є відокремленим від допоміжних приміщень будинку. До технічного обладнання будинку та всіх комунікацій, які розташовані у допоміжних приміщеннях, у мешканців будинку є доступ.

Між тим, доказів того, що спірне приміщення є допоміжним та призначене для забезпечення експлуатації будинку та побутового обслуговування мешканців будинку позивачем не надано.

На думку колегії суддів, фактичні обставини справи свідчать про те, що спірне приміщення є нежилим, тобто таким, що відноситься до житлового комплексу, але не має відношення до житлового фонду і є самостійним об'єктом цивільно-правових відносин, протягом багатьох років використовується відповідачем фізичною особою - підприємцем ОСОБА_8 для розміщення магазину непродовольчих товарів.

Що стосується доводів апеляційної скарги про те. що роботи з об'єднання кількох приміщень у одне були здійснені без згоди мешканців будинку, про визнання договору оренди недійсним та зобов'язання відповідача привести висоту спірного приміщення до висоти 256 см. то судова колегія їх також відхиляє як необґрунтовані та такі, що спростовуються матеріалами справи.

Як вбачається із заяви ОСОБА_8 від 28.11.2008 року, адресованої заступнику голови Євпаторійської міської ради, про дачу дозволу на перепланування орендованого приміщення підвалу у будинку АДРЕСА_1 під приміщення складу і магазину, 24 квартири мешканців будинку дали згоду на реконструкцію. (а.с.98). Отже реконструкція частини підвальних приміщень будинку була здійснена за згодою мешканців.

Відповідно до роз'яснень Постанови Пленуму Верховного Суду України № 14 «Про судові рішення по цивільній справі» від 18 грудня 2009 року, що містяться у п.2, рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства відповідно до ст. 2 ЦПК вирішив справу згідно з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин відповідно до ст. 8 ЦПК, а також правильно витлумачив ці норми.

Обґрунтованим визнається рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог та заперечень, підтверджених доказами, які були досліджені в судовому засіданні і які відповідають вимогам закону про їх належність та допустимість.

Відповідно до положень ст. 10, 11 ЦПК України , суд розглядає цивільні справи в межах заявлених позивачем вимог, зазначених та доведених їм обставин.

Зважаючи на вищенаведене, судова колегія дійшла висновку, що суд повно з'ясував обставини справи та дав належну оцінку всім наявним в справі доказам згідно зі ст.212 ЦПК України і ухвалив рішення з додержанням вимог матеріального та процесуального права.

Згідно зі ст.308 ЦПК України, апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, ст. 213 - 216 ЦПК України.

Виходячи з наведеного та керуючись статтями 303, 304, п. 1 ч.1 ст.307, 308, 313, 315, 317, 319, 325 Цивільного процесуального кодексу України, колегія суддів судової палати у цивільних справах,

УХВАЛИ Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_6 відхилити.

Рішення Євпаторійського міського суду АР Крим від 22 квітня 2013 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів.