Справа №:116/1322/13-цГоловуючий суду першої інстанції:Сердюк О.С.

№ провадження:22-ц/190/3165/13Доповідач суду апеляційної інстанції:Адаменко О. Г.

______________________________________________________________________________________________

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"12" червня 2013 р. колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у складі:

головуючого судді:Адаменко О.Г.,

суддів:Горбань В.В., Макарчук Л.В.,

при секретарі:Таранець О.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Сімферополі цивільну справу за позовом ОСОБА_6 до товариства з обмеженою відповідальністю «Альянс-Газ» про визнання незаконним та скасування наказу про звільнення, визнання недійсним і скасування запису в трудовій книжці, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди, за апеляційними скаргами представника товариства з обмеженою відповідальністю «Альянс-Газ» за довіреністю - Плахтій Яни Євгенівни та ОСОБА_6 на рішення Сімферопольського районного суду Автономної Республіки Крим від 1 квітня 2013 року

в с т а н о в и л а :

1 березня 2013 року ОСОБА_6 звернувся до суду з позовом до відповідача, в якому просить визнати незаконним і скасувати наказ № 04-к від 30.01.2013 року про звільнення його за прогул без поважних причин у відповідності з пунктом 4 ст. 40 КЗпП України; визнати недійсним і скасувати запис № 9 у його трудовій книжці про звільнення за прогул; поновити його на роботі на посаді водія-експедитора ТОВ «Альянс-Газ»; стягнути на його користь середній заробіток за час вимушеного прогулу; стягнути на його користь на відшкодування моральної шкоди 50000 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що з 01.09.2012 року він працював водієм-експедитором в ТОВ «Альянс-Газ». Наказом № 04-к від 30.01.2013 року його було звільнено за пунктом 4 ст.40 КЗпП України за прогул без поважних причин з 05.12.2012 року. Зазначений наказ вважає незаконним, оскільки він працював до 10.12.2012 року включно, а 11.12.2012 року з усного розпорядження керівника підприємства його було відсторонено від роботи у зв'язку з тим, що автомобіль, на якому він працює, знаходився у ремонті. Його звільнення проведено з порушенням вимог закону, оскільки пропущено встановлений законом місячний строк для застосування дисциплінарного стягнення. Зазначеним звільненням йому заподіяно моральну шкоду, оскільки запис про звільнення за прогул у трудовій книжці порочить його репутацію.

Рішенням Сімферопольського районного суду Автономної Республіки Крим від 1 квітня 2013 року позов задоволено частково. Скасовано наказ ТОВ «Альянс-Газ» № 04-к від 30.01.2013 року про звільнення ОСОБА_6 з 05.12.2012 року. Поновлено ОСОБА_6 на роботі в ТОВ «Альянс-Газ» на посаді водія-експедитора з 05.12.2012 року. Стягнуто з ТОВ «Альянс-Газ» на користь ОСОБА_6 середній заробіток за час вимушеного прогулу в сумі 4802,38 грн. В іншій частині позову відмовлено.

В апеляційній скарзі представник ТОВ «Альянс-Газ» за довіреністю - Плахтій Я.Є. просить дане рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Зокрема, зазначає, що суд не врахував, що позивач пропустив встановлений законом місячний строк для звернення до суду з позовом про поновлення на роботі.

Суд не взяв до уваги, що 5 грудня 2012 року позивач був відсутній на роботі з 8 до 17 години без поважних причин. Про це було складено відповідний акт. Увечері до позивача було направлено комісію для отримання пояснень, але він відмовився їх надати. 26 грудня 2012 року знову було складено акт про відсутність позивача на роботі з 5 по 26 грудня 2012 року. 25 січня 2013 року на адресу позивача було направлено лист з вимогою надати пояснення з приводу причин відсутності на робочому місці з 5 грудня 2012 року за підписом ОСОБА_9, яка є юрисконсультом з виконанням обов'язків інспектору з кадрів і діловодства, і до обов'язків якої входить з'ясування причин відсутності працівників на робочому місці.

Суд безпідставно вважав, що від позивача не витребувані письмові пояснення з приводу вчиненого порушення і пропущено встановлений законом строк для застосування дисциплінарного стягнення, оскільки позивач з'явився на роботу лише 30.01.2013 року і відмовився надати пояснення з приводу своєї відсутності на робочому місці з 5 грудня 2012 року.

Суд не звернув уваги на те, що вчинення позивачем прогулу підтверджується актами і табелями обліку робочого часу, а звільнений він з 5 грудня 2012 року у зв'язку з тим, що саме цей день був останнім днем його фактичної роботи на підприємстві.

ОСОБА_6 в апеляційній скарзі просить скасувати рішення суду в частині відмови у задоволенні його позовних вимог до відповідача про відшкодування моральної шкоди, посилаючись на його необґрунтованість.

Зокрема, зазначає, що суд не врахував, що він пережив негативні емоції у зв'язку із звільненням за прогули, а запис про це в трудовій книжці порочить його репутацію.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення сторін, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційних скарг, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Відмовляючи у задоволенні вимог позивача про визнання недійсним і скасування запису про звільнення за прогул в його трудовій книжці, суд виходив з того, що такий спосіб захисту порушеного права не передбачений законом і суперечить змісту пункту 2.10 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників.

В цій частині рішення суду сторонами не оскаржується і відповідно до частини 1 ст. 303 ЦПК України колегією суддів не переглядається.

Задовольняючи вимоги позивача про визнання незаконним та скасування наказу, поновлення на роботі і стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, суд виходив з того, що звільнення ОСОБА_6 за прогул здійснено з порушенням вимог закону. Зокрема, після спливу місячного строку з дня виявлення дисциплінарного проступку, минулою датою і без отримання від працівника пояснень з приводу допущеного порушення.

Колегія суддів не може погодитися з таким висновком суду, оскільки він не в повному обсязі відповідає обставинам справи і зроблений з порушенням норм матеріального і процесуального права.

Статтею 213 ЦПК України встановлено, що рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Частиною 3 ст. 10 і частиною 1 ст. 60 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 212 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Результати оцінки доказів суд відображає в рішенні, в якому наводяться мотиви їх прийняття чи відмови у прийнятті.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_6 працював в ТОВ «Альянс-Газ» з 03.10.2011 року на посаді водія, а з 01.09.2012 року - на посаді водія-експедитора (а.с.7).

5 грудня 2012 року ОСОБА_6 був відсутній на роботі з 8 до 17 години, про що свідчить акт, складений у цей день комісією у складі юрисконсульта ОСОБА_7, менеджера ОСОБА_10, старшого водія-механіка ОСОБА_11, а також табель обліку робочого часу (а.с. 25, 50).

В період з 5 по 26 грудня 2012 року ОСОБА_6 також був відсутній на роботі, про що свідчить акт від 26 грудня 2012 року, складений комісією у тому ж складі, і табель обліку робочого часу (а.с. 26, 50).

Наказом генерального директора ТОВ «Альянс-Газ» № 04-к від 30.01.2013 року ОСОБА_6 був звільнений з посади водія-експедитора за прогул без поважних причин з 5 грудня 2012 року (а.с. 6).

Пунктом 4 ст. 40 КЗпП України передбачено, що трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадку прогулу (в тому числі відсутності на роботі більше трьох годин протягом робочого дня) без поважних причин.

Відповідно до вимог ст. 147 КЗпП України звільнення є видом стягнення, яке застосовується за порушення працівником трудової дисципліни.

Згідно з вимогами ст. 148 КЗпП України дисциплінарне стягнення застосовується власником або уповноваженим ним органом безпосередньо за виявленням проступку, але не пізніше одного місяця з дня його виявлення, не рахуючи часу звільнення працівника від роботи у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю або перебування його у відпустці. Дисциплінарне стягнення не може бути накладене пізніше шести місяців з дня вчинення проступку.

Статтею 149 КЗпП України встановлено, що до застосування дисциплінарного стягнення власник або уповноважений ним орган повинен зажадати від порушника трудової дисципліни письмові пояснення.

Зазначені вимоги закону були виконані відповідачем при застосуванні до ОСОБА_6 дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення за вчинення порушення трудової дисципліни у вигляді прогулу.

Так, 5 грудня 2013 року увечері за місцем проживання ОСОБА_6 товариством «Альянс-Газ» було направлено комісію у складі менеджера ОСОБА_10, начальника мережі АГЗП ОСОБА_12 і інженера ВТ і ПБ ОСОБА_13 для отримання пояснень з приводу причини відсутності на роботі в цей день. Від надання таких пояснень ОСОБА_6 відмовився, про що комісією складено відповідний акт (а.с. 23).

Після 26 грудня 2012 року ОСОБА_6 також на роботу не виходив, що підтверджується даними табелю обліку робочого часу і поясненнями сторін (а.с. 50).

25 січня 2013 року за вихідним № 35 ОСОБА_6 за місцем проживання направлено листа за підписом юрисконсульта товариства ОСОБА_7 з пропозицією надати до 31 січня 2013 року пояснення про причини відсутності на роботі з 5 грудня 2012 року. Цей лист згідно з даними поштового повідомлення вручено 26 січня 2013 року матері ОСОБА_6 (а.с. 27). А згідно з поясненнями самого позивача він отримав його 29 січня 2013 року.

30 січня 2013 року ОСОБА_6 з'явився до ТОВ «Альянс-Газ», але пояснень з приводу причин своєї відсутності на робочому місці з 5 грудня 2012 року не надав.

За таких обставин суд помилково вважав, що датою виявлення вчиненого позивачем порушення трудової дисципліни у вигляді прогулу є 5 грудня 2012 року, оскільки про відсутність поважних причин невиходу позивача на роботу з 5 по 26 грудня 2012 року адміністрація дізналась лише 30 січня 2013 року, тобто в день, коли він вперше після 5 грудня 2013 року вийшов на роботу і не надав пояснень про причини відсутності у відповідь на отриману 29 січня 2013 року письмову пропозицію.

Суд також безпідставно вважав, що лист з пропозицією надати пояснення з приводу причин відсутності на роботі з 5 грудня 2012 року на адресу позивача був надісланий за підписом неуповноваженої особи, оскільки з'ясування причин відсутності працівників на роботі відноситься до обов'язків інспектора з кадрової роботи, які посадовою інструкцією покладені на юрисконсульта ОСОБА_7

Під час розгляду справи позивач не надав доказів, які б свідчили про виконання ним трудових обов'язків з 5 грудня 2012 року по день видання наказу про його звільнення або поважність причин його відсутності на роботі в цей період.

Пунктом 2.26 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої Наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29 липня 1993 року N 58 і зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 17 серпня 1993 р. за N 110 встановлено, що днем звільнення вважається останній день роботи.

З матеріалів справи вбачається, що 30 січня 2013 року ОСОБА_6 з'явився на роботу після відсутності з 5 грудня 212 року.

Отже, його звільнення мало бути проведено не з 5 грудня 2012 року, що є днем початку вчинення дисциплінарного проступку у вигляді прогулу, а з 30 січня 2013 року, тобто з дня видання наказу, який в даному випадку і вважається останнім днем роботи на підприємстві.

Відповідно до частини 1 ст. 235 КЗпП України працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір, у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу.

Оскільки позивач звільнений з роботи обґрунтовано і з дотриманням встановленого порядку, а вимогам закону не відповідає лише визначення відповідачем дати його звільнення, суд помилково скасував наказ про звільнення ОСОБА_6, поновив позивача на роботі і стягнув з відповідача на його користь середній заробіток за час вимушеного прогулу.

З огляду на зазначене, колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду в частині задоволення позовних вимог ОСОБА_6 про визнання незаконним та скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу відповідно до пунктів 3, 4 частини 1 ст. 309 ЦПК України підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про часткове задоволення позову шляхом зміни дати звільнення ОСОБА_6 з посади водія-експедитора ТОВ «Альянс-Газ» на 30 січня 2013 року замість 5 грудня 2012 року і відмову в іншій частині цього позову.

Те, що в наказі про звільнення ОСОБА_6 не зазначено за прогули в які дні його звільнено, не дає підстав для поновлення позивача на роботі.

Доводи позивача, що в період з 5 по 10 грудня 2012 року він прогули не вчиняв і виконував свої трудові обов'язки, а з 11 грудня 2012 року був відсторонений від роботи у зв'язку з ремонтом закріпленого за ним автомобіля, ніякими доказами не підтверджуються.

Те, що ОСОБА_6 розписався у відомості про видачу заробітної плати від 10 грудня 2012 року, не свідчить про його присутність на робочому місці і виконання трудових обов'язків в період з 5 по 10 грудня 2012 року.

Відмовляючи у задоволенні вимог ОСОБА_6 про відшкодування моральної шкоди, суд виходив з того що позивач не довів факт заподіяння йому такої шкоди внаслідок незаконного звільнення.

Колегія суддів погоджується з рішенням суду про відмову в цій частині позову, але вважає, що підстави для цього мають бути іншими.

Статтею 237-1 КЗпП України встановлено, що відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Позивач стверджував, що моральна шкода йому заподіяна у зв'язку з незаконним звільненням за прогули.

Натомість колегією суддів встановлено, що звільнення позивача за прогули було здійснено з дотриманням вимог закону.

Отже передбачені ст. 237-1 КЗпП України підстави для відшкодування відповідачем позивачу моральної шкоди, заподіяної порушенням його трудових прав, відсутні.

З огляду на зазначене, колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду про відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_6 про відшкодування моральної шкоди відповідно до пунктів 3, 4 частини 1 ст. 309 ЦПК України підлягає зміні в частині підстав відмови в позові.

Відповідно до вимог частини 5 ст. 88 ЦПК України рішення суду також підлягає зміні в частині розподілу судових витрат шляхом зменшення суми судового збору, що підлягає стягненню з відповідача в дохід держави з 229,40 грн. до 114,70 грн., що пропорційно задоволеній частині позовних вимог, яка стосується лише неправильного визначення дати звільнення.

На підставі частини 1 ст. 88 ЦПК України з ОСОБА_6 на користь ТОВ «Альянс-Газ» підлягає стягненню на відшкодування судових витрат 114,70 грн., що пропорційно частині позовних вимог, у задоволенні якої відмовлено.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 303, 304, 307, 309, 313, 314, 316, 317 Цивільного процесуального кодексу України, колегія суддів судової палати у цивільних справах

в и р і ш и л а :

Апеляційну скаргу представника товариства з обмеженою відповідальністю «Альянс-Газ» за довіреністю - Плахтій Яни Євгенівни і апеляційну скаргу ОСОБА_6 задовольнити частково.

Рішення Сімферопольського районного суду Автономної Республіки Крим від 1 квітня 2013 року про задоволення позовних вимог ОСОБА_6 до товариства з обмеженою відповідальністю «Альянс-Газ» про визнання незаконним та скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі і стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу скасувати.

Ухвалити в цій частині нове рішення, яким позов ОСОБА_6 задовольнити частково. Змінити дату звільнення ОСОБА_6 з посади водія-експедитора товариства з обмеженою відповідальністю «Альянс-Газ» на 30 січня 2013 року замість 5 грудня 2012 року. В решті цього позову відмовити.

Рішення Сімферопольського районного суду Автономної Республіки Крим від 1 квітня 2013 року про відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_6 до товариства з обмеженою відповідальністю «Альянс-Газ» про відшкодування моральної шкоди змінити в частині правових підстав відмови в позові. В решті рішення про відмову у задоволенні цієї частини позову залишити без змін.

Рішення Сімферопольського районного суду Автономної Республіки Крим від 1 квітня 2013 року в частині розподілу судових витрат змінити, зменшивши суму судового збору, що підлягає стягненню з товариства з обмеженою відповідальністю «Альянс-Газ» в дохід держави, з 229,40 грн. до 114,70 грн.

Стягнути з ОСОБА_6 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Альянс-Газ» 114,70 грн.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржене в касаційному порядку безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.

Судді

Адаменко О.Г. Горбань В.В. Макарчук Л.В.