№ справа:122/13004/13-кГоловуючий суду першої інстанції:Якушева Тамара Вікторівна

№ провадження:11/190/789/13Доповідач суду апеляційної інстанції:Куртлушаєв І. Д.

_________________________________________________________________________________

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"25" червня 2013 р. колегія суддів судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у складі:

Головуючого судді -Язєва С.О.

Суддів -Куртлушаєв І.Д., Опанасюк О.Д.

при секретарі -Павленко М.В.

за участю прокурора - Артеменко О.Д.

захисника представника потерпілого експертаОСОБА_7 ОСОБА_8 ОСОБА_9

розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальну справу за апеляціями представників потерпілого ОСОБА_10, ОСОБА_8 на ухвалу Залізничного районного суду м. Сімферополя Автономної Республіки Крим від 24 квітня 2013 року якою до,

ОСОБА_11, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця с. Первомайське, Кіровського району м. Старий Крим, громадянина України, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1

застосовано примусові заходи медичного характеру у вигляді госпіталізації до психіатричного закладу із суворим режимом.

ВСТАНОВИЛА:

Як зазначено в постанові суду ОСОБА_11 24 квітня 2012 року близько об 11:00 годин, будучи заарештованим Кіровським районним судом АРК, перебуваючи в камері № 114 Сімферопольського слідчого ізолятора № 15, розташованого на бул. Леніна, 4 в м. Сімферополі, на ґрунті раптово виниклих неприязних відносин до арештованого ОСОБА_12, який знаходився в зазначеній камері, завдав йому кілька ударів металевою трубою в область голови, чим заподіяв тяжкі тілесні ушкодження, які є небезпечними для життя в момент заподіяння.

В апеляції представник потерпілого адвокат ОСОБА_10 просить постанову суду скасувати, справу відносно ОСОБА_11 направити прокурору для організації додаткового досудового розслідування.

Свої доводи мотивує тим, що в ході проведення досудового слідства по справі були грубо порушені права потерпілого ОСОБА_12 Так апелянт вказує, що у всіх нібито вручених слідчим потерпілому процесуальних документах, відсутній підпис потерпілого з причини, як зазначено слідчим, стану здоров'я ОСОБА_12 Однак, як вказує апелянт, сам потерпілий стверджує, що працівник міліції приходив до нього в лікарню лише один раз, ніяких копій процесуальних документів йому не вручав, ніхто його не допитував.

Також апелянт вказує на те, що про закінчення досудового слідства потерпілого повідомили поштою за адресою, яка не відповідає дійсності, за один день до дня виконання вимог ст. 218 КПК України.

Крім того, апелянт вказує, що з урахуванням обставин даної справи і вкрай незадовільного стану потерпілого на момент проведення досудового слідства, слідчий не повідомив родичів потерпілого про дану кримінальну справу, щоб забезпечити захист прав потерпілого, чим, на думку апелянта, потерпілий протягом досудового слідства у справі був позбавлений можливості ознайомлюватися з процесуальними документами, оскаржувати рішення і дії органу досудового розслідування, заявляти клопотання і робити заяви, мати представника, давати показання, пред'являти цивільний позов.

Також на думку апелянта, дії ОСОБА_11 необхідно кваліфікувати як замах на вбивство за ч. 1 ст. 15 ч. 1 ст. 115 КК України, при цьому вказує, що в матеріалах справи відсутня мотивована постанова про відмову в порушенні кримінальної справи за ч. 1 ст. 15 ч. 1 ст. 115 КК України.

В апеляції адвокат також звертає увагу на те, що з матеріалів кримінальної справи № 1-0107/273/2012, 0107/2061/2012 в рамках якої ОСОБА_12 був затриманий 19 квітня 2012 року, але з особистої справи ОСОБА_12, яка є в матеріалах кримінальної справи, він був доставлений в СІЗО тільки 20 квітня 2012 року із зазначенням помістити в камеру № 8, а 21 квітня 2012 року ОСОБА_12 переміщують в камеру № 114 ССІ. Однак, як вказує адвокат, слідством не встановлювалося, де ОСОБА_12 перебував з 19 квітня 2012 року по 20 квітня 2012 року, також не встановлено, хто і за яких обставин проводив затримання ОСОБА_12 19 квітня 2012 року.

Крім того, на думку адвоката, при призначені судово - медичної експертизи в рамках проведення досудового слідства перед медичним експертом не ставилося питання про те, одночасно або в різні часові періоди заподіяні встановлені тілесні ушкодження ОСОБА_12, а також чи могли бути тілесні ушкодження (частина тілесних ушкоджень) заподіяні в період з 19 квітня 2012 року по 20 квітня 2012 року, крім того, вказує, що слідством не досліджувалася медична карта ОСОБА_12

Також адвокат в апеляції зазначає, що досудовим слідством не з'ясовувалося питання, чому ОСОБА_12 помістили в одну камеру з особами, що мають розлади психіки, та чи були які - небудь розлади психічного здоров'я у ОСОБА_12 на момент поміщення його в «спеціалізовану» камеру, крім того, слідчим не вирішено питання про наявність у діях адміністрації Сімферопольського слідчого ізолятора складу злочину, передбаченого ст. 367 або 365 КК України, халатності або зловживання своїм службовим становищем, що призвело до тяжких наслідків.

В апеляції представник потерпілого адвокат ОСОБА_8 просить постанову суду скасувати, справу направити прокурору для організації додаткового досудового слідства.

Свої доводи мотивує тим, що органом досудового слідства не були дотримані вимоги ст. 22 КПК України про повне, об'єктивне та всебічне дослідження обставин справи.

Апелянт зазначає, що суд у постанові посилається на ч. 2 ст. 19 КК України, що не підлягає покаранню особа, яка вчинила злочин у стані осудності, але до постановлення вироку захворіла на психічну хворобу, що позбавляє її можливості усвідомлювати свої дії (бездіяльність) або керувати ними. До такої особи за рішенням суду можуть застосовуватися примусові заходи медичного характеру, а після одужання така особа може підлягати покаранню.

В п. 3 Постанови Пленуму Верховного суду України від 03 червня 2005 року № 7 «Про практику застосування судами примусових заходів медичного характеру та примусового лікування» зазначено, що неосудність та обмежена осудність є юридичними категоріями, а тому визнання особи неосудною ч. 2 ст. 19 КК України чи обмежено осудною ч. 1 ст. 20 КК України належить виключно до компетенції суду.

В постанові суд, відповідно до ч. 2 ст. 19 КК України та ч. 1 ст. 20 КК України не наводить висновку чи є ОСОБА_11 неосудним чи обмежено осудним. Ці обставини не були усунені судом шляхом виклику в судове засідання експерта - психіатра, або судово - медичного експерта.

Не надано судом також належної оцінки акту № 90 стаціонарно судово - психіатричної експертизі ОСОБА_11 згідно якої виявлено тяжкий психічний розлад - важкий депресивний епізод з психотичними симптомам, (реактивна психотическая декомпенсація, наявного у ОСОБА_11 психічного розладу - Органічних емоційно - лабільних (астенічних) розладів внаслідок травми головного мозку (ЧМТ, 2005 р.), що перешкоджало йому на момент інкримінованого йому діяння усвідомлювати свої дії і керувати ними.

У висновку експерта міститься неконкретне формулювання, із якого не вбачається чи перешкоджав психічний розлад ОСОБА_11, на момент інкримінованого йому діяння усвідомлювати свої дії і керувати ними.

Заслухавши доповідача, представника потерпілого ОСОБА_8 який підтримав доводи апеляцій та просив справу направити на додаткове розслідування, захисника ОСОБА_7 який заперечував проти доводів апеляцій, просив постанову суду залишити без змін, прокурора який просив апеляції представників потерпілого залишити без задоволення, а постанову суду без змін, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляцій, колегія суддів вважає, що апеляції задоволенню не підлягають, з наступних підстав.

Ухвала (постанова) у справі про застосування примусових заходів медичного характеру має відповідати вимогам кримінально - процесуального закону і крім вирішення питань, передбачених ст. 420 КПК України, містити в собі як формулювання суспільно небезпечного діяння, визнаного судом встановленим, так і посилання на перевірені в судовому засіданні докази, якими суд обґрунтовує свої висновки, а також мотиви прийнятого ним рішення по суті. Зазначені вимоги закону судом були дотримані.

Висновок суду про доведеність винності ОСОБА_11 у вчиненні злочину, відповідає фактичним обставинам справи, обґрунтований сукупністю доказів, розглянутих у судовому засіданні, наведених у вироку і належно оцінених судом, і є правильним.

- допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_16 пояснив, що він був засуджений Сакским місьрайсудом АРК за ч. 1 ст. 121 КК України і відбуває покарання у слідчому ізоляторі м. Сімферополь. 24 квітня 2012 року він знаходився в камері № 114 слідчого ізолятору, разом з ним в камері знаходився ОСОБА_11, а також ОСОБА_12, якого при ньому співробітники слідчого ізолятору доставили до камери. З пояснень свідка ОСОБА_16, ОСОБА_12 був у збудженому стані. Біля 11 годин 24 квітня 2012 року ОСОБА_16 прокинувся від крику ОСОБА_11, і побачив, що ОСОБА_11 в туалеті металевою трубою б'є по голові ОСОБА_12 Він разом з ОСОБА_19, який також знаходився в даній камері, і також прокинувся, почали стукати у двері та звати конвоїрів на допомогу.

Аналогічні пояснення в судовому засіданні дав ОСОБА_19 який додатково вказав, що він проснувся від стуку.

- протоколом огляду міста злочину від 24 квітня 2012 року камери № 114 у слідчому ізоляторі (Т. 1 а/с 9-12, 13-14).

- із протоколу огляду предметів від 03 травня 2012 року вбачається, що у вилучених речах ОСОБА_12, були виявлені плями крові (Т. 1 а/с 28-29).

- висновком експерта № 839 від 13 червня 2012 року встановлено, що на змивах рук ОСОБА_11, вилучених з місту скоєння злочину, встановлено наявність крові людини, у даному випадку можливе від потерпілого ОСОБА_12 (Т. 1 а/с 77-81).

- висновком експерта № 841 від 13 червня 2012 року згідно якого, на металевій трубі, вилученої з місту скоєння злочину встановлено наявність крові людини, у даному випадку можливо від потерпілого ОСОБА_12 (Т. 1 а/с 77-81).

Наведені докази у своїй сукупності повністю доводять вину ОСОБА_11 у вчиненні суспільно небезпечного діяння, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України, а саме умисне тілесне ушкодження, небезпечне для життя в момент заподіяння.

Під час досудового слідства, за постановою слідчого від 02 липня 2012 року відносно ОСОБА_11 була проведена стаціонарна судова - психіатрична експертиза, згідно якої у ОСОБА_11 виявлено тяжкий психічний розлад - важкий депресивний епізод з психотичними симптомам, (реактивна психотическая декомпенсація, наявного у ОСОБА_11 психічного розладу - Органічних емоційно - лабільних (астенічних) розладів внаслідок травми головного мозку (ЧМТ, 2005 р.), що перешкоджало йому на момент інкримінованого йому діяння усвідомлювати свої дії і керувати ними. Враховуючи активний тип суспільної небезпеки, ОСОБА_11 потребує за своїм психічним станом в застосуванні примусових заходів медичного характеру у вигляді госпіталізації до психіатричного закладу із суворим наглядом.

Враховуючи висновок судово - психіатричної експертизи, та положення ч. 2 ст. 19 КК України, що не підлягає кримінальній відповідальності особа, яка під час вчинення суспільно небезпечного діяння, передбаченого КК України, перебувала в стані неосудності, тобто не могла усвідомлювати свої дії (бездіяльність) або керувати ними внаслідок хронічного психічного захворювання, тимчасового розладу психічної діяльності, недоумства або іншого хворобливого стану психіки, судом обґрунтовано застосовані до ОСОБА_11 заходи медичного характеру у вигляді госпіталізації його до психіатричного закладу із суворим режимом, у зв'язку тим, що діяння ОСОБА_11 скоїв у стані неосудності.

З урахуванням викладеного доводи апеляції адвоката ОСОБА_8 є безпідставними.

Наведені доводи в апеляції представника потерпілого ОСОБА_10, під час судового слідства перевірялись, їм надано належну правову оцінку.

Факт, що потерпілий не отримував, не брав участь, не підписував процесуальні документі так як відсутній його підпис, спростовується поясненнями потерпілого ОСОБА_12 наданих їм в судовому засіданні 15 листопада 2012 року, згідно яких він взагалі не пам'ятає факт знаходження себе в ССІ і, що з ним відбувалося після. Проте вказав, що в лікарню приходив слідчий, щось писав, але він нічого не підписував. Однак дані дії слідчого зафіксовані згідно з КПК України в присутності двох понятих. (Т. 1 а/с 203).

Не знаходять свого підтвердження, доводи апеляції про неправильну кваліфікацію дії ОСОБА_11

Замах на вбивство може бути вчинено тільки з прямим умислом, коли винний передбачав настання смерті потерпілого і бажав цього, однак наслідки не настали з незалежних від його волі причин. Саме спрямованістю умислу особи і його відношення до наслідків, відрізняє замах на вбивство від умисного тяжкого тілесного ушкодження, небезпечного для життя в момент заподіяння.

Судом, під час розгляду справи, яких не - будь мотивів кваліфікувати дії ОСОБА_11 як замах на навмисне вбивство не встановлено. У зв'язку з тим, що у ОСОБА_11 виявлено тяжкий психічний розлад, який перешкоджав йому на момент інкримінованого йому діяння усвідомлювати свої дії та керувати ними, зробити висновок про спрямованість умислу ОСОБА_11 неможливо. За таких обставин висновки суду, що ОСОБА_11 скоїв суспільно небезпечне діяння передбачене ч. 1 ст. 121 КК України - правильні.

З цім рішенням колегія суддів погоджується. Відповідно доводи захисника в апеляції про необхідність перекваліфікації дій ОСОБА_11 на ч. 1 ст. 15, ч. 1 ст. 115 КК України є безпідставними.

Безпідставні доводи представника потерпілого адвоката ОСОБА_10, що ОСОБА_12 був затриманий 19 квітня 2012 року, але ОСОБА_12 був доставлений в СІЗО тільки 20 квітня 2012 року з поміщенням його в камеру № 8, а 21 квітня 2012 року ОСОБА_12 переміщують в камеру № 114 ССІ. Слідством не встановлювалося, де ОСОБА_12 перебував з 19 квітня 2012 року по 20 квітня 2012 року.

Судом були досліджені документи згідно яких за даними ГУ МВС України в АРК від 19 листопада 2012 року ОСОБА_12 був поміщений в ізолятор тимчасового утримання при Сімферопольському ГУ 19 квітня 2012 року о 20:50 годині, в порядку ст. 158 КПК України за постановою Залізничного району суду м. Сімферополя.

Згідно відомостей журналу № 899-2012 «первинного обстеження осіб, поміщених в ІТУ при Сімферопольському ГУ МВС України в АРК» ОСОБА_12 скарг на здоров'я не заявляв, тілесних ушкоджень не мав.

Згідно відомостей журналу № 893-2012 «Реєстрації надання медичної допомоги спецконтингенту в ІТУ при Сімферопольському ГУ МВС України в АРК» ОСОБА_12 за медичною допомогою не звертався, швидку не викликав. 20 квітня 2012 року о 15:30 годині ОСОБА_12 етапований до Сімферопольського СІ УГПтС України в АРК та м. Севастополі. При опитуванні, перед етапуванням скарг і заяв про неправомірні дії з боку співробітників ОВС, співкамерників не надійшло, про що ОСОБА_12 написана власноручно розписку.

Згідно даних ССІ УГПтСУ в АРК та м. Севастополі, ОСОБА_12 прибув до ССІ 20 квітня 2012 року. По прибуттю був оглянутий черговим медпрацівником. Скарг на стан здоров'я не пред'являв, будь яких тілесних ушкоджень по прибуттю виявлено не було. 24 квітня 2012 року ОСОБА_12 був госпіталізований в нейрореанимационе відділення КРУ КТМО «Універсальна клініка» м. Сімферополя з попереднім діагнозом: «рвані - рубані рани м'яких тканин обличчя, відкрита черепно - мозкова травма.

Наведені обставини свідчать, що ОСОБА_12 прибув до Слідчого ізолятору без тілесних ушкоджень. Що спростовує версію ОСОБА_12 про його побиття працівниками міліції.

Судом, факт застосування до ОСОБА_12 ведення недозволених методів дізнання та досудового слідства співробітниками Залізничного РВ СГУ ГУ МВС України в АРК та заподіяння йому тілесних ушкоджень перевірявся. Прокуратурою Залізничного району м. Сімферополя проводилася перевірка в порядку ст. 97 КПК України, за результатами якої 15 листопада 2012 року в порушенні кримінальної справи за ст. ст. 127, 364, 365 КК України стосовно співробітників Залізничного РВ СГУ ГУ МВС України в АРК за фактом ведення недозволених методів дізнання та досудового слідства до ОСОБА_12 і заподіяння йому тілесних ушкоджень - відмовлено, на підставі п. 1 ст. 6 КПК України, у зв'язку з відсутністю події злочину.

Доводи захисника в апеляції, що висновки експертів «що перешкоджало йому на момент інкримінованого діяння усвідомлювати свої дії», свідчить про обмежену осудність ОСОБА_11 були предметом перевірки під час апеляційного розгляду.

Допитана під час апеляційного розгляду експерт ОСОБА_9 пояснила, що висновки експерти у резолютивній частині висновку завжди так викладають. Комісія експертів однозначно прийшла до висновку, що ОСОБА_11 на момент інкримінованого йому діяння повністю не усвідомлював характер своїх дій, та не міг керувати ними.

Крім того, експерт також зазначила, що раніше стосовно ОСОБА_11 двічі проводилось амбулаторно психічне дослідження, у зв'язку з чим виникли сумніви у психічному стані ОСОБА_11 Тому він був поміщений до психіатричної лікарні, де намагався покінчити життя самогубством.

Згодом буда проведена стаціонарна комісійна судово - психіатрична експертиза, якою був підтверджений факт, що ОСОБА_11 повністю не усвідомлював значення своїх дій на момент інкримінованого йому діяння.

Враховуючи викладене колегія суддів вважає, що висновки суду першої інстанції про застосування до ОСОБА_11 примусових заходів медичного характеру у вигляді: госпіталізації до психіатричного закладу із суворим наглядом та кваліфікація його дій є обґрунтованим, що підтверджується фактичними обставинами справи.

Суттєвих порушень кримінально - процесуального закону які б тягли за собою скасування прийнятого судом рішення колегією суддів не встановлено.

Керуючись ст.ст. 362, 365-366 КПК України колегія суддів, судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим,

УХВАЛИЛА:

Апеляції представників потерпілого ОСОБА_10, ОСОБА_8 - залишити без задоволення.

Постанову Залізничного районного суду м. Сімферополя Автономної Республіки Крим від 24 квітня 2013 року якою застосовані до ОСОБА_11 примусові заходи медичного характеру у вигляді: госпіталізації до психіатричного закладу із суворим наглядом - залишити без змін.

Судді

С.О. Язєв І.Д. Куртлушаєв О.Д. Опанасюк