Справа №:2/123/1020/2013Головуючий суду першої інстанції:Тихопой О.О.
№ провадження:22-ц/190/3519/13Доповідач суду апеляційної інстанції:Адаменко О. Г.
______________________________________________________________________________________________
Р І Ш Е Н Н Я
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"17" червня 2013 р. колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у складі:
головуючого судді:Адаменко О.Г.,
суддів:Горбань В.В., Макарчук Л.В.,
при секретарі:Востріковій К.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Сімферополі цивільну справу за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_7 про визнання такою, що втратила право користування жилим приміщенням, та за зустрічним позовом ОСОБА_7 до ОСОБА_6 про вселення та зобов'язання не чинити перешкоди в користуванні квартирою, за апеляційною скаргою ОСОБА_6 на рішення Київського районного суду м. Сімферополя Автономної Республіки Крим від 15 квітня 2013 року
в с т а н о в и л а :
14 січня 2013 року ОСОБА_6 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_7, в якому, уточнивши позовні вимоги, просить визнати її такою, що втратила право користування квартирою АДРЕСА_2, з тих підстав, що на початку 2012 року вона вибула зі спірної квартири на інше постійне місце проживання - в квартиру АДРЕСА_1, власницею якої вона є з 2007 року на підставі договору купівлі-продажу.
ОСОБА_7 звернулась до суду із зустрічним позовом до ОСОБА_6 про усунення перешкод у користуванні квартирою АДРЕСА_2 та вселення її в цю квартиру.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що вона зареєстрована в цій квартирі і має право проживати в ній, але відповідач перешкоджає їй в цьому, оскільки не надає ключі і не впускає до квартири.
Рішенням Київського районного суду м. Сімферополя Автономної Республіки Крим від 15 квітня 2013 року у задоволенні позову ОСОБА_6 відмовлено. Позов ОСОБА_7 задоволено. Зобов'язано ОСОБА_6 не чинити перешкоди ОСОБА_7 у користуванні квартирою АДРЕСА_2. Вселено ОСОБА_7 в квартиру АДРЕСА_2. Вирішено питання про судові витрати.
В апеляційній скарзі ОСОБА_6 просить дане рішення суду скасувати та ухвали нове рішення про задоволення його позову і відмову у задоволенні зустрічного позову, посилаючись на недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими; невідповідність висновків суду обставинам справи; порушення норм матеріального і процесуального права.
Зокрема зазначає, що суд допустив відповідача ОСОБА_7 до участі у справі за відсутності належного документа, який підтверджує її особу, а її представника на підставі довіреності, посвідченої з порушенням встановленого порядку.
Суд безпідставно прийняв до уваги показання свідка ОСОБА_8 про те, що ОСОБА_7 проживає у неї з вересня 2012 року, а також не надав належної оцінки тому факту, що ОСОБА_7 є власником АДРЕСА_1 і згідно з довідками проживає в цій квартирі і сплачує за неї комунальні послуги.
Суд неналежним чином оцінив показання свідків ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13
Суд не врахував, що відповідач пред'явила позов про усунення перешкод у користуванні квартирою лише після того, як він пред'явив позов про визнання її такою, що втратила право користування жилим приміщенням.
Суд безпідставно застосував до спірних правовідносин ст. 71ЖК України, оскільки позов був пред'явлений ним на підставі ст. 107 ЖК України.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення сторін та їх представників, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог ОСОБА_6 про визнання ОСОБА_7 такою, що втратила право користування квартирою АДРЕСА_2 і задовольняючи зустрічний позов ОСОБА_7 про усунення перешкод у користуванні цією квартирою і вселення, суд виходив з того, що ОСОБА_6 не довів, що ОСОБА_7 виїхала зі спірної квартири на інше постійне місце проживання на початку 2012 року і не проживає в ній без поважних причин більше шести місяців. Натомість ОСОБА_7 довела, що ОСОБА_6 у вересні 2012 року змінив ключі на вхідних дверях і перешкоджає їй проживати у квартирі.
Колегія суддів погоджується з рішенням суду про відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_6 і про задоволення позовних вимог ОСОБА_7, проте вважає, що суд під час розгляду даної справи порушив норми процесуального права і припустився помилки у застосуванні норм матеріального права.
Відповідно до частин 3, 4 ст. 9 ЖК України ніхто не може бути виселений із займаного жилого приміщення або обмежений у праві користування жилим приміщенням інакше як з підстав і в порядку, передбачених законом. Житлові права охороняються законом, за винятком випадків, коли вони здійснюються в суперечності з призначенням цих прав чи з порушенням прав інших громадян або прав державних і громадських організацій.
Згідно з вимогами частини 2 ст. 107 ЖК України у разі вибуття наймача та членів його сім'ї на постійне проживання до іншого населеного пункту або в інше жиле приміщення в тому ж населеному пункті договір найму жилого приміщення вважається розірваним з дня вибуття. Якщо з жилого приміщення вибуває не вся сім'я, то договір найму жилого приміщення не розривається, а член сім'ї, який вибув, втрачає право користування цим жилим приміщенням з дня вибуття.
З урахуванням зазначеної норми член сім'ї, який вибув на інше постійне місце проживання, втрачає право користування жилим приміщенням з дня вибуття, незалежно від пред'явлення позову про це, і встановленню в такому випадку підлягають лише обставини й факти, що свідчать про обрання такою особою іншого постійного місця проживання.
Частиною 3 ст. 10 і частиною 1 ст. 60 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ст. 212 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Результати оцінки доказів суд відображає в рішенні, в якому наводяться мотиви їх прийняття чи відмови у прийнятті.
З матеріалів справи вбачається, що позивач ОСОБА_6 є наймачем квартири АДРЕСА_2, яка належить військовій частині № 3009. Крім нього в квартирі зареєстровані його син ОСОБА_14, колишня дружина ОСОБА_15 та її діти - ОСОБА_7 і ОСОБА_16
У вересні 2012 року ОСОБА_6 змінив замки в квартирі АДРЕСА_2, внаслідок чого ОСОБА_7 не має можливості потрапити у спірну квартиру і вимушена проживати у знайомих.
Зазначені обставини підтверджуються рішенням Київського районного суду м. Сімферополя Автономної Республіки Крим від 15.11.2012 року про задоволення позову ОСОБА_15 до ОСОБА_6 про усунення перешкод у користуванні спірною квартирою, показаннями свідків ОСОБА_8 і ОСОБА_18
За таких обставин суд правомірно зробив висновок про обґрунтованість зустрічних позовних вимог ОСОБА_7 до ОСОБА_6 про усунення перешкод у користуванні квартирою і вселення.
Разом з тим, позивач ОСОБА_6 не довів, що з січня 2012 року ОСОБА_7 виїхала на постійне місце проживання у належну їй з 2007 року на підставі договору купівлі-продажу квартиру АДРЕСА_1.
Письмові пояснення ОСОБА_19, надані працівникам міліції під час дослідчої перевірки заяви про вчинення злочину (а.с. 43-45), не доводять ці обставини, оскільки з них вбачається, що йому було відомо лише про намір ОСОБА_7 проживати в квартирі АДРЕСА_1 після укладення шлюбу, а про те, що ОСОБА_7 перевезла до квартири свої речі йому стало відомо зі слів матері ОСОБА_7 - ОСОБА_15 у зв'язку з виникненням конфлікту з приводу права власності на цю квартиру.
Показання свідків ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13 про те, що ОСОБА_7 не проживає у спірній квартирі з січня 2012 року не свідчать про те, що вона вибула на інше постійне місце проживання, зокрема в належну їй квартиру в АДРЕСА_1
Належність ОСОБА_7 на праві власності квартири АДРЕСА_1 і оплата комунальних послуг за цю квартиру не підтверджують факт постійного проживання ОСОБА_7 в ній з січня 2012 року. Крім того з письмових пояснень ОСОБА_19 вбачається, що зазначена квартира фактично знаходилась у його користуванні, оскільки він підтримував близькі стосунки з ОСОБА_15, і лише формально належала дочці ОСОБА_15 - ОСОБА_7
Повідомлення міліції про те, що сусіди ОСОБА_8 не бачили за її місцем проживання ОСОБА_7, не доводить того, що остання з січня 2012 року постійно проживає в своїй квартирі в с. Новофедорівка.
За таких обставин суд правомірно відмовив ОСОБА_6 у задоволенні позову до ОСОБА_7 про визнання такою, що втратила право на користування квартирою АДРЕСА_2, пред'явленого на підставі ст. 107 ЖК України.
При цьому суд дав оцінку представленим сторонами доказам у відповідності з вимогами ст. 212 ЦПК України.
Відповідно до частини 1 ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.
Відповідно до вимог ст. 71 ЖК України при тимчасовій відсутності наймача або членів його сім'ї за ними зберігається жиле приміщення протягом шести місяців.
За правилами ст. 72 ЖК України визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням внаслідок відсутності цієї особи понад встановлені строки, провадиться в судовому порядку.
Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України у п. 11 постанови від 12 квітня 1985 року N 2 «Про деякі питання, що виникли в практиці застосування судами Житлового кодексу України», у справах про визнання наймача або членів його сім'ї такими, що втратили право користування жилим приміщенням (ст. 71 ЖК України), необхідно з'ясовувати причини відсутності відповідача понад встановлені строки. В разі їх поважності суд може продовжити пропущений строк. Відповідно до ст. 107 ЖК України наймач або член його сім'ї, який вибув на інше постійне місце проживання, втрачає право користування жилим приміщенням з дня вибуття, незалежно від пред'явлення позову про це.
Суд може визнати особу такою, що втратила право користування жилим приміщенням, лише з однієї вказаної позивачем підстави, передбаченої ст. 71 або ст. 107 ЖК України.
Позивач ОСОБА_6 пред'явив позов до ОСОБА_7 на підставі ст. 107 ЖК України і підтвердив це в уточненій позовній заяві.
Натомість суд, правильно розглянувши ці позовні вимоги, помилково застосував до спірних правовідносин крім ст. 107 ще й ст. 71 ЖК України, порушивши вимоги частини 1 ст. 11 ЦПК України.
Зважаючи на таке порушення норм матеріального і процесуального права, колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду відповідно до пункту 4 частини 1 ст. 309 ЦПК України підлягає зміні шляхом виключення з його мотивувальної частини посилання на ст. 71 ЖК України як підставу для відмови у задоволенні позовних вимог ОСОБА_6 про визнання ОСОБА_7 такою, що втратила право користування спірною квартирою.
В решті рішення суду ухвалено з дотриманням норм матеріального і процесуального права, а тому відповідно до частини 1 ст. 308 ЦПК України має бути залишено без змін.
Доводи ОСОБА_6 щодо неналежного підтвердження особи ОСОБА_7 і неправомірної участі у справі її представника на підставі довіреності ніякими доказами не підтверджуються і не дають підстав для скасування рішення суду.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 303, 304, 307, 308, 309, 313, 314, 316, 317 Цивільного процесуального кодексу України, колегія суддів судової палати у цивільних справах
в и р і ш и л а :
Апеляційну скаргу ОСОБА_6 задовольнити частково.
Рішення Київського районного суду м. Сімферополя Автономної Республіки Крим від 15 квітня 2013 року змінити шляхом виключення з його мотивувальної частини посилання на ст. 71 ЖК України, як правову підставу для відмови у задоволенні позовних вимог ОСОБА_6 до ОСОБА_7 про визнання такою, що втратила право користування жилим приміщенням.
В решті рішення Київського районного суду м. Сімферополя Автономної Республіки Крим від 15 квітня 2013 року залишити без змін.
Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржене в касаційному порядку безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили
Судді
Адаменко О.Г. Горбань В.В. Макарчук Л.В.