Справа № 363/1377/13-ц Головуючий у І інстанції Скарлат.О.І.

Провадження № 22-ц/780/3696/13 Доповідач у 2 інстанції Мельник Я.С.

Категорія 56 09.07.2013

УХВАЛА

Іменем України

04 липня 2013 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Київської області у складі:

головуючого - Мельника Я.С.,

суддів: Волохова Л.А.,Матвієнко Ю.О.,

за участі секретаря Баліна П.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою товариства з обмеженою відповідальністю «БАЗИС КО» на ухвалу Вишгородського районного суду Київської області від 16 травня 2013 року про відмову у задоволенні подання у справі за поданням старшого державного виконавця відділу державної виконавчої служби Вишгородського управління юстиції у Київській області про виділення частки майна боржника, що є у спільній сумісній власності,-

ВСТАНОВИЛА:

У квітні 2013 року відділ ДВС Вишгородського РУЮ звернувся до суду з поданням про виділення частки майна боржника, що є у спільній сумісній власності.

Ухвалою Вишгородського районного суду Київської області від 16 травня 2013 року у задоволенні подання головного державного виконавця відділу Державної виконавчої служби Вишгородського управління юстиції Київської області відмовлено.

У апеляційній скарзі ТОВ «БАЗИС КО» просить ухвалу суду першої інстанції скасувати та направити справу на новий розгляд, посилаючись на порушення судом норм процесуального права.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення осіб, які брали участь у розгляді справи, перевіривши матеріали справи в порядку, передбаченому ст. 303 ЦПК України, колегія суддів дійшла висновку про відхилення апеляційної скарги з наступних підстав.

Згідно із п. 1 ч. 1 ст. 15 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи щодо порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин.

Статтею 2 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що примусове виконання рішень покладається на державну виконавчу службу, яка входить до системи органів Міністерства юстиції України. У п. 18 ч. 3 ст. 11 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що у разі ухилення боржника від виконання зобов'язань, покладених на нього рішенням, державний виконавець має право звертатися до суду за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника - фізичної особи або керівника боржника - юридичної особи за межі України - до виконання зобов'язань за рішенням. Тобто, зазначене звернення здійснюється в межах повноважень державного виконавця як посадової особи органу державної влади.

Проте, виконавче провадження за ст. 1 вищевказаного закону визначається, як завершальна стадія судового провадження. Якщо судове провадження у справі здійснювалось в порядку цивільної юрисдикції, то, відповідно, судовий контроль за виконанням судових рішень здійснюється також в порядку цивільного судочинства, що прямо встановлено Розділом VII ЦПК України.

Процесуальний порядок виділення(визначення) частки майна боржника, що є у спільній сумісній власності прямо встановлений нормами ЦПК України (ст. 379 ЦПК України).

Оскільки застосування процесуальних норм по аналогії при здійсненні судочинства не допускається, то визначення частки майна боржника, що є у спільній сумісній власності можливе лише в порядку цивільної юрисдикції на підставі ст. 379 ЦПК України, якщо здійснюється виконання судових рішень у цивільних справах.

З матеріалів справи вбачається, що на виконанні державної виконавчої служби знаходиться наказ господарського суду Київської області від 28 грудня2009 року № 10/268-09, виданий на виконання рішення господарського суду Київської області від 17 грудня 2012 року про стягнення із фізичної особи-підприємця на користь товариства з обмеженою відповідальністю «БАЗИС КО» 170 000 грн. боргу; 1017 грн. 28 коп. інфляційних втрат; 1710 грн. 17 коп. витрат по сплаті державного мита та 117 грн. 46 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Отже питання щодо виконання даного наказу повинен вирішувати господарський суд, тому що відповідно до вимог ЦПК України, загальні суди здійснюють контроль за виконанням судових рішень лише загальних судів.

Виходячи з вищевикладеного вирішення процесуальних питань, в тому числі визначення частки майна боржника, що є у спільній сумісній власності, пов'язаних з виконанням рішень, ухвал, постанов в господарських та адміністративних справах та постанов органів в порядку цивільного судочинства не допускається.

Отже, подання державного виконавця щодо визначення частки майна боржника, що є у спільній сумісній власності у виконавчому провадженні за рішенням господарського суду не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства, а тому,колегія суддів вважає, що ухвалу Вишгородського районного суду від 16 травня 2013 року необхідно скасувати, а провадження у справі закрити відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 205 ЦПК України.

Керуючись ст. ст. 205, 312, 315 ЦПК України, колегія суддів,-

УХВАЛИЛА :

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «БАЗИС КО» задовольнити частково.

Ухвалу Вишгородського районного суду Київської області від 16 травня 2013 року скасувати.

Провадження у справі за поданням старшого державного виконавця відділу державної виконавчої служби Вишгородського управління юстиції у Київській області про виділення частки майна боржника, що є у спільній сумісній власності - закрити.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий

Судді: