КОПІЯ

УКРАЇНА

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

_____________________________________________________________________

Справа № 2216/334/2012

Провадження № 22-ц/792/1482/13

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 липня 2013 року м. Хмельницький

Колегія суддів судової палати у цивільних справах

апеляційного суду Хмельницької області у складі:

головуючого судді Варвус Ю.Д.,

суддів: Купельського А.В., Пастощука М.М.

при секретарі: Бондарі О.В.

за участю: апелянтів ОСОБА_1, представника позивача ОСОБА_2, представника відповідача Національної акціонерної страхової компанії «Оранта» Грубчака О.С.,

розглянула у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_5, ОСОБА_1, ОСОБА_6, в інтересах яких діє адвокат ОСОБА_2, на рішення Старосинявського районного суду Хмельницької області від 23 травня 2013 року у справі за позовом ОСОБА_5, ОСОБА_1, ОСОБА_6 до ОСОБА_7 та Національної акціонерної страхової компанії «Оранта» про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої ушкодженням здоров'я в результаті вчинення злочину,

в с т а н о в и л а :

У травні 2012 року позивачі, звертаючись до суду з вказаним позовом, зазначали, що 24 квітня 2006 року близько 00 год. 30 хв. відповідач ОСОБА_7, керуючи автомобілем НОМЕР_1, що належить ОСОБА_8, та рухаючись в напрямку смт. Димер Вишгородського району Київської області, порушив ПДР та вчинив наїзд на пішохода - позивача ОСОБА_5, заподіявши йому тяжкі тілесні ушкодження. За вчинений злочин відповідач був притягнутий до кримінальної відповідальності за ч. 2 ст. 286 КК України, однак провадження у кримінальній справі відносно нього було закрито на підставі ЗУ «Про амністію», а заявлений по справі цивільний позов - залишений без розгляду.

Після отриманої травми ОСОБА_5 був доставлений до Вишгородської ЦРЛ у стані клінічної смерті, де були проведені численні

_________________________________________________________________________

Головуючий у першій інстанції: Віговський В.О. Категорія: 32

Доповідач: Купельський А.В.

операції. Протягом 2006-2009 р. р. з приводу отриманих травм неодноразово стаціонарно лікувався та обстежувався у різних медичних закладах України.

20 липня 2007 року з приводу наслідків перенесеної травми висновком МСЕК йому встановлена I група інвалідності терміном до серпня 2008 року, рішенням цієї ж МСЕК від 4 вересня 2008 року встановлена I група інвалідності з 1 серпня 2008 року довічно.

На даний час позивач ОСОБА_5 перебуває у важкому стані, не може рухатись, потребує постійного лікування, постійного стороннього догляду, побутового обслуговування, спеціального харчування.

Відповідач ОСОБА_7 відшкодовувати заподіяну ним шкоду здоров'ю ОСОБА_5 відмовився. НАСК «Оранта», яка повинна в межах встановленого ліміту відповідальності виплатити страхове відшкодування, у цьому відмовила з підстав, не передбачених законом.

У зв'язку з цим позивачі, уточнивши позовні вимоги (а.с. 165), просили суд стягнути з НАСК «Оранта» страхове відшкодування у зв'язку з ДТП, яка сталась 24 квітня 2006 року, а саме:

- 51 000 грн. - відшкодування шкоди, заподіяної здоров'ю потерпілого ОСОБА_5 на користь ОСОБА_5, ОСОБА_1 та ОСОБА_6, з правом солідарного стягнення, в тому числі, 29 522,58 грн. додаткових витрат на постійний сторонній догляд за ОСОБА_5, 15 036,79 грн. на його побутове обслуговування та 6 440,63 грн. на придбання ліків для його лікування;

- 2 550 грн. - на користь ОСОБА_5 у відшкодування моральної шкоди;

- 2 550 грн. - на користь ОСОБА_1 у відшкодування моральної шкоди;

- 2 550 грн. - на користь ОСОБА_6 у відшкодування моральної шкоди.

Також просили стягнути з ОСОБА_7:

- на користь ОСОБА_5, ОСОБА_1 та ОСОБА_6, з правом солідарного стягнення 40 318,26 грн. у відшкодування шкоди, заподіяної здоров'ю ОСОБА_5, що становить залишок витрат на придбання ліків, що не відшкодовується страховою компанією, та щомісячно стягувати з нього на користь позивачів 50% встановленого законодавством мінімального розміру заробітної плати на постійний сторонній догляд за ОСОБА_5 та 25% встановленого законодавством мінімального розміру заробітної плати на його побутове обслуговування, починаючи з квітня 2013 року довіку ОСОБА_5;

- 1 997 450 грн. - на користь ОСОБА_5 у відшкодування моральної шкоди;

- 497 450 грн. - на користь ОСОБА_1 - у відшкодування моральної шкоди;

- 497 450 грн. - на користь ОСОБА_6 - у відшкодування моральної шкоди.

Рішенням Старосинявського районного суду Хмельницької області від 23 травня 2013 року позов задоволено частково. Стягнуто з Національної страхової компанії «Оранта» на користь ОСОБА_5 22 647 грн. 17 коп. шкоди, заподіяної здоров'ю, та 2 550 грн. моральної шкоди, а всього 25 197 грн. 17 коп. Стягнуто з ОСОБА_7 моральну шкоду на користь ОСОБА_5 в сумі 150 000 грн., ОСОБА_1 в сумі 25 000 грн., ОСОБА_6 25 000 грн., а всього 200 000 грн. В решті позовних вимог відмовлено. Стягнуто з НАСК «Оранта» судовий збір в сумі 251 грн. 97 коп. та з ОСОБА_7 в сумі 2 000 грн.

Не погоджуючись з таким рішенням, ОСОБА_5, ОСОБА_1 та ОСОБА_6, інтереси яких представляє адвокат ОСОБА_2, в апеляційній скарзі просять його скасувати в частині відмові у позові про стягнення витрат на постійний сторонній догляд та побутове обслуговування ОСОБА_5, винести в цій частині нове рішення, яким позов в цій частині задоволити. Стягнути з НАСК «Оранта» на користь ОСОБА_5 29 522,58 грн. витрат на постійний сторонній догляд за ОСОБА_5, 15 036,79 грн. на його побутове обслуговування, в межах ліміту відповідальності страховика (51 000 грн.), а решту невідшкодованої суми витрат, яка перевищує ліміт відповідальності страховика - з ОСОБА_7 Стягнути з ОСОБА_7 на користь ОСОБА_5 щомісячно 50% встановленого законодавством мінімального розміру заробітної плати на постійний сторонній догляд за ОСОБА_5 та 25% встановленого законодавством мінімального розміру заробітної плати на його побутове обслуговування, починаючи з квітня 2013 року довіку ОСОБА_5

Вважають висновок суду про те, що позивачі не довели розмір витрат, які вони понесли і можуть понести на майбутнє на постійний сторонній догляд і побутове обслуговування, помилковим. При цьому посилаються на ч. 1 ст. 1195 ЦК України, п. 26.5 ст. 26 ЗУ «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», п.п. б) п. 19 постанови Пленуму ВСУ від 27 березня 1992 року №6 «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди». Таким чином, як підкреслюють апелянти, законодавством вже встановлений мінімальний розмір витрат на постійний сторонній догляд та побутове обслуговування за інвалідом I групи, який підлягає відшкодуванню і який не потребує документального доведення.

Заслухавши доповідача, пояснення сторін, перевіривши матеріали справи, ознайомившись з доводами апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, і це підтверджується матеріалами справи, що 24 квітня 2006 року близько 00 год. 30 хв. в смт. Димер Вишгородського району Київської області автомобіль «ВАЗ-2109» скоїв наїзд на ОСОБА_5 Внаслідок ДТП останній отримав тілесні ушкодження: тяжка політравма, відкрита черепно-мозкова травма, забій головного мозку, перелом правого плеча, кісток правої гомілки (з матеріалів кримінальної справи).

Постановою Вишгородського районного суду Київської області від 9 листопада 2010 року закрито провадження в кримінальній справі відносно ОСОБА_7 за ч. 2 ст. 286 КК України відповідно до п. б) ст. 1 ЗУ «Про амністію» (а.с. 10-11). Апеляційну скаргу на вказану постанову ухвалою колегії суддів судової палати з кримінальних справ апеляційного суду Київської області залишено без задоволення (а.с. 13-14).

Згідно довідки МСЕ від 20 липня 2006 року (а.с. 22) ОСОБА_5 встановлено I групу інвалідності на строк до 1 серпня 2008 року. За висновком про умови та характер праці - потребує стороннього догляду.

Згідно довідки від 4 вересня 2008 року (а.с. 23) потерпілому встановлена I група інвалідності довічно, зазначено, що потребує стороннього догляду.

На а.с. 166 міститься розрахунок витрат на постійний сторонній догляд та побутове обслуговування ОСОБА_5

Згідно листа КОД НАСК «Оранта» від 16 січня 2012 року (а.с. 42) остання зазначила про відсутність правових підстав здійснити ОСОБА_5 виплату страхового відшкодування за страховим випадком, оскільки ОСОБА_5, як вбачається з матеріалів справи, рухався по проїзній частині в стані алкогольного сп'яніння, чим порушив ПДР та спричинив ДТП.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог щодо стягнення додаткових витрат на постійний сторонній догляд та побутове обслуговування ОСОБА_5 з НАСК «Оранта» та ОСОБА_7 суд виходив з того, що позивачі не довели розмір витрат, які вони понесли і можуть понести на майбутнє на сторонній догляд за потерпілим та побутове обслуговування. Суд першої інстанції встановив, що позивачу було заподіяно матеріальної шкоди в результаті ДТП на суму 22 647 грн. 17 коп., оскільки ця сума підтверджується чеками на придбання ліків. Стосовно інших, наданих суду документів на придбання ліків, то суд не взяв їх до уваги, оскільки вони не підтверджені платіжними документами на їх придбання, тому й зазначив, що відшкодуванню за рахунок відповідача НАСК «Оранта» підлягає саме сума у розмірі 22 647 грн. 17 коп.

Між тим, з таким висновком суду першої інстанції колегія суддів апеляційного суду не погоджується.

Так, відповідно до п. 2 постанови Пленуму ВСУ №6 від 27 березня 1992 року «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди» розглядаючи позови про відшкодування шкоди, суди повинні мати на увазі, що відповідно до вимог ЦК України шкода, заподіяна особі і майну громадянина, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв'язок та є вина зазначеної особи, а коли це було наслідком джерела підвищеної небезпеки, незалежно від наявності вини.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 1195 ЦК України фізична або юридична особа, яка завдала шкоди каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я фізичній особі, зобов'язана відшкодувати потерпілому заробіток (дохід), втрачений ним внаслідок втрати чи зменшення професійної або загальної працездатності, а також відшкодувати додаткові витрати, викликані необхідністю посиленого харчування, санаторно-курортного лікування, придбання ліків, протезування, стороннього догляду тощо. У разі каліцтва або іншого ушкодження здоров'я фізичної особи, яка в момент завдання шкоди не працювала, розмір відшкодування визначається виходячи з розміру мінімальної заробітної плати.

П. 19 п. п. «б» цієї постанови передбачено, що розмір витрат на необхідний догляд за потерпілим встановлюється залежно від характеру цього догляду (який при ушкодженні здоров'я визначається СМЕ) і не може бути меншим (на місяць) від: мінімальної заробітної плати, встановленої на день виплати, - на спеціальний медичний догляд (масаж, уколи тощо); її половини - на постійний сторонній догляд; чверті - на побутове обслуговування (прибирання, прання білизни тощо). Для інвалідів I групи висновок МСЕК чи СМЕ про потребу у звичайному сторонньому догляді або в побутовому обслуговуванні не вимагається. Якщо потерпілий потребує допомоги кількох видів, йому відшкодовуються витрати на кожен із них, незалежно від того, ким вона здійснюється. П. 19 п. п. «д» постанови передбачене проведення стягнення додаткових витрат потерпілого й на майбутній час, у межах строків, зазначених у висновку МСЕК.

В судовому засіданні сторона пояснила, що заявляючи позов про стягнення додаткових витрат на постійний сторонній догляд та побутове обслуговування ОСОБА_5, вони мали на увазі саме вимоги, що вказані у ч. ч. 1, 2 ст. 1195 ЦК України та п. 19 постанови Пленуму ВСУ №6 від 27 березня 1992 року «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди», а саме необхідний постійний сторонній догляд та побутове обслуговування і це не є іншими додатковими витратами.

Врахувавши зазначене та те, що потерпілому ОСОБА_5 встановлена I група інвалідності довічно, він потребує постійного стороннього догляду та побутового обслуговування, колегія суддів апеляційного суду приходить до переконання, що з відповідачів ОСОБА_7, як винної особи, та Національної акціонерної страхової компанії «Оранта», яка застрахувала відповідальність останнього, слід стягнути витрати на постійний сторонній догляд та побутове обслуговування ОСОБА_5

З НАСК «Оранта» судом першої інстанції вже стягнуто частину коштів - 25 197 грн. 17 коп. в рахунок відшкодування шкоди заподіяної здоров'ю та моральної шкоди. Тому в межах ліміту відповідальності страховика (51 000 грн.) стягнути НАСК «Оранта» на користь ОСОБА_5 20 000 грн. додаткових витрат на постійний сторонній догляд за ним та 5 000 грн. на його побутове обслуговування.

Крім того підлягає стягненню з ОСОБА_7 на користь ОСОБА_5 щомісячно 1/2 встановленого законодавством мінімального розміру заробітної плати на постійний сторонній догляд за ним та 1/4 встановленого законодавством мінімального розміру заробітної плати на його побутове обслуговування, починаючи з квітня 2013 року довіку ОСОБА_5

За таких обставин рішення Старосинявського районного суду в частині відмови ОСОБА_5 у стягненні з НАСК «Оранта» та ОСОБА_7 на його користь додаткових витрат на постійний сторонній догляд та його побутове обслуговування підлягає скасуванню з постановленням в цій частині нового рішення.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 307, 309, 316, 319 ЦПК України, колегія суддів

в и р і ш и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_5, ОСОБА_1, ОСОБА_6, в інтересах яких діє адвокат ОСОБА_2, задоволити частково.

Рішення Старосинявського районного суду Хмельницької області від 23 травня 2013 року в частині відмови ОСОБА_5 у стягненні з НАСК «Оранта» та ОСОБА_7 на його користь додаткових витрат на постійний сторонній догляд та його побутове обслуговування скасувати.

Задовольнити позов ОСОБА_5 про стягнення коштів на додаткові витрати на постійний сторонній догляд та о побутове обслуговування.

Стягнути з Національної акціонерної страхової компанії «Оранта» на користь ОСОБА_5 20 000 грн. додаткових витрат на постійний сторонній догляд за ним, та 5 000 грн. на його побутове обслуговування.

Стягнути з ОСОБА_7 на користь ОСОБА_5 щомісячно 1/2 встановленого законодавством мінімального розміру заробітної плати на постійний сторонній догляд за ним та 1/4 встановленого законодавством мінімального розміру заробітної плати на його побутове обслуговування, починаючи з квітня 2013 року довіку ОСОБА_5

В решті рішення залишити без змін.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржене в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Головуючий: /підпис/ Судді: /підписи/

З оригіналом згідно:

Суддя апеляційного суду А.В. Купельський