Справа № 463/163/13 Головуючий у 1 інстанції: Шеремета Г.І.

Провадження № 22-ц/783/4712/13 Доповідач в 2-й інстанції: Тропак О. В.

Категорія: 5

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 липня 2013 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Львівської області в складі:

головуючого:Тропак О.В.

суддів: Мацея М.М.,Монастирецького Д.І.,

за участю секретаря:Дідусь О.Р.,

з участю: відповідача ОСОБА_3,

позивачів:ОСОБА_4,ОСОБА_5

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові цивільну справу за апеляційною скаргою відповідача ОСОБА_3 на рішення Личаківського районного суду м.Львова від 16 квітня 2013 року у справі за позовом ОСОБА_4 та ОСОБА_5 до Відділу приватизації державного житлового фонду Личаківського району,Управління комунальної власності Львівської міської ради,ОСОБА_3,третя особа:Орган опіки та піклування Личаківської районної адміністрації про визнання приватизації квартири недійсною та визнання свідоцтва про право власності на квартиру недійсним,-

в с т а н о в и л а :

У лютому 2012 року позивачі звернулись в суд з позовом і, уточнивши позовні вимоги, просили визнати недійсними приватизацію квартири АДРЕСА_1, та свідоцтво № Л18711 від 01.06.2009 р. про право власності на вказану квартиру.

В обґрунтування позову покликались на те, що у 2009 р їм було відмовлено у приватизації квартири АДРЕСА_1 на підставі того, що вони вже приймали участь у приватизації житла. Однак,оскільки при здійсненні приватизації іншого житла вони використали житлові чеки не в повному обсязі,тому вони не можуть вважатись таким, що використали право на безоплатну приватизацію житла, а тому при приватизації спірної квартири на відповідачів ОСОБА_3 та ОСОБА_6 було допущено порушення норм чинного законодавства і їм незаконно відмовлено в приватизації займаної ними квартири, чим порушено їхні права.

Рішенням Личаківського районного суду м.Львова від 16 квітня 2013 року позов задоволено. Визнано незаконною приватизацію квартири АДРЕСА_1. Визнано недійсним свідоцтво № Л18711 від 01.06.2009 р. про право власності на квартиру АДРЕСА_1, видане Управлінням комунальної власності Департаменту економічної політики Львівської міської ради.

В апеляційній скарзі відповідач ОСОБА_3 просить рішення суду скасувати і ухвалити нове, посилаючись на неправильне встановлення та недоведеність судом обставини, що мають значення для справи та невірне застосування норм матеріального права. Апелянт вважає неправильним висновок суду першої інстанції про те, що позивачів помилково не включили до приватизації спірної квартири, а застосування ст. 393 ЦК України - безпідставним, оскільки відповідно до норм права, які діяли на момент приватизації, рішення про приватизацію та свідоцтво про право власності є законними. Також зазначає, що суд не міг керуватись Рішенням Конституційного суду № 15-рп/2010 від 10.06.2010 р., яке не поширює свою дію на правовідносини, що відбувались в травні 2009 р. Крім того, на думку апелянта, оскаржуваним рішенням порушено права малолітнього ОСОБА_6

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення позивачів і відповідача, перевіривши матеріали справи, межі і доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає,що підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні, з наступних мотивів.

Судом першої інстанції було встановлено,що на підставі ордера від 24.12.2008 року позивачі та відповідач з неповнолітньою дитиною проживають та зареєстровані в квартирі АДРЕСА_1,приватизацію якої було здійснено 01.06.2009 року лише на відповідача та неповнолітню дитину ОСОБА_6

Згідно доказів, наявних у справі, позивачі мали право на безоплатну приватизацію спірної квартири, оскільки при здійсненні приватизації квартир и АДРЕСА_2 не повністю використали житлові чеки

Зважаючи на те, що позивачі своє право на приватизацію житла використали у 1996 році лише частково і ними не використано залишки житлових чеків, то суд першої інстанції дійшов висновку, що позивачів помилково не було включено у приватизацію спірної квартири і задоволив позов.

Колегія суддів погоджується з правильністю рішення суду першої інстанції, та відхиляє доводи апеляційної з наступних мотивів.

Оскільки при здійсненні приватизації квартир и АДРЕСА_2 позивачі не повністю використали житлові чеки, то вони мали право використати залишки житлових чеків для приватизації іншої квартири державного житлового фонду, наймачами якої або членами сім»ї наймача якої вони є.Отже, та обставина, що позивачі не прийняли участі у приватизації спірної квартири порушує їхні житлові права, встановлені нормами Закону України »Про приватизацію державного житлового фонду», тому їхні порушені права підставно були захищені судом.

Колегія суддів розглядає як неспроможні доводи апеляційної скарги щодо того, що рішення суду першої інстанції, нібито, є незаконним тому, що Рішення Конституційного суду № 15-рп/2010 від 10.06.2010 р., не поширює свою дію на правовідносини, що відбувались в травні 2009 р.,зважаючи на те,що відповідно до положень ч.1 ст.5 ЦК України акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності, та враховуючи те, що положення ст.3 Закону України»Про приватизацію державного житлового фонду» від 19.06.1992 року № 2482-Х11, який набрав чинності 22.07.1992 року, щодо права громадян України на приватизацію квартир з розрахунку санітарної норми 21 квадратний метр загальної площі на наймача і кожного члена сім»ї та додатково 10 квадратних метрів на сім»ю, були чинними станом на час здійснення приватизації спірної квартири у травні-червні 2009 року.

Доводи апеляційної скарги щодо того, що, нібито, оскаржуваним рішенням порушено права неповнолітньої дитини ОСОБА_6,колегія розглядає як безпідставні, оскільки судом ухвалено рішення щодо захисту порушених законних житлових прав позивачів, внаслідок не включення їх в число осіб, які здійснювали приватизацію спірної квартири, шляхом визнання приватизації незаконною.

Таким чином, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому апеляційну скаргу слід відхилити, а оскаржуване рішення -залишити без змін.

Керуючись п.1 ч.1 ст.307, ст.308, ст.313,п.1 ч.1 ст.314, ст.ст.317, 319 ЦПК України, колегія суддів,-

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу відповідача ОСОБА_3- відхилити.

Рішення Личаківського районного суду м.Львова від 16 квітня 2013 року- залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили ухвалою апеляційного суду.

Головуючий: Тропак О.В.

Судді: Мацей М.М.

Монастирецький Д.І.