КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"04" липня 2013 р. Справа№ 925/192/13-г
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Куксова В.В.
суддів: Авдеєва П.В.
Гончарова С.А.
за участю представників:
від ТОВ "Торговий Дім "Сван": не з'явився,
від ПАТ "Дочірній Банк Сбербанку Росії": представник - Кошлій Р.В. - за довіреністю,
від ТОВ "Черкаська птахофабрика": не з'явився,
від Управління ДВС Головного управління юстиції у Черкаській області: не з'явився,
від приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Бочкарьової А.В.: не з'явився,
від приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Журавльової З.В.: не з'явився,
розглянувши апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Дочірній Банк Сбербанку Росії"
на ухвалу Господарського суду Черкаської області від 05.03.2013 р. про вжиття заходів до забезпечення позову
у справі № 925/192/13-г (суддя Курченко Н.М.)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий Дім "Сван", м. Черкаси
до Публічного акціонерного товариства "Дочірній Банк Сбербанку Росії", м. Київ,
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача: 1. Товариство з обмеженою відповідальністю "Черкаська птахофабрика", м. Київ,
треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: 2. Управління Державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Черкаській області,
3. Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Бочкарьова Алла Володимирівна,
4. Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Журавльова Зоря Владленівна,
про визнання виконавчих написів такими, що не підлягають виконанню повністю,
ВСТАНОВИВ:
У лютому 2013 р. Товариство з обмеженою відповідальністю "Торговий Дім "Сван" звернулось до Господарського суду Черкаської області з позовом до Публічного акціонерного товариства "Дочірній Банк Сбербанку Росії", в якому просить:
- визнати вчинений нотаріусом виконавчий напис, зареєстрований в реєстрі за №188 від 26.04.2012 р., відповідно до якого звернуто стягнення на рухоме майно, яким є: відділення прибуття, відділення забою, відділення потрошіння, відділення зважування, відділення розділки, транспорт відходів, що знаходяться за адресою: Черкаська область, м.Золотоноша, вулиця Заводська, 4, що належить на праві власності ТОВ "Торговий дім "Сван", таким, що не підлягає виконанню повністю;
- визнати вчинений нотаріусом виконавчий напис, зареєстрований в реєстрі за №189 від 26.04.2012 р., відповідно до якого звернуто стягнення на рухоме майно, яким є: відділення прибуття, відділення забою, відділення потрошіння, відділення зважування, відділення розділки, транспорт відходів, що знаходяться за адресою: Черкаська область, м.Золотоноша, вулиця Заводська, 4, що належить на праві власності ТОВ "Торговий дім "Сван", таким, що не підлягає виконанню повністю;
- визнати вчинений нотаріусом виконавчий напис, зареєстрований в реєстрі за №557 від 01.03.2012 р., відповідно до якого звернуто стягнення на рухоме майно, яким є: відділення прибуття, відділення забою, відділення потрошіння, відділення зважування, відділення розділки, транспорт відходів, що знаходяться за адресою: Черкаська область, м.Золотоноша, вулиця Заводська, 4, що належить на праві власності ТОВ "Торговий дім "Сван", таким, що не підлягає виконанню повністю.
04.03.2013 року позивачем до Господарського суду Черкаської області подано клопотання про забезпечення позову шляхом зупинення стягнення на підставі спірних виконавчих написів, яке мотивоване тим, що спірні виконавчі написи знаходяться на примусовому виконанні, листом від 28.02.2013 року державний виконавець повідомив про те, що виконавчі дії будуть спрямовані на реалізацію арештованого майна.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.03.2013 р. у справі № 925/192/13-г, окрім іншого, задоволено клопотання представника позивача про забезпечення позову, вжиті заходи до забезпечення позову, зупинено стягнення на підставі виконавчого напису нотаріусу від 01.03.2012р., зареєстрований в реєстрі за №557, відповідно до якого звернуто стягнення на рухоме майно, яким є: відділення прибуття, відділення забою, відділення потрошіння, відділення зважування, відділення розділки, транспорт відходів, що знаходяться за адресою: Черкаська область, м.Золотоноша, вулиця Заводська, 4, і належить на праві власності ТОВ "Торговий дім "Сван", зупинено стягнення на підставі виконавчого напису нотаріусу від 26.04.2012р., зареєстрований в реєстрі за №188, відповідно до якого звернуто стягнення на рухоме майно, яким є: відділення прибуття, відділення забою, відділення потрошіння, відділення зважування, відділення розділки, транспорт відходів, що знаходяться за адресою: Черкаська область, м.Золотоноша, вулиця Заводська, 4, і належить на праві власності ТОВ "Торговий дім "Сван", зупинено стягнення на підставі виконавчого напису нотаріусу від 26.04.2012р., зареєстрований в реєстрі за №189, відповідно до якого звернуто стягнення на рухоме майно, яким є: відділення прибуття, відділення забою, відділення потрошіння, відділення зважування, відділення розділки, транспорт відходів, що знаходяться за адресою: Черкаська область, м.Золотоноша, вулиця Заводська, 4, і належить на праві власності ТОВ "Торговий дім "Сван".
Не погоджуючись з прийнятою ухвалою в частині вжиття заходів до забезпечення позову, Публічне акціонерне товариство "Дочірній Банк Сбербанку Росії" звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить оскаржувану ухвалу в частині вжиття заходів забезпечення позову скасувати.
Апеляційна скарга обґрунтована тим, що ухвала суду першої інстанції прийнята з порушенням Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, Конституції України, норм матеріального та процесуального права.
Позивач правом на подання відзиву на апеляційну скаргу не скористався.
Представник відповідача в судовому засіданні вимоги апеляційної скарги підтримав у повному обсязі, просив оскаржувану ухвалу в частині вжиття заходів до забезпечення позову скасувати.
Позивач та треті особи явку своїх представників в судове засідання не забезпечили, про час і місце розгляду справи повідомлялись належним чином.
Від позивача через відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду надійшло клопотання про перенесення розгляду справи у зв'язку з перебуванням представника позивача на лікарняному.
Розглянувши зазначене клопотання, колегія суддів дійшла висновку про його відхилення з наступних підстав.
Згідно роз'яснень п. 3.9.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року N 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.
Господарський суд з урахуванням обставин конкретної справи може відхилити доводи учасника судового процесу - підприємства, установи, організації, іншої юридичної особи, державного чи іншого органу щодо відкладення розгляду справи у зв'язку з відсутністю його представника (з причин, пов'язаних з відпусткою, хворобою, службовим відрядженням, участю в іншому судовому засіданні і т. п.). При цьому господарський суд виходить з того, що у відповідних випадках такий учасник судового процесу не позбавлений права і можливості забезпечити за необхідності участь у судовому засіданні іншого представника згідно з частинами першою - п'ятою статті 28 ГПК, з числа як своїх працівників, так і осіб, не пов'язаних з ним трудовими відносинами. Неможливість такої заміни представника і неможливість розгляду справи без участі представника підлягає доведенню учасником судового процесу на загальних підставах (статті 32 - 34 ГПК), причому відсутність коштів для оплати послуг представника не може свідчити про поважність причини його відсутності в судовому засіданні.
Так, доказів того, що керівництво позивача, яке в силу ст. 28 Господарського процесуального кодексу України може бути представником юридичної особи, не в змозі прийняти участь в судовому засіданні не подано, а відрядження представника позивача не є підставою для відкладення розгляду справи в розумінні ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, так як в даному випадку позивач мав можливість скористатись правилами ст. 28 Господарського процесуального кодексу України та ст. 244 Цивільного кодексу України та забезпечити участь у судовому засіданні іншого представника.
Неявка представників позивача та третіх осіб в судове засідання не перешкоджає розгляду справи, оскільки в матеріалах справи достатньо доказів для вирішення апеляційної скарги по суті.
Розглянувши у судовому засіданні апеляційну скаргу, дослідивши матеріали справи та зібрані у ній докази, заслухавши пояснення представника відповідача, колегія суддів приходить до висновку про те, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржувану ухвалу без змін з наступних підстав.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 101 Господарського процесуального кодексу України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.
При цьому, колегія суддів зауважує, що ухвала Господарського суду Черкаської області від 05.03.2013 р. оскаржується лише в частині вжиття заходів до забезпечення позову, а тому апеляційний господарський суд здійснює апеляційний перегляд даної ухвали в частині вжиття заходів до забезпечення позову.
Відповідно до ст. 66 Господарського процесуального кодексу України господарський суд за заявою сторони, прокурора або з власної ініціативи має право вжити передбачених статтею 67 цього Кодексу заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.
Згідно приписів ст. 67 Господарського процесуального кодексу України позов може бути забезпечений, зокрема, зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.
Свою заяву про вжиття заходів до забезпечення позивач обґрунтовував тим, що виконавчою службою здійснюється примусове виконання спірних виконавчих написів, майно може бути реалізоване і у разі прийняття рішення про задоволення позову, його виконання буде неможливе.
Задовольняючи заяву про вжиття заходів до забезпечення позову місцевий господарський суд виходив з того, що клопотання про забезпечення позову є обґрунтованим і підлягаючим задоволенню, оскільки предметом спору є визнання виконавчих написів такими, що не підлягають виконанню, тому продовження їх примусового виконання і невжиття заходів до забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.
З даним висновком місцевого господарського суду погоджується і колегія суддів, оскільки він відповідає положенням ст. ст. 66, 67 Господарського процесуального кодексу України.
Відповідно до пункту 3 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 року N 16 «Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову» умовою застосування заходів до забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення. Отже, найдоцільніше вирішувати питання забезпечення позову на стадії попередньої підготовки справи до розгляду (стаття 65 ГПК).
Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов'язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.
У відповідності до роз'яснень п. 1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 року N 16 «Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову» у вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням:
розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову;
забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу;
наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову;
імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів;
запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
З матеріалів справи вбачається, що на підтвердження обставин щодо необхідності вжиття заходів до забезпечення позову, позивачем надано копію листа державного виконавця від 28.02.2013 року, з якого вбачається, що на примусовому виконанні перебувають спірні виконавчі написи №№188, 189, 557. Державним виконавцем 02.04.2012 року описане й арештоване рухоме майно, подальші виконавчі дії будуть спрямовані на реалізацію арештованого майна боржника, а саме: шляхом його продажу на прилюдних торгах, аукціонах або на комісійних умовах, з метою погашення заборгованості на користь стягувача.
Таким чином, оскільки позивачем оскаржують ся виконавчі написи, на підставі яких проводиться примусове стягнення, у місцевого господарського суду на час розгляду заяви про забезпечення позову були наявні всі правові підстави для застосування заходу до забезпечення позову у вигляді зупинення стягнення на підставі виконавчих написів.
Отже, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції та не можуть бути підставою для скасування ухвали.
Відповідно до ч. 5 ст. 106 Господарського процесуального кодексу України апеляційні скарги на ухвали місцевого господарського суду розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення місцевого господарського суду.
Відповідно до п. 1 ст. 103 Господарського процесуального кодексу України апеляційна інстанція за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити рішення місцевого господарського суду без змін, а скаргу без задоволення.
З огляду на викладені обставини, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду про про вжиття заходів до забезпечення позову та не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги.
Керуючись статтями 99, 101, 103, 105, 106 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
ПОСТАНОВИВ:
1. Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Дочірній Банк Сбербанку Росії" залишити без задоволення.
2. Ухвалу Господарського суду Черкаської області від 05.03.2013 р. у справі №925/192/13-г залишити без змін.
3. Матеріали справи №925/192/13-г повернути до Господарського суду Черкаської області.
Постанова може бути оскаржена впродовж двадцяти днів до Вищого господарського суду України.
Головуючий суддя Куксов В.В.
Судді Авдеєв П.В.
Гончаров С.А.