АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
03 липня 2013 року м. Чернівці
Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Чернівецької області у складі:
головуючого Литвинюк І. М.
суддів: Галичанського А.Д., Перепелюк І.Б.
секретаря: Ковальчук Н.О.
за участю: представника позивачів - ОСОБА_1, представника відповідача - ОСОБА_2,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_3, ОСОБА_4 до ОСОБА_5 про визнання права власності та зустрічним позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про визнання свідоцтва про право власності на житловий будинок частково недійсним, за апеляційною скаргою ОСОБА_3, ОСОБА_4 на рішення Кіцманського районного суду Чернівецької області від 04 квітня 2013 року,-
В С Т А Н О В И Л А :
У травні 2012 року ОСОБА_3 і ОСОБА_4 звернулися до суду з позовом до ОСОБА_5 про визнання за кожним права власності на 1/4 ідеальну частку у будинковолодінні АДРЕСА_1 Кіцманського району Чернівецької області.
Посилались на те, що проживали разом з батьками ОСОБА_6 та ОСОБА_7 у цьому господарстві, яке відносилося до колгоспної суспільної групи господарств, головою якого був ОСОБА_7, який помер ІНФОРМАЦІЯ_2.
ОСОБА_5 звернулася до суду із зустрічним позовом до ОСОБА_3 і ОСОБА_4 про визнання свідоцтва про право власності на житловий будинок у будинковолодінні АДРЕСА_1
________________________________________________________________________________________________________________________________
№22-717/13 Головуючий у 1 інстанції: Усатий М.В.
Категорія: 5 Доповідач: Литвинюк І.М.
Кіцманського району Чернівецької області від 9 квітня 1993 року, яке видане виконкомом Нижньо - Становецької сільської ради Кіцманського району Чернівецької області на ім'я ОСОБА_8, частково недійсним.
Вказувала на те, що спірне будинковолодіння не могло бути віднесено до колгоспної суспільної групи господарств, оскільки ніхто з членів цього двору не був членом колгоспу.
Рішенням Кіцманського районного суду Чернівецької області від 04 квітня 2013 року у задоволенні позову ОСОБА_3, ОСОБА_4 до ОСОБА_5 про визнання права власності відмовлено.
Зустрічний позов ОСОБА_5 до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про визнання свідоцтва про право власності на житловий будинок частково недійсним задоволено.
Визнано свідоцтво про право особистої власності на житловий будинок від 09 квітня 1993 року, видане виконкомом Нижньо-Становецької сільської ради Кіцманського району Чернівецької області на ім'я ОСОБА_7 недійсним в частині належності до колгоспних дворів.
На рішення Кіцманського районного суду Чернівецької області від 04 квітня 2013 року позивачі ОСОБА_3 та ОСОБА_4 подали апеляційну скаргу, в якій просять скасувати дане рішення суду та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі, а в задоволенні зустрічного позову відмовити.
Посилаються на те, що судом першої інстанції були порушені норми матеріального та процесуального права, а висновки суду не відповідають обставинам справи. Суд невірно надав юридичну оцінку фактичним обставинам та доказам, що були подані на підтвердження їх позовних вимог.
Вказують на те, що відповідно до рішення № 48/3 виконавчого комітету Кіцманської районної ради народних депутатів Чернівецької області від 09 березня 1989 року їх батькові ОСОБА_7 було надано дозвіл на будівництво індивідуального житлового будинку в с. Нижні Станівці Кіцманського району Чернівецької області. Рішення про дозвіл на будівництво житлового будинку постановлено на підставі рішення виконкому Нижньо-Станівецької сільської ради № 6 від 18 лютого 1989 року. Земельна ділянка площею 0,08 га надана для будівництва ОСОБА_7 на підставі рішення загальних зборів колективного сільськогосподарського підприємства, в якому він працював на посаді голови профкому. Їх мати ОСОБА_6 працювала нянею в дитячій установі, яка належала колгоспу.
Колегія суддів, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції, приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 та ОСОБА_4 та задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_5, суд першої інстанції виходив з того, що позивачами не надано доказів, які безспірно обґрунтовували їх вимоги, а відповідач надали суду довідки про те, що працездатні члени даного двору не були членами колгоспу, що підтверджує помилковість віднесення двору до категорії колгоспних.
З таким висновком суду колегія суддів погодитися не може.
Відповідно до вимог ст. 214 ЦПК України під час ухвалення судового рішення суд вирішує, чи мали місце обставини справи, якими обгрунтовуються вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються, які правовідносини випливають із встановлених обставин, яка правова норма підлягає застосуванню до цих правових відносин та інші.
Оцінка зібраних по справі доказів має здійснюватися за правилами, передбаченими ст. 212 ЦПК України з врахуванням положень ст. 57-66 ЦПК України.
Відповідно до вимог ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ст.61 ЦПК України.
Зокрема, відповідно до вимог ч. 3 ст. 61 ЦПК України обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказується при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи, або особа, щодо якої встановлено ці обставини.
Відповідно до вимог ч. 1 ст.11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.
Відповідно до ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.
З матеріалів справи вбачається, що рішенням виконкому Кіцманської районної ради Чернівецької області № 48/3 від 09 березня 1989 року ОСОБА_7 надано дозвіл на будівництво індивідуального житлового будинку в с. Нижні-Станівці на земельній ділянці площею 0,08 га, виділеній рішенням загальних зборів колгоспників № 1 від 16 лютого 1989 року. Згідно погосподарської книги господарство АДРЕСА_1 станом на 01 січня 1991 року відносилося до колгоспної суспільної групи господарств. Головою спірного колгоспного двору був ОСОБА_7, який помер ІНФОРМАЦІЯ_2. Також згідно свідоцтва про право особистої власності на житловий будинок від 09 квітня 1993 року дане господарство належить до колгоспного двору, головою якого є ОСОБА_7.
Вищенаведені обставини також встановлені рішенням апеляційного суду Чернівецької області від 22 травня 2013 року у справі за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_5 про визнання права власності та за зустрічним позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_6 про визнання частково недійсним свідоцтва про право власності на житловий будинок.
В цьому рішенні, крім іншого, встановлено, що будинковолодіння АДРЕСА_1 Чернівецької області на момент набрання чинності Законом України «Про власність» від 15 квітня 1991 року відносилося до суспільної групи - колгоспний двір. В даному господарстві були прописані і проживали ОСОБА_7 - голова колгоспного двору, ОСОБА_6 - його дружина, ОСОБА_3 - дочка. Разом з тим, позивач ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, не набув право власності на майно колгоспного двору як неповнолітній член двору, оскільки народився вже після 15 квітня 1991 року.
Таким чином, рішенням суду визначено, що ОСОБА_6 належить 1/3 частка в спірному майні колгоспного двору та визнано за нею право власності на цю частку.
У п. 3 постанови Пленуму Верховного Суду України від 18 грудня 2009 року №14 "Про судове рішення у цивільній справі" зазначено, що згідно з положеннями ст. ст. 10 і 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи в межах заявлених позивачем вимог та зазначених і доведених ним обставин. Відповідно до ст. 19 Конституції України, ст. 1 ЦПК України та з урахуванням положення ч. 4 ст. 10 ЦПК України вийти за межі заявлених вимог (вирішити незаявлену вимогу, задовольнити вимогу позивача у більшому розмірі, ніж було заявлено) суд має право лише у випадках, прямо передбачених законом.
З огляду на викладене та враховуючи те, що позивач ОСОБА_4 не набув право на частку у спірному будинковолодінні, відповідно розмір частки позивачки ОСОБА_3 складає 1/3 частку в майні, однак згідно заявлених вимог а позивачі просили визнати право власності за кожним по ? ідеальної частки.
Враховуючи наведене, вищезазначені норми процесуального закону, колегія суддів прийшла до висновку, що рішення Кіцманського районного суду Чернівецької області від 04 квітня 2013 року підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про задоволення позовних вимог ОСОБА_3, відмову в задоволенні позовних вимог ОСОБА_4 та відмову в задоволенні зустрічного позову ОСОБА_5 про визнання частково недійсним свідоцтва про право власності.
Відповідно до ч. 1 ст. 88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.
З врахуванням вимог ст. 88 ЦПК України судові витрати повинні бути розподілені таким чином: з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_3 підлягає стягненню 993,87 грн. судового збору, з ОСОБА_4 на користь держави слід стягнути судовий збір в сумі 331,50 грн..
Керуючись ст.ст. 10, 11, 60, 61, 303, 307, 309, 314, 315 ЦПК України, колегія суддів, -
В И Р І Ш И Л А:
Апеляційну скаргу ОСОБА_3, ОСОБА_4 задовольнити частково.
Рішення Кіцманського районного суду Чернівецької області від 04 квітня 2013 року скасувати.
Позов ОСОБА_3 задовольнити частково.
Визнати за ОСОБА_3 право власності на 1/4 частки домоволодіння АДРЕСА_1, яке складається з житлового будинку літ. «А» загальною площею 186,1 кв.м., житловою площею 85,1 кв.м., вбиральні літ. «Б», сараїв літ. «В, Г,Е, Ж, З», літньої кухні-гаража літ. «Д», огорожі № 1-5, криниці № 6.
В задоволенні позову ОСОБА_4 про визнання права власності відмовити.
В задоволенні зустрічного позову ОСОБА_5 до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про визнання свідоцтва про право власності на житловий будинок частково недійсним відмовити.
Стягнути з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_3 судовий збір в сумі 993,87 грн..
Стягнути з ОСОБА_4 на користь держави судовий збір в сумі 331,50 грн..
Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення, але може бути оскаржене до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.
Головуючий: /підпис/
Судді: /підписи/
З оригіналом згідно: