ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ
УХВАЛА
про залишення позовної заяви без розгляду
25 червня 2013 року місто Севастополь 13 год. 00 хв.Справа №827/1354/13-а
Окружний адміністративний суд м. Севастополя у складі:
судді - Водяхіна С.А.,
секретар - Прокопенко О.О.,
за участю:
позивача - ОСОБА_3, паспорт серії НОМЕР_1, виданий Шевченківським РВ УМВС України в Запорізькій області 09 квітня 1996 року;
представника відповідача - Військової частини А 1656 - Богданова Євгена Миколайовича, паспорт серії НОМЕР_2, виданий Сакським МРВГУМВС України в Криму 31 березня 1999 року, довіреність від 25 червня 2013 року № 350/174/300/330/1/507/Пс;
представника відповідача - Військової частини А 0539 - в судове засідання не з'явився, повідомлявся належним чином, причин неявки або про поважність причин неприбуття суду не повідомив,
розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання позивача про визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними у адміністративній справі за позовом ОСОБА_3 до Військової частини А 0593 Міністерства оборони України, Військової частини А 1656 Міністерства оборони України про визнання дій неправомірними, зобов'язання вчинити певні дії, -
ВСТАНОВИВ:
06 січня 2009 року ОСОБА_3 звернувся до Гагарінського районного суду міста Севастополя з позовом до Військової частини А 0593 Міністерства оборони України, Військової частини А 1656 Міністерства оборони України про визнання дій неправомірними, зобов'язання вчинити певні дії.
Ухвалою Гагарінського районного суду м. Севастополя від 16 січня 2009 року відкрито провадження у даній справі.
Постановою Гагарінського районного суду м. Севастополя від 30 листопада 2009 року, залишеною без змін ухвалою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 12 квітня 2011 року, позов задоволено частково, визнано неправомірними дії військових частин А 0593 і А 1656 в частині несвоєчасної виплати. Стягнуто з військової частини А 0593 на користь позивача суму 699 грн. 41 коп., компенсацію в сумі 552 грн. 18 коп., моральну шкоду - 500 грн. 00 коп.; з військової частини А 1656 суму 6201 грн. 00 коп. за несвоєчасну виплату. В решті позову відмовлено.
Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 18 квітня 2013 року постанову Гагарінського районного суду м. Севастополя від 30 листопада 2009 року та ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 12 квітня 2011 року скасовано, справу направлено до суду першої інстанції на новий розгляд.
Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Севастополя від 27 травня 2013 року справу № 827/1354/13-а прийнято до провадження суддею Водяхіним С.А.
Позовні вимоги мотивовані тим, що позивач проходив військову службу у військовій частині А 0264 Міністерства оборони України з 01 серпня 1993 року по 31 жовтня 2005 року, де перебував на фінансовому забезпеченні. Наказами командира військової частини А 2064 Міністерства оборони України від 31 жовтня 2005 року № 58 та № 60 позивачу було нараховано премію у розмірі 33% за жовтень 2005 року у розмірі 349 грн. 53 коп. та надбавку за безперервну службу у розмірі 50% в сумі 349 грн. 88 коп., але виплат цих проведено не було. Під час звільнення з військової служби у запас розрахунок також проведено не було. Крім того, з моменту звільнення до теперішнього часу позивач не отримав одноразової грошової допомоги.
У ході судового розгляду справи позивач заявив клопотання про визнання поважними причин пропуску строку звернення до суду.
Клопотання обґрунтовано тим, що при проходженні служби позивач вважав, що його права порушені не були та він не знав точного розміру заборгованості щодо невиплачених йому грошових коштів. Після звільнення 22 травня 2006 року він звернувся до командування військової частини А 0539 з листом щодо належних йому виплат, на який у травні 2006 року отримав відповідь, згідно з якою це питання направлено до вищестоящого командування (до військової частини А 0800 Міністерства оборони України.
Представник відповідача проти задоволення клопотання не заперечував.
Суд, заслухавши пояснення учасників судового процесу, обговоривши заявлене клопотання, вважає, що клопотання не підлягає задоволенню, а адміністративний позов підлягає залишенню без розгляду, з наступних підстав.
Судом встановлено, що ОСОБА_3 проходив військову службу у Військовій частині А 2064 Міністерства оборони України з 01 серпня 1993 року по 31 жовтня 2005 року, де й перебував на фінансовому забезпеченні.
Наказами командира Військової частини А 2064 № 58 та № 60 за виконання службових обовязків у жовтні 2005 року позивачу було нараховано премію у розмірі 33,3% в сумі 349 грн. 53 коп., а також наказано виплатити йому відсоткову надбавку за безперервну службу у розмірі 50% в сумі 349 грн. 88 коп.
Зазначені суми позивачу як під час проходження служби, так і при його звільненні з лав військової служби виплачені не були.
З матеріалів справи, а саме: довідки військової частини А 2064 Міністерства оборони України від 31 жовтня 2005 року за вих. № 321, виданої ОСОБА_3, вбачається, що командир військової частини А 2064 повідомив позивача про те, що він не отримав нараховані йому за жовтень 2005 року кошти: премію у розмірі 33,3% та щомісячну надбавку за безперервну військову служби у зв'язку з тим, що частина розформовується та фінансування частини було зупинено.
Тобто про порушення свого права щодо невиплати належних йому сум ОСОБА_3 дізнався ще у жовтні 2005 року.
Зазначене також підтверджується тим, що позивач 19 травня 2006 року звернувся до командування військової частини А 0539 (правонаступника військової частини А 2064) з листом щодо виплати належних йому сум.
Листом від 26 травня 2013 року за вих. № 331 тимчасово виконуючий обов'язки командира військової частини А 0529 Міністерства оборони України повідомив ОСОБА_3 про те, що його документи щодо вирішення питання про виплату належних йому сум, направлено до вищестоящого командування.
В подальшому відповідь на звернення не отримав та позивачу не було виплачено належних йому сум.
Відповідно до статті 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Саме в запровадженні механізму реального захисту громадянами своїх прав у суді полягає здійснення функцій правової держави та її утворення як такої.
Згідно з частиною першою статті 99 Кодексу адміністративного судочинства України адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи, відповідно до частини другої статті 99 зазначеного Кодексу, у редакції, яка діяла на час звернення позивача до Гагарінського районного суду м. Севастополя, встановлюється річний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_3 звернувся до Гагарінського районного суду м. Севастополя лише у січні 2009 року, тобто з пропуском встановленого строку.
Згідно з частиною другою статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
Статтею 100 Кодексу адміністративного судочинства України, у редакції, що діє на час розгляду справи, встановлено, що адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд на підставі позовної заяви та доданих до неї матеріалів не знайде підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, про що постановляється ухвала. Позовна заява може бути залишена без розгляду як на стадії вирішення питання про відкриття провадження в адміністративній справі без проведення судового засідання, так і в ході підготовчого провадження чи судового розгляду справи.
Відповідно до частини третьої статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України якщо в ході судового розгляду справи суд встановить, що провадження у справі відкрито за позовною заявою, поданою з пропущенням установленого законом строку звернення до адміністративного суду, або викладений в ухвалі про відкриття провадження у справі висновок суду про визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними був передчасним, і суд не знайде інших підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, позовна заява залишається без розгляду.
У ході судового розгляду справи позивачем не надано доказів, а судом не знайдено підстав, що підтверджують поважність причин пропуску строку звернення до суду з даним адміністративним позовом.
Відповідно до пункту 9 частини першої статті 155 Кодексу адміністративного судочинства України суд своєю ухвалою залишає позовну заяву без розгляду, якщо позовну заяву подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до адміністративного суду і суд не знайшов підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними.
Керуючись статтями 155, 165 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
УХВАЛИВ:
У задоволенні клопотання ОСОБА_3 при визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними - відмовити.
Адміністративний позов ОСОБА_3 до Військової частини А 0593 Міністерства оборони України, Військової частини А 1656 Міністерства оборони України про визнання дій неправомірними, зобов'язання вчинити певні дії - залишити без розгляду.
Ухвала набирає законної сили та може бути оскаржена до Севастопольського апеляційного адміністративного суду у порядку і строки, передбачені статтями 186 і 254 Кодексу адміністративного судочинства України.
Повний текс ухвали складено 01 липня 2013 року.
Суддя С.А. Водяхін