2/754/8/13

Справа № 2-8/13

РІШЕННЯ

Іменем України

08.07.2013 року Деснянський районний суд міста Києва в складі:

головуючого судді : Галась І.А.

при секретарі Маковецькій О.В., Зиза Л., Гаврилюк Г., Білан К.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2, 3-ті особи: ОСОБА_3, ОСОБА_4, державний нотаріус П'ятої Київської державної нотаріальної контори Войстрік О.В., про встановлення факту родинних відносин, визнання договору довічного утримання недійсним та визнання права власності в порядку спадкування та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1, 3-тя особа: Управління житлово - комунального забезпечення Деснянської районної у місті Києві державної адміністрації, Деснянська районна в місті Києва державна адміністрація про скасування рішення, визнання недійсним свідоцтва про право власності,

В С Т А Н О В И В:

Прзивачка звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2, 3-ті особи: ОСОБА_3, ОСОБА_4, державний нотаріус П'ятої Київської державної нотаріальної контори Войстрік О.В., про встановлення факту родинних відносин, визнання договору довічного утримання недійсним та визнання права власності в порядку спадкування. З урахуванням уточнень просила суд встановити факт, що має юридичне значення, а саме родинних відносин, що вона, ОСОБА_1 є двоюрідною племінницею ОСОБА_5, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1; визнати договір довічного утримання (догляду) від 25 грудня 2008 року, укладений між ОСОБА_5 та ОСОБА_2 недійсним; визнати за нею право власності в порядку спадкування за законом на квартиру АДРЕСА_1. Свої вимоги мотивувала тим, що вона є двоюрідною племінницею ОСОБА_5, що померла ІНФОРМАЦІЯ_1, та єдиною спадкоємицею після її смерті. Її родинні відносити з ОСОБА_5 підтверджуються матеріалами Центрального державного історичного архіву України у м. Києві та родинними спогадами, зібраними та опрацьованими співробітниками Історико - меморіального музею М. Грушевського. Позивачка зазначає, що її спорідненість з ОСОБА_5 встановлено через їх спільного предка - ОСОБА_6. Померлій ОСОБА_5 на підставі свідоцтва про право власності на житло, виданого Відділом приватизації державного житлового фонду Деснянської районної у м. Києві державної адміністрації 01.12.2008 року, належала квартира АДРЕСА_1. З 2001 року ОСОБА_5 почала себе неадекватно поводити, особливо в побуті, перестала стежити за санітарно-технічним станом квартири. 16.09.2008 року ОСОБА_5 було доставлено до травмалогічного відділення Київської міської клінічної лікарні Швидкої медичної допомоги з діагнозом черезвертельний перелом правої стегнової кістки зі зміщенням уламків. Після даної травми неадекватність ОСОБА_5 посилилась та саме в цей період часу було укладено договір довічного утримання (догляду). Позивачка зазначає, що хоча ОСОБА_5 була дієздатною особою, але її спосіб життя, поведінка, стан здоров»я та психіки свідчать про те, що у момент підписання даного договору вона не усвідомлювала значення своїх дій та не могла керувати ними.

ОСОБА_2 звернулась до суду із зустрічною позовною заявою, в якій просила суд скасувати рішення Управління житлово-комунального господарства Деснянської районної у м. Києві державної адміністрації № 2032 від 01.12.2008 року, яким ОСОБА_5 було передано у власність квартиру АДРЕСА_1; визнати недійсним свідоцтво про право власності № 5311 на квартиру АДРЕСА_1, видане на ім»я ОСОБА_5 08.12.2008 року. Свої вимоги позивачка за зустрічним позовом обґрунтувала тим, що всі документи для проведення приватизації було подано представником ОСОБА_5 - ОСОБА_12, на яку 10.11.2008 року було оформлено нотаріальну довіреність, після чого, 25.12.2008 року ОСОБА_5 було укладено з ОСОБА_2 договір довічного утримання. Позивачка за зустрічним позовом зазначає, що за результатами судово-психіатричних експертиз було встановлено, що на період часу, до якого відноситься укладання оскаржуваного відповідачем договору довічного утримання, ОСОБА_5 за своїм психічним станом не могла усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними. Так як рішення про приватизацію належної ОСОБА_5 квартири було прийнято незадовго до укладення оспорюваного договору довічного утримання, то, на думку ОСОБА_2, під час проведення приватизації ОСОБА_5 перебувала у стані, який позбавляв її можливості усвідомлювати значення своїх дій.

В судовому засіданні позивачка, її представник позовні вимоги підтримали повному обсязі, просили їх задовольнити, в задоволенні зустрічного позову просили відмовити.

Представники ОСОБА_2 протягом судового розгляду підтримали вимоги зустрічного позову, проти задоволення вимог Панішевої Т.В. заперечували в повному обсязі, посилаючись на їх безпідставність та необґрунтованість.

Третя особа ОСОБА_3 в наданій суду заяві просила суд розглядати справу за її відсутності та наголосила, що власником квартири ОСОБА_5 повинна бути ОСОБА_1, оскільки вона постійно матеріально та морально підтримувала ОСОБА_5

Третя особа ОСОБА_4 в судові засідання не з»являвся, про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином.

В наданих суду письмових поясненнях представник 3-ї особи за зустрічним позовом Деснянської районної у м. Києві державної адміністрації просив відмовити у задоволенні зустрічної позовної заяви, з огляду на її безпідставність та недоведеність. Зазначив, що з метою приватизації квартири АДРЕСА_1 ОСОБА_5 оформила відповідну довіреність на ім.»я ОСОБА_12, яка зібрала необхідні документи, визначені в Положенні про порядок передачі квартир (будинків) у власність громадян», затверджене наказом Державного комітету України по житлово-комунальному господарству від 15.09.199 року та звернулась до відділу приватизації Деснянської райдержадміністраці; наголосив то тому, що у довіреності від 10.11.2010 року, посвідченій приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_13 зазначено, що особу ОСОБА_5 встановлено, дієздатність перевірено. Таким чином, у працівників відділу приватизації Деснянської районної у м. Києві державної адміністрації не було підстав піддавати сумніву надані документи та дієздатність ОСОБА_5, також із зустрічної позовної заяви не вбачається, які саме права та законні інтереси ОСОБА_2 порушуються розпорядженням про приватизацію квартири за вищевказаною адресою.

П'ята київська державна нотаріально контора в наданому суді листі просили розглядати справу за відсутності їх представника.

Всебічно проаналізувавши обставини справи в їх сукупності, оцінивши за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному і об'єктивному розгляді справи, зібрані по справі докази, керуючись законом, суд дійшов до висновку, що позов ОСОБА_1 підлягає частковому задоволенню в частині встановлення факту про те, що ОСОБА_1 є двоюрідною племінницею ОСОБА_5, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 та визнання недійсним договіру довічного утримання (догляду) від 25 грудня 2008 року, укладений між ОСОБА_5 та ОСОБА_2, посвідчений державним нотаріус П'ятої київською державною нотаріальної контори Войстрик О.В., зареєстрований в реєстрі за № 7-2313 з огляду на наступне.

Судом встановлено, що 17.12.1984 року Виконавчим комітетом Шевченківської районної ради народних депутатів м. Києва ОСОБА_5 було видано ордер № 53150 серія Б на право зайняття квартири АДРЕСА_1 (том 1 а.с. 167).

Розпорядженням органу приватизації № 2032 від 01.12.2008 року Відділу приватизації державного житлового фонду Деснянської районної у м. Києві державної адміністрації ОСОБА_5 було передано у власність квартиру АДРЕСА_1 (том 1, а.с. 140).

25.12.2008 року між ОСОБА_5 та ОСОБА_2 було укладено договір довічного утримання (догляду), відповідно до якого ОСОБА_5 передає у власність, а ОСОБА_2 отримує у власність квартиру АДРЕСА_1 та взамін чого ОСОБА_2 зобов'язується забезпечувати ОСОБА_5 утриманням (доглядом) довічно на умовах цього договору (том 1 а.с.7, 8).

Покази допитаних в ході судового розгляду свідків зі сторони позивача та відповідача спростовуються висновками актів посмертної судово-психіатричної експертизи: згідно акту Київського міського центру судово-психіатричної експертизи Головного управління здоров»я та медичного забезпечення Київської міської державної адміністрації №533 від 26.05.2011 року «На період часу, до якого відноситься укладання договору довічного утримання (25.12.08р.) ОСОБА_5 виявляла ознаки органічного ураження головного мозку з вираженими змінами особистості, інтелектуально-мнестичним зниженням та параноїчними влюченнями (F06.8 згідно МКХ-10), за своїм психічним станом не могла усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними» (том 2 а.с. 1-3). Актом № 274 від 22.03.2012 року Київського міського центру судово-психіатричної експертизи Головного управління здоров»я та медичного забезпечення Київської міської державної адміністрації посмертної комісійної додаткової судово-психіатричної експертизи визначено, що з урахуванням визначених обставин, ОСОБА_5 в момент укладання договору довічного утримання з ОСОБА_2, 25.12.2008 року, виявляла ознаки органічного ураження головного мозку судинного ґенезу з вираженими змінами особистості, інтелектуально-мнестичним зниженням та параноїдальним включенням (F06.8 згідно МКХ-10), і за своїм психічним станом не могла усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними, що позбавило її здатності: - приймати рішення щодо укладання договору довічного утримання та відповідним чином реалізовувати його своїми діями; - розуміти фактичний зміст своїх дій та їх наслідки; - а також прогнозувати наслідки власних дій (том 2 а.с. 113-116).

Судом встановлено, що згідно історичної довідки від 29.04.2010 року, яка видана Музеєм історії м. Києва родинні відносини між ОСОБА_1 та ОСОБА_5 були підтверджені численними матеріалами Центрального державного історичного архіву України у м. Києві та родинних спогадів, зібраних та опрацьованих співробітниками Історико - меморіального музею Михайла Грушевського у ході наукової роботи з вивчення родоводу Грушевських та підготовки генеалогічного дослідження була видана книга «Я був їх старший син» (рід Михайла Грушевського) (Київ: Видавництво «Кий, 2006) встановлено, що ОСОБА_1 дійсно є родичкою (двоюрідною племінницею) ОСОБА_5 Цю спорідненість встановлено через їхнього найближчого спільного предка - ОСОБА_6, двоюрідного брата українського вченого і громадського діяча Грушевського Михайла Сергійовича: ОСОБА_7 доводився ОСОБА_5 дідом, а ОСОБА_1 - прадідом (том 1 а.с. 9).

ОСОБА_6 разом з дружиною ОСОБА_8 мали трьох дітей: доньку ОСОБА_9 (ІНФОРМАЦІЯ_2), сина ОСОБА_10 (ІНФОРМАЦІЯ_3) і доньку ОСОБА_11 (ІНФОРМАЦІЯ_4).

ОСОБА_9 приблизно у 1916 році одружилась з ОСОБА_14, від шлюбу мають троє дітей, серед них і донька ОСОБА_15 (ІНФОРМАЦІЯ_5) яка 10.09.1938 року уклала шлюб з ОСОБА_16 (свідоцтво про шлюб НОМЕР_1, том 1, а.с. 239). Від шлюбу 25.07.1940 року народилась ОСОБА_17 (том 1, ас. 236).

04.12.1964 року ОСОБА_17 уклала шлюб з ОСОБА_18 (том 1 а.с. 237) і змінила прізвище з ОСОБА_17 на ОСОБА_1 і стала ОСОБА_1.

19.04.1977 року шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_18. був розірваний (том 1 а.с. 238), після шлюбу ОСОБА_1 своє прізвище не змінювала.

ОСОБА_11 ІНФОРМАЦІЯ_6 року народила доньку ОСОБА_19. Приблизно у 1933 році ОСОБА_11 уклала шлюб з ОСОБА_5, який вдочерив її доньку ОСОБА_1.

Згідно ст. 256 ЦПК України факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян можуть бути встановлені в судовому порядку, якщо чинне законодавство не передбачає інший порядок їх встановлення.

Відповідно до ст.. 1258 ЦК України спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово. Кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право

на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття, крім випадків, встановлених статтею 1259 цього Кодексу.

Згідно ст. 1265 ЦК України у п'яту чергу право на спадкування за законом мають інші родичі спадкодавця до шостого ступеня споріднення включно, причому родичі ближчого ступеня споріднення усувають від права спадкування родичів подальшого ступеня споріднення. Ступінь споріднення визначається за числом народжень, що віддаляють родича від спадкодавця. Народження самого спадкодавця не входить до цього числа. У п'яту чергу право на спадкування за законом одержують утриманці спадкодавця, які не були членами його сім'ї. Утриманцем вважається неповнолітня або непрацездатна особа,

яка не була членом сім'ї спадкодавця, але не менш як п'ять років одержувала від нього матеріальну допомогу, що була для неї єдиним або основним джерелом засобів до існування.

Свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, установленому цивільним законодавством. За наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину вимоги про визнання права на спадщину судовому розглядові не підлягають.

У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.

Враховуючи викладене, зважаючи та те, що спеціальний порядок оформлення спадщини спадкоємцями визначено законом, суд позбавлений можливості дійти висновку про обґрунтованість вимоги позивачки щодо визнання за нею права власності в порядку спадкування за законом на квартиру АДРЕСА_1.

Вимоги зустрічного позову не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Згідно ст. 1 ЦПК України завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до вимог ч.3 ст. 10 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до вимог ст. 60 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Протягом судового розгляду стороною позивача за зустрічним позовом не було надано достатніх доказів на підтвердження незаконності рішення Управління житлово-комунального господарства Деснянської районної у м. Києві державної адміністрації № 2032 від 01.12.2008 року, а також порушення даним рішенням прав ОСОБА_2

Відповідно до вимог ст. 88 ЦПК України, стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а відповідачеві - пропорційно до тієї частини позовних вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено. Якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від оплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, що їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог. Якщо обидві сторони звільнені від оплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо позивача, на користь якого ухвалено рішення, звільнено від сплати судового збору, він стягується з відповідача в дохід держави пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог. У разі залишення позову без задоволення, закриття провадження у справі або залишення без розгляду позову позивача, звільненого від оплати судових витрат, судові витрати, понесені відповідачем, компенсуються за рахунок держави. Якщо суд апеляційної або касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Зважаючи на викладене, враховуючи вимоги ст. 88 ЦПК України суд дійшов висновку про необхідність стягнення судових витрат на користь позивача чиї вимоги були задоволені частково з Київської міської ради.

Керуючись ст. ст. 15, 30, 62, 88, 179, 202, 209, 212 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2, 3-ті особи: ОСОБА_3, ОСОБА_4, державний нотаріус П'ятої Київської державної нотаріальної контори Войстрік О.В., про встановлення факту родинних відносин, визнання договору довічного утримання недійсним та визнання права власності в порядку спадкування задовольнити частково.

Встановити факт про те, що ОСОБА_1 є двоюрідною племінницею ОСОБА_5, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1.

Визнати недійсним договір довічного утримання (догляду) від 25 грудня 2008 року, укладений між ОСОБА_5 та ОСОБА_2, посвідчений державним нотаріус П'ятої київською державною нотаріальної контори Войстрик О.В., зареєстрований в реєстрі за № 7-2313.

В задоволенні інших вимог відмовити.

Позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1, 3-тя особа: Управління житлово - комунального забезпечення Деснянської районної у місті Києві державної адміністрації, Деснянська районна в місті Києва державна адміністрація про скасування рішення, визнання недійсним свідоцтва про право власності залишити без задоволення.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 державне мито в розмірі 17 гривень.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення.

Суддя: /підпис/

Копія вірна. Суддя: