Справа № 598/371/13-ц
провадження № 2/598/146/2013
РІШЕННЯ
іменем України
"04" липня 2013 р.
Збаразький районний суд
Тернопільської області у складі:
головуючого судді Олещука Б.Т.
при секретарях Демчук О.М.,
Дудак Н.А.,
Жиляк Н.Я.,
з участю представника позивача і третьої особи ОСОБА_3 адвоката ОСОБА_4, відповідача ОСОБА_5 та його представника адвоката ОСОБА_6,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Збаражі цивільну справу за позовом ОСОБА_7 до ОСОБА_5 про визнання недійсним та скасування державної реєстрації державного акта на право приватної власності на землю, треті особи ОСОБА_3 та Збаразька міська рада Тернопільської області,-
встановив:
ОСОБА_7 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_5 про визнання недійсним та скасування державної реєстрації державного акта на право приватної власності на землю серії І-ТР №027579, виданого 10.10.2001р. на ім`я ОСОБА_5 на підставі рішення Збаразької міської ради №297 від 15.06.2000р..
Позивач просить визнати недійсним державний акт на право приватної власності на землю серії І-ТР №027579, виданий 10.10.2001р. на ім`я ОСОБА_5 на підставі рішення Збаразької міської ради №297 від 15.06.2000р. «Про передачу ОСОБА_5 у приватну власність земельної ділянки 0,20 га в АДРЕСА_1 та скасувати державну реєстрацію даного акта в Книзі реєстрації державних актів на право приватної власності на землю за №3447.
ОСОБА_7 зазначила, що разом з ОСОБА_5 є співвласником житлового будинку з господарськими будівлями в АДРЕСА_1, за яким закріплено земельну ділянку площею 0,20 га, тому має рівне з відповідачем право на приватизацію землі.
Позивач посилаючись на те, що зазначене господарство відносилося до типу «колгоспних дворів» і за ним закріплено земельну ділянку площею 0,20 га для користування усіма членами колгоспного двору до яких відносилася і вона з мамою, а тому наявність оспорюваного державного акта та його державна реєстрація позбавляє її права користування своєю частиною земельної ділянки. Крім того, постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 31.05.2012р. визнано протиправним та скасовано рішення Збаразької міської ради від 15.06.2000р. №297, яким надано у власність відповідача зазначену земельну ділянку.
В судовому засіданні представник позивача та третьої особи ОСОБА_3, адвокат ОСОБА_4, підтримав позовні вимоги, посилаючись на ті ж обставини і просив суд позов задовольнити. Крім того, пояснив, що з 15.01.2013р. припинила дію норма п.4 ч.1 ст.268 ЦК України, якою не поширювалася позовна давність на зазначені правовідносини. Також скасування 31.05.2012р. Львівським апеляційним судом рішення Збаразької міської ради від 15.06.2000р. №297, яким надано у власність відповідача зазначену земельну ділянку, надало підставу позивачу для звернення до суду за захистом своїх прав.
Відповідач ОСОБА_5 та його представник адвокат ОСОБА_6, в судовому засіданні позовні вимоги не визнали і пояснили, що оскаржуваний державний акт на право приватної власності на землю виданий і його державна реєстрація проведена відповідно до вимог чинного законодавства. Господарство сторін в АДРЕСА_1, не відноситься до типу «колгоспних дворів» і не має підстав для визнання недійсним спірного державного акта та скасування його державної реєстрації. Також просять відмовити у задоволенні позову застосувавши позовну давність.
Представник третьої особи на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, Збаразької міської ради Тернопільської області, в судові засідання не з`явився, хоча про час, день та місце розгляду справи був належним чином повідомлений. Однак від Збаразької міської ради надійшла заяви в якій вона просить розглядати справу у відсутності її представника, позовні вимоги не визнає.
Заслухавши представників сторін, відповідача, дослідивши матеріали справи та проаналізувавши здобуті в судовому засіданні докази, суд вважає, що позов обґрунтований та підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Судом установлено, що предметом судового спору є питання про визнання недійсним державного акта на право приватної власності на землю серії І-ТР №027579, виданого 10 жовтня 2001 року Збаразькою міською Радою народних депутатів на підставі рішення Збаразької міської ради народних депутатів №297 від 15 червня 2000 року, зареєстрованого в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю за №3447 на ім`я ОСОБА_5 на право приватної власності на земельну ділянку площею 0,20 гектарів в межах згідно з планом, яка розташована в АДРЕСА_1, скасування його державної реєстрації і покладення на відповідача судових витрат по даній справі.
З матеріалів справи вбачається, що між сторонами постійно тривають конфлікти і їх заяви розглядаються органами прокуратури, міліції та судами. Спори тривають роками.
Судом встановлено, що ОСОБА_7, ОСОБА_3 та ОСОБА_5 як члени бувшого колгоспного двору є співвласниками житлового будинку з господарськими будівлями в АДРЕСА_1.
Рішенням Збаразького районного суду від 10.02.2002р. проведено реальний розподіл даного будинковолодіння між сторонами (а.с.112-114).
Земельна ділянка не розподілялась.
Рішенням Збаразької міської ради №297 від 15.06.2000р., яке відповідно до постанови Львівського апеляційного адміністративного суду від 31.05.2012р., залишеним без змін ухвалою Вищого адміністративного суду України від 28.05.2013р., скасоване, надано у власність ОСОБА_5 земельну ділянку площею 0,20 га для ведення особистого підсобного господарства та будівництва і обслуговування житлового будинку в АДРЕСА_1.
10.10.2001р. ОСОБА_5 видано державний акт на право приватної власності на вказану земельну ділянку площею 0,20 га на підставі рішення Збаразької міської ради №297 від 15.06.2000р..
Як пояснили відповідач та представники сторін, ОСОБА_5 отримав у власність усю землю, яка була закріплена за вказаним будинковолодінням.
Будь-яких спростувань вищенаведених обставин судом не здобуто.
Відповідно до ч.4 ст.13 Конституції України норми якої є нормами прямої дії, держава забезпечує захист прав усіх суб'єктів права власності і господарювання.
Відповідно до ст.328 Цивільного кодексу України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
Заперечуючи позовні вимоги, відповідач та його представник посилаються на те, що господарство сторін в АДРЕСА_1, не відноситься до типу «колгоспних дворів».
Однак, дана обставина спростовується оглянутими у судовому засіданні рішеннями судів, якими підтверджено, що ОСОБА_7, ОСОБА_3 та ОСОБА_5 як члени бувшого колгоспного двору є співвласниками житлового будинку з господарськими будівлями в АДРЕСА_1, а саме:
Рішенням Збаразького районного суду від 10 червня 2002 року задоволено позов ОСОБА_3 до ОСОБА_5 про визнання частково недійсним заповіту, свідоцтва про право власності на жилий будинок по АДРЕСА_1, виданого 19 січня 1987 року, встановлення права власності та реальний розподіл будинку.
Визнано недійсним свідоцтво про право власності на жилий будинок по АДРЕСА_1, видане Збаразькою міською радою 19 січня 1987 року на ім'я ОСОБА_5, свідоцтво про право на спадщину на 1/2 жилого будинку по АДРЕСА_1, видане 28 січня 1987 року Збаразькою державною нотаріальною конторою на ім'я ОСОБА_8, свідоцтво про право власності на 1/2 жилого будинку по АДРЕСА_1, видане 28 січня 1987 року Збаразькою нотаріальною конторою на ім'я ОСОБА_8, визнано частково недійсним заповіт, посвідчений державним нотаріусом Збаразької районної державної нотаріальної контори 03 лютого 1987 року від імені ОСОБА_8 на ім'я ОСОБА_5 та свідоцтво про право на спадщину, видане Збаразькою районною державною нотаріальною конторою 19 березня 1994 року на ім'я ОСОБА_5.
Визнано за ОСОБА_3 та її неповнолітньою дочкою ОСОБА_9 право власності на кімнату 1-5 площею 16.3 кв.м., кімнату 1-6 площею 9.1 кв.м. жилого будинку АДРЕСА_1 та господарську будівлю Г (літню кухню) зазначеного будинковолодіння згідно плану в технічному паспорті.
Визнано за ОСОБА_5 право власності на кімнату 1-1 площею 13.7 кв.м., кімнату 1-2 площею 4.5 кв.м., кімнату 1-3 площею 8.8 кв.м., кімнату 1-4 площею 15.6 кв.м., кімнату 1-7 площею 9.5 кв.м., кімнату 1-8 площею 3.0 кв.м. жилого будинку АДРЕСА_1, та господарські будівлі З, Б, В, погріб П2, гараж Е зазначеного будинковолодіння згідно плану в технічному паспорті (а.с.112-114).
В червні 2002 року ОСОБА_3 звернулася до Збаразького районного суду із заявою про винесення додаткового рішення, яким визначити ідеальну долю належного їй майна, а саме яку ідеальну долю буде становити кімната 1-5 площею 16.3 кв.м., кімната 1-6 площею 9.1 кв.м. та господарська будівля Г (літня кухня).
Додатковим рішенням Збаразького районного суду від 30 жовтня 2002 року заяву ОСОБА_3 задоволено.
Ухвалою апеляційного суду Тернопільської області від 20 вересня 2002 року зазначене додаткове рішенням Збаразького районного суду від 30 жовтня 2002 року скасовано. В задоволенні заяви ОСОБА_3 від 15 червня 2002 року про ухвалення додаткового рішення - відмовлено.
На підставі ухвали апеляційного суду Тернопільської області від 20 вересня 2002 року, якою скасоване зазначене додаткове рішення Збаразького районного суду від 30 жовтня 2002 року, скасовано державну реєстрацію права власності ОСОБА_5 на частину будинковолодіння АДРЕСА_1, що стверджується матеріалами оглянутої в судовому засіданні інвентарної справи зазначеного житлового будинку з господарськими будівлями в АДРЕСА_1.
Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 31.05.2012р., якою визнано протиправним та скасовано рішення Збаразької міської ради від 15.06.2000р. №297 про передачу земельної ділянки у приватну власність ОСОБА_5 (а.с.9-10).
Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 28.05.2013р., якою залишено без змін постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 31.05.2012р..
Рішенням Збаразького районного суду від 26 грудня 2012 року позов ОСОБА_3 до ОСОБА_5 про визнання незаконним Державного акта на право власності на землю та скасування його державної реєстрації задоволено частково, визнано незаконною та скасовано державну реєстрацію державного акта на право приватної власності на землю серії І-ТР №027579, площею 0,20 га, що розташована на території АДРЕСА_1, виданого ОСОБА_5 (а.с.29, 30).
Ухвалою апеляційного суду Тернопільської області від 19 лютого 2013 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_5 про визнання незаконним Державного акта на право власності на землю та скасування його державної реєстрації, згідно якої рішення Збаразького районного суду від 26 грудня 2012 року в частині визнання незаконною та скасування державної реєстрації державного акта на право приватної власності на землю серії І-ТР №027579, площею 0,20 га, скасовано і ухвалено нове рішення, яким у задоволені позову ОСОБА_3 до ОСОБА_5 про визнання незаконною та скасування державної реєстрації державного акта на право приватної власності на землю серії І-ТР №027579, площею 0,20 га, відмовлено. В решті рішення Збаразького районного суду від 26 грудня 2012 року залишено без змін (а.с.31, 32).
Оригінали вищезазначених рішень судів оглянуті у судовому засіданні при огляді цивільної справи №2-8/2002р. за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_5 про визнання частково недійсним заповіту, свідоцтва про право власності на жилий будинок по АДРЕСА_1, виданого 19 січня 1987 року, встановлення права власності та реальний розподіл будинку.
Відповідно до ч.3 ст.61 ЦПК України обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.
Таким чином, відповідно до вимог ч.3 ст.61 ЦПК України при розгляді даної справи не доказуються обставини які встановлені вищезазначеними рішеннями судів, а саме те, що:
- ОСОБА_7, ОСОБА_3 та ОСОБА_5 як члени бувшого колгоспного двору є співвласниками житлового будинку з господарськими будівлями в АДРЕСА_1;
- визнано протиправним та скасовано рішення Збаразької міської ради від 15.06.2000р. №297 про передачу земельної ділянки у приватну власність ОСОБА_5 на підставі якого видано державний акт на право приватної власності на землю серії І-ТР №027579 від 10.10.2001р. на право приватної власності ОСОБА_5 на земельну ділянку площею 0,20 га в межах згідно з планом, яка розташована в АДРЕСА_1 для будівництва і обслуговування житлового будинку - 0,1 га, для ведення ОПГ - 0,1 га;
- позивачем не пропущено передбачений законом строк позовної давності звернення до суду;
- порушено законні права та інтереси позивача ОСОБА_7, співвласника будиковолодіння в АДРЕСА_1, щодо володіння і користування земельною ділянкою площею 0,20 га по АДРЕСА_1.
Як вбачається із змісту позову, пояснень відповідача та представників сторін, спірний державний акт на право приватної власності на землю І-ТР №027579 від 10.10.2001р., зареєстрований в Книзі записів державних актів Збаразької міської ради за №3447.
Згідно ч.1 ст.23 Земельного кодексу України від 18.12.1990р., чинного на час видачі ОСОБА_5 спірного державного акта, право власності або право постійного користування землею посвідчується державними актами, які видаються і реєструються сільськими, селищними, міськими, районними Радами народних депутатів.
Тобто, за чинним на час виникнення правовідносин законом реєстрація державного акту на право власності на землю здійснювалась шляхом внесення відповідного запису до книги записів державних актів і була одним із етапів виникнення права власності на землю.
З наведених підстав суд вважає, що державний акт на право приватної власності на землю серії І-ТР №027579, виданий 10 жовтня 2001 року Збаразькою міською Радою народних депутатів на підставі рішення Збаразької міської ради народних депутатів №297 від 15 червня 2000 року, зареєстрований в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю за №3447 на ім`я ОСОБА_5 на право приватної власності на земельну ділянку площею 0,20 гектарів в межах згідно з планом, яка розташована в АДРЕСА_1 для будівництва і обслуговування житлового будинку - 0,1 га, для ведення ОПГ - 0,1 га є незаконним.
Згідно ст.63 Земельного кодексу Української РСР в редакції 1970 року кожний колгоспний двір має право на присадибну земельну ділянку, яка надається в порядку і в межах норм, передбачених статутом колгоспу. Присадибна земельна ділянка надається для будівництва житлового будинку, господарських будівель, під город, сад та на інші потреби. До присадибної ділянки входить вся площа, в тому числі і зайнята будівлями.
Відповідно до ст.64 Земельного кодексу Української РСР в редакції 1970 року присадибна земельна ділянка надається колгоспному двору за рішенням загальних зборів членів колгоспу (зборів уповноважених); її розміри встановлюються з урахуванням кількості членів двору та їх трудової участі в громадському господарстві колгоспу.
Статтею 120 Земельного кодексу України в редакції 2001 року передбачено, що при переході права власності на будівлю та споруду до кількох осіб право на земельну ділянку визначається пропорційно часткам осіб у вартості будівлі та споруди.
Таким чином, суд приходить до висновку, що у зв'язку із порушенням законних права та інтересів позивача ОСОБА_7, співвласника будиковолодіння в АДРЕСА_1, щодо володіння і користування земельною ділянкою площею 0,20 га по АДРЕСА_1, визнано протиправним та скасовано рішення Збаразької міської ради від 15.06.2000р. №297 про передачу земельної ділянки у приватну власність ОСОБА_5.
Судом встановлено, що згоди щодо власності та користування земельною ділянкою з ОСОБА_5 не досягнуто, а рішенням Збаразької міської ради від 15.06.2000р. №297 всупереч закону (колишній колгоспний двір, в якому частки всіх членів двору є рівними) надано право власності на всю земельну ділянку тільки одному ОСОБА_5, тобто порушено законні права та інтереси позивача ОСОБА_7, щодо володіння і користування земельною ділянкою площею 0,20 га по АДРЕСА_1, а відтак дане рішення є незаконним як і державний акт про право власності, який виданий на підставі цього ж рішення.
Стаття 11 ЦПК України передбачає розгляд цивільних справ не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.
Відповідно до положень ч.4 ст.10 ЦПК України суд сприяє всебічному і повному з'ясуванню обставин справи: роз'яснює особам, які беруть участь у справі, їх права та обов'язки, попереджує про наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій і сприяє здійсненню їхніх прав у випадках, встановлених цим Кодексом.
Суд неодноразово роз`яснював відповідачу і представникам сторін, що обставини справи мають бути підтверджені належними та допустимими доказами.
Також суд вжив всіх дозволених чинним законодавством заходів для повного і об`єктивного розгляду справи, зокрема: залучив до участі у справі третіх осіб ОСОБА_3 та Збаразьку міську раду Тернопільської області, неодноразово роз`яснював відповідачу і представникам сторін їх права у судому засіданні. Сторони користувалися правовою допомогою.
Крім того, суд неодноразово сприяв сторонам у витребуванні додаткових доказів, шляхом задоволення їх клопотань та надавав терміни для представлення доказів, у зв`язку із чим неодноразово відкладався розгляд справи.
Суд не може вказувати сторонам, які докази необхідно надати суду для підтвердження своїх вимог та з власної ініціативи витребувати докази, оскільки згідно із вимогами ч.3 ст.10 та ч.1 ст.11, 60 ЦПК України кожна сторона по справі повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, а суд розглядає справу в межах заявлених позовних вимог і на підставі доказів сторін.
Докази мають бути належними та допустимими. Допустимими є ті докази, які зібрані у відповідності до закону, а належними - якщо вони містять інформацію щодо предмету доказування.
Згідно вимог ст.ст.58, 59 ЦПК України суд не бере до розгляду докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом і які не стосуються предмета доказування.
Враховуючи те, що обов'язок щодо доказування покладається на сторони, суд вважає, що вказану справу слід вирішувати на підставі наявних доказів, про що відповідач і представники сторін і третьої особи у судовому засіданні не заперечили.
Відповідач ОСОБА_5 звернувся до суду із заявою в якій просить застосувати строк позовної давності і відмовити позивачу у позові, оскільки про існування спірного державного акта позивачка знала ще з 2002 року (а.с.26-27).
Відповідно до ст.ст.256, 257 ЦК України загальна позовна давність - строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу встановлюється у три роки.
Згідно ч.5 ст.267 ЦК України якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.
Посилання відповідача і його представника, що про існування спірного державного акта позивачка знала ще з 2002 року спростовуються дослідженим у судовому засіданні документами цивільних справ, відповідно до яких позивачу у 2002 році було лише 13 років (а.с.4, 5). Між ОСОБА_3, ОСОБА_7 та ОСОБА_5 постійно тривають конфлікти і їх заяви розглядаються органами прокуратури, міліції та судами. Спори тривають роками.
Також постійно змінюється земельне законодавство. Декілька раз змінювалася юрисдикція судів та визначення підсудності щодо розгляду земельних спорів.
Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ у постанові №3 від 01 березня 2013 року «Про деякі питання юрисдикції загальних судів та визначення підсудності цивільних справ» у п.7 вказує, спори, що виникають із земельних відносин, у яких хоча б однією зі сторін є фізична особа, незважаючи на участь у них суб'єкта владних повноважень, згідно зі статтею 15 ЦПК України розглядаються в порядку цивільного судочинства. Це стосується, наприклад, позовів про визнання недійсними рішень органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування щодо видання дозволу на виготовлення (розроблення) проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, вирішення інших питань, що відповідно до закону необхідні для набуття і реалізації права на землю, про надання чи передачу земельної ділянки у власність або користування чи невирішення цих питань, припинення права власності чи користування землею (статті 116, 118, 123, 128, 131, 144, 146, 147, 149, 151 ЗК України та інші), крім спорів, передбачених частиною першою статті 16 Закону України від 17 листопада 2009 року «Про відчуження земельних ділянок, інших об'єктів нерухомого майна, що на них розміщені, які перебувають у приватній власності, для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності», про цивільну відповідальність за порушення земельного законодавства (статті 210, 211 ЗК України), про повернення самовільно зайнятих земельних ділянок (стаття 212 ЗК України). А тому у зв`язку із зміною законодавства підстав для відмови у відкритті провадження у даній справі або для повернення позовної заяви з наданих суду матеріалів не вбачається. Спір підсудний суду.
Крім того, скасоване 31.05.2012р. Львівським апеляційним судом рішення Збаразької міської ради від 15.06.2000р. №297, яким надано у власність відповідача земельну ділянку площею 0,20 га, надало підставу позивачу для звернення до суду за захистом своїх прав.
Враховуючи все вищенаведене суд визнає поважними причини пропущення позивачем ОСОБА_7 позовної давності, а порушені права останньої підлягають захисту.
Згідно ст.4 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України.
Відповідно до вимог ст.88 Земельного кодексу України в редакції 2001 року володіння, користування та розпорядження земельною ділянкою, що перебуває у спільній частковій власності, здійснюються за згодою всіх співвласників згідно з договором, а у разі недосягнення згоди - у судовому порядку. Учасник спільної часткової власності на земельну ділянку має право на отримання в його володіння, користування частини спільної земельної ділянки, що відповідає розміру належної йому частки.
Згідно ст.152 Земельного кодексу України в редакції 2001 року держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю. Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом: визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; застосування інших, передбачених законом, способів.
Відповідно до вимог ч.1 ст.155 Земельного кодексу України в редакції 2001 року у разі видання органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування акта, яким порушуються права особи щодо володіння, користування чи розпорядження належною їй земельною ділянкою, такий акт визнається недійсним.
Враховуючи викладене, дослідивши матеріали справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, повно, всебічно і об'єктивно з'ясувавши обставини справи, усунувши із судового розгляду все, що не має значення для вирішення справи по суті, дослідивши докази в судовому засіданні, суд дійшов висновку, що спірний державний акт на право приватної власності на землю виданий на підставі скасованого рішення Збаразької міської ради №297 від 15 червня 2000 року, порушує законні права та інтереси позивача ОСОБА_7, співвласника будиковолодіння в АДРЕСА_1, щодо володіння і користування земельною ділянкою площею 0,20 га по АДРЕСА_1.
Порушені права позивача ОСОБА_7 підлягають захисту, шляхом визнання не чинним державного акта на право приватної власності на землю серії І-ТР №027579, виданого 10 жовтня 2001 року Збаразькою міською Радою народних депутатів.
Оскільки за чинним на час виникнення правовідносин законом реєстрація державного акту на право власності на землю здійснювалась шляхом внесення відповідного запису до книги записів державних актів, реєстрація права власності на спірну земельну ділянку проводилася на підставі рішення Збаразької міської ради народних депутатів №297 від 15 червня 2000 року, яке визнано протиправним та скасовано, а тому суд приходить до висновку про зобов'язання Збаразької міської ради Тернопільської області скасувати запис про державну реєстрацію державного акта на право приватної власності на землю серії І-ТР №027579, виданого 10 жовтня 2001 року Збаразькою міською Радою народних депутатів, в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю Збаразької міської ради за реєстровим №3447.
Відповідно до ст.88 ЦПК України, стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.
Суд, на підставі ст.88 ЦПК України, вважає за необхідне стягнути з відповідача в користь позивача сплачені та документально підтверджені судові витрати, а саме: 114,7 гривень судового збору. При цьому суд бере до уваги квитанцію від 20.02.2013р. про сплату судового збору (а.с.1).
Разом з тим, у задоволенні вимог позивача про стягнення з відповідача 2500 гривень коштів за надання правової допомоги слід відмовити, оскільки дані витрати документально не підтверджені, а тому позов слід задовольнити частково.
На підставі наведеного, ст.13 Конституції України, ст.ст.256, 257, 267, 328 Цивільного кодексу України, ст.ст.63, 64 Земельного кодексу Української РСР в редакції 1970 року, ст.ст.88, 120, 152, 155 Земельного кодексу України в редакції 2001 року та керуючись ст.ст.10, 11, 15, 58-61, 88, 209, 212-215, 218, 292 ЦПК України, суд,-
вирішив:
Позов задовольнити частково.
Визнати не чинним державний акт на право приватної власності на землю серії І-ТР №027579, виданий 10 жовтня 2001 року Збаразькою міською Радою народних депутатів Тернопільської області на підставі рішення Збаразької міської ради народних депутатів №297 від 15 червня 2000 року, зареєстрований в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю за №3447, на право приватної власності ОСОБА_5 на земельну ділянку площею 0,20 гектарів для будівництва і обслуговування житлового будинку - 0,1 га, для ведення ОПГ - 0,1 га, в межах згідно з планом, яка розташована в АДРЕСА_1.
Скасувати державну реєстрацію Збаразькою міською радою Тернопільської області державного акта на право приватної власності на землю серії І-ТР №027579, виданого 10 жовтня 2001 року Збаразькою міською Радою народних депутатів, в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю за реєстровим №3447, права приватної власності на земельну ділянку площею 0,20 гектарів для будівництва і обслуговування житлового будинку - 0,1 га, для ведення ОПГ - 0,1 га, в межах згідно з планом, яка розташована в АДРЕСА_1 за ОСОБА_5.
Стягнути з ОСОБА_5 в користь ОСОБА_7 114,7 грн. (сто чотирнадцять гривень сімдесят копійок) сплаченого судового збору.
В решті позовних вимог відмовити.
Дане рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Тернопільської області через Збаразький районний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення, а особами, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Дане рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Суддя Б. Олещук
- Номер: 8/598/1/2016
- Опис: про перегляд рішення у звязку з нововиявленими обставинами
- Тип справи: на заяву про перегляд рішення (ухвали, судового наказу) у цивільних справах за нововиявленими обставинами
- Номер справи: 598/371/13-ц
- Суд: Збаразький районний суд Тернопільської області
- Суддя: Олещук Б.Т.
- Результати справи:
- Етап діла: Розглянуто: рішення набрало законної сили
- Департамент справи:
- Дата реєстрації: 29.09.2015
- Дата етапу: 03.03.2016
- Номер: 2/598/146/2013
- Опис: про визнання недійсним державного акта на право приватної власності на землю та скасуваннядержавної реєстрації даного акту
- Тип справи: на цивільну справу (позовне провадження)
- Номер справи: 598/371/13-ц
- Суд: Збаразький районний суд Тернопільської області
- Суддя: Олещук Б.Т.
- Результати справи:
- Етап діла: Направлено до суду касаційної інстанції
- Департамент справи:
- Дата реєстрації: 21.02.2013
- Дата етапу: 01.10.2013