Справа 22ц-11514\2007
Категорія 21\2\
Головуючи і у першій
інстанції Українець Ю.Й.,
Доповідач Михайлів Л.В.
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
30 жовтня 2007 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Дніпропетровської області у складі: головуючого судді Михайлів Л.В., суддів - Карнаух. В.В., Соколан Н.О. при секретарі - Бондаренко І.B,
за участю: представника Відділення виконавчої дирекції фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Кривому Розі Дніпропетровської області - ОСОБА_1, представника відкритого акціонерного товариства «Криворізький залізорудний комбінат» - Дульського Анатолія Леонідовича
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кривому Розі цивільну справу за апеляційними скаргами Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Кривому Розі Дніпропетровської області, відкритого акціонерного товариства «Криворізький залізорудний комбінат», ОСОБА_2 в інтересах ОСОБА_3 на рішення Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу від 20 квітня 2007 року за позовом ОСОБА_3 до відкритого акціонерного товариства «Криворізький залізорудний комбінат». Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Кривому Розі Дніпропетровської області про стягнення заборгованості по щомісячним виплатам відшкодування втраченого заробітку, компенсації і відшкодування моральної шкоди,
В С Т А Н О В И Л А:
14.11.2006 року позивач звернувся до суду до відкритого акціонерного товариства «Криворізький залізорудний комбінат», Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Кривому Розі Дніпропетровської області про стягнення заборгованості по щомісячним виплатам відшкодування втраченого заробітку, компенсації і відшкодування моральної шкоди.
Позивач уточнював позовні вимоги, просив стягнути на Його користь з відкритого акціонерного товариства «Криворізький залізорудний комбінат» заборгованість по щомісячним виплатам відшкодування втраченого заробітку за період з 04 листопада 1993 року по 01 квітня 2001 року в сумі 24 594, 31 грн., компенсацію за період з 01 січня 1998 року по 01 квітня 2001 року- 18 100. 08 грн., в рахунок відшкодування моральної шкоди-8 000 грн.
Просив стягнути з Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Кривому Розі Дніпропетровської області заборгованість по щомісячним страховим виплатам відшкодування втраченого заробітку за період з 01 квітня 2001 року по 01 березня 2007 року - 32 936, 45 гри., компенсацію- 7292, 55 грн., стягувати, починаючи з 01 березня 2007 року, щомісячні страхові виплати в сумі 1383, 59 грн.
Рішенням Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу від 20 квітня 2007 року
2
позов задоволено частково. Стягнуто з відкритого акціонерного товариства «Криворізький залізорудний комбінат» заборгованість по щомісячним виплатам відшкодування втраченого заробітку за період з 04 листопада 1993 року по 01 квітня 2001 року в сумі 24 594, 31 грн., компенсацію за період з 01 січня 1998 року по 01 квітня 2001 року-18 100, 08 грн., а всього- 42694, 39 грн.
Рішення в частині стягнення з відкритого акціонерного товариства «Криворізький залізорудний комбінат» на користь позивача одноразово 42694, 39 грн. допущено до негайного виконання.
В частині стягнення з відкритого акціонерного товариства «Криворізький залізорудний комбінат» моральної шкоди в розмірі 8 000 гри, відмовлено.
Стягнуто з Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Кривому Розі Дніпропетровської області на користь позивача одноразово заборгованість по щомісячним страховим виплатам відшкодування втраченого заробітку за період з 01 квітня 2001 року по 01 березня 2007 року- 32 936, 45 грн., компенсацію - 7292, 55 грн., а всього - 40 229 грн., ухвалено стягувати, починаючи з 01 березня 2007 року, щомісячні страхові виплати в сумі 1383, 59 грн.
Рішення в частині стягнення з Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м, Кривому Розі Дніпропетровської області на користь позивача одноразово 40 229 грн. допущено до негайного виконання.
В апеляційній скарзі відкрите акціонерне товариство «Криворізький залізорудний комбінат» ставить питання про скасування рішення суду та ухвалення нового рішення про відмову в задоволенні позову до відкритого акціонерного товариства «Криворізький залізорудний комбінат» в повному обсязі, оскільки суд не дослідив питання фактичного підвищення тарифних ставок та окладів на підприємстві за період з 01.07.1994 року по 01.01.1999 року; не надано правової оцінки економічному обгрунтуванню застосування або незастосування коефіцієнтів підвищення тарифних ставок та посадових окладів; судом не взяв до уваги заперечення відповідача ' ВАТ «КЗРК»; не враховано, що згідно договору оренди від 30.12.1998 року між ВАТ «КЗРК» та ВАТ «ЦГОК» цілісного майнового комплексу шахти ім, Орджонікідзе ВАТ «КЗРК» передало активи, заборгованість, в тому числі й по регресним виплатам і ВАТ «ЦГОК» в період з 1999 року по 2001 рік проводило регресні виплати позивачу і ці обставини не враховано в розрахунку суми заборгованості ВАТ «КЗРК»; необгрунтовано стягнено компенсацію , оскільки суми відшкодування шкоди не є елементами заробітної плати; необгрунтовано задоволені вимоги по стягненню сум за період, що перевищує трирічний строк позовної давності; рішення допущено до негайного виконання в межах одноразового платежу- 2 594, 31 грн. в порушення положення ст. 367 ЦПК України, що передбачає допустимість негайного виконання рішення про стягнення відшкодування шкоди, заподіяного каліцтвом та іншим ушкодженням здоров"я, у межах стягнення суми за один місяць.
Відділення виконавчої дирекції фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Кривому Розі Дніпропетровської області ставить питання про скасування рішення суду та відмову в задоволенні позову в повному обсязі, оскільки рішення ухвалено з порушенням норм процесуального та матеріального права, суми стягнуто з неіснуючої особи; невірно застосовано строк позовної давності; не враховано п.3.7, 2 Порядку призначення та здійснення страхових виплат застрахованим особам, затверджених Постановою Правління ФССНВ України № 83» відповідно до якого відкоригована заробітна плата не може
3
перевищувати максимальну величину, з якої справляються страхові внески до Фонду, на дату проведення перерахунку; судом проведено розрахунок суми без урахування л. 28 «Правил відшкодування шкоди» із змінами внесеними Постановою №1100 від 03.1.0.1997 року; не враховано положення ст. 17 Закону України від 23.09.1999 року «Про загальнообов'язкове соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, що спричинили втрату професійної працездатності»; при стягнення суми компенсації в Відділення фонду його вина в порушення вимог ст. 40 Закону України «Про загальнообов'язкове соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, що спричинили втрату професійної працездатності» не встановлена; відділення Фонду не є належним, відповідачем по справі; суд застосував до сум відшкодування шкоди коефіцієнт підвищення тарифних ставок та окладів, при. цьому не врахував, що структура заробітної плати змінилася і фактично з 01.01.1996 року підвищення заробітної плати не відбулося; неправильно застосував п. 28 "Правил відшкодування шкоди...", який встановив лише випадки перерахунку сум відшкодування шкоди, а не сам механізм такого перерахунку; не надано правової оцінки економічному обґрунтуванню застосування або незастосування коефіцієнтів підвищення тарифних ставок та посадових окладів.
В апеляційній скарзі представник позивача просить рішення суду в частині відмови позивачу у відшкодуванні відповідачем- ВАТ «КЗРК» моральної шкоди змінити і стягнути на користь позивача з ВАТ «КЗРК» 8 000 грн., оскільки ст. 237-1 КЗпП України, яка введена в дію 13 січня 2000 року, передбачено таке відшкодування моральної шкоди власником або уповноваженим ним органом працівникові.
Перевіривши законність та обгрунтованість рішення суду в межах заявлених вимог та доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги відкритого акціонерного товариства «Криворізький залізорудний комбінат» та Відділення виконавчої дирекції фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Кривому Розі Дніпропетровської області підлягають частковому задоволенню, а в задоволенні апеляційної скарги ОСОБА_2 в інтересах позивача необхідно відмовити з наступних підстав.
Судом встановлено та сторонами не оспорюється, що позивач працював підземним бурильником шпурів 8 розряду в підземних умовах на ш. « ім. Орджонікідзе» тресту Ленінруда РУ ім. Леніна, правонаступником якого є ВАТ «КЗРК».В результаті нещасного випадку на виробництві 20.11.1963 року позивач отримав трудове каліцтво, в результаті чого висновком МСЕК від 09.12.1993 року йому встановлено 60 % втрати професійної працездатності та третю групу Інвалідності безстроково.
Підприємство призначило позивачу суми в рахунок відшкодування шкоди, відповідно до наказу по ш. Орджонікідзе № 55 від 23.02.1994 року та № 267 від 27.09.1994 року розмір якого вираховується виходячи з середньомісячного заробітку бурильника за січень- квітень 1992 в сумі 9695 крб., що становило 1056920 крб.
Спір виник з приводу заниження базового заробітку для розрахунку суми відшкодування шкоди, до якого з 01 лютого 1992 року не застосовано коефіцієнт підвищення тарифних, ставок та окладів- 2, 4, а також неправильного застосування підприємством коефіцієнтів підвищення тарифних ставок та окладів до сум відшкодування шкоди з 01.07.1994 року, що потягнуло неправильне нарахування та виплату регресних сум підприємством та страхових сум в рахунок відшкодування шкоди відділенням виконавчої дирекції фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Кривому Розі Дніпропетровської області.
4
Задовольняючи позов частково, суд виходив з того, що при перерахуванні .позивачу сум виплат в рахунок відшкодування шкоди підприємство помилково взяло до розрахунку коефіцієнти росту реальної середньої заробітної плати, а не встановлені спільними постановами дирекції і профспілкового комітету підприємства коефіцієнти, У свою чергу відділення виконавчої дирекції фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Кривому Розі Дніпропетровської області також продовжило виплату цих сум у неправильному розмірі.
Однак з таким висновком щодо наявності підстав для перерахунку щомісячних платежів погодитись не можна, оскільки змінюючи розмір щомісячних виплат, суд першої інстанції не перевірив, чи відбулося фактично підвищення заробітної плати по підприємству, не витребував відомості про нарахування і одержання заробітної плати за професією позивача за оспорюваний період, тобто на час виплати відшкодування шкоди підприємством.
Суд дійшов висновку про необхідність задоволення позовних вимог позивача в межах, які перевищують строк позовної давності, при цьому суд першої інстанції виходив із того, що позовна давність не поширюється на вимоги про відшкодування шкоди, спричиненої ушкодженням здоров»я, оскільки суми відшкодування шкоди не призначені та не виплачені вчасно з вини підприємства.
На думку колегії суддів, такий висновок суду є невірним .
Суд першої інстанції не звернув увагу на норми ст. 71 ЦК України в редакції 1963 року, з урахуванням правила п.6 Прикінцевих та перехідних положень ЦК 2003 року та роз'яснення, викладеш в п.п. 1, 1-1, 1-2, 22 постанови Пленуму Верховного Суду України №6 від 27 березня 1992 року (з подальшими змінами), «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди», згідно з якими загальний сірок, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого права ( позовна давність), встановлюється тривалістю у три роки. У випадках, коли вимоги потерпілого стосуються перерахунку сум щомісячних платежів, раніше визначених судом або роботодавцем( у тому числі й у разі неправильного обчислення суми щомісячних платежів) при задоволені позову, кошти стягуються за час, що не перевищує трьох років, які передували моменту звернення особи до суду.
Відповідно до Закону України від 23 вересня 1999 року № 1105-Х1У 'Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" особам, які потерпіли на виробництві до 01 квітня 2001 року, Фонд сплачує страхові виплати та надає соціальні, послуги з моменту передачі відповідними підприємствами в установленому порядку документів, що підтверджують право цих працівників на такі послуги.
Однак, стягуючи з ВАТ "КЗРК" заборгованість по щомісячним виплатам
відшкодування втраченого заробітку за період з 04.11.1993 року по 01.04.2001 року та стягнувши з Фонду соціального страхування щомісячні страхові платежі за період з 01 квітня 2001 року до 01.03.2007 року, суд не звернув уваги на це правило і не встановив, чи дотримано позивачем строк позовної давності при зверненні до суду із зазначеним позовом з урахуванням наведених мотивів.
Ухвалюючи рішення про задоволення позовних вимог в частині стягнення компенсації частини втраченого доходу з відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві і професійних захворювань України в м. Кривому Розі Дніпропетровської області суд не врахував положення ст. 40 Закону України «Про загальнообов'язкове соціальне страхування від
5
нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, що спричинили втрату професійної працездатності», відповідно до якого сума страхової виплати з Фонду соціального страхування підлягає коригуванню у зв'язку із зростанням цін на споживчі товари та послуги, якщо зазначені суми своєчасно не призначені та не виплачені з вини
Фонду, однак з матеріалів справи та із змісту рішення суду не вбачається, що така вина відповідача - Фонду встановлена судом.
Суд дійшов правильного висновку про відмову в задоволенні позовних вимог про стягнення моральної шкоди з ВАТ «КЗРК», оскільки позивачем не надано доказів заподіяння йому моральної шкоди з боку відповідача. Крім того, правовідносини, на які
вказує позивач на обгрунтування своїх вимог про відшкодування моральної шкоди, законом не передбачені як підстави для такого відшкодування,
З позовної заяви від 14.11.2006 року вбачається, що вона не відповідає вимогам
ст. 119 ЦПК України, оскільки не підписана особою, що її подає. Однак районний суд прийняв зазначену позовну заяву, за якої відкрив провадження у справі.
Суд допустив рішення до негайного виконання в частині стягнення сум заборгованості та компенсації з ВАТ «КЗРК» і заборгованості та компенсації з відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві і професійних захворювань України в м. Кривому Розі Дніпропетровської області в порушення вимог ч.3 ст. 367 ЦПК, відповідно до якої суд допускає рішення до негайного виконання по справам про стягнення відшкодування шкоди, заподіяного каліцтвом та іншим ушкодженням здоров*», у межах стягнення суми за один місяць.
При цьому з матеріалів справи вбачається, що з позовом про перерахунок сум відшкодування шкоди та стягнення заборгованості позивач звернувся ще в 1995 році (а.с. 6), про що також суд зазначає в своєму рішенні, однак вказана первинна позовна заява в матеріалах справи відсутня. З ухвали апеляційного суду Дніпропетровської області від 11 березня 2004 року( а.с. 122) вбачається, що за позовом ОСОБА_3 вже стягувалася сума заборгованості по сумам відшкодування шкоди за період з 1993 року по 01 жовтня 2003 року, рішення в частині стягнення сум заборгованості по щомісячним виплатам допущено до негайного виконання.
Таким чином, рішенням Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу від 20 квітня 2007 року повторно стягнуті суми та зазначений період, рішення в цій частині також повторно допущено до негайного виконання.
На підставі наведеного колегія судців вважає, що, оскільки рішення суду ухвалене з порушенням вимог матеріального і процесуального права та розглянуті не всі позовні вимоги, апеляційні скарги відкритого акціонерного товариства «Криворізький залізорудний комбінат» та Відділення виконавчої дирекції фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Кривому Розі Дніпропетровської області підлягають частковому задоволенню, а в задоволенні апеляційної скарга ОСОБА_2 в інтересах позивача необхідно відмовите . а рішення суду підлягає скасуванню в частині стягнення сум з Відділення виконавчої дирекції фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Кривому Розі Днінропетровської області та відкритого акціонерного товариства «Криворізький залізорудний комбінат» з направленням справи в цій частині на новий розгляд в іншому складі суду.
Керуючись ст. 303, 304, ч.1 п.5 ст. 311, 313-315 ЦПК України, колегія суддів, -
6
У X В А Л И Л А :
Апеляційну скаргу відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві і професійних захворювань України в м. Кривому Розі Дніпропетровської області. - задовольнити частково.
Апеляційну скаргу відкритого акціонерного товариства «Криворізький залізорудний комбінат» - задовольнити частково.
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 в інтересах ОСОБА_3 - відхилити,
Рішення Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу від 20 квітня 2007 року -скасувати в частині стягнення сум заборгованості та компенсації, перерахунку сум відшкодування шкоди та страхових виплат з відкритого акціонерного товариства «Криворізький залізорудний комбінат» та відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві.
Справу в цій частині направити на новий розгляд в той же суд в іншому складі,
В іншій частині рішення суду залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання законної сили.