Номер провадження № 22-ц/785/3050/13

Головуючий у першій інстанції Турецький О.С.

Доповідач Ващенко Л. Г.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20.06.2013 року м. Одеса

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області у складі:

головуючого - Ващенко Л.Г.

суддів - Вадовської Л.М., Фадєєнко А.Ф.

при секретарі - Орловій С.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_2 в інтересах ОСОБА_3 на рішення Приморського районного суду м. Одеси від 07 лютого 2013 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_3 до Другого Приморського відділу державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції про визнання дій незаконними, виключення майна з акту опису та арешту майна, відшкодування матеріальних збитків,

ВСТАНОВИЛА:

10.03.2011 року, ОСОБА_3, звернувся із позовом про визнання незаконними дій з вилучення автомобіля “Шевроле Авео” № НОМЕР_1, відшкодування збитків у сумі 14750 гривень, і, уточнивши вимоги, просив визнати незаконними дії відповідача по вилученню автомобіля, виключити з акту описту та арешту майна вилучений автомобіль й відшкодувати матеріальні збитки у сумі 14750 гривень.

Позов обгрунтовано тим, що 10.03.2008 року позивач отримав повідомлення про відкриття виконавчого провадження відносно нього, а 18.11.2008 року, без попереднього повідомлення, у відсутність позивача, був вилучений автомобіль "Шевроле Авео", який належить позивачу і знаходиться у заставі банку. З приводу зникнення автомобіля позивач звернувся до органів міліції, де з'ясувалось, що автомобіль вилучено відповідачем. В автомобілі знаходились особисті речі позовича і грошові кошти. У порушенні криміальної справи по факту вилучення автомобіля, зникнення речей та коштів відмовлено.

Після виявлення місця знаходження автомобіля, 12.12.2008 року частина речей була повернута, однак речі і кошти на загальну суму 14750 не повернуто. Органи міліції повторно відмовили у порушенні кримінальної справи.

Посилаючись на те, що представники державної виконавчої служби під час вилучення автомобіля діяли неправомірно, позивач просив позов задовольнити.

Представник відповідача позов не визнав.

Рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 07.02.2013 року у позові відмовлено.

В апеляційній скарзі представник позивача просить рішення суду скасувати, постановити нове рішення, посилаючись незаконність і необгрунтованість рішення.

У засіданні колегії суддів: представник позивача скаргу підтримала; представники

2

відповідача скаргу не визнали.

Позивач у засідання колегії суддів не з'явився.

Рішення суду першої інстанції підлягає залишенню без змін на підставі ст. 308 ЦПК України.

Згідно зі ст. 308 ЦПК України, апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення із додержанням норм матеріального та процесуального права.

Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення з одних лише формальних міркувань.

Суд, відмовляючи у позові виходив з того, що позивач не довів своїх вимог стосовно того, що дії відповідача, пов'язані із вилученням автомобіля, були неправомірними.

Висновок суду відповідає обставинам справи і вимогам закону - ст.ст. 52, 55 Закону України "Про виконавче провадження", ст.ст. 57-60 ЦПК України

Встановлено, що з лютого 2008 року на виконанні у Другому Приморському відділі державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиціїї (далі-ВДВС) перебуває виконавчий лист про стягнення із позивача на користь кредитної спілки "Морське кредитне товариство" боргу у сумі 33166,57 гривень (а.с. 7,106,144,143 т.1).

Про відкриття виконавчого провадження позивача повідомлено 10.03.2008 року.

Позивач, у добровільному порядку, борг не повернув.

10.03.2008 року ВДВС прийнята постанова про арешт майна позивача, який є боржником у виконавчому провадженні.

18.11.2008 року, позивач, у присутності понятих, передав працівнику міліції ключі від автомобіля "Шевроле Авео" (а.с.14,92 т.1).

18.11.2008 року, за участю понятих і у присутності представника стягувача, на підставі акту опису й арешту майна, автомобіль "Шевроле Авео" опечатано й передано на зберігання представнику стягувача (а.с.8-11,146-149 т.1).

22.11.2008 року позивач звернувся до органів міліції із заявою про встановлення місцезнаходження автомобіля "Шевроле Авео" і майна, яке знаходилось в автомобілі (а.с.15,16 т.1).

Листом Портофранківського відділу міліції позивача повідомлено, щоу порушенні кримінальної справи за фактом заволодіння автомобілем "Шевроле Авео" відмовлено.

12.12.2008 року складено акти про огляд автомобіля "Шевроле Авео", який знаходився на зберіганні у представника стягувача і про видачу позивачем представнику ВДВС ключів та оригіналу технічного паспорту на автомобіль (а.с.109-112 т.1).

13.02.2009 року надано звіт про оцінку автомобіля "Шевроле Авео" (а.с.124-142 т.1).

23.02.2009 року ПАТ "УкрСиббанк" повідомив ВДВС про те, що автомобіль "Шевроле Авео" знаходиться у заставі банку (а.с.162-164 т.1).

21.04.2009 року, листом, ПАТ "УкрСиббанк" повідомив ВДВС про те, що він не заперечує проти реалізації предмету застави - автомобіля "Шевроле Авео", який належить на праві власності позивачу (а.с.174,175 т.1).

Належними і допустими доказами, які є у матеріалах справи, доведено, що 18.11.2008 року, у присутності понятих і представника стягувача, автомобіль "Шевроле Авео" описано й арештовано, і, через відсутність ключів від автомобіля, автомобіль опечатано державним виконавцем з передачею автомобіля на зберігання представнику стягувача.

Позивач, всупереч ст.ст. 57-60 ЦПК України, належними і допустимими доказами не довів, що у період з 18.11.2008 року (день опису й арешту автомобіля) по 12.12.2008 року (день видачі позивачем працівнику ВДВС ключів та оригіналу технічного паспорта на автомобіль), в автомобіль "Шевроле Авео", який було опечатано, мало місце проникнення сторонніх осіб.

При цьому, в акті від 12.12.2008 року, складеному ВДВС у присутності позивача, зазначено, що автомобіль опечатано і печатки на автомобілі не пошкоджені (а.с.109 т.1).

Відсутні будь-які належні докази на підтвердження того, що в автомобілі знаходились майно і грошові кошти позивача на суму 14750 гривень.

3

За таких обставин, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відмову у позові.

Доводи в апеляційній скарзі, що: ключі від автомобіля відповідач отримав від позивача ще до вилучення автомобіля; позивачу невідоме місцезнаходження автомобіля; суд не викликав свідків, які були присутні при вилученні автомобіля; автомобіль, у

порушення вимог закону, вилучено за відсутності позивача і за відсутності представника житлово-експлуатаційної організації,- не заслуговують на увагу.

З матеріалів справи вбачається, що ключі від автомобіля представник ВДВС отримав від позивача 12.12.2008 року, тобто у день огляду автомобіля у присутності позивача, представника ВДВС і понятих (а.с.111,112 т.1).

Встановлено, що автомобіль зберігається за місцезнаходженням представника стягувача (а.с.109 т.1).

Позивач не був позбавлений можливості заявити клопотання про виклик свідків для їх допиту у суді першої, чи у суді апеляційної інстанції.

Твердження позивача, що у разі відсутності позивача, власника автомобіля, вилучення автомобіля можливе лише за участі представника житлово-експлуатаційної організації або представників органів державної влади та місцевого самоврядування, не можуть бути прийняті до уваги.

У розумінні ст. 55 Закону України "Про виконавче провадження" та п. 5.6.9 "Інструкції про проведення виконавчих дій" (у редакції, чинній на 18.11.2008 року), при відсутності боржника або повнолітніх членів його сім'ї, до виконавчих дій залучаються представник житлово-експлуатаційної організації або органів державної влади та місцевого самоврядування у разі опису й арешту нерухомого майна.

У даному випадку, предметом опису та арешту було рухоме майно - автомобіль.

Приймаючи до уваги, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відмову у позові, колегія суддів відхиляє апеляційну скаргу, а рішення суду залишає без змін.

Керуючись ст. ст. 303, 307 ч.1 п.1, 308, 313, 314, 315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області,

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 в інтересах ОСОБА_3 - відхилити.

Рішення Приморського районного суду м. Одеси від 07 лютого 2013 року - залишити

без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення.

Ухвала апеляційного суду може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України із розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ухвалою законної сили.

Судді апеляційного суду Одеської області Л.Г. Ващенко

Л.М. Вадовська

А.Ф. Фадєєнко