РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
_____________________________________________________________________
Справа №: 22-ц/191/840/13Головуючий суду першої інстанції:Кисельов Є.М.
Доповідач суду апеляційної інстанції:Самойлова О. В.
"03" липня 2013 р. колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим в м. Феодосія у складі:
Головуючого суддіСамойлової О.В.
СуддівАвраміді Т.С., Приходченко А.П.,
При секретаріБогданович О.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Феодосії цивільну справу за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_7 про стягнення аліментів, за апеляційною скаргою ОСОБА_7 на заочне рішення Керченського міського суду АР Крим від 10 квітня 2013 року,
В С Т А Н О В И Л А:
У січні 2013 року ОСОБА_6 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_7 про стягнення аліментів на утримання повнолітньої доньки, яка продовжує навчання, у розмірі 700 грн. щомісячно, до досягнення останньою 23-х років, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_2.
Позовні вимоги мотивовані тим, що ОСОБА_7 є батьком ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, яка навчається у Національному аерокосмічному університеті ім. М.Є. Жуковського в м. Харків і у зв'язку з цим потребує матеріальної допомоги, вона несе витрати по оплаті проживання у гуртожитку, оплаті комунальних послуг, купівлі підручників, одягу, харчування. Проте відповідач такої допомоги не дає, незважаючи на те, що має таку можливість. Позивачка вважає, що вказані обставини є підставою для стягнення аліментів у судовому порядку, просить позов задовольнити.
Заочним рішенням Керченського міського суду АР Крим від 10 квітня 2013 року позов задоволено: стягнуто з ОСОБА_7 на користь ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1 аліменти у розмірі 700 грн. щомісячно до досягнення дитиною 23-х років. Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Ухвалою Керченського міського суду Автономної Республіки Крим від 07 травня 2013 року заява ОСОБА_7 про перегляд заочного рішення залишена без задоволення (а.с.36).
Не погодившись з рішенням суду, відповідач ОСОБА_7 подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, просить його скасувати та ухвалити нове про відмову у позові.
Так, на думку апелянта, судом першої інстанції при вирішенні спору не правомірно було застосовано положення ст. 184 СК України, оскільки нормою вказаної статті передбачено стягнення аліментів у твердій грошовій сумі у разі, якщо платник аліментів має нерегулярний та непостійний дохід, але відповідач є офіційно працевлаштованим, крім заробітної плати інших доходів не має.
Також апелянт вказує на те, що його матеріальне становище та стан здоров'я не надають йому можливості сплачувати аліменти у визначеному судом розмірі.
В апеляційній скарзі також йдеться про необґрунтованість висновку суду першої інстанції про присудження аліментів, оскільки відповідно до ч.1 ст. 199 СК України та п. 20 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про застосування судами окремих норм СК України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» передбачено стягнення аліментів на повнолітню дитину, яка продовжує навчання до досягнення нею 23-х річного віку, але судом не був врахований той факт, що його донька не продовжує навчання, а є такою, що знову вступила на навчання.
Судом апеляційної інстанції справа розглянута за відсутності позивачки ОСОБА_6, яка належним чином повідомлена про день, час та місце розгляду справи, що відповідно до ч. 2 ст. 305 ЦПК України не перешкоджає розглядові справи.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, вислухавши пояснення відповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, колегія судів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню.
Згідно з вимогами частини 1 статті 303 Цивільного процесуального кодексу України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Як правильно встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1 є донькою ОСОБА_7, що підтверджується свідоцтвом про народження від 19.05.1993 року серії НОМЕР_1 (а.с.2).
Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_6, суд першої інстанції виходив з того, що оскільки ОСОБА_6 продовжує навчання і потребує матеріальної допомоги, яку відповідач в змозі надавати, працюючи будівельником і займаючись ремонтами, то з нього підлягають стягненню аліменти на утримання дочки до закінчення нею навчання, але не більш ніж до досягнення нею 23-х років в сумі 700 грн. щомісячно.
З таким висновком колегія суддів повністю погодитися не може виходячи з наступного.
Відповідно до положень ст. 199 СК України якщо повнолітні дочка, син продовжують навчання і у зв'язку з цим потребують матеріальної допомоги, батьки зобов'язані утримувати їх до досягнення двадцяти трьох років за умови, що вони можуть надавати матеріальну допомогу. Право на утримання припиняється у разі припинення навчання. Право на звернення до суду з позовом про стягнення аліментів має той з батьків, з ким проживає дочка, син, а також самі дочка, син, які продовжують навчання.
Зазначене виходе також з п. 15 постанови Пленуму Верховного Суду України, від 15.05.2006 року, № 3 "Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів", згідно якого батьки зобов'язані утримувати своїх повнолітніх дочку, сина у випадках, передбачених статтями 198, 199 цього Кодексу.
У п. 20 постанови Пленуму Верховного Суду України, від 15.05.2006 року, № 3 "Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів" роз'яснено, що обов'язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчатися після досягнення повноліття (незалежно від форми навчання), виникає за обов'язкової сукупності таких юридичних фактів: досягнення дочкою, сином віку, який перевищує 18, але є меншим 23 років; продовження ними навчання; потреба у зв'язку з цим у матеріальній допомозі; наявність у батьків можливості надавати таку допомогу.
З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_6 є студенткою другого курсу денної форми навчання Національного аерокосмічного університету ім. М.Є.Жуковського «Харківський авіаційний інститут», навчання закінчує у лютому 2017 року (а.с. 3, 18).
Також відповідно до довідки № 17-1832 від 25.12.2012 року ОСОБА_6 проживає та зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1, гуртожиток (а.с.4).
Батько ОСОБА_6 - ОСОБА_7 є працездатним, виплачував аліменти до досягнення дитиною повноліття.
Відповідно до висновку лікарняно-консультативної комісії № 55/614 від 20.05.2013 року (а.с. 46), ОСОБА_7 за станом здоров'я потребує в переведенні на працю без тяжких фізичних навантажень безстроково.
При розгляді справи судом апеляційної інстанції відповідач ОСОБА_7 пояснив, що інших утриманців крім дочки, він не має, на тепер у зв'язку із погіршенням стану здоров'я, працює в ТОВ «Керчстройтранс» на посаді сторожа, його заробітна плата складає 1147 грн. на місяць, інших доходів у нього немає, він не відмовляється від надання матеріальної допомоги дочці, але в меншому розмірі.
Статтею 200 СК України встановлено, що суд визначає розмір аліментів на повнолітніх дочку, сина у твердій грошовій сумі і (або) у частці від заробітку (доходу) платника аліментів з урахуванням обставин, зазначених у статті 182 цього Кодексу. При визначенні розміру аліментів з одного з батьків суд бере до уваги можливість надання утримання другим з батьків, своїми дружиною, чоловіком та повнолітніми дочкою, сином.
Згідно ст. 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров'я та матеріальне становище дитини; стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; інші обставини, що мають істотне значення.
Позивачкою всупереч вимог ст.ст. 10, 60 ЦПК України не надано доказів стосовно розміру доходу відповідача, її посилання на те, що ОСОБА_7 працює на будівництві і має можливість оказувати їй матеріальну допомогу в сумі 700 грн. щомісячно, матеріалами справи не підтверджується.
Однак, судом першої інстанції, у супереч наведених норм закону, вищезазначені обставини у повному обсязі враховані не були і прийнято рішення, яке не відповідає ст.ст. 212-214 ЦПК України.
У зв'язку з вищенаведеним, доводи апелянта стосовно того, що судом першої інстанції з нього стягнути аліменти в розмірі, який не відповідає його матеріальному стану та стану здоров'я, заслуговують на увагу, оскільки є обґрунтованими.
Одночасно, посилання ОСОБА_7 в обґрунтування своїх заперечень щодо неправомірності стягнення з нього аліментів, на те, що його дочка не продовжує навчання після досягнення нею повноліття, а знов поступила на навчання і що він надає їй допомогу у добровільному порядку, не приймаються колегією суддів, оскільки вони не відповідають нормам ст.ст. 199-200 СК України, з системного аналізу яких слідує, що повнолітня дитина має право на утримання до досягнення нею 23-х років не лише тоді, коли вона поступила на навчання до досягнення нею повноліття в один навчальний заклад, де продовжує навчатися і після досягнення повноліття, а й тоді, коли така особа після закінчення одного учбового закладу вступила до іншого і продовжує в ньому навчатися після досягнення повноліття.
Інші доводи апеляційної скарги також не спростовують правильність висновків суду першої інстанції щодо наявності підстав для присудження аліментів і не містять підстав для скасування рішення.
За таких обставин колегія суддів вважає, що рішення суду в частині визначення розміру присуджених аліментів на утримання повнолітньої дочки, яка продовжує навчання, не відповідає нормам матеріального права, що відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 309 ЦПК України є підставою для зміни рішення суду в цій частині.
На підставі наведеного, керуючись статтею 303, пунктом 3 частини 1 статті 307, пунктом 4 частини 1 статті 309, частиною 2 статті 314, статтею 316 Цивільного процесуального кодексу України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у м. Феодосії,
В И Р І Ш И Л А :
Апеляційну скаргу ОСОБА_7 на заочне рішення Керченського міського суду АР Крим від 10 квітня 2013 року - задовольнити частково.
Заочне рішення Керченського міського суду АР Крим від 10 квітня 2013 року в частині визначення розміру присуджених аліментів - змінити, зменшивши суму аліментів, що підлягають стягненню з ОСОБА_7 на користь ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, до 250 (двохсот п'ятдесяти) грн.
В решті заочне рішення Керченського міського суду АР Крим від 10 квітня 2013 року - залишити без змін.
Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржене до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.
Судді:
О.В.Самойлова Т.С. Авраміді А.П. Приходченко