20.06.2013
Апеляційний суд міста Севастополя
Справа № 22ц-797-1014/2013р. Головуючий у першій
інстанції Рубан М.В.
категорія 25 Доповідач у апеляційній інстанції Водяхіна Л.М.
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
20 червня 2013 року колегія судової палати з цивільних справ Апеляційного суду міста Севастополя в складі:
головуючого - Водяхіної Л.М.,
суддів - Клочка В.П., Сундукова В.М.
при секретарі - Лашкевич Н.О.
за участю представника
позивача - ОСОБА_3,
представника відповідача - Сягайло В.Г.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Севастополі апеляційну скаргу представника позивача ОСОБА_5 - ОСОБА_3 на рішення Ленінського районного суду м.Севастополя від 18 січня 2013 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_5 до Приватного акціонерного товариства «Страхова Група «ТАС» про стягнення страхової виплати,-
В С Т А Н О В И Л А:
Позивач ОСОБА_5 у березні 2009 року звернулася до суду з позовом до відповідача Приватного акціонерного товариства «Страхова Група «ТАС» та вточнивши свої позовні вимоги протягом розгляду справи просила стягнути з відповідача матеріальні збитки у розмірі 83,000 грн., пеню за несвоєчасне здійснення страхового відшкодування у розмірі 19559,01 грн., інфляційні витрати у розмірі 17430 грн., три відсотка річних у розмірі 11456,72 грн.
Позовні вимоги мотивовані тим, що 22 лютого 2008 року між нею та ПАТ «Страхова група «ТАС» в особі Севастопольської філії ПАТ «Страхова група «ТАС» був укладений договір добровільного страхування наземного транспорту, а саме належного їй на праві власності автомобілю «Mitsubishi lancer», державний номер «НОМЕР_1». 20 квітня 2008 року по вул.Сімонюк у м.Севастополі відбулася дорожньо - транспортна пригода, внаслідок якої пошкоджено вказаний автомобіль. Позивачка належним чином виконала свої зобов`язання за договором страхування, проте ПАТ «Страхова група ТАС» відмовила їй у виплаті страхового відшкодування.
Рішенням Ленінського районного суду м.Севастополя від 18 січня 2013 року у задоволенні позову ОСОБА_5 відмовлено.
Не погодившись з рішенням суду представник позивача ОСОБА_5 - ОСОБА_7 подав апеляційну скаргу, в якій ставить питання про скасування рішення суду, та ухвалення нового, яким просить задовольнити позовні вимоги, вважає, що рішення суду постановлено при неповному з`ясуванні судом обставин, що мають значення для справи.
Судова колегія, заслухавши доповідь судді - доповідача, пояснення осіб, які з`явилися у судове засідання, дослідивши матеріали справи, вважає, що остання підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
Постановляючи рішення про відмову у задоволенні позову ОСОБА_5, суд першої інстанції керувався Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно - правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».
Однак, з такими висновками суду не може погодитися колегія суддів, оскільки даний закон регулює правовідносини у сфері обов'язкового страхування цивільно - правової відповідальності власників наземних транспортних засобів та направлений на забезпечення відшкодування шкоди, спричиненої життю, здоров`ю та майну потерпілих при експлуатації наземних транспортних засобів на території України.
Але, ж Закон України «Про страхування» розділяє поняття добровільного та обов'язково страхування.-
З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_5 є власником автомобілю MITSUBISHI Lancer 1,6 , 2007 року випуску, держномер НОМЕР_1 (арк.с.16, т.1), що підтверджується копією тимчасового реєстраційного талону.
22 лютого 2008 року між ОСОБА_5 та ЗАТ „Страхова група „ТАС" був укладений договір №ДСНТ/21-0011182560 добровільного страхування вказаного транспортного засобу (далі Договір) (арк.с.11-15 т.1).
Добровільне страхування - це страхування, яке відбувається на підставі договору між страхувальником та страховиком. Загальні умови та порядок здійснення добровільного страхування, які встановлені страховиком самостійно у відповідності з вимогами дійсного Закону. Конкретні умови страхування визначаються при укладенні договору страхування у відповідності з законодавством.
Відповідно до п.6.1.1. Договору загальна страхова сума (ліміт суми страхового відшкодування) складає 83000 грн.
20 квітня 2008 року, під час дії зазначеного договору страхування, ОСОБА_5, керуючи транспортним засобом «Mitsubishi Lancer» 1,6 , 2007 року, держномер НОМЕР_1, рухаючись по вул.Сімонюк у м.Севастополі здійснила наїзд на освітлювальну опору, що призвело до пошкодження вказаного автомобіля.
Як вбачається з постанови Ленінського районного суду м.Севастополя від 25 квітня 2008 року ОСОБА_5 визнана винною в скоєні дорожньо-транспортної події та притягнута до адміністративної відповідальності за ст.124 КпАП (арк.с.10 т.1).
21 квітня 2008 року позивачка звернулася до відповідача із заявою про настання страхового випадку та виплату страхового відшкодування (а.с.8 т.1).
Згідно до звіту про оцінку матеріального збитку №8306 від 20 квітня 2008 року, встановлений характер пошкоджень транспортного засобу та зафіксовані пошкодження автомобілю і необхідні для його відновлення роботи.
З калькуляції до вказаного звіту вбачається, що сума відновлювального ремонту складає 110493 грн. 97 коп., а дійсна (ринкова) вартість транспортного засобу складає 85455 грн. 45 коп. (арк.с.37-41). Отже вартість відновлювального ремонту перевищує вартість транспортного засобу.
Договором добровільного страхування встановлений перелік страхових випадків. Пунктом 5.1.1. зазначеного договору встановлений страховий випадок: пошкодження або знищення транспортного засобу у наслідок дорожньо - транспортної пригоди, а саме: зіткнення транспортного засобу під час руху з рухомим чи нерухомим об`єктом.
У відповідності з п.11.5.2 та ч.2 ст. 20 Закону України «Про страхування» страхувальник на протязі 2 робочих днів, як тільки стане відомо про страховий випадок, прийняти міри до оформлення всіх необхідних документів для своєчасної виплати страхового відшкодування.
З матеріалів справи вбачається, що 09 червня 2008 року листом №Г1600/4515 відповідач повідомив позивача, що для повного з`ясування обставин пригоди за участю застрахованого автомобіля, керуючись статтею 25 Закону України «Про страхування» та п.14.2.2. Договору, п.12.1 Правил добровільного страхування наземного транспорту від 07 жовтня 2002 року страховик залишає за собою право затримати рішення в разі особливо складних обставин страхового випадку, але на строк не більше двох місяців.
Листом №Г2700/7237 від 18 вересня 2008 року відповідач відмовив позивачу у здійсненні страхового відшкодування, посилаючись на частину 1 статті 26 Закону України «Про страхування» та п.15.1.3 Договору, у зв'язку із поданням ОСОБА_5 свідомо неправдивих відомостей про факт настання страхового випадку.
Що стосується доводів апелянта про те, що дорожньо-транспортна подія за участю автомобілю MITSUBISHI Lancer 1,6 ,2007 року випуску, держномер НОМЕР_1, не визнана страховим випадком у зв'язку з наданням недостовірних відомостей про особу, яка керувала автомобілем, та на підставі цього відмовлено в здійсненні страхового відшкодування (арк.с.137 т.1), не приймаються колегією суддів до уваги з наступних підстав.
Суд першої інстанції дійшов до вірного висновку про те, що доводи представника відповідача про те, що в момент дорожньо - транспортної пригоди за кермом застрахованого транспортного засобу знаходилась не ОСОБА_5, а її чоловік, з посиланням на рапорт працівника міліції (а.с.134 т.1.) та пояснення сторожу (а.с.135-136) не можуть бути прийняти до уваги, оскільки як пояснив працівник міліції та сторож вони особисто не бачили хто був за кермом під час дорожньо - транспортної пригоди, а дали такі свідчення зі слів інших осіб. Як вбачається з рапорту працівника міліції та пояснень сторожа, дані пояснення відбиралися сомою страховою компанію, яка є заінтересованою особою у даній справі.
Допитаний у апеляційній інстанції свідок ОСОБА_8, якій являється працівником ППС УМВС України в м.Севастополі також підтвердив, про те, що бачив перевернутий після дорожньо - транспортної пригоди автомобіль червоного коліру, однак саму дорожньо - транспортну пригоду він не бачив та хто керував автомобілем він також не бачив. Знає зі слів сторожа, що автомобілем керував чоловік.
Крім того, матеріалами справи підтверджується, що у зв'язку з вказаною дорожньо-транспортної подією притягнута до адміністративної відповідальності саме ОСОБА_5, яка, як встановлено судом, керувала автомобілем на момент ДТП (арк.с.10 т.1.). Постанова Ленінського районного суду м.Севастополя від 25 квітня 2008 року набула законної сили та на теперішній час у встановленому законом порядку не оскаржена та не скасована.
Відповідно до ч.3 ст.61 ЦПК України обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.
На підставі вищевикладеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що докази представлені представником відповідача а саме: рапорт працівника міліції, та пояснення сторожа є неналежними доказами та не можуть бути прийняти до уваги.
Відповідно до пункту 14.10 договору страхування, у разі страхування транспортного засобу на повну вартість та у випадку його конструктивного знищення (коли вартість відновлювального ремонту перевищує 80% страхової суми), після передачі власником залишків транспортного засобу страховику та зняття його з обліку в органах ДАІ, страховик здійснює страхову виплату у розмірі 100% страхової суми транспортного засобу за вирахуванням франшизи.
Відповідні витрати щодо зняття автомобілю з обліку в органах ДАІ оплачуються страхувальником.
Страховик або страхувальник мають право відмовитися від прийняття/передачі залишків пошкодженого транспортного засобу. У цьому разі страхове відшкодування здійснюється в розмірі 100% страхової суми транспортного засобу за вирахуванням безумовної франшизи та загальної вартості непошкоджених та придатних до експлуатації вузлів, деталей та агрегатів цього транспортного засобу, яка визначається згідно експертної оцінки та складання відповідного акту.
З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_9 був дотриманий п.14.10 Договору страхування, однак відповідач відмовився від прийняття залишків пошкодженого транспортного засобу, та відмовився від виплати страхового відшкодування, що підтвердив в апеляційній інстанції.
На підставі вищевикладеного, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції зазначені вище обставини не врахував та дійшов до невірного висновку відмовивши у задоволенні позову ОСОБА_9 у частині стягнення з відповідача суми страхового відшкодування у розмірі 83 000 грн.
Що стосується позовних вимог про стягнення з відповідача пені за несвоєчасне здійснення страхового відшкодування у розмірі 19559,01 грн., інфляційних витрат у розмірі 17430 грн., трьох відсотків річних у розмірі 11456,72 грн., та моральної шкоди, колегія суддів вважає, що позовні вимоги у цій частині задоволенню не підлягають, оскільки відповідно до п.10.3 договору добровільного страхування, страховому відшкодуванню не підлягають непрямі збитки, викликані страховим випадком, а саме: штрафні санкції і пеня; витрати по оренді іншого транспортного засобу; моральна шкода; витрати на відрядження з метою мінімізації негативних наслідків страхової події, якщо вони не узгоджені зі Страховиком.
У відповідності з пунктом 4 статті 309 ЦПК України, підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права.
З огляду на вищевикладене, на підставі п.4 ст.309 ЦПК України, апеляційна скарга представника позивача ОСОБА_5 - ОСОБА_3 підлягає частковому задоволенню, а рішення Ленінського районного суду м.Севастополя від 18 січня 2013 року підлягає скасуванню.
Керуючись ст.ст. 303, 304, ч.1 п. 2 ст.307, п.4 ч. 1 ст. 309, 313-315, 317 ЦПК України, колегія суддів,-
В И Р І Ш И Л А:
Апеляційну скаргу представника позивача ОСОБА_5 - ОСОБА_3 задовольнити частково.
Рішення Ленінського районного суду м.Севастополя від 18 січня 2013 року скасувати.
Постановити нове рішення, яким позов ОСОБА_5 до Приватного акціонерного товариства «Страхова Група «ТАС» про стягнення страхової виплати задовольнити частково.
Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Страхова Група «ТАС» на користь ОСОБА_10 суму страхового відшкодування у розмірі 83000 грн.
У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.
Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Страхова Група «ТАС» на користь ОСОБА_10 судові витрати у розмірі 910 грн.
Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Страхова Група «ТАС» на користь держави судові витрати у розмірі 415 грн.
Рішення набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржено в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.
Головуючий: Л.М.Водяхіна
Судді: В.П.Клочко
В.М.Сундуков