Справа № 2-914/2012

Провадження № 22ц/782/1105/13

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 червня 2013 року Колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Луганської області у складі:

Головуючого - Сергєєвої С.В.

Суддів: Кострицького В.В., Стахової Н.В.,

при секретарі: Борзило О.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луганську апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Станично-Луганського районного суду Луганської області від 13 лютого 2013 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Станично-Луганської селищної ради Луганської області, КП «Станично-Луганське РБТІ», третя особа - ОСОБА_2, про визнання незаконним рішення відповідача та зобов`язання здійснити певні дії,-

встановила:

Рішенням Станично-Луганського районного суду Луганської області від 13 лютого 2013 року позовні вимоги ОСОБА_1 до Станично-Луганської селищної ради Луганської області, КП «Станично-Луганське РБТІ», третя особа - ОСОБА_2, про визнання незаконним рішення відповідач та зобов'язання здійснити певні дії залишено без задоволення за необґрунтованістю.

ОСОБА_1 не погодилась із вказаним рішенням, вважає його необґрунтованим, ухваленим з порушенням норм матеріального та процесуального права, звернулась до суду з апеляційною скаргою, в яких просила скасувати оскаржуване рішення та ухвалити нове рішення, яким задовольнити її позовні вимоги.

Судова колегія, заслухавши доповідь судд, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, вважає за необхідне її відхилити, а рішення суду першої інстанції залишити без змін, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно із ст.60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі.

В ст. 303 ЦПК України зазначено, що під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 в частині визнання незаконними рішення Станично-Луганської селищної ради № 93 від 30.05.2012 року, суд виходив з того, що такі вимоги є необґрунтованими, оскільки рішення №93 від 30.05.2012 р. виконкомом Станично-Луганської селищної ради, яким було затверджено акт погоджувальної комісії з земельних питань від 25.04.2012 року, а землекористувач ОСОБА_1 була зобов`язана відновити межу своєї земельної ділянки НОМЕР_1 згідно з планом земельної ділянки техпаспорта від 25.04.1999 року, що до теперішнього часу позивачем не виконано, було прийнято тільки в частині затвердження акту погоджувальної комісії від 25.04.2012 р., де були відображені технічні виміри суміжних земельних ділянок ОСОБА_1 і ОСОБА_2, інших рішень виконком Станично-Луганської міської ради не приймав.

Також суд першої інстанції дійшов висновку, що не підлягають задоволенню вимоги ОСОБА_1 в частині визнання недійсним техпаспорта на земельні ділянки НОМЕР_1 і НОМЕР_2 та зобов'язання органу БТІ про видачу позивачці нового техпаспорта на заміну старого (1999 р.), оскільки позивачем не доведено, що вона зверталась до органів БТІ з приводу не відповідності її земельної ділянки (НОМЕР_1) техпаспорту виданого БТІ та приведення її техпаспорту до відповідності (видача нового, взамін зразка 1999 р.) і їй було офіційно відмовлено в цьому, а посилання позивача на те, що ОСОБА_2 був виготовлений 10.02.2012 р. новий техпаспорт на її земельну ділянку, згідно з державним актом, який було скасовано судом 20.03.2012 р., та факт зменшення на користь ОСОБА_2 її земельної ділянки, порушення її цілісності є надуманими і не підтвердженими.

Судова колегія вважає зазначені висновки суду першої інстанції обґрунтованими та здійсненими на підставі правильного застосування норм матеріального та процесуального права, повного та все бічного дослідження доказів, наданих сторонами у відповідності до положень ст.. 212 ЦПК України в їх сукупності.

Доводи апеляційної скарги у повному обсязі відповідають доводам, наданим відповідачем в заперечення проти позовних вимог при розгляді справи в суді першої інстанції, були розглянуті судом, враховані і вмотивовано у відповідності з законом відхилені судом при ухвалені оскарженого рішення.

Посилання апелянта на зменшення розміру її земельної ділянки в порівнянні з розміром, визначеним в генеральному плані від 05.091954 року не спростовують висновків суду, оскільки на момент укладення договору купівлі-продажу житлового будинку за адресою: НОМЕР_1 між ОСОБА_1 та попереднім власником - ОСОБА_3 площа земельної ділянки, на якій розташовано будинок, складала саме 1109 кв.м, а спірним рішенням Станичнно-Луганської міської ради Луганської області № 93 від 30.05.2012 року було зобов`язано позивача відновити межі земельної ділянки НОМЕР_1 відповідно до плану земельної ділянки технічного паспорту від 15.09.1999 року, тобто відповідно до правовстановлюючих документів на підставі яких позивачем було укладено договір купівлі-продажу будинку та виникло право на земельну ділянку площею саме 1109 кв.м. Права на вимогу привести земельну ділянку у відповідності до технічних документів станом на 1954 року позивачка, враховуючи набуття права власності на земельну ділянку тільки у 1999 році та в іншому розмір, не має.

При цьому слід також зазначити, що вимоги щодо визнання недійсними технічних паспортів на земельні ділянки сторін є безпідставними з пригоду того, що технічний паспорт не є правовстановлюючим документом, в ньому тільки фіксується фактичні обставини щодо розташування та розмірів нерухомого майна, в тому числі і земельної ділянки, які наявні в натурі на час технічного огляду працівниками БТІ. У разі незгоди зі змістом технічного мап спорту чи діями працівників при технічному огляді та його складанні позивачка має право на оскарження дій чи бездіяльності працівників БТІ у відповідному закону порядку, що нею здійснено не було. Тому вимоги щодо визнання недійсним технічних паспортів та зобов»язання БТІ скласти відповідні нові техпаспорти є безпідставною та необґрунтованою.

Погоджуючись з висновками суду першої інстанції судова колегія також вважає за необхідне зазначити, що повноважень щодо визнання недійсним рішення відповідної ради суд не має, оскільки законом визнання недійсними таких рішень не передбачено, а є можливим тільки визнання їх незаконними з відповідних підстав. Про що позивачка вимог не заявляла, не вірно визначивши спосіб захисту свого порушеного, на її думку права.

Доводи апеляційної скарги не спростовують законних та обґрунтованих висків суду.

Відповідно до вимог ст.. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права. Не може бути скасовано правильне по суті та справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

За таких обставин, судова колегія приходить до висновку щодо необхідності відхилення апеляційної скарги ОСОБА_1 та залишення без змін рішення Станично-Луганського районного суду Луганської області від 13 лютого 2013 року.

Керуючись ст.ст. 209,303,307,308,313,314,316 ЦПК України судова колегія,-

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.

Рішення Станично-Луганського районного суду Луганської області від 13 лютого 2013 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили негайно, може бути оскаржено до Вищого Спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий:

Судді: