Головуючий суду 1 інстанції - Ткач О.В.

Доповідач - Назарова М.В.

Справа № 2-20/12

Провадження № 22ц/782/1651/13

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 липня 2013 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Луганської області у складі:

головуючого судді Назарової М.В.

суддів Галан Н.М., Лісіциної А.І.

при секретарі Арутюнян Р.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі судових засідань апеляційного суду Луганської області

апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3

на рішення Алчевського міського суду Луганської області від 14 березня 2013 року

у справі за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_2 про стягнення матеріальної та моральної шкоди, -

В С Т А Н О В И Л А :

У січні 2013 року позивачка звернулася до суду із вказаним позовом, який згодом уточнила, та просила стягнути з відповідача на її користь матеріальну шкоду у розмірі 11074,97 грн. та моральну шкоду в розмірі 3000 грн. При цьому зазначала, що у жовтні 2007 року біля бані «Вебер» та магазину «Закусочна» м. Алчевськ Луганської області її сина ОСОБА_5, 1961 р. народження, покусали собаки, які належать відповідачу. З приводу отриманих тілесних ушкоджень син знаходився на стаціонарному лікування в лікарні з 03.10.2007 року до 24.10.2007 року із діагнозом «численні укуси плеча та передпліччя», також після цього протягом 2008 року лікувався, не міг працювати. За даним фактом провоохоронними органами було відмовлено у порушенні кримінальної справи у зв'язку із відсутністю складу злочину, і постановою Алчевського міського суду Луганської області від 29.10.2007 року відповідача було притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 154 КУпАП. Враховуючи, що син не працював та знаходився на її утриманні, то вона особисто витрачала кошти на лікування сина, тому матеріальна шкода складається з придбання ліків - 3678,62 грн., транспортних витрат - 195,75 грн., поштових витрат /оголошення в газету/ - 66,95 грн., поштових витрат з приводу листування з правоохоронними органами, судом - 107,45 грн., вартості рентгенплівки - 141 грн., вартості пошкодженого собаками одягу - 90 грн., посиленого харчування - 3649 грн.; з урахуванням індексу інфляції розмір матеріальної шкоди складає 9464,97 грн. Крім того, згідно ст. 1197 ЦК України просить стягнути втрачений заробіток 1610 грн.

Вона є спадкоємицею сина, який ІНФОРМАЦІЯ_1 помер.

Моральну шкоду обґрунтовує тим, що вона отримує мізерну пенсію, на лікування сина витратила чималі кошти, також має на утриманні доньку, що страждає на психічне захворювання, позивачка важко перенесла цю ситуацію, їй було нестерпно бачити страждання сина.

Оскаржуваним рішенням суду першої інстанції позов задоволено частково: стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_4 матеріальну шкоду в сумі 8616, 50 грн., моральну шкоду в сумі 2500 грн. та судові витрати в сумі 251,46 грн., а всього 11367,96 грн.; в решті позовних вимог відмовлено за необґрунтованістю.

В апеляційній скарзі апелянт просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити ОСОБА_4 в задоволенні позову в повному обсязі, оскільки судом порушені норми матеріального та процесуального права. Доводами апеляційної скарги є те, що у позивача немає підстав для права вимоги за даним позовом, а суд частково задовольнив вимоги до неналежного позивача, не вказавши, які саме права позивача порушені, не визнані чи оспорюються; сам розмір шкоди є необґрунтованим, адже позивачем надані докази придбання ліків за іншій період, ніж фактично лікувався потерпілий, а щодо придбання продуктів харчування і саме в якій кількості, відомості відсутні; зазначені суми не підлягають індексації; права позивача по справі щодо моральної шкоди ніяким чином не порушені; відомості про те, що позивач є спадкоємицею після смерті ОСОБА_5 матеріали справи не містять.

Вислухавши доповідь судді, пояснення осіб, які брали участь у судовому засіданні, розглянувши справу у межах доводів апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду, колегія суддів вважає апеляційну скаргу такою, що підлягає задоволенню з наступних підстав.

Статтею 11 ЦПК України передбачено, що суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, в межах заявлених вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Відповідно до ст. 60 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Задовольняючи позов ОСОБА_4 частково та стягуючи з відповідача на її користь матеріальну шкоду, суд першої інстанції, застосувавши до правовідносин сторін ст. 1166 ЦК України, виходив з того, що внаслідок порушення відповідачем правил утримання собак ОСОБА_5 було завдано тілесних ушкоджень, спадкоємицею після смерті якого є позивачка, яка понесла витрати на лікування, харчування сина.

Проте, з такими висновками суду погодитись не можна з огляду на наступне.

Частина 1 статті 1166 ЦК України передбачає, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Так, судом першої інстанції вірно встановлено, та не оспорюється сторонами, що відповідачка є матір'ю ОСОБА_5 /а.с. 10/, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1, про що свідчить копія свідоцтва про смерть НОМЕР_1 від 22.12.2009 року /а.с. 11/.

Спадкоємцем після смерті останнього є його матір, тобто позивачка по справі, що підтверджено рішенням Алчевського міського суду Луганської області від 14.10.2010 року /а.с. 161/.

03.10.2007 року ОСОБА_5 потрапив в приймальне відділення травмпункту МСЧ «АМК» із численними укусами невідомих собак лівої верхньої кінцівки, про що було надано довідку /а.с. 12/.

Із виписки медичної картки стаціонарного хворого № 5247 вбачається, що ОСОБА_5, 46 років, не працюючий, знаходився на стаціонарному лікуванні у АМЛ в період з 03.10.2007 року по 24.10.2007 року із діагнозом численні укуси відомої собаки лівого плеча, передпліччя, спіни, перелом правого наколінника /а.с. 13/. Дані ушкодження здоров'я згідно акту судово-медичного обстеження № 595 від 10.09.2008 року відносяться: забиття лівого плеча, передпліччя, спини до легких тілесних ушкоджень, рани та перелам правого наколінника - до тілесних ушкоджень середньої тяжкості як такі, що викликали тривалий розлад здоров'я /а.с. 15-17/.

Постановою дільничного інспектора Алчевського МВ УМВСУ Мельника А.В. від 06.10.2007 року у порушенні кримінальної справи за фактом укусу собакою ОСОБА_5 відмовлено у зв'язку з відсутністю складу злочину /а.с. 100/.

26.10.2007 року у відношенні ОСОБА_2 був складений протокол ЛГ № 591351 за ч. 2 ст. 154 КУпАП, і постановою Алчевського міського суду Луганської області від 29.10.2007 року останнього було притягнуто до адміністративної відповідальності за порушення правил утримання собак та накладено штраф в сумі 68 грн., який було сплачено /а.с. 107, 14/.

25.09.2009 року ОСОБА_5 був госпіталізований до Алчевської психіатричної лікарні з психічним захворюванням та з цього часу останній перебував на обліку, про що свідчать довідки АПЛ /а.с. 18, 19/.

Крім того, сторони не оспорюють, що у добровільному порядку відповідачем було сплачено ОСОБА_5 1050 грн. у відшкодування завданої шкоди.

Розглядаючи спір про відшкодування матеріальної шкоди, суд повинен з'ясувати наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні.

Позивачем надані чеки на придбання ліків, проходження медичних обстежень та досліджень лише на ім'я ОСОБА_5 - жодних відомостей про те, що ці витрати несла саме позивачка, матеріали справи не містять; крім того, фіскальні чеки про оплату ліків в своїй більшості містять дати після закінчення стаціонарного лікування ОСОБА_5 - 24.10.2007 року, а доказів про будь-які призначення останньому після виписки зі стаціонару немає /а.с. 194-205, 119-129/.

Решта призначень ОСОБА_5 були зроблені у зв'язку із загальними захворюваннями /остеохондроз, ішемічна хвороба серця, гіпертонічна хвороба/ /а.с. 206, 207 та ін./. Відомості про зв'язок цих захворювань із отриманими травмами відсутні.

Також позивачем надані чеки про придбання ліків /психотропи/, які взагалі не призначалися ОСОБА_5 у зв'язку із травмами /а.с. 195/.

Як голослівними є і посилання позивачки на те, що психічне захворювання сином отримано внаслідок зазнаних з вини відповідача травм.

Відомості про причинний зв'язок інвалідизації ОСОБА_5 з отриманими травмами також не встановлений /а.с. 217/.

Крім того, судова колегія бере до уваги пояснення позивачки в суді апеляційної інстанції про те, що син з 2005 року офіційно не працював, але працював неофіційно охоронцем. Тому недоречними є її твердження про знаходження сина на її утриманні.

Законом передбачений чіткий перелік утриманців - на час лікування від отриманих травм ОСОБА_5 не був утриманцем своєї матері, не був визнаний недієздатним тощо.

За таких умов висновок суду про часткове задоволення позову про стягнення матеріальної шкоди не ґрунтується на вимогах закону.

Щодо відмови суду першої інстанції в частині позову про стягнення витрат на поїздки до м. Луганська до апеляційного суду, витрат на переписку з правоохоронними органами та судом, оголошення в газеті, відшкодування втраченого заробітку ОСОБА_5 з мотивів того, що ця справа не була предметом розгляду в апеляційній інстанції, витрати стосувалися оскарження прийнятого рішення у кримінальній справі, а також того, що померлий не працював з 2005 року, то рішення в цій частині також не відповідає вимогам закону, адже хоча такі вимоги і є необґрунтованими, але відмовляти в їх задоволенні слід через недоведеність позивачем, що вказані витрати є шкодою в розумінні ст. 1166 ЦК України, протиправності діяння її заподіювача, наявності причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням відповідача та вини останнього в її заподіянні.

Щодо вимог про підсилене харчування, то матеріали справи містять лише відомості про вартість декількох видів продуктів, а відомості про те, яке саме дієтичне харчування було призначене ОСОБА_5, на який термін, в якій кількості відсутні, як відсутні і відомості про те, що позивачка фактично несла такі витрати.

Вимоги позивача про стягнення на її користь втраченого заробітку сина також є необгрутованими, оскільки таке право за життя було лише у ОСОБА_5

Посилання позивача про застосування до спірних правовідносин вимог книги шостої ЦК України з огляду на те, що вона є спадкоємцем першої черги після смерті свого сина є недоречними, адже згідно ст. 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Шкода, щодо якої ставиться питання, не була визначена та стягнута на користь ОСОБА_5 за життя, про що позивач пояснила в суді апеляційної інстанції.

До того ж, вимоги про відшкодування шкоди на користь позивача з підстав того, що шкоду було завдано саме їй, а також стягнення шкоди в порядку спадкування є взаємовиключними вимогами.

Задовольняючи позовні вимоги про стягнення моральної шкоди, суд першої інстанції виходив з вимог ст. 1167 ЦК України.

Однак, погодитися з такими висновками не можна з наступних підстав.

Згідно ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди внаслідок порушення її прав.

Закон пов'язує виникнення права на компенсацію моральної шкоди з випадками порушення прав особи. Вимоги про відшкодування заподіяної фізичній чи юридичній особі моральної шкоди розглядаються, коли право на її відшкодування безпосередньо передбачено нормами Конституції України або випливає з її положень, а також у випадках, передбачених ЦК України.

Частиною 1 статті 1167 УК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішенням, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Однак, позивачка, всупереч вимогам ст. 60 ЦПК України не надала суду доказів, якими діями чи бездіяльністю відповідача їй заподіяно моральну шкоду.

Вказане свідчить, що суд першої інстанції неповно з'ясував обставини по справі, наданим доказам дав невірну оцінку, що призвело до прийняття невірного рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обгрутованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Доводи апеляційної скарги є обґрунтованими та дають підстави для висновку про невірне застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Відповідно до вимог ст. 309 ЦПК України у разі неповного з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, недоведеності обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими; невідповідності висновків суду обставинам справи та порушення норм матеріального та процесуального права, рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню.

Керуючись ст.ст. 303, 304, 307, 309 ЦПК України, колегія суддів, -

В И Р І Ш И Л А:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3 задовольнити.

Рішення Алчевського міського суду Луганської області від 14 березня 2013 року скасувати та постанови нове рішення, яким відмовити ОСОБА_4 у задоволенні позову до ОСОБА_2 про стягнення матеріальної та моральної шкоди.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення та може бути оскаржене в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом 20 днів.

Головуючий:

Судді: