АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА
1[1]
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
21 червня 2013 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду м. Києва у складі:
головуючого судді - Мороза І.М.,
суддів - Ковальської В.В., Чорного О.М.,
за участю прокурора - Отроша В.М.,
засудженого - ОСОБА_1,
захисників - ОСОБА_2, ОСОБА_3,
потерпілого - ОСОБА_4,
представника потерпілого - ОСОБА_5,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві кримінальну справу за апеляціями: прокурора Янчука Д.Л., який брав участь у розгляд справи судом першої інстанції, захисника ОСОБА_3 та засудженого ОСОБА_1 на вирок Оболонського районного суду м. Києва від 9 січня 2013 року,
ВСТАНОВИЛА:
Цим вироком:
ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець м.Києва, громадянин України, який зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1, не судимий,
засуджений за ч.1 ст.121 КК України на 5 років позбавлення волі. На підставі ст. 75 КК України звільнений від відбування покарання з випробуванням на три роки та покладенням обов'язків передбачених ст. 76 КК України.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_4 на відшкодування заподіяної матеріальної шкоди 83 943 гривні 41 копійку та моральної шкоди у розмірі 643 968 гривні, а всього 727 911 гривень 41 копійку.
За вироком суду ОСОБА_1 визнаний винуватим в умисному заподіянні потерпілому ОСОБА_4 тяжкого тілесного ушкодженні, що непоправно знівечило обличчя останнього, за наступних обставин.
29 листопада 2009 року близько 19 години, біля будинку АДРЕСА_1, під час конфлікту, який виник на ґрунті неприязних відносин, ОСОБА_1 усвідомлюючи та свідомо припускаючи настання наслідків у вигляді тяжких тілесних ушкоджень, умисно вкусив ОСОБА_4 за праве вухо, при цьому відкусив останньому частку правої вушної раковини, тим самим умисно спричинив ОСОБА_4 тяжкі тілесні ушкодження, які виразилися у непоправному знівеченні обличчя.
В апеляції прокурор просить вирок суду змінити, перекваліфікувати дії ОСОБА_1 зі ст. 121 на 128 статтю КК України, як необережне тяжке тілесне ушкодження, призначити покарання у виді 2 років обмеження волі, на підставі ст. 49 КК України звільнити ОСОБА_1 від кримінальної відповідальності у зв'язку із закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності, цивільний позов задовольнити частково, стягнувши з ОСОБА_1 на користь потерпілого ОСОБА_4 83 943 гривні 41 копійку матеріальної шкоди, та 50 000 гривень моральної шкоди. На обґрунтування цих вимог прокурор посилається на відсутність доказів які доводять умисне спричинення потерпілому саме таких тяжких тілесних ушкоджень. Зазначає, що за висновком експерта існує можливість заподіяння таких тілесних ушкоджень і при мимовільному змиканні щелеп, тому цей сумнів має трактуватись на користь засудженого, як необережність. У зв'язку з чим до засудженого необхідно застосувати менш суворий закон, та зменшити стягнення відшкодування моральної шкоди до 50 000 грн.
Захисник ОСОБА_3 у своїй апеляції ставить питання про скасування вироку Оболонського районного суду м. Києва щодо його підзахисного та закриття кримінальної справи за відсутністю в діях ОСОБА_1 складу злочину передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України, у зв'язку із однобічністю досудового та судового слідства, невідповідністю висновків суду фактичним обставинам справи та неправильним застосуванням кримінального закону, оскільки стороною обвинувачення не було доведено, злочин був вчинений умисно чи з необережності. Зазначає що: досудове слідство проводилось з обвинувальним ухилом; обвинувачення та вирок суду ґрунтується лише на припущеннях; тілесне ушкодження потерпілому не може кваліфікуватись як тяжке; засуджений ОСОБА_1 не мав будь-якого умислу на спричинення потерпілому таких тілесних ушкоджень. У зв'язку з недоведеністю вини ОСОБА_1 просить скасувати вирок і в частині цивільного позову.
Засуджений ОСОБА_1 в апеляції також ставить питання про скасування вироку Оболонського районного суду м. Києва щодо та закриття кримінальної справи за відсутністю в його діях складу злочину передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України, безпідставності задоволення цивільного позову, обґрунтовуючи її тими ж самими доводами що й захисник.
Заслухавши доповідь судді, вислухавши: пояснення прокурора, який частково підтримав апеляцію прокурора в частині цивільного позову, а в частині визнання винним та засудження ОСОБА_1 за ч.1 ст. 121 КК України просить залишити вирок суду без зміни; засудженого ОСОБА_1 та його захисників, які підтримали подані ними апеляції та просили їх задовольнити, частково підтримавши апеляцію прокурора щодо цивільного позову; потерпілого ОСОБА_4 та його представника, які заперечували проти поданих апеляцій та просили вирок суду залишити без зміни вважаючи його законним та обґрунтованим, провівши судові дебати, заслухавши останнє слово засудженого, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляцій, колегія суддів приходить до висновку про часткове задоволення апеляцій прокурора, засудженого ОСОБА_1 і захисника ОСОБА_3 в частині, що стосується вирішення цивільного позову, виходячи з наступного.
Висновки суду першої інстанції про доведеність винуватості ОСОБА_1 в нанесенні умисного тяжкого тілесного ушкодження, що непоправно знівечило обличчя потерпілого, є обґрунтованими відповідають фактичним обставинам справи і підтверджені зібраними по справі, дослідженими в судовому засіданні та наведеними у вироку доказами в їх сукупності у тому числі:
- показаннями потерпілого ОСОБА_4, за якими він 29.11.2009 pоку, близько 19 год. підвіз ОСОБА_6, з якою знаходиться у цивільному шлюбі, на АДРЕСА_1 щоб залишити її сина у її колишнього чоловіка ОСОБА_1 Через деякий час, він почув її крик та побачив як у дворі будинку ОСОБА_1 її б'є. Намагаючись припинити цей конфлікт став між ними та намагався розтягнути, оскільки ОСОБА_1 тримав ОСОБА_6 Коли ОСОБА_1 відпустив ОСОБА_6, вони між собою зачепилися і тягали один одного в різні сторони. В якийсь момент він відчув, що ОСОБА_1 його нахилив, а його праве вухо перебуває у роті ОСОБА_1 Коли ОСОБА_1 відійшов, він виявив відсутність частини вуха, яку згодом знайшли. Цю частину, яку відкусив ОСОБА_1, намагались пришити, але воно не прижилось. Після цього ОСОБА_1 неодноразово погрожував відкусити ніс чи іншу частину вуха, якщо не забере заяви з міліції;
- показаннями свідка ОСОБА_6, за якими при зустрічі з ОСОБА_1, якому вона привезла сина, почав її бити, закривати їй рот, а іншою рукою тягнув за праву руку. Коли ОСОБА_4 підійшов, то почав просити ОСОБА_1 відпустити її, але ОСОБА_1 тільки брутально лаявся, після чого ОСОБА_4 почав намагатися роз'єднати її з ОСОБА_1 Коли ОСОБА_1 відпустив її, то вона направилась в напрямок дитячого майданчика, де знаходився її син, а ОСОБА_1 та ОСОБА_4 зчепилися між собою. Намагаючись це припинити, вона вдарила жіночою сумочкою, мітячи у ОСОБА_1 Після цього вони обхватили один одного та присіли, а коли встали і розійшлись, ОСОБА_4 тримався за вухо з якого йшла кров. Потім виявили відсутність частини вуха та шукали його на землі, знайти його допоміг ОСОБА_7;
- показаннями свідка ОСОБА_7, який пояснив, що 29 листопада 2009 року він разом із ОСОБА_4 завозили сина ОСОБА_6 до батька - ОСОБА_1 Коли ОСОБА_6 повела сина до ОСОБА_8, він та ОСОБА_4 залишились чекати її в автомобілі. Після того, як почули крики жінки, ОСОБА_4 вийшов з автомобіля та пішов у напрямку, в якому пішла ОСОБА_6 з сином. Приблизно через 10 хвилин до автомобіля підійшов ОСОБА_4 та тримався правою рукою за вухо, яке було в крові та сказав, що йому відкусили вухо. Потім він допомагав шукати та знайшов частину вуха;
- показаннями свідка ОСОБА_9, який пояснив, що 29 листопада 2009 року став свідком конфлікту, який відбувався між ОСОБА_6 та ОСОБА_1, а згодом і бійки між ОСОБА_1 та ОСОБА_4, яка відбувалась на відстані від нього близько 40 метрів, в якій ОСОБА_4 вдарив якимось предметом ОСОБА_1 по голові, ОСОБА_1 вибив із рук вказаний предмет, а ОСОБА_4 обхватив ОСОБА_1 правою рукою за шию та почав лівою рукою наносити останньому удари по тулубі. В цей час ОСОБА_6 нанесла удар ОСОБА_1 по голові, після чого останній упав спиною до низу, а ОСОБА_4, навалився на нього зверху і наніс йому ще декілька ударів в верхню частину тіла. Після цього ОСОБА_1 вивернувся від ОСОБА_4 та підійшов, у нього на затилку голови була розсічена рана та кров. Про те, що в цій бійці ОСОБА_1 відкусив частину вуха ОСОБА_4 він дізнався вже після цього;
- висновком експерта № 385/Е від 22 квітня 2010 року за яким при вивченні медичних документів на ім'я ОСОБА_4 з урахуванням даних судово-медичного огляду встановлено, що на момент надходження до стаціонару 29 листопада 2009 року о 21 годині 00 хвилин у нього мало місце тілесне ушкодження у вигляді вкушеної рани правої вушної раковини з дефектом (відсутністю) частини верхньої третини мочки та нижньої і середньої третини закрутка (мінус-тканина), яке виникло від дії тупого предмету та могло утворитися 29 листопада 2009 року внаслідок укусу зубами, не було небезпечним для життя та відноситься до легких тілесних ушкоджень, що спричинило короткочасний розлад здоров'я. Локалізація та морфологічні особливості вказаного ушкодження свідчать, що дане ушкодження є невиправним, тобто таким, для усунення якого необхідне оперативне втручання (косметична операція). Вказане ушкодження могло утворитися при мимовільному (рефлекторному) змиканні щелепи, як внаслідок удару по голові особі, так і без свідомому стані її, при умові, що в ротовій її порожнині знаходилась вушна раковина.
Показання потерпілого та свідків суд першої інстанції обґрунтовано поклав в основу обвинувального вироку, оскільки вони були послідовними, логічними та несуперечливими щодо підтвердження конфлікту та сутички між ОСОБА_1 та потерпілим, в ході якого засуджений відкусив потерпілому частину правого вуха, та були підтверджені зібраними по справі доказами, у тому числі і об'єктивними даними, що були отримані під час судово-медичного дослідження потерпілого стосовно виявлених у нього тілесних ушкоджень.
Всупереч доводам поданих апеляцій, висновками експерта № 385/Е від 22 квітня 2010 року встановлена наявність у потерпілого тілесного ушкодження у вигляді вкушеної рани правої вушної раковини з дефектом (відсутністю) частини верхньої третини мочки та нижньої і середньої третини закрутка (мінус-тканина), яке могло утворитися внаслідок укусу зубами, що спростовує посилання в апеляціях засудженого та його захисника щодо можливого утворення цього тілесного ушкодження у потерпілого в інший спосіб.
При цьому судом першої інстанції були ретельно перевірені як доводи ОСОБА_1 щодо відсутності у нього умислу на заподіяння такого тілесного ушкодження потерпілому, так і посилання про його необережне заподіяння, які обґрунтовано визнані безпідставними, оскільки вони спростовуються об'єктивними обставинами встановленими по справі та наведеними доказами, характером взаємовідносин між засудженим та потерпілим, які на час початку конфлікту були неприязними та розвитком подій конфлікту, які свідчать про наявність мети на вирішення цих відносин шляхом фізичного впливу на суперника, при якому ОСОБА_1 усвідомлював та свідомо припускав заподіяння потерпілому тілесних ушкоджень, що і було реалізовано шляхом відкушування частини вуха потерпілого при боротьбі з ним, яка була припинена після заподіяння такого тілесного ушкодження.
А тому суд першої інстанції обґрунтовано дійшов до висновку, що зазначене тілесне ушкодження потерпілому було заподіяно саме засудженим та умисно, а посилання в апеляціях на наявність сумнівів щодо такої форми вини є надуманими.
Необґрунтованими є і посилання апеляцій засудженого та його захисника, щодо неправильного визначення заподіяного потерпілому тілесного ушкодження як тяжкого тілесного ушкодження за ознакою умисного тілесного ушкодження, що спричинило непоправне знівечення обличчя, оскільки таку непоправність встановлено висновком експерта № 385/Е від 22 квітня 2010 року, та підтверджено у судовому засіданні поясненнями судово-медичних експертів ОСОБА_10 та ОСОБА_11, які також вказали на те, що вушна раковина відноситься до анатомічної структури обличчя, а спричинене потерплому тілесне ушкодження призвело до асиметрії обличчя.
З урахуванням вищезазначеного, а також того, що проведена потерпілому операція правого вуха не призвела до його відновлення, суд обґрунтовано визнав ушкодження обличчя потерпілого як таке, що не може бути виправним і вірно кваліфікував таке ушкодження як непоправне знівечення обличчя.
Таким чином, всупереч доводам апеляцій, суд першої інстанції, повно, всебічно та об'єктивно дослідивши матеріали справи, ретельно перевіривши усі доводи засудженого, висунуті ним на свій захист, дійшов правильного висновку про доведеність винуватості ОСОБА_1 у заподіянні умисного тяжкого тілесного ушкодження, що непоправно знівечило обличчя ОСОБА_4, і правильно кваліфікував дії засудженого за ч. 1 ст. 121 КК України.
Будь-яких суттєвих порушень вимог КПК України, які б були безумовними підставами для скасування чи зміну вироку по справі в частині доведеності вини засудженого ОСОБА_1 та кваліфікації його дій не встановлено, а тому підстав для задоволення апеляцій прокурора, засудженого ОСОБА_1 та його захисника ОСОБА_3 в цій частині колегія суддів не вбачає.
Що стосується судового рішення в частині вирішення цивільного позову потерпілого, то його не можна визнати законним і обґрунтованим, оскільки, задовольняючи його, суд першої інстанції не мотивував своє рішення, не навів жодних розрахунків задоволеного позову в частині стягнення матеріальної шкоди, та які докази було взято на його підтвердження, не обґрунтував з яких підстав відкинув доводи ОСОБА_1 щодо розміру відшкодування матеріальної та моральної шкоди.
Оскільки такі порушення неможливо усунути шляхом зміни вироку, колегія суддів вважає, що вирок суду в частині вирішення цивільного позову потерпілого ОСОБА_4 підлягає скасуванню, а справа, в цій частині, направленню на новий судовий розгляд в той же суд в порядку цивільного судочинства, в іншому складі суду.
Керуючись ст.ст. 365, 366 КПК України 1960 року, пунктами 11, 15 розділу ХІ «Перехідні положення» КПК України, колегія суддів,
УХВАЛИЛА:
Апеляції прокурора, який брав участь у розгляд справи судом першої інстанції, засудженого ОСОБА_1 та захисника ОСОБА_3 задовольнити частково.
Вирок Оболонського районного суду м. Києва від 9 січня 2013 року щодо ОСОБА_1в частині вирішення цивільного позову потерпілого ОСОБА_4 скасувати.
Матеріали кримінальної справи в частині цивільного позову потерпілого ОСОБА_4 направити на новий судовий розгляд у той же суд в порядку цивільного судочинства, в іншому складі суддів.
В решті вирок Оболонського районного суду м. Києва від 9 січня 2013 року щодо ОСОБА_1залишити без зміни.
Судді:
____________________ _________________ ______________________
МорозІ.М. Ковальська В.В. Чорний О.М.
Справа № 11/796/1119/2013 Категорія КК: ч.1 ст.121
Головуючий у першій інстанції - Пруднік О.А.
Доповідач - Мороз І.М.