РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
__________________________________________________________________
Справа №: 22-ц/191/721/13Головуючий суду першої інстанції:Біленко Л.В.
Доповідач суду апеляційної інстанції:Самойлова О. В.
"25" червня 2013 р. колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим в м. Феодосія у складі:
Головуючого суддіСамойлової О.В.
СуддівАвраміді Т.С., Приходченко А.П.,
При секретаріБогданович О.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_7 про стягнення додаткових витрат на утримання неповнолітньої дитини, за апеляційною скаргою представника відповідача ОСОБА_7 - ОСОБА_8 на рішення Керченського міського суду АР Крим від 10 квітня 2013 року,
В С Т А Н О В И Л А:
У лютому 2013 року ОСОБА_6 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_7 про стягнення додаткових витрат на неповнолітню дитину в розмірі 3218,74 грн.
Позовні вимоги мотивовані тим, що сторони до 29 червня 2005 року перебували у зареєстрованому шлюбі, від якого мають спільну дитину - сина ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_1, який проживає разом із матір'ю, відповідач присуджені судом аліменти на утримання сина не сплачує.
22 вересня 2011 року внаслідок дорожньо - транспортної пригоди дитині були спричинені тяжкі тілесні пошкодження, у зв'язку із чим вона тривалий час проходила лікування, на яке відповідач матеріальної допомоги не надав. Позивачкою були витрачені грошові кошти на лікування, доставку, утримання, діагностику та реабілітацію дитини, тому вона просить суд стягнути з відповідача половину тих витрат, які не були відшкодовані за рахунок страхової компанії, в розмірі 3218,74 грн.
Рішенням Керченського міського суду АР Крим від 10 квітня 2013 року позов ОСОБА_6 задоволено частково: з ОСОБА_7 на користь ОСОБА_6 стягнуто додаткові витрати на утримання неповнолітнього сина - ОСОБА_10 в розмірі 2246,66 грн. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.
Не погодившись із рішенням суду, представник відповідача ОСОБА_7 - ОСОБА_8 подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить оскаржуване рішення скасувати та ухвалити нове - про відмову в задоволенні позовних вимог.
В якості доводів апеляційної скарги апелянт зазначає, що, ухвалюючи рішення про часткове задоволення позовних вимог ОСОБА_6, колегія суддів Апеляційного суду в м. Феодосія АР Крим прийшла до висновку про необхідність зміни суми страхового стягнення у зв'язку із недоведеністю та неправомірністю заявленої позивачкою суми матеріальної шкоди, тобто витрати, які були підтверджені позивачкою документально, стягнуті зі страхової компанії.
Апелянт зазначає, що відповідно до положень ст. ст. 22, 24 ЗУ «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», у разі настання страхового випадку страховик відповідно до лімітів своєї відповідальності відшкодовує шкоду, спричинену дорожньо - транспортною пригодою. Тому, на думку апелянта, сума понесених ОСОБА_6 витрат, пов'язаних з лікуванням дитини, вже відшкодована їй на підставі рішення Керченського міського суду АР Крим від 20.09.2012 року та рішення Апеляційного суду АР Крим в м. Феодосія від 04.12.2012 року.
Апелянт також посилається на те, що при стягненні додаткових витрат на дитину діюче законодавство вимагає чіткого обґрунтування понесених витрат. Наявність квитанцій та інших розрахункових документів не може служити беззаперечним приводом для задоволення позовних вимог ОСОБА_6, оскільки дані витрати необхідно підтверджувати призначенням лікаря, довідками медичних закладів, цивільно - правовими договорами тощо.
На думку апелянта, суд першої інстанції при ухваленні оскаржуваного рішення дав правильну оцінку витратам на продукти харчування, благодійні внески, витратам на купівлю білетів на автобус, проте всупереч ст. 185 СК України прийняв та розподілив витрати в сумі 2905,40 грн. пов'язані з купівлею ліків, які не підтверджені призначенням лікаря.
Апелянт також не згоден із розподілом витрат в сумі 1587,99 грн., які пов'язані із купівлею палива, оскільки надані позивачкою докази на підтвердження цих витрат є неналежними.
ОСОБА_11 надала заперечення на апеляційну скаргу відповідача, в якому вважає рішення Керченського міського суду законним і обґрунтованим, просить його залишити без змін, в задоволенні апеляційної скарги відмовити.
Судом апеляційної інстанції справа розглянута за відсутності сторін, які належним чином повідомлені про розгляд справи, що відповідно до ч. 2 ст. 305 ЦПК України не є перешкодою для розгляду справи. Клопотання ОСОБА_7 про відкладення розгляду справи колегією суддів відхилено, оскільки відповідачем не надані докази поважності причин його відсутності, крім того, апелянт та його представник надали свої пояснення в судовому засіданні 04 червня 2013 року.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали даної справи, матеріали цивільної справи за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_12, ОСОБА_13, ПАТ «Страхова компанія «Українська страхова група» про стягнення матеріальної та моральної шкоди, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга представника відповідача ОСОБА_7 - ОСОБА_8 підлягає задоволенню.
Згідно вимог частини 1 статті 303 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Судом першої інстанції встановлено, що сторони є батьками малолітнього ОСОБА_10, ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с. 6), який проживає разом із позивачкою (а.с. 5).
На примусовому виконанні у відділі Державної виконавчої служби Керченського міського управління юстиції АР Крим знаходиться виконавчий лист № 2-10763 від 15.12.2004 року, виданий Керченським міським судом АР Крим про стягнення з відповідача на користь позивачки аліментів на утримання сина у розмірі 1/4 частини усіх видів заробітку (доходу) щомісячно, але не менш ніж 30 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Згідно довідки державного виконавця, розмір щомісячних аліментних платежів за період з січня по грудень 2012 року складає 655,25 грн. Станом на 01.01.2013 року заборгованість по аліментам складає 5243 грн.( а.с.38).
Статтями 180,181,182 СК України визначено, що батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття; за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі.
Згідно зі статтею 185 СК України той з батьків, з кого присуджено стягнення аліментів на дитину, а також той з батьків, до кого вимога про стягнення аліментів не була подана, зобов'язані брати участь у додаткових витратах на дитину, що викликані особливими обставинами (розвитком здібностей дитини, її хворобою, каліцтвом тощо). Розмір участі одного з батьків у додаткових витратах на дитину в разі спору визначається за рішенням суду, з урахуванням обставин, що мають істотне значення. Додаткові витрати на дитину можуть фінансуватися наперед або покриватися після їх фактичного понесення одноразово, періодично або постійно.
Доказами, що підтверджують наявність особливих обставин, що спричинили додаткові витрати на дитину, можуть бути документи, які свідчать про витрати на придбання спеціальних інструментів, призначених для розвитку здібностей дитини, витрати на навчання у платному навчальному закладі, на заняття у музичних, мистецьких або спортивних закладах, на додаткові заняття, висновки МСЕК, довідки медичних закладів та інші документи, що підтверджують відповідний стан здоров'я дитини, і свідчать про необхідність додаткових витрат на лікування (на придбання ліків, спеціальний медичний догляд, санатортно - курортне лікування тощо).
Обґрунтовуючи позовні вимоги, ОСОБА_6 посилалась на те, що в результаті дорожньо - транспортної пригоди їх з відповідачем син отримав тяжкі тілесні ушкодження, у зв'язку із чим позивачка була позбавлена можливості працювати та вимушена була здійснювати догляд за дитиною. Під час лікування дитина потребувала посиленого харчування та проходження реабілітаційної терапії, у наслідок чого витрати на її лікування склали 3218,74 грн., відповідач не приймав участі у додаткових витратах на утримання сина.
Вирішуючи спір та частково задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач зобов'язаний приймати участь у додаткових витратах на утримання сина, однак, підстави для задоволення позовних вимог про стягнення цих витрат у сумі 3218,74грн. відсутні, оскільки частина витрат, понесених позивачкою, не може бути віднесена до додаткових витрат, пов'язаних з лікуванням сина.
З таким висновком суду першої інстанції колегія суддів повністю погодитися не може виходячи з наступного.
Суд першої інстанції, надавши оцінку наявним у справі доказам, зокрема, даним щодо реальних затрат на придбання ліків для дитини, понесених за час знаходження в лікарні, поклав на відповідача обов'язок по сплаті половини цих витрат в сумі 1452,70 грн.
При цьому суд першої інстанції не звернув увагу на те, що представлені позивачкою платіжні документи на підтвердження нею витрат, понесених на лікування сина, були предметом розгляду і досліджувалися при розгляді цивільної справи за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_12, ОСОБА_13, ПАТ «Страхова компанія «Українська страхова група» про стягнення матеріальної та моральної шкоди. Рішенням Апеляційного суду АР Крим у м. Феодосії від 04 грудня 2012 року на користь ОСОБА_6 з ПАТ «Страхова компанія «Українська страхова група» стягнута сума страхового відшкодування у розмірі 3066,90 грн. з урахуванням наданих позивачкою чеків на придбання ліків, медичних матеріалів та продуктів харчування, які відповідали призначенням лікаря, що підтверджується випискою головного лікаря КРУ «Дитяча клінічна лікарня» від 06.08.2012 року та виписками із історії хвороби № 9941, № 12998, № 4633 (а.с.9,10,11), (а.с. 53, 54, 218 т.1 справа № 108/6852/12). Позивачкою не надані інші медичні висновки та відповідні ним платіжні документи, які не досліджувалися при розгляді справи № 108/6852/12 і стягнення за якими не проводилося за рішенням суду, що набрало законної сили.
При таких обставинах, доводи апелянта стосовно того, що документально підтверджені витрати позивачки на лікування сина вже стягнути рішенням апеляційної інстанції зі страхової компанії, є обґрунтованими і підтверджуються матеріалами справи. Крім того, рішенням Керченського міського суду АР Крим від 20.09.2012 року по зазначеній справі, з ПАТ «Страхова компанія «Українська страхова група» на користь ОСОБА_6 також стягнута сума моральної шкоди в розмірі 2550,00 грн.
Заслуговують на увагу і доводи апелянта стосовно того, що витрати позивачки на паливо не підтверджуються відповідними доказами, оскільки дата придбання палива не узгоджується із часом початку та закінчення лікування дитини у м. Сімферополі, відсутні відомості про транспортний засіб, на якому здійснювалося перевезення дитини, дані про розхід палива, відстань та час, витрачений на дорогу. При таких обставинах наявність квитанцій про купівлю пального не є безспірним доказом того, що позивачка понесла ці витрати для перевезення дитини під час її хвороби.
Суд першої інстанції, частково задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_6, дійшов помилкового висновку про те, що хоча деякі ліки і не були призначені лікарем при лікуванні малолітнього ОСОБА_10, але з урахуванням конкретних обставин, вони були необхідні і сприяли відновленню стану здоров'я дитини, тому витрати на них були віднесені судом до додаткових витрат.
Так, відповідно до ч. 1, 4 ст. 60 ЦПК України, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Судом першої інстанції зазначені вимоги закону не враховані, в результаті чого при винесенні оскаржуваного рішення, суд дійшов висновків, які не відповідають обставинам справи, що відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 309 ЦПК України є підставою для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_6
На підставі наведеного та керуючись статтею 303, пунктом 4 частини 1 статті 307, пунктами 3,4 частини 1 статті 309, частиною 2 статті 314 та статтею 316 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у місті Феодосії,
В И Р І Ш И Л А :
Апеляційну скаргу представника відповідача ОСОБА_7 - ОСОБА_8 на рішення Керченського міського суду АР Крим від 10 квітня 2013 року задовольнити.
Рішення Керченського міського суду АР Крим від 10 квітня 2013 року скасувати, ухвалити у справі нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог ОСОБА_6 до ОСОБА_7 про стягнення додаткових витрат на утримання неповнолітньої дитини, відмовити.
Рішення суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту проголошення, однак може бути оскаржене до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.
Судді:
О.В.Самойлова Т.С. Авраміді А.П. Приходченко