Головуючий у 1 інстанції - Кисельова Є.О.

Суддя-доповідач - Карпушова О.В.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 липня 2013 року справа №812/2904/13-а приміщення суду за адресою:83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26

Донецький апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Карпушової О.В., суддів: Василенко Л.А., Гімона М.М., секретаря судового засідання Варчук О.М., за участю сторін: представника позивача Ноур Н.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції у м. Луганську Луганської області Державної податкової служби на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 22 травня 2013 року в адміністративній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «БК «Євродор» до Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції у м. Луганську Луганської області Державної податкової служби про визнання незаконними дії, зобов'язання вчинити певні дії, скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В :

26.03.2013 року Товариство з обмеженою відповідальністю «БК «Євродор» (надалі - ТОВ «БК «Євродор») звернулось до суду з позовом до Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції у м. Луганську Луганської області Державної податкової служби (надалі «Ленінська МДПІ») про визнання незаконними дії щодо неприйняття уточнюючого розрахунку податкових зобов'язань з податку на додану вартість, у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок за грудень 2012 року; зобов'язання відповідача прийняти уточнюючий розрахунок податкових зобов'язань з податку на додану вартість, у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок; скасування податкового повідомлення-рішення від 15.02.2013 року № 0000041530, видане Ленінською МДПІ, згідно якого позивачу визначено суму податкового зобов'язання на суму 101645грн. податок на додану вартість за основним платежем - 67 763, 00 грн., за штрафними санкціями - 33 882, 00 грн.

Позов обґрунтовано тим, що позивач не погоджується з висновком податкового органу, зроблений за наслідками камеральної перевірки, що ТОВ «ВК «Євродор» включив до податкового кредиту грудня 2012 року податкові накладні, які виписані підприємством ТОВ «Будівельна компанія «Україниський дім» і які зареєстровано в Єдиному реєстрі податкових накладних, оскільки, позивач зазначає, що 25.01.2013 року засобами електронного зв'язку в електронній формі подав до Ленінської МДПІ уточнюючий розрахунок податкових зобов'язань з податку на додану вартість, у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок за грудень 2012 року з реєстром № 2. Відповідно до квитанції № 1 документ був доставлений до центрального рівня ДПС України 25.01.2013 року о 10:57 год., однак, документ не прийнято, та зазначено про заборону прийому звітності по електронній пошті для платника податків, можливо відсутній договір з ДПСУ. Отже, позивач вважає, що дії відповідача щодо неприйняття уточнюючого розрахунку є незаконними, оскільки між підприємством та відповідачем укладено договір про визнання електронних документів, строк дії якого до 27.02.2013р.

Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 22.05.2013 року позовні вимоги задоволено повністю: визнано незаконними дії Ленінської МДПІ у м.Луганську Луганської області ДПС щодо неприйняття уточнюючого розрахунку податкових зобов'язань з ПДВ, у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок за грудень 2012 року, спрямованих на адресу податкового органу засобами електронного зв'язку 25.01.2013р.; зобов'язано Ленінську МДПІ у м.Луганську Луганської області ДПС прийняти уточнюючий розрахунок податкових зобов'язань з ПДВ від 25.01.2013, у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок за грудень 2012 року; скасовано податкове повідомлення-рішення від 15.02.2013 № 0000041530, яким ТОВ «БК Євродор» визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем 67 763грн., за штрафними санкціями - 33 882 грн.

Суд першої інстанції виходив з того, що позивачем доведено протиправність дій відповідача щодо неприйняття уточнюючого розрахунку податкових зобов'язань з податку на додану вартість, поданого позивачем 25.01.2013р., що потягло за собою неправомірне прийняття податкового повідомлення рішення від 15.02.2013 р. № 0000041530.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції відповідачем подано апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Луганського окружного адміністративного суду від 22.05.2013 року, як таку, що прийнято з порушенням норм матеріального права, та прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог.

Апеляційну скаргу обґрунтовано тим, що позивачем не надано доказів на підтвердження додання до податкової декларації за грудень 2012 року відповідної заяви із скаргою на постачальника, тому позивач не має права включати до складу податкового кредиту у грудні 2012 року суму ПДВ за податковими накладними, складеними ТОВ «Будівельна компанія «Український дім», які не було зареєстровано у Єдиному реєстрі податкових накладних. Крім того, апелянт зазначив, що вважати прийнятою уточнюючу декларацію з ПДВ за грудень 2012 року з дати відправки засобами електронної пошти 25.01.2013 р. неможливо, так як невідомо які саме дані у електронному вигляді (податкові зобов'язання чи податковий кредит) в ній знаходилися на той час, оскільки уточнююча декларація не була прийнята МДПІ з підстав відповідно до квитанції № 1 - «для платника податків заборонено прийом звітності по електронній пошті, можливо відсутній договір з ДПСУ».

В судовому засіданні представник позивача заперечувала проти доводів апеляційної скарги. Представник відповідача до суду не з'явився, про час, дату та місце апеляційного розгляду справи повідомлений належним чином.

Колегія суддів заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що ТОВ "БК Євродор" є юридичною особою, перебуває на податковому обліку в Ленінській МДПІ у м. Луганську Луганської області ДПС як платник податків, є платником податку на додану вартість.

01.08.2012 між позивачем та Ленінською МДПІ було укладено договір №010820121 про визнання електронних документів.

Згідно сертифікатів відкритих ключів строк дії договору до 27.02.2013р., договір чинний та не розірваний (а.с.31).

18.01.2013 позивач засобами електронного зв'язку в електронній формі подав до Ленінської МДПІ у м. Луганську податкову декларацію з податку на додану вартість за грудень 2012 року. 18.01.2013 вказана декларація була доставлена до центрального рівня ДПС України за № 9085336949.

В подальшому позивачем при самоперевірці було виявлено, що до складу показників податкового кредиту за грудень 2012 року помилково включені суми податку на додану вартість по податковим накладним, які виписані ТОВ «Будівельна компанія «Український дім» на загальну суму 406575,00 грн., у т.ч. ПДВ - 67762,50 грн., та які є незареєстрованими у Єдиному реєстрі податкових накладних.

25.01.2013 р. позивач засобами електронного зв'язку в електронній формі подав до Ленінської МДПІ у м.Луганську Луганської області ДПС уточнюючий розрахунок податкових зобов'язань з податку на додану вартість, у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок за грудень 2012 року з реєстром №2. Відповідно до квитанції №1 документ доставлено до центрального рівня ДПС України 25.01.2013 в 10:57 год., однак документ не прийнято та зазначено про заборону прийому звітності по електронній пошті для платника податків, можливо відсутній договір з ДПСУ.

В той же день, 25.01.2013р. у зв'язку з неприйняттям податковим органом уточнюючого розрахунку податкової звітності, позивач направив поштою на адресу відповідача зазначену звітність, яка не була прийнята відповідачем, оскільки в уточнюючому розрахунку не вірно зазначений звітний (податковий) період.

04.02.2013р. відповідачем проведено камеральну перевірку даних, задекларованих ТОВ «БК «Євродор» у податковій звітності з податку на додану вартість, за наслідками якої складено акт № 135/15-300/36256287.

Згідно висновків акту позивачем порушено абз. Першого та другого п.198.6 ст.198 , п.200.1 ст.200, абз. першого та другого п.201.10 ст.201 розділу V Податкового кодексу України, оскільки дані камеральної перевірки свідчать про заниження суми податкових зобов'язань по податковій декларації з податку на додану вартість за грудень 2012року у сумі 67763грн. (а.с.9).

На підставі вказаного акту податковим органом прийнято податкове повідомлення-рішення від 15.02.2013 № 0000041530, яким для позивача визначено суму грошового зобов'язання з ПДВ у розмірі 101645 грн., у т.ч. за основним платежем - 67763 грн., за штрафними санкціями - 33882 грн. (а.с.14).

Вищенаведені обставини, встановлені судом першої інстанції, перевірені і знайшли своє підтвердження при апеляційному розгляді справи, і не є спірними.

Відповідно до ст. 195 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Стаття 19 Конституції України передбачає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

З 01.01.2011 р. набрав чинності Податковий кодекс України, який регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Згідно з підпунктом 16.1.3 пункту 16.1 статті 16 Податкового кодексу України платник податків зобов'язаний подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків і зборів.

Відповідно до пункту 46.1 статті 46 Податкового кодексу України податкова декларація, розрахунок (далі - податкова декларація) - документ, що подається платником податків (у тому числі відокремленим підрозділом у випадках, визначених цим Кодексом) контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов'язання, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку. Додатки до податкової декларації є її невід'ємною частиною.

Стаття 48 Податкового кодексу України визначає вимоги до складання податкової декларації. Відповідно до пункту 48.1 цієї статті податкова декларація складається за формою, затвердженою в порядку, визначеному положеннями пункту 46.5 статті 46 цього Кодексу та чинному на час її подання. Форма податкової декларації повинна містити необхідні обов'язкові реквізити і відповідати нормам та змісту відповідних податку та збору. Обов'язкові реквізити - це інформація, яку повинна містити форма податкової декларації та за відсутності якої документ втрачає визначений цим Кодексом статус із настанням передбачених законом юридичних наслідків (пункт 48.2).

Пунктом 48.3 цієї статті визначено перелік обов'язкових даних, які повинна мати податкова декларація.

Пункт 48.4 статті 48 Податкового кодексу України передбачає, що в окремих випадках, коли це відповідає сутності податку або збору та є необхідним для його адміністрування, форма податкової декларації додатково може містити такі обов'язкові реквізити: відмітка про звітування за спеціальним режимом; код виду економічної діяльності (КВЕД); код органу місцевого самоврядування за КОАТУУ; індивідуальний податковий номер та номер свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість згідно з даними реєстру платників податку на додану вартість за звітний (податковий) період.

Згідно з пунктом 48.7 цієї статті податкова звітність, складена з порушенням норм цієї статті, не вважається податковою декларацією.

Відповідно до вимог пункту 49.8 статті 49 Податкового кодексу України прийняття податкової декларації є обов'язком органу державної податкової служби. Під час прийняття податкової декларації уповноважена посадова особа органу державної податкової служби, в якому перебуває на обліку платник податків, зобов'язана перевірити наявність та достовірність заповнення всіх обов'язкових реквізитів, передбачених пунктами 48.3 та 48.4 статті 48 цього Кодексу. Інші показники, зазначені в податковій декларації платника податків, до її прийняття перевірці не підлягають.

Згідно з пунктом 49.10 статті 49 Податкового кодексу України відмова посадової особи органу державної податкової служби прийняти податкову декларацію з будь-яких причин, не визначених цією статтею, у тому числі висунення будь-яких не визначених цією статтею передумов щодо такого прийняття (включаючи зміну показників такої податкової декларації, зменшення або скасування від'ємного значення об'єктів оподаткування, сум бюджетних відшкодувань, незаконного збільшення податкових зобов'язань тощо) забороняється.

Відповідно до пункту 49.11 статті 49 Податкового кодексу України у разі подання платником податків до органу державної податкової служби податкової декларації, заповненої з порушенням вимог пунктів 48.3 та 48.4 статті 48 цього Кодексу, такий орган державної податкової служби зобов'язаний надати такому платнику податків письмове повідомлення про відмову у прийнятті його податкової декларації із зазначенням причин такої відмови:

49.11.1. у разі отримання такої податкової декларації, надісланої поштою або засобами електронного зв'язку, - протягом п'яти робочих днів з дня її отримання;

49.11.2. у разі отримання такої податкової декларації особисто від платника податку або його представника - протягом трьох робочих днів з дня її отримання.

Пунктом 49.12 цієї статті визначено, що в разі отримання відмови органу державної податкової служби у прийнятті податкової декларації платник податків має право:

49.12.1. подати податкову декларацію та сплатити штраф у разі порушення строку її подання;

49.12.2. оскаржити рішення органу державної податкової служби у порядку, передбаченому статтею 56 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 50 ПК України у разі якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу) платник податків самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявляє помилки, що містяться у раніше поданій ним податковій декларації (крім обмежень, визначених цією статтею), він зобов'язаний надіслати уточнюючий розрахунок до такої податкової декларації за формою чинного на час подання уточнюючого розрахунку.

Платник податків, який самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявляє факт заниження податкового зобов'язання минулих податкових періодів, зобов'язаний, за винятком випадків, установлених пунктом 50.2 цієї статті:

а) або надіслати уточнюючий розрахунок і сплатити суму недоплати та штраф у розмірі трьох відсотків від такої суми до подання такого уточнюючого розрахунку;

б) або відобразити суму недоплати у складі декларації з цього податку, що подається за податковий період, наступний за періодом, у якому виявлено факт заниження податкового зобов'язання, збільшену на суму штрафу у розмірі п'яти відсотків від такої суми, з відповідним збільшенням загальної суми грошового зобов'язання з цього податку.

Якщо після подачі декларації за звітний період платник податків подає нову декларацію з виправленими показниками до закінчення граничного строку подання декларації за такий самий звітний період, то штрафи, визначені у цьому пункті, не застосовуються.

Платник податків під час проведення документальних планових та позапланових перевірок не має права подавати уточнюючі розрахунки до поданих ним раніше податкових декларацій за будь-який звітний (податковий) період з відповідного податку і збору, який перевіряється контролюючим органом.

У разі якщо платник податків подає уточнюючий розрахунок до податкової декларації, поданої за період, що перевірявся, або не подає уточнюючий розрахунок протягом 20 робочих днів після дати складення довідки про проведення електронної перевірки, якою встановлено порушення податкового законодавства, відповідний контролюючий орган має право на проведення позапланової перевірки платника податків за відповідний період.

З матеріалів справи вбачається, що позивач 25.01.2013р. засобами електронного зв'язку в електронній формі подав до Ленінської МДПІ уточнюючий розрахунок податкових зобов'язань з податку на додану вартість, у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок за грудень 2012 року з реєстром №2. Вказаний документ податковим органом не був прийнятий.

Приймаючи до уваги, що на час подання позивачем уточнюючого розрахунку не закінчився строк дії договору №010820121 щодо визнання електронних документів, тобто договір був чинним, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про протиправність дій відповідача щодо неприйняття уточнюючого розрахунку податкових зобов'язань з податку на додану вартість, у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок за грудень 2012 року,

Апелянтом вказаний висновок суду першої інстанції не спростовано, отже, протиправні дії відповідача щодо неприйняття вказаного уточнюючого розрахунку (яким позивач зменшив суму податкових зобов'язань) вплинули на висновки податкового органу, зроблені за наслідками камеральної перевірки, щодо завищення позивачем податкових зобов'язань.

На підставі вказаного, колегія суддів вважає вірним висновок суду першої інстанції про протиправність дій відповідача щодо неприйняття уточнюючого розрахунку податкових зобов'язань з податку на додану вартість, поданого позивачем 25.01.2013р., що в свою чергу потягло за собою прийняття відповідачем неправомірного податкового повідомлення рішення від 15.02.2013 № 0000041530, отже, позовні вимоги обґрунтовано задоволено.

Згідно з частиною 4 статті 70 КАС України обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Стаття 71 КАС України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Отже, доводи апелянта не спростовують правильних висновків суду першої інстанції.

На підставі вказаного, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та прийняв постанову з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому відсутні підстави для скасування постанови суду.

Повний текст ухвали виготовлено 08.07.2013р.

Керуючись статтями 195, 196, 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції у м. Луганську Луганської області Державної податкової служби на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 22 травня 2013 року, залишити без задоволення.

Постанову Луганського окружного адміністративного суду від 22 травня 2013 року в адміністративній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «БК «Євродор» до Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції у м. Луганську Луганської області Державної податкової служби про визнання незаконними дії, зобов'язання вчинити певні дії, скасування податкового повідомлення-рішення, залишити без змін.

Ухвалу суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня її складення в повному обсязі.

Колегія суддів: О.В.Карпушова

Л.А.Василенко

М.М.Гімон