Справа № 2-3001/2011

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"04" липня 2013 р. Дніпровський районний суд м. Києва

у складі: головуючої судді Шевченко Н.М.,

при секретарі Фузік Г.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві в залі суду заяву ОСОБА_1 про роз'яснення рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 12.09. 2011 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів,

в с т а н о в и в :

ОСОБА_1 звернулась до суду із заявою про роз'яснення рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 12.09.2011 року, мотивуючи сої вимоги тим, що рішення суду є незрозумілим в частині того, чи повинен державний виконавець при визначенні суми заборгованості за аліментами враховувати норми ч. 2 ст. 184 Сімейного кодексу України, чи дане відшкодування за несвоєчасну сплату аліментів визначається судом.

Сторони по справі в судове засідання не з'явилися, про слухання справи повідомлені належним чином, однак їх неявка не перешкоджає розгляду заяви відповідно до ч. 3 ст. 221 ЦПК України

Суд, вивчивши заяву, дослідивши матеріали справи, приходить до наступного.

Як убачається з матеріалів справи, суд у своєму рішенні від 12.09.2011 року позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів задовольнив повністю, а саме стягнув з ОСОБА_2, рік народження суду не відомий, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1, на користь ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2, зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1, на утримання сина ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_3, до досягнення дитиною повноліття, аліменти в розмірі 400,00 гривень щомісяця, починаючи з 05 липня 2011 року.

Так, питання, які вирішує суд під час ухвалення рішення визначені у статті 214 Цивільного процесуального кодексу України, серед іншого, під час ухвалення рішення суд вирішує питання: чи мали місце обставини, якими обґрунтовувались вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; чи слід позов задовольнити або в позові відмовити.

Відповідно до ч.1 ст. 221 Цивільного процесуального кодексу України якщо рішення суду є незрозумілим для осіб, які брали участь у справі, або для державного виконавця, суд за їхньою заявою постановляє ухвалу, в якій роз'яснює своє рішення, не змінюючи при цьому його змісту.

Частиною першою ст. 11 ЦПК України визначено, що суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Як убачається з матеріалів справи, суд, діючи з урахуванням ст. 11 ЦПК України в межах заявлених позовних вимог ОСОБА_1, задовольнив їх.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши обставини, викладені у заяві позивачки про роз'яснення рішення суду, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення заяви, оскільки рішення суду є зрозумілим, питання, поставлені позивачем у заяві, чітко та ясно розкриті у резолютивній частині рішення суду в межах заявлених нею позовних вимог, посилання на ч. 2 ст. 184 Сімейного кодексу в судовому рішенні немає.

Керуючись ст. 221 Цивільно-процесуального кодексу України, суд,

у х в а л и в :

В задоволенні заяви ОСОБА_1 про роз'яснення рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 12.09. 2011 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів відмовити.

Ухвала оскарженню не підлягає.

С у д д я :