ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

_________________________________________________________________________________________________________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"27" червня 2013 р. Справа № 926/112/13-г

Львівський апеляційний господарський суд в складі колегії:

головуючого - судді Орищин Г.В.

суддів Галушко Н.А.

Мельник Г.І.

розглянув апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця Нікіфорець Павліни Георгіївни від 24.04.2013 р.

на рішення господарського суду Чернівецької області

від 11.04.2013р. у справі № 926/112/13-г

за позовом фізичної особи-підприємця Нікіфорець Павліни Георгієвни, с.Чагор, Глибоцького району, Чернівецької області

до відповідача-1 фізичної особи-підприємця Старчук Людмили Михайлівни, м.Чернівці

до відповідача-2 фізичної особи-підприємця Старчука Василя Тодоровича, м.Чернівці

про відшкодування матеріальної та моральної шкоди в сумі 78 734,67 грн.

за участю представників сторін:

від позивача Нікіфорець П.Г.

від відповідачів Старчук Л.М., Єзерська А.О.

Представникам роз'яснено права та обов'язки, передбачені ст. ст. 20, 22 ГПК України.

Клопотань про здійснення фіксації судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу, в порядку ст. 81 1ГПК України, учасниками судового процесу не заявлено.

Рішенням господарського суду Чернівецької області від 11.04.2013р. у справі №926/112/13-г (суддя Тинок О.С.) відмовлено у задоволенні позовних вимог фізичної особи-підприємця Нікіфорець Павліни Георгіївни (далі-ФОП Нікіфорець П.Г.) до фізичної особи-підприємця Старчук Людмили Михайлівни (далі-ФОП Старчук Л.М.) та фізичної особи-підприємця Старчука Василя Тодоровича (далі-ФОП Старчука В.Т.) про відшкодування матеріальної та моральної шкоди в сумі 78 734,67 грн.

Суд мотивував рішення тим, що позивачем належними та допустимими доказами не доведено протиправних чи неправомірних дій відповідачів, які б могли бути підставою для притягнення його до майнової відповідальності, відтак, з посиланням на те, що вина та протиправні дії відповідачів спростована вироком Садгірського районного суду м. Чернівці від 17.11.2009 року у кримінальній справі в порядку ст. 27 КПК України за скаргою Нікіфорець П.Г. про обвинувачення Старчук Л.М. та Старчука В.Т. в скоєні злочину, передбаченого ст.356 КК України, а також ухвалою апеляційного суду Чернівецької області від 23.02.2010р., відмовив в позові з посиланням на ст. ст. 1166, 1167 ЦК України.

ФОП Нікіфорець П.Г. подано апеляційну скаргу, в якій скаржник просить скасувати рішення суду, прийняти нове рішення, яким задоволити позовні вимоги, посилаючись на те, що рішення прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права, з невідповідністю висновків обставинам справи, неповним з"ясуванням обставин, що мають значення для справи. Зокрема, скаржник посилається на те, що 12.09.2005 року без відома та письмового попередження відповідачі відчинили торговий павільйон № 5 на території ринку "Фортуна" по вул. Калинівській, 43 в м. Чернівці (зрізали замки) та перенесли весь товар, документи, особисті речі в інший контейнер, який також знаходився на мікроринку "Фортуна" (камеру схову). Скаржник стверджує, що виїмка товару здійснювалась у вихідний день після закінчення робочого часу, доказів щодо належного попередження (повідомлення) в письмовій формі скаржника про вивільнення павільйону відповідачем не надано, свого товару та інших цінних речей, які були вилучені відповідачами не отримала, місце знаходження його невідоме.

Окрім того, скаржник зазначає, що вона як добросовісний орендар своєчасно сплачувала орендну плату, за межі повноважень, передбачених договором оренди не виходила, конфліктних ситуацій не створювала, жодного письмового доказу щодо дотримання процедури припинення договору відповідачами не надано.

Окрім того, скаржник зазначає, що вона неодноразово зверталась до відповідачів, МВС України (заява від 24.11.2006р.), правоохоронних та судових органів м.Чернівці та області протягом 8 років зі скаргами щодо самоуправних дій відповідачів, вчинення з їхньої сторони перешкод та неможливість забрати свій товар. Причинний зв?язок між незаконними діями відповідачів та негативними наслідками, які наступили, на думку скаржника, є очевидним (товар незаконно вилучений, не повернутий, матеріальна і моральна шкода завдана скаржнику не відшкодована).

Наводить скаржник і інші підстави для скасування рішення суду.

Відповідачі у відзиві на апеляційну скаргу рішення суду просять залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Розглянувши матеріали справи, апеляційну скаргу, заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив наступне:

18.01.2005 року між ФОП Старчук Л.М. та ФОП Нікіфорець П.Г. було укладено договір піднайму (оренди) торгового павільйону, згідно якого та на підставі акту приймання-передачі торговельного місця № 5 ФОП Старчук Л.М. передала, а позивач прийняв в піднайм (оренду) торговий павільйон загальною площею 18 кв.м., який розміщений на території ринку «Фортуна», що по вул. Калинівській, 43 в м. Чернівці, для здійснення господарської діяльності (а.с.56-57, 102). Договір припинив свою дію 01 червня 2005 року.

Як вбачається із матеріалів справи, Старчук Л.М. неодноразово повідомляла Нікіфорець П.Г. про припинення дії вказаного договору та про звільнення орендованого торгового павільйону, однак, позивачем вказані повідомлення залишено без відповіді та задоволення. В матеріалах справи відсутні докази звільнення позивачем торгового павільйону № 5 загальною площею 18 кв.м., який розміщений на території ринку „Фортуна", що по вул. Калинівській, 43 в м. Чернівці, від свого майна, чим перешкоджав відповідачу-1 реалізовувати своє право розпорядження цим торговим павільйоном.

З огляду на викладене, 12 вересня 2005 року комісією у складі Старчук Л.М., Романюк В.Г., Гаврилюк В.М., Кавуля В.С. у присутності понятих Чорней В.М., Сувейко П.К. було проведено виїмку товару, який знаходився в торговому павільйоні № 5 загальною площею 18 кв.м. на території ринку „Фортуна", що по вул. Калинівській, 43 в м. Чернівці, здійснено його опис, а також переміщено товар в камеру схову на території цього ж ринку „Фортуна", що зафіксовано актом виїмки речей від 12.09.2005 року та підтверджується неодноразовими перевірками прокуратури Садгірського району та Садгірського райвідділу міліції м.Чернівці та про що неодноразово було письмово повідомлено позивача.

Дані обставини встановлені вироком Садгірського районного суду м. Чернівці від 17 листопада 2009 року у кримінальній справі за скаргою Нікіфорець Павліни Георгіївни в порядку ст. 27 КПК України про обвинувачення Старчук Людмили Михайлівни та Старчука Василя Тодоровича в скоєнні злочину, передбаченого ст. 356 КК України, а також ухвалою апеляційного суду Чернівецької області від 23 лютого 2010 року, якою вказаний вирок залишено в силі, та які набрали законної сили, а тому є преюдиційними відповідно до вимог ст. 35 ГПК України і не потребують доказування в даній справі (а.с.76-87).

Зокрема, вироком Садгірського районного суду м. Чернівці встановлено, що вина Старчук Людмили Михайлівни та Старчука Василя Тодоровича, в скоєнні ними злочину, передбаченого ст. 356 КК України (самоуправство), в судовому засіданні Нікіфорець Павліною Георгіївною не доведена, а тому означеним вироком Старчук Людмила Михайлівна та Старчук Василь Тодорович по пред'явленому звинуваченню за ст. 356 КК України, за недоведеністю їх участі у скоєні злочину виправдані, а поданий Нікіфорець Павліною Георгіївною цивільний позов на суму 550 615,25 грн. матеріальної шкоди та 50 000,00 грн. моральної шкоди залишено без розгляду.

З огляду на викладене, судова колегія погоджується із висновком суду першої інстанції, що скаржник, не звільняючи протягом тривалого часу після припинення договору оренди торговий павільйон № 5 загальною площею 18 кв.м. на території ринку „Фортуна", що по вул. Калинівській, 43 в м.Чернівці, яким розпоряджається Старчук Л.М., позбавляла останню можливості здійснювати підприємницьку діяльність з використанням зазначеного павільйону, чим порушувала право відповідача-1 на підприємницьку діяльність, закріплене ст. 44 Конституції України, та перешкоджала в повному обсязі реалізовувати право розпорядження вказаним торговим павільйоном.

Отже, проведення відповідачем-1 у складі комісії виїмки та опису товару скаржника, який знаходився в торговому павільйон № 5 загальною площею 18 кв.м. на території ринку „Фортуна", що по вул. Калинівській, 43 в м. Чернівці, а також переміщення вказаного товару в камеру схову на території цього ж ринку „Фортуна", що зафіксовано актом виїмки речей від 12.09.2005 року, не містить ознак ознак дій, караних у кримінальному порядку.

Навпаки, як вбачається із матеріалів справи, Старчук Л.М. після виїмки, опису товару та переміщення товару в камеру схову, належно повідомила скаржника про необхідність звільнення камери схову та отримання належного їй майна, в матеріалах справи відсутні належні докази, які б підтверджували наявність підстав, які б перешкоджали отримати належне позивачу майно, а також докази звернення скаржника до відповідачів щодо повернення належного йому майна, переміщеного у камеру схову.

Згідно із ч. 1 ст. 1166 ЦК України визначено загальні підстави відповідальності за завдану майнову шкоду і передбачено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Відповідно до ч.1 ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Відповідно до ст. 4-3 ГПК України, сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Господарський суд створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.

Відшкодування збитків є мірою відповідальності, що застосовується за наявності вини заподіювача шкоди і причинного зв?язку між самою шкодою та неправомірними діями особи, що заподіяла шкоду. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини. Обов?язок доказування наявності шкоди та протиправності поведінки заподіювача шкоди покладається на особу, якій завдано збитків.

З огляду на викладене, судова колегія зазначає, що матеріалами справи не підтверджено наявності вини та протиправної поведінки відповідачів, позивачем не доведено причинного зв'язку між самою шкодою та неправомірними діями відповідачів, що виключає застосування деліктної відповідальності.

Перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення у рішенні місцевого господарського суду колегія суддів дійшла висновків про те, що господарським судом першої інстанції правомірно встановлено, що в даній ситуації відсутня одна із складових цивільного правопорушення - протиправність поведінки та відсутній причинно-наслідковий зв'язок в розумінні законодавця, оскільки позивачем не доведено належними, допустимими та беззаперечними доказами вини відповідачів у заподіянні йому матеріальної шкоди, а тому суд не вбачає підстав для задоволення позовних вимог позивача про стягнення з відповідачів матеріальної шкоди.

Окрім того, судова колегія вважає, що позивачем належними та допустимими доказами не доведено розміру шкоди в сумі 28 734,67грн., що також виключає можливість застосування деліктної відповідальності.

Разом з цим, судова колегія зазначає, що позивачем заявлена позовна вимога про стягнення шкоди солідарно з відповідачів, однак, згідно ст.541 ЦК України, солідарний обов'язок або солідарна вимога виникають у випадках, встановлених договором або законом, зокрема, у разі неподільності предмета зобов?язання. В даному випадку ні договором, ні законом не визначено солідарної відповідальності відповідачів, а тому позовна вимога про солідарне стягнення шкоди з відповідачів заявлена безпідставно.

Вирішуючи питання щодо доказів, судова колегія врахувала інститут допустимості засобів доказування (ст. 34 ГПК України), згідно з яким обставини справи, що відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

З огляду на викладене, оскільки позовна вимога про відшкодування з відповідачів моральної шкоди у сумі 50000,00 грн. є похідною від позовної вимоги про відшкодування матеріальної шкоди, яка не підлягає задоволенню, тому відсутні підстави для задоволення позовної вимоги про відшкодування моральної шкоди.

Враховуючи наведене, судова колегія, прийшла до висновку про обгрунтованість оскаржуваного рішення як такого, що прийнято відповідно до обставин та матеріалів справи з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Судові витрати за подання апеляційної скарги, відповідно до ст.49 ГПК України, слід віднести на скаржника.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 105 ГПК України, Львівський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Рішення господарського суду Чернівецької області від 11.04.201р. у справі №926/112/13-г залишити без змін, а апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця Нікіфорець Павліни Георгіївни - без задоволення.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку.

Матеріали справи повернути в місцевий господарський суд.

Повний текст постанови виготовлено та підписано 04.07.2013р.

Головуючий суддя Орищин Г.В.

суддя Галушко Н.А.

суддя Мельник Г.І.