ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 липня 2013 року Справа № 29/5005/6896/2011

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Коваленка В.М. - головуючого(доповідач у справі),

Короткевича О.Є.,

Хандуріна М.І.,

розглянувши касаційну скаргупублічного акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль" в особі Дніпропетровської обласної дирекції, м. Дніпропетровськ

на постанову та ухвалувід 03.04.2013 р. Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 30.10.2012 р. господарського суду Дніпропетровської області

у справі№ 29/5005/6896/2011 господарського суду Дніпропетровської області

за заявою боржника фізичної особи-підприємця ОСОБА_5, с. Дослідне Дніпропетровського району Дніпропетровської області

провизнання банкрутом

ліквідаторарбітражний керуючий Шевцов Є.В.

в судовому засіданні взяв участь представник:

ПАТ "Райффайзен Банк Аваль"Гриценко Б.М., довір.,

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 30.05.2011 року порушено провадження у справі № 29/5005/6896/2011 про банкрутство фізичної особи-підприємця ОСОБА_5 (далі - Боржник, Підприємець) за заявою останнього в порядку норм ст.ст. 47, 48 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (в редакції до набрання чинності з 19.01.2013 р. внесених змін, далі - Закон про банкрутство).

Постановою господарського суду Дніпропетровської області від 15.06.2011 року Підприємця визнано банкрутом, відносно нього відкрито ліквідаційну процедуру, а ліквідатором Боржника призначено арбітражного керуючого Шевцова Є.В., якого зобов`язано вчинити певні дії у ліквідаційній процедурі.

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 30.10.2012 року (суддя - Д.М. Полєв) задоволено заяву ліквідатора Боржника, зобов'язано Дніпропетровську ОД "Райффайзен Банк Аваль" звернутися до Реєстратора Реєстру заборон із заявою про вилучення запису про обтяження нерухомого майна з Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна та вилучення запису про обтяження рухомого майна з Державного реєстру обтяжень рухомого майна на підставі іпотечного договору від 25.12.2006 року, договорів застави № 014/02-40/1503 від 21.06.2007 року; № 012/02-40/1523 від 13.07.2007 року; № 012/02-40/1700 від 23.01.2008 року; № 012/02-40/1701 від 07.02.2008 р., із змінами та доповненнями від 25.06.2009 року. Також, зобов'язано ПАТ "Марфін Банк", який є правонаступником ВАТ "Морський Транспортний Банк", звернутися до Реєстратора Реєстру обтяжень рухомого майна із заявою про вилучення запису про обтяження рухомого майна з Державного реєстру обтяжень рухомого майна на підставі договору застави транспортного засобу № 3720 від 27.12.2007 року.

Не погоджуючись із цією ухвалою суду, публічне акціонерне товариство "Райффайзен Банк Аваль", в особі Дніпропетровської обласної дирекції ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" (далі-Банк) звернулося до Дніпропетровського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просило скасувати ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 30.10.2012 року.

Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 03.04.2013 року (головуючий суддя - Науменко І.М., судді: Павловський П.П., Швець В.В.) апеляційну скаргу залишено без задоволення, а ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 30.10.2012 року - без змін.

Не погоджуючись з цими судовими рішеннями попередніх інстанцій, публічне акціонерне товариство "Райффайзен Банк Аваль", в особі Дніпропетровської обласної дирекції ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати як ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 30.10.2012 року, так і постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 03.04.2013 року.

Касаційна скарга мотивована порушенням судами попередніх інстанцій норм матеріального права, зокрема ст.ст. 31, 23, 25, 26, 29, 30, 48 Закону про банкрутство, а також норм процесуального права.

Заслухавши пояснення представника скаржника, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши наявні матеріали справи, проаналізувавши застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Так, задовольняючи заяву ліквідатора Боржника про зняття обтяжень з майна Підприємця та зобов'язуючи Банк звернутись до Реєстратора Реєстру заборон із заявою про вилучення запису про обтяження нерухомого майна з Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна та вилучення запису про обтяження рухомого майна з Державного реєстру обтяжень рухомого майна, місцевий суд вказав, що скасування арештів та інших обтяжень щодо майна боржника, визнаного банкрутом, є правовим наслідком визнання боржника банкрутом, а ліквідатором будо подане відповідне клопотання стосовно майна Боржника.

Заперечуючи такі висновки судів, скаржник зазначив, що ліквідатором не був сформований реєстр вимог кредиторів, не проводилась інвентаризація та оцінка майна, що підлягають включенню до ліквідаційної маси, порядок же продажу майна боржника визначає комітет кредиторів. Суди, за висновком скаржника, не перевірили належність виконання призначеним у справі арбітражним керуючим дій у процедурі банкрутства Підприємця, а винесення оскаржуваної ухвали позбавляє Банк, як кредитора, вимоги якого забезпечені заставою майна Боржника, здійснювати контроль за процедурою продажу заставного майна.

Однак, суд касаційної інстанції не погоджується із наведеними запереченнями, оскільки вони викладені із невірним застосуванням норм законодавства про банкрутство та є передчасними.

Так, виходячи з положень ч. 1 ст. 23, ч. 1 ст. 25, ст.ст. 26, 29, 30, частин 5, 7 ст. 48 Закону про банкрутство, після визнання фізичної особи -підприємця банкрутом та призначення ліквідатора саме на нього покладається функція щодо розпорядження та реалізації виявленого в ході ліквідаційної процедури майна, яке підлягає включенню до ліквідаційної маси. При цьому, з метою недопущення одноособового розпорядження ліквідатором вказаним майном на свій власний розсуд та на визначених ліквідатором умовах та з метою належного захисту інтересів визнаних кредиторів у справі законодавець передбачив процедуру, відповідно до якої визначається порядок та умови продажу майна, що увійшло до ліквідаційної маси - ч. 1 ст. 26 та ч. 1 ст. 30 Закону про банкрутство.

Разом з тим, з метою виконання ліквідатором належним чином покладених на нього функцій, у тому числі з реалізації майна банкрута, законодавець передбачив у якості наслідків визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури скасування арешту, накладеного на майно боржника, визнаного банкрутом, чи інших обмежень щодо розпорядження майном боржника, а також недопущення накладення нових арештів або інших обмежень щодо розпорядження майном банкрута (ч. 1 ст. 23 згаданого закону). При цьому вказані наслідки наступають безумовно та незалежно від наявності про це заяви, клопотання або заперечення сторони чи іншого учасника провадження у справі про банкрутство. Саме тому є неналежними доводи скаржника стосовно необхідності проведення попередньої інвентаризації майна Боржника. До того ж виявлення майна боржника, щодо якого застосоване обтяження, зокрема, у вигляді застави, відбувається шляхом з'ясування відомостей, внесених у відповідні реєстри, а не шляхом проведення інвентаризації.

У зв'язку із вищевикладеним та оскільки перебування майна в іпотеці та заставі обмежує права щодо розпорядження цим майном, є видом обтяження відповідно до норм ст.ст. 575, 586, 587 Цивільного кодексу України, ст. 9 Закону України "Про іпотеку", ст. 17 Закону України "Про заставу", а відповідно і обмежує ліквідатора у виконанні покладених на нього функцій та обов'язків у ліквідаційній процедурі, суд касаційної інстанції погоджується із висновком судів щодо звільнення належного Підприємцю майна з-під арештів, заборон та інших обмежень щодо розпорядження майном та ухвалення рішення про зобов'язання звернутися до Реєстраторів Реєстрів обтяжень нерухомого та рухомого майна із заявою про вилучення відповідних записів про обтяження.

При цьому слід зазначити, що з моменту порушення справи про банкрутство до боржника підлягають застосуванню саме норми спеціального закону - Закону про банкрутство, у тому числі з моменту визнання боржника банкрутом стосовно майна банкрута діє визначений вище правовий режим (щодо розпорядження, реалізації, скасування обтяжень тощо) встановлений саме нормами цього закону.

Що ж до посилання заявника на неналежність виконання призначеним у справі ліквідатором Підприємця дій у ліквідаційній процедурі останнього слід зазначити, що перевірка належності виконання ліквідатором дій є предметом розгляду у межах розгляду скарги на дії ліквідатора, клопотання про припинення його повноважень або звіту ліквідатора (ч. 4 ст. 25, ч. 13 ст. 30, ч. 4 ст. 32 Закону про банкрутство), що не мало місце у даній справі.

Також колегія суддів звертає увагу на те, що вимоги та заперечення в касаційній скарзі стосуються подальших дій ліквідатора стосовно майна Боржника, відносно якого були зняти обтяження щодо його розпорядженням, а не щодо самого факту скасування цих обтяжень та вилучення відповідних записів з Державних Реєстрів обтяжень рухомого та нерухомого майна.

За таких обставин справи, суд касаційної інстанції вважає, що касаційні вимоги публічного акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль" в особі Дніпропетровської обласної дирекції не знайшли свого підтвердження, не є обґрунтованими та не спростовують висновків судів першої та апеляційної інстанцій, у зв'язку з чим задоволенню не підлягають, а тому оскаржувані ухвала місцевого суду та постанова апеляційного суду підлягають залишенню без змін, як такі, що відповідають нормам матеріального та процесуального права.

З урахуванням викладеного та керуючись нормами ст.ст. 1, 23, 25, 26, 29, 30, 32, 47, 48 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (в редакції до набрання чинності з 19.01.2013 р. внесених змін), ст.ст. 3, 17 Закону України "Про заставу", ст. 9 Закону України "Про іпотеку", ст.ст. 572, 575, 586, 587 Цивільного кодексу України та ст.ст. 1115, 1117, 1119 - 11111, 11113 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу публічного акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль" в особі Дніпропетровської обласної дирекції залишити без задоволення.

2. Постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 03.04.2013 р. та ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 30.10.2012 р. у справі № 29/5005/6896/2011 залишити без змін.

Головуючий В.М. Коваленко

Судді О.Є. Короткевич

М.І. Хандурін

Постанова виготовлена та підписана 04.07.2013 року.