РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
Справа № 0107/10375/2012
Провадження по справі 2/122/184/13
"26" лютого 2013 р. Залізничний районний суд м. Сімферополя Автономної Республіки Крим у складі:
головуючого, судді - Уржумової Н.В.,
при секретарі - Лапіні С.Д.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду у м. Сімферополі цивільну справу за позовними вимогами ОСОБА_1 до територіальної громади в особі Сімферопольської міської ради, КРП СМБРТІ, Державної податкової інспекції в м. Сімферополі про встановлення факту прийняття спадщини, визнання права користування земельною ділянкою та права забудовника на введення в експлуатацію житлового будинку у порядку спадкування, -
в с т а н о в и в:
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовними вимогами до територіальної громади в особі Сімферопольської міської ради, КРП СМБРТІ про встановлення факту прийняття спадщини, визнання права користування земельною ділянкою та права забудовника на введення в експлуатацію житлового будинку у порядку спадкування, мотивуючі позовні вимоги тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла мати позивача ОСОБА_2, що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1. Після її смерті єдиним спадкоємцем за законом є ОСОБА_1, що підтверджується свідоцтвом про народження. Після смерті ОСОБА_2 відкрилася спадщина у вигляді не зданого в експлуатацію житлового будинку літер «А», загальною площею 55,7 кв.м, житловою площею 34,1 кв.м, побудованого ще у 1969 році, тимчасових споруд типу «навіс» під літ. «Ж», «З», «І», а також право користування земельною ділянкою, площею 495,5 кв.м, призначеною для будівництва та обслуговування житлового будинку та господарських споруд, який наданий був ОСОБА_2 рішенням виконкому Сімферопольської міськради №133 від 23.02.1965 року. Також з нею було укладено договір забудови земельної ділянки на підставі зазначеного рішення. Після смерті матері, ОСОБА_1 прийняв спадок у вигляді предметів домашнього вжитку, а після досягнення повноліття вступив у повноправне володіння і управління житловим будинком АДРЕСА_1, що підтверджується будинковою книгою та відміткою про реєстрацію місця проживання в паспорті позивача. У 1988 році ОСОБА_1 звернувся до нотаріальної контори з проханням видати йому свідоцтво про право на спадкування, однак, у зв'язку з тим, що на житловий будинок АДРЕСА_1 немає правовстановлюючих документів, заяву у нього не прийняла. У Сімферопольській міській раді ОСОБА_1 видали завірену копію рішення виконкому Сімферопольської міськради за №133 від 23.02.1965 року користування земельною ділянкою, площею 495,5 кв.м, яка була надана матері позивача по справі та повідомили, що цього достатньо для проживання та володіння будинком. Тривалий час ОСОБА_1 проживав у цьому будинку, однак у 2012 році виникла необхідність зареєструвати у будинку нових членів його сім'ї. Але ж ОСОБА_1 отримав відмову, оскільки у нього були відсутні правовстановлюючі документи на будинок. Після чого, він звернувся до КРП СМБРТІ із заявою видати свідоцтво про право власності, оскільки будинок побудований у 1969 році, що згідно з Тимчасовим порядком оформлення і здачі в експлуатацію житлових будинків, виключає необхідність введення в експлуатацію, і достатнім є технічний висновок, який готує саме БТІ, та документ підтверджуючий право землекористування. Однак, ОСОБА_1 був виготовлений лише технічний паспорт, але відмовлено у видачі свідоцтва про право власності, оскільки відсутні документи на його ім'я, що підтверджують право користування земельною ділянкою, а також права та обов'язки забудовника житлового будинку АДРЕСА_1, оскільки у матері позивача по справі було рішення органів місцевого самоврядування на відведення земельної ділянки та дає право на забудову земельної ділянки по АДРЕСА_1, ОСОБА_1 вважає, що у нього в порядку спадкування виникло право користування земельною ділянкою, а також виникли права та обов'язки забудовника щодо введення в експлуатацію житлового будинку. З урахуванням наведеного та з посиланням на статті 15, 16 ЦК України, статтю 549 ЦК України 1963 року, позивач просив суд: встановити факт прийняття ОСОБА_1 спадщини, що відкрилася після смерті матері ОСОБА_2, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1; визнати за ОСОБА_1 в порядку спадкування після смерті матері ОСОБА_2, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 право користування земельною ділянкою, площею 495,5 кв.м для будівництва та обслуговування житлового будинку по АДРЕСА_1, а також права і обов'язки забудовника щодо введення в експлуатацію житлового будинку по АДРЕСА_1 (а.с.2-4).
Ухвалою суду від 01.02.2013 року до участі у справі був залучений співвідповідач - Державна податкова інспекція в м. Сімферополі (а.с.64).
Позивач та його представник - ОСОБА_3, діючі на підставі довіреності, підтримали заявлені позовні вимоги та з підстав, викладених у позові, просили вимоги задовольнити.
Представник відповідача територіальної громади в особі Сімферопольської міської ради у судове засідання не з'явився, повідомлений належним чином, надав суду письмові пояснення по суті заявлених ОСОБА_1 позовних вимог, просив ухвалити судове рішення у відповідності з вимогами законодавства та провести розгляд справи за відсутністю представника.
Представник відповідача КРП СМБРТІ у судове засідання не з'явився, повідомлений належним чином, надав суду письмову заяву про розгляд справи у відсутність представника та просив прийняти судове рішення у відповідності до вимог діючого законодавства.
Представник відповідача Державної податкової інспекції в м. Сімферополі у судове засідання не з'явився, повідомлений належним чином, причин своєї неявки суду не повідомив, заяв про відкладення судового засідання або розгляд справи за відсутністю представника не надавав.
З урахуванням думки позивача та його представника, суд ухвалив провести розгляд справи за відсутністю представників відповідачів територіальної громади в особі Сімферопольської міської ради, КРП СМБРТІ, Державної податкової інспекції в м. Сімферополі з урахуванням письмових пояснень Сімферопольської міської ради.
Заслухавши доводи позивача та його представника, вивчивши матеріали цивільної справи разом з поясненнями Сімферопольської міської ради, допитавши свідків ОСОБА_4 та ОСОБА_5, оцінивши наявні у справі докази і матеріали цивільної справи у їх сукупності, суд дійшов до висновку про часткове задоволення позовних вимог ОСОБА_1, з наступних підстав.
Згідно з частиною 1 статті 11 ЦПК України, якою встановлений принцип диспозитивності цивільного судочинства, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.
Відповідно до частини 3 статті 10 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Частиною 1 статті 60 ЦПК України передбачено, що кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.
Відповідно до частини 2 вищевказаної норми цивільного процесуального закону, докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 народився ІНФОРМАЦІЯ_2 м. Сімферополі, його батьками відповідно до свідоцтва про народження серія НОМЕР_2 записані - ОСОБА_6 та ОСОБА_2 (а.с.7).
Рішенням виконавчого комітету Сімферопольської міської ради №133 від 23.02.1965 року «Про переоформлення земельної ділянки» ОСОБА_2 була відведена земельна ділянка АДРЕСА_1, площею 495,5 кв.м. та зобов'язано комунальне господарство укласти з нею договір забудови (а.с.9).
ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 померла, що підтверджується свідоцтвом про смерть серія НОМЕР_1, Центральним відділом реєстрації актів цивільного стану Сімферопольського міського управління юстиції АР Крим (а.с.8).
Після смерті ОСОБА_2 спадкоємці із заявами про прийняття/відмову від спадщини до нотаріальної контори не зверталися і спадкова права не відкривалася, від її імені заповіти не посвідчувалися, про що свідчать інформаційні довідки зі спадкового реєстру.
Згідно технічного паспорту БТІ від 22.08.2012 року на земельній ділянці АДРЕСА_1 розташований житловий будинок літер «А», побудований у 1969 році що складається з: коридору, площею 6,5 кв.м, топкової, площею 5,6 кв.м, жилої кімнати, площею 17,6 кв.м, кухні, площею 9,5 кв.м. та жилої кімнати, площею 16,5 кв.м, тобто загальною площею 55,7 кв.м та жилою площею 34,1 кв.м, а також споруд: тамбуру літер «а», тамбуру літер «а1», прибудови літер «А1», навісу літер «Ж», навісу літер «З», навісу літер «И» та інших споруд.
Вказаний житловий будинок та споруди, розташовані за адресою: АДРЕСА_1 не були введені в експлуатацію.
Суд вважає за необхідне застосувати до спірних правовідносин норми ЦК Української РСР, оскільки спадщина відкрилася до 01.01.2004 року та необхідно застосовувати чинне на час її відкриття законодавство.
Відповідно до частини 1 статті 549 ЦК УРСР (1963 року) спадкоємець прийняв спадщину: якщо він фактично вступив в управління або володіння спадковим майном; якщо він подав державній нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини заяву про прийняття спадщини. Зазначені в цій статті дії повинні бути вчинені протягом шести місяців з дня відкриття спадщини.
За матеріалами цивільної справи ОСОБА_1 мешкав разом з ОСОБА_2 на час її смерті, тому він прийняв спадщину в порядку та строки передбачені пунктом 1 частини 1 статті 549 ЦК УРСР (1963 року) фактично вступивши у володіння та користування спадковим майном - земельною ділянкою та будинком АДРЕСА_1.
На час смерті спадкодавця, позивач по справі був неповнолітньою особою.
Відповідно до статті 527 ЦК УРСР (1963 року) спадкоємцями можуть бути особи, що були живими на момент смерті спадкодавця, а також діти померлого, зачаті при його житті і народженні після його смерті.
Частиною 1 статті 529 ЦК УРСР (1963 року) при спадкоємстві за законом спадкоємцями першої черги є, в рівних частках, діти (у тому числі усиновлені), дружина і батьки (усиновителі) померлого. До числа спадкоємців першої черги належить також дитина померлого, яка народилася після його смерті.
Факт сумісного проживання ОСОБА_1 разом із спадкодавцем ОСОБА_2 на час смерті останньої підтверджується показаннями свідків ОСОБА_4 та ОСОБА_5
У суду не має підстав ставити під сумнів достовірність і правдивість фактів, повідомлених свідками у справі. Відомості про їх заінтересованість в результаті розгляду справи відсутні, їх показання об'єктивно підтверджуються і не суперечать іншим зібраним у справі доказам.
Також, у матеріалах справи відсутні відомості про наявність заповіту, який за своє життя могла б залишити спадкодавець ОСОБА_2
Тому, за загальними правилами спадкування, після смерті ОСОБА_2 наступило спадкування за законом.
З урахуванням викладеного, суд дійшов до висновку про задоволення позовних вимог ОСОБА_2 у частині встановлення факту прийняття ним спадщини після смерті, ОСОБА_2, що померла ІНФОРМАЦІЯ_1.
Разом з тим,суд вважає такими, що не підлягають задоволенню позовні вимоги ОСОБА_1 у частині визнання за ним у порядку спадкування права користування земельною ділянкою площею 495,5 кв.м, розташованою за адресою: АДРЕСА_1, враховуючи те, що судовому захист підлягає лише те право, яке порушується, оспорюється або не визнається іншими особами.
Але ж позивач та його представник, усупереч вимогам частини 1 статті 60 ЦПК України, не довели, що визначені позивачем відповідачі порушують, не визнають або спростовують право ОСОБА_1 на користування вищевказаною земельною ділянкою, тому , на думку суду, зазначене право не потребує судового захисту.
Також не підлягають задоволенню й позовні вимоги ОСОБА_1 про визнання за ним прав та обов'язків забудовника по введенню в експлуатацію житлового будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_1, враховуючи те, що ним не доведено існування цього права у спадкодавця.
Так, як убачається з матеріалів цивільної справи, будівництво жилого будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 здійснювалося ОСОБА_2 на земельній ділянці на підставі рішення виконавчого комітету Сімферопольської міської ради №133 від 23.02.1965 року «Про переоформлення земельної ділянки», тобто з додержанням встановленого порядку.
Разом з тим, згідно з цим же рішенням ОСОБА_2 зобов'язана була на протязі 3-х місяців укласти договір забудови.
Однак відомості про те, що цей договір, насправді був укладений у матеріалах справи відсутні та судовим розглядом зазначені обставини не встановлені.
На думку суду, сам факт прийняття 23.02.1965 року рішення про відведення спірної земельної ділянки ОСОБА_2 ще не свідчить про наявність в останньої за життя суб'єктивного права забудовника по введенню до експлуатації домоволодіння.
За такими обставинами, враховуючи те, що немає доказів наявності у спадкодавця ОСОБА_2 права забудовника, таке право не може перейти до позивача ОСОБА_1 як її спадкоємця.
Враховуючи усе вищевикладене у сукупності, суд дійшов до висновку про часткове задоволення позовних вимог ОСОБА_1
На підставі статей 527, 529, 549 ЦК Української РСР (1963 року), керуючись статтями 10, 11, 15, 60, 209, 212-215, 218, 294 Цивільного процесуального кодексу України, суд, -
в и р і ш и в :
Позовні вимоги ОСОБА_1 - задовольнити частково.
Визнати факт прийняття спадщини ОСОБА_1 після смерті ОСОБА_2, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1.
ОСОБА_1 у задоволенні позовних вимог про визнання права користування земельною ділянкою площею 495,5 кв.м, розташованою за адресою: АДРЕСА_1; прав та обов'язків забудовника по введенню в експлуатацію житлового будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 - відмовити.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Суддя