Справа № 2-666/11

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 листопада 2011 року Красногвардійський районний суд м. Дніпропетровська в складі:

головуючої: судді                      Кононенко О.М.

при секретарі                                Кудлач Ю.В.

позивача: ОСОБА_1

представника позивача: ОСОБА_2

відповідача: ОСОБА_3

представника відповідача: ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3, про нанесення матеріальної шкоди і її стягнення, -

ВСТАНОВИВ :

15 квітня 2010 року позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача на його користь суму нанесених збитків в зв’язку з інфляцією в розмірі 18 175,58 грн., суму відшкодування за користування чужими коштами в розмірі 5 166,47 грн. та судові витрати. В обґрунтування позовних вимог зазначив, що 30 листопада 2005 року Красногвардійським районним судом м. Дніпропетровська було ухвалено рішення та стягнуто з відповідача на користь позивача матеріальну шкоду в розмірі 52 011,74 грн., моральну шкоду в розмірі 2 000 грн. та судовий збір в розмірі 524,77 грн., яке 21 лютого 2006 року рішенням Апеляційного суду Дніпропетровської області було скасовано і постановлено нове, яким зменшено суму матеріальної шкоди до 19 911 грн. В решті рішення суду залишено без змін. Незважаючи на своєчасне звернення до Красногвардійського відділу державної виконавчої служби Дніпропетровського міського управління юстиції борг з відповідача за свою знівечену машину позивач не отримав. Враховуючи великий період часу, сума яку відповідач повинен відшкодувати знецінилась у зв’язку з інфляцією в країні. Тобто неправомірні дії відповідача нанесли збитки позивачу в розмірі 23 342,05 грн. відповідно до розрахунку: за 2005 рік за грудень інфляція становить 100,9 %, тобто сума складає: (19 911 + 2 000 + 524,77) х 100,9 / 100 = 22 637,69 –22,435,77 = 201,92 грн. За 2006-2009 року сума інфляції складає 178,72 %, тобто сума складає: 22 435,77 х (111,6 х 116,6 х 122,3 х 112,3 / 100) / 100 = 40 097,21 –22 435,77 = 17 661,44 грн. За січень 2010 року сума інфляції складає 101,8 %, тобто сума складає: 22 345,77 х 101,8 / 100 = 22 747,99 –22 435,77 = 312,22 грн. А всього сума нанесеної мені шкоди в зв’язку з інфляцією складає: 201,92 + 17 661,44 + 312,22 = 18 175,58 грн. Окрім цього позивач вважає, що відповідач повинен сплатити у відповідності до ст..625 ЦК України 3 % річних за користування чужими коштами, що з моменту винесення рішення і на сьогодні складає: 40 521,35 х 3 / 100 х 4,25 = 5 166,47 грн. Тобто сума нанесених збитків складає: 18 175,58 + 5 166,47 = 23 342,05 грн. Тому позивач був змушений звернутися до суду за захистом своїх порушених прав.

04 листопада 2010 року позивач уточнив свої вимоги та просив стягнути з відповідача 25 963,35 грн., обґрунтовуючи тим що внаслідок неправомірних дій відповідача був змушений знову звернутися до суду, у зв’язку з чим потребував послуг адвоката, які складалися з написання позовної заяви та правового супроводу позивача в суді. Дані послуги коштують 2 721,3 грн. Тому сума нанесених позивачу відповідачем збитків складає: 18 175,58 + 5 166,47 + 2 721,3 = 25 963,35 грн.

Позивач ОСОБА_1 та його представник ОСОБА_2 у судовому засідання викладені доводи та уточнені вимоги позову підтримали у повному обсязі, просили вимоги задовольнити.

Відповідач ОСОБА_3 та його представник ОСОБА_4 у судовому засіданні позовні вимоги не визнали, просили у їх задоволенні відмовити. Відповідач зазначив, що він не ухиляється від виконання судового рішення на користь позивача. Рішення суду про стягнення з нього грошових коштів на користь позивача знаходиться на виконанні у Красногвардійському відділі ДВС, якою було арештовано і описана його частка 1\4 частини квартири належна йому на праві власності від отримання якої в рахунок погашення боргу позивач відмовився. Позивач писав заяву до виконавчої служби про стягнення з нього боргу з його заробітної платні, оскільки інших доходів і майна у нього не має, однак позивач також відмовляється отримувати борг з його зарплатні. Представник відповідача ОСОБА_4 зазначив, що позовні вимоги є необґрунтованими, оскільки позивач намагається стягнути індекс інфляції і 3 проценти річних, які можуть нараховуватися тільки у випадку договірних відносин, однак між сторонами деліктні, а не договірні відносини.

Вислухавши сторони, вивчивши матеріали справи, суд вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню з таких підстав.

Як встановлено у судовому засіданні, 30 листопада 2005 року Красногвардійським районним судом м. Дніпропетровська було ухвалено рішення та стягнуто з відповідача на користь позивача матеріальну шкоду в розмірі 52 011,74 грн., моральну шкоду в розмірі 2 000 грн. та судовий збір в розмірі 524,77 грн., яке рішенням Апеляційного суду Дніпропетровської області від 21 лютого 2006 року було скасовано і постановлено нове, яким зменшено суму матеріальної шкоди до 19 911 грн. В решті рішення суду залишено без змін (а.с.57-59, 60-61).

Відповідно до ч.1 ст.2 Закону України «Про виконавче провадження», примусове виконання рішень покладається на державну виконавчу службу, яка входить до системи органів Міністерства юстиції України. Згідно копій виконавчого провадження вбачається, що прийнято постанови серія ВП №25634004 від 05.04.2011 року про відкриття виконавчого провадження та стягнення з ОСОБА_3 грошової суми на погашення заборгованості у розмірі 22 435,77 грн. на користь ОСОБА_1 (а.с.109). Відповідач у своїй заяві до ДВС від 19.01.2011 року повідомляє по місце своєї роботи для проведення стягнення боргу з його заробітної плати (а.с. 104). Позивач своєю заявою до виконавчої служби від 14.04.2011 року надав свої реквізити банківського рахунку для направлення на нього стягнутих коштів з відповідача (а.с.113).

Згідно до ч.2 ст.625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Однак, відносини, які регулюються даним положенням відносяться до договірних відносин.

Судом встановлено, що правовідносини, що виникли між сторонами по справі не є договірним, а є деліктними, які виникли на підставі рішення суду, яке виконується у порядку передбаченому чинним законодавством, а саме у відповідності до Закону України «Про виконавче провадження».

У відповідності до ст. 11, 60 ЦПК України, суд розглядає позов у межах заявлених вимог, кожна сторона зобов’язана довести ті обставини на які вона посилається, як на підставу своїх вимог або заперечень.

Таким чином, з огляду на викладені обставини, суд вважає, що вимоги позивача є безпідставними і такими які не підлягають задоволенню.

Оскільки позивачем не надано доказів вини відповідача у невиконанні рішення суду, а також враховуючи вище наведені обставини, суд приходить до висновку, що у задоволенні позовних вимог позивачеві необхідно відмовити.

На підставі викладеного, керуючись Законом України «Про виконавче провадження», ст. 625 ЦК України, 10, 11, 57-61, 79, 88, 209, 212-215 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ :

У задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_3, про нанесення матеріальної шкоди і її стягнення –відмовити.

Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду Дніпропетровської області через Красногвардійський районний суд м. Дніпропетровська протягом десяти днів з дня його проголошення, а особам, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя                                                                        О.М.Кононенко