Справа № 2-703/11

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 листопада 2011 року Красногвардійський районний суд м. Дніпропетровська в складі:

головуючої: судді Кононенко О.М.

при секретарі: Кудлач Ю.В.

за участю позивача: ОСОБА_1

відповідача: ОСОБА_2

представника відповідача: ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, про розподіл майна і визнання права власності, -

ВСТАНОВИВ:

В травні 2010 року позивачка звернулася до суду з позовом до відповідача, в якому просила виділити з спільної сумісної власності та визнати за нею ОСОБА_1 право власності на 2/3 частини домоволодіння №155-б по вул. Васильківська у м.Дніпропетровську, призначити судову будівельно-технічну експертизу про можливі варіанти виділу внатурі домоволодіння та стягнути з відповідача судові витрати. В обґрунтування позовних вимог зазначила, що з відповідачем перебувала у зареєстрованому шлюбі з 10 червня 1995 року по 23 червня 2004 рік. За період шлюбу 08 вересня 1998 року подружжям було придбано на ім’я відповідача на підставі договору купівлі-продажу домоволодіння №155-б по вул. Васильківській у м. Дніпропетровську, яке складається з житлового будинку літ.А-1 загальною площею 43,4 кв.м., житловою площею 29,8 кв.м., сараю ліл.Б, вбиральні літ.В, споруди №1-6, 1 –замощення, що розташоване на земельній ділянці площею 407 кв.м. Договір купівлі-продажу посвідчено приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_4, реєстровий номер 5275 та зареєстровано в КП «Дніпропетровське міжміське бюро технічної інвентаризації»23 листопада 1998 року в реєстровій книзі №528 за реєстровим номером 192. Тому, позивачка вважає, що вони набули право спільної сумісної власності на спірне домоволодіння у 1998 році з моменту укладення вищевказаного договору. Від шлюбу народилося двоє дітей ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_2. Діти знаходяться на утриманні позивачки. Відповідач сплачує аліменти на утримання дітей у розмірі 800 грн., але цих коштів недостатньо, так як донька має захворювання «Ацетонемічний синдром», що потребує додаткових коштів на лікування. Саме з цих обставин позивачка вважає, що за нею необхідно визнати право власності на 2/3 частини домоволодіння з урахуванням інтересів неповнолітніх дітей, тому вона змушена звернутися до суду з позовом, просила вимоги задовольнити.

Позивачка у судовому засіданні доводи та вимоги підтримала уточнив їх, просила вимоги щодо виділення їй домоволодіння в натурі залишити без розгляду в іншій частині щодо виділення їй з спільної власності і визнання за нею права власності у розмірі 2\3 частини домоволодіння №155-б по вул. Васильківська у м.Дніпропетровську задовольнити.

Відповідач та його представник ОСОБА_3 в судовому засіданні проти задоволення позову заперечували. Відповідач пояснив, що позивачка на момент купівлі спірного домоволодіння ніде не працювала, грошових коштів не мала, з моменту розірвання шлюбу, жодного разу не виявила бажання поділити майно, строки позовної давності на пред’явлення позову до суду пропустила, просив у позові відмовити.

Дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи позовної заяви, оглянувши матеріали цивільної справи, заслухавши пояснення сторін, представника відповідача, суд дійшов висновку що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що згідно свідоцтва про укладення шлюбу, серія І-КИ №324089 сторони перебували у зареєстрованому шлюбі з 10 червня 1995 року (а.с.6). Сторони від шлюбу мають двох дітей: ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с.14,15), остання має захворювання «Ацетонемічний синдром»(а.с.16-20). 23 червня 2004 року шлюб між сторонами був розірваний, що підтверджується свідоцтвом про розірвання шлюбу, серії 1-КИ №272535 (а.с.7). У період шлюбу згідно договору купівлі-продажу житлового будинку від 08.09.1998 року ОСОБА_2 купив домоволодіння №155-б по вул. Васильківській у м. Дніпропетровську, вартістю 9795 грн. Даний договір посвідчено приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_4, реєстровий номер 5275 та зареєстровано в КП «Дніпропетровське міжміське бюро технічної інвентаризації»23 листопада 1998 року в реєстровій книзі №528 за реєстровим №192 (а.с.8). Відповідно до технічного паспорту від 05.06.1998 року вищевказане домоволодіння складається з житлового будинку літ.А-1 загальною площею 43,4 кв.м., житловою площею 29,8 кв.м., сараю літ.Б, вбиральні літ.В, споруди №1-6, 1 –замощення, що розташоване на земельній ділянці площею 407 кв.м (а.с.9-13).

Згідно ч. 1 ст. 60, ч. 1 ст. 61, ч. 1 ст. 63, ч. 1 ст. 68, ч. 1 ст. 70 Сімейного кодексу України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Об'єктом права спільної сумісної власності подружжя може бути будь-яке майно, за винятком виключеного з цивільного обороту. Дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними. Розірвання шлюбу не припиняє права спільної сумісної власності на майно, набуте за час шлюбу. У разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

Відповідно до ч. 3 ст. 368, ч. 2 ст. 372 Цивільного кодексу України майно, набуте подружжям за час шлюбу, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором або законом. У разі поділу майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними або законом.

Отже, доводи відповідача щодо відсутності права у позивачки на спірне домоволодіння, оскільки вона у період шлюбу ніде не працювала, суд не бере до уваги, так як дані обставини з огляду на вимоги частини 1 ст. 60 Сімейного кодексу України значення не мають, а тому враховуючи доведеність обставини, на які позивачка посилалася в обґрунтування своїх вимог щодо належності їй на праві спільної власності спірного домоволодіння, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову в частині визнання за позивачкою 1\2 частини домоволодіння, яке розташоване за адресою: вул. Васильківська, буд.155-б, м. Дніпропетровськ.

Щодо позовних вимог позивачка про визнання за нею права власності на більшу частину домоволодіння, а саме на 2/3 частини домоволодіння, то відповідно до ч. 1 ст. 60 ЦПК України, кожна сторона зобов’язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. У п. 30 постанови Пленуму Верховного Суду України від 21 грудня 2007 року N 11 "Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя" роз'яснено, що при вирішенні спору про поділ майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, суд згідно з частинами 2, 3 ст. 70 СК в окремих випадках може відступити від засади рівності часток подружжя, враховуючи обставини, що мають істотне значення для справи, а також інтереси неповнолітніх дітей, непрацездатних повнолітніх дітей (за умови, що розмір аліментів, які вони одержують, недостатній для забезпечення їхнього фізичного, духовного розвитку та лікування). Під обставинами, що мають істотне значення для справи, потрібно розуміти не тільки випадки, коли один із подружжя не дбав про матеріальне забезпечення сім'ї, приховав, знищив чи пошкодив спільне майно, витрачав його на шкоду інтересам сім'ї, але і випадки коли один із подружжя не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку чи доходу (ч. 1 ст. 60 СК).

Оскільки аргументи позивачки з приводу відсутності надання їй достатньої матеріальної допомоги з боку відповідача на лікування доньки свого підтвердження в судовому засіданні не знайшли, а інших доказів обставин, що мають істотне значення для відступу від засад рівності часток у праві спільної сумісної власності подружжя, позивачкою не надано, тому вимоги в даній частині щодо виділення позивачці більшої частини спільно сумісної власності квартирі не підлягають задоволенню в повному обсязі, а підлягають частковому задоволенню у розмірі рівних часток, а саме 1\2 частини спірного домоволодіння з підстав зазначених вище.

Суд не приймає до уваги доводи відповідача та його представника про те, що позивачка пропустила трирічний строк давності для звернення до суду, оскільки згідно частини 2 ст. 70 Сімейного кодексу України, позовна давність рахується з дня, коли один із співвласників узнав або міг дізнатися про порушення свого права власності. Відповідно до положень п.14 Постанови Пленуму Верховного Суду України №11 від 21.12.2007 року, початок позовної давності для вимоги про поділ спільного майна подружжя, шлюб якого розірвано, обчислюється не з дати прийняття постанови державного органу РАЦС (статті 106, 107 СК) чи з дати набрання рішенням суду законної сили (статті 109, 110 СК), а від дня, коли один із співвласників дізнався або міг дізнатися про порушення свого права власності (ч. 2 ст. 72 СК). Судом встановлено, що після розлучення з відповідачем право спільної сумісної власності позивачки не порушувалося, оскільки вона залишалася бути співвласником спірного домоволодіння, тривалий термін хворіли діти позивачки, домовитися їй з відповідачем добровільно про розподіл майна не вдавалось, тому слід вважати, що про порушення свого права позивачка дізналася у травні 2010 року на момент звернення її до суду.

На підставі вимог ст. 88 ЦПК України, з відповідача на користь позивачки необхідно стягнути відповідно до розміру задоволених вимог сум судового збору у розмірі 49 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи у сумі 120 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 60, 61, 63, 68, 70, 71 Сімейного кодексу України, ст.ст. 183, 364, 368, 370 ЦК України, 10, 57-61, 209, 212-215 ЦПК України суд, -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2, про розподіл майна і визнання права власності - задовольнити частково.

Визнати за ОСОБА_1 право власності на Ѕ частину домоволодіння, яке розташоване за адресою: вул. Васильківська, буд.155-б, м. Дніпропетровськ.

Стягнути з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_3, проживаючого за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_4, судовий збір в розмірі 49 (сорок дев’ять) гривень та кошти на оплату витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи у сумі 120 (сто двадцять) гривень на користь ОСОБА_1.

В решті позовних вимог відмовити.

Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду Дніпропетровської області через Красногвардійський районний суд м. Дніпропетровська протягом десяти днів з дня його проголошення, а особам, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя                      О. М. Кононенко