Справа № 2-2038/11

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

          04 листопада 2011 року Красногвардійський районний суд м. Дніпропетровська в складі:

головуючої: судді Кононенко О.М.

при секретарі: Кудлач Ю.В.

за участю позивачів: ОСОБА_1, ОСОБА_2

представника відповідача: ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську справу за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_4 до Дніпропетровської міської ради, третя особа: Комунальне підприємство «Дніпропетровське міжміське бюро технічної інвентаризації Дніпропетровської міської ради про визнання права власності на частину домоволодіння, -

ВСТАНОВИВ:

21 березня 2011 року позивачі звернулися до суду з позовом до Дніпропетровської міської ради, тертя особа: Комунальне підприємство «Дніпропетровське міжміське бюро технічної інвентаризації»Дніпропетровської міської ради про визнання права власності на частину домоволодіння, де просили, узаконити за ОСОБА_1 внутрішні переобладнання в житловому будинку А-1-частину приміщення 2-2 площею 13,2 кв.м. переведено у житлове;. прибудову літ а3-1, пл. 10,8 кв.м вартістю 14740 грн.; сарай літ И площею 14,6 кв.м. вартістю 4844 грн. Визнати за ОСОБА_1 право власності на 33/100 частини домоволодіння, розташованого за адресою АДРЕСА_1 згідно акту часток, а саме: в житловому будинку літ. А-1 кв. №2 житловою пл. 33,3 кв.м. загальною пл. 54,1 кв.м. вартістю 51597 грн.: прибудова літ а3-1 14740 грн.; сарай літ И 4844 грн.; гараж літ Е 7205 грн.; альтанка літ 3 - 6566 грн., в загальному користуванні: півниця із входом літ В 2541 грн.; огорожа № 1,2; мощення І, II          11994 грн.; ? частини водоколонки № 6- 527 грн., всього на суму          85277 грн., що складає 33/100 частин домоволодіння.

Узаконити за ОСОБА_4, сарай літ Д площею 10,3 кв.м. вартістю 3387грн. в домоволодінні розташованому за адресою м. Дніпропетровськ, вул. Щепкіна 44, кв. З. Визнати за ОСОБА_4 право власності на 30/100 частин домоволодіння розташованого за адресою АДРЕСА_2 згідно акту часток, а саме: частину житлового будинку літ А-1 кв. З пл. 29,8 кв.м., загальною пл. 54,1 м вартістю 39 976 грн. сарай літ Д вартістю 3387грн. навіс літ Л вартістю 4964 грн.; огорожа № 3- 13957 грн.; огорожа № 1,2; мощення І, II- 11993 грн.; півниця із входом літ В - 2542 грн.; ? частини водоколонки № 6          528 грн., всього на сумму 77347 грн., що складає 30/100 частини домоволодіння.

Узаконити за ОСОБА_2 в домоволодінні АДРЕСА_3 тераса літ. а?-1 площею 5,5 кв.м. вартістю 3165 грн., тамбур літ а4-1 площею 0,8 кв.м. вартістю 679 грн., сарай літ Г площ. 6.7 кв.м. вартістю 2237 грн., сарай літ Ж пл. 10,3 кв.м. вартістю 3865 грн. Визнати за ОСОБА_2 право власності на 37/100 частин домоволодіння, розташованого за адресою АДРЕСА_4 згідно акту часток, а саме: частина житлового будинку А-1 кв. 1, житловою площею 35,7 кв.м., загальною площею 70,3 кв. м. вартістю 61744 грн., в склад якої входять: тераса літ. а-1          3165 грн.; тамбур а4-1 - 679 грн.; сарай літ. Ж          3865 грн.; сарай літ. Г          2237 грн.; огорожа № 4,5,7,8          - 10914 грн.; в загальному користуванні : півниця із входом літ. В 2541грн. огорожа № 1,2; мощения І, II-11994 грн., всього на суму 93295 грн., що складає 37/100 домоволодіння.

В обґрунтування позову позивачі зазначили, що їм належить домоволодіння, яке розташоване за адресою: м. Дніпропетровськ, вул. Щепкіна, буд.44. Земельна ділянка площею 1037 кв.м. приватизована всіма співвласниками. 37/100 частини домоволодіння належить ОСОБА_2 на підставі договору купівлі-продажу від 06 лютого 1976 року. 43/100 частини домоволодіння належить ОСОБА_4 на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом від 08 грудня 2005 року та 20/100 частини домоволодіння належить ОСОБА_5 на підставі свідоцтва про право на спадщину від 01.12.1983 року. В період з 1980 по 1991 рік співвласниками в домоволодінні були побудовані будівлі, а в будинку літ. А-1 переобладнання, без належного дозволу та проекту. В результаті цього всі будови мають статус самочинного будівництва та перепланування. Згідно технічного паспорту на домоволодіння, в ньому знаходяться наступні самочинні прибудови та самочинне внутрішнє переобладнання: прибудова літ а3-1, сарай літ «И», побудований ОСОБА_5; сарай літ «Д», побудований ОСОБА_4; тераси лит а?-1, тамбур лит а4-1, сарай літ «Г», сарай літ «Ж»побудований ОСОБА_2

В житловому будинку А-1 ОСОБА_2 було зроблено самочинне переобладнання приміщення 1-7 в нежитлове площею 5,3 кв.м. ОСОБА_5 було зроблено самочинне переобладнання частини приміщення 2-2 в житлове площею 13,2 кв. м.

Згідно висновку МБТІ від 28 січня 2011 року самочинні побудови знаходяться в задовільному стані. У зв'язку зі створеними позивачами прибудовами та переобладнання, їхні частки в домоволодінні змінилися. Згідно розрахунку часток в домоволодінні від 18.02.2011 року, складеного МБТІ, домоволодіння складається з житлового будинку літ. А-1, та самочинно побудованих господарських прибудов інвентаризаційна вартість яких складає 255 916 грн. Домоволодіння розташоване на земельній ділянці пл. 1037 кв.м. В даний час у фактичному користуванні співвласників знаходяться наступні приміщення: у ОСОБА_2: в житловому будинку А-1 кв. 1 житловою пл. 35,7 кв. м. загальною площею 70,3 кв.м. вартістю 61744 грн., в склад якої входять: тераса літ. а?-1 (самочинно)          3165 грн.; тамбур а4-1 (самочинно)679 грн.;сарай літ. Ж (самочинно)3865 грн.; сарай літ. Г (самочинно)2237 грн.; огорожа № 4,5,7,8 10914 грн., в загальному користуванні - півниця із входом літ. В -2541 грн.; огорожа № 1,2; мощення І, II 11994 грн., всього на суму 93295 грн., що складає 37/100 домоволодіння. ОСОБА_1 належить в житловому будинку літ. А-1 кв. №2 житловою пл. 33,3 кв.м. загальною пл. 54,1 кв.м. вартістю 51597 грн.: прибудова літ а3-1 (самочинно) 14740 грн.; сарай літ И (самочинно) 4844 грн.; гараж літ Е 7205 грн.; альтанка літ 3          6566 грн., в загальному користуванні: півниця із входом літ В 2541 грн.; огорожа № 1,2; мощення І, II          11994 грн.; ? частини водоколонки № 6- 527 грн., всього на суму 85277 грн., що складає 33/100 частин домоволодіння. ОСОБА_4 належить в житловому будинку літ А-1 кв. З житловою площею 29,8 кв.м. загальною пл. 54,1 кв м. вартістю 39976 грн.; сарай літ Д (самочинно)3387 грн.; навіс літ Л 4964 грн.; огорожа № 3 13957грн.; огорожа № 1,2; мощення І, II - 11993 грн.; півниця із входом літ В          2542 грн.; ? частини водоколонки № 6 - 528 грн., всього на сумму 77347грн., що складає 30/100 частини домоволодіння.

У судовому засіданні позивачі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 доводи викладені у позові підтримали, просили позов задовольнити.

Позивачка ОСОБА_4 у судове засідання не з’явилася раніше надавала заяву до суду, де вказала, що позов підтримує, просила, позов задовольнити, справу розглянути за її відсутністю.

Представник відповідача за довіреністю ОСОБА_3 у судовому засіданні пояснив, позов не визнав, вказав, що самочинні будівлі та споруди у встановленому порядку не прийняті в експлуатацію, відсутній предмет спору, так як позивачі не зверталися з даним питанням у встановленому порядку, просив у позові відмовити.

Представник третьої особи: Комунальне підприємство «Дніпропетровське міжміське бюро технічної інвентаризації», у судове засідання не з’явився, раніше надавали заяву про слухання справи за їх відсутності.

Вислухавши сторони та вивчивши матеріали справи, суд вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню з наступних підстав.

У судовому засіданні встановлено, що позивачі є співвласниками домоволодіння, яке розташоване за адресою: м. Дніпропетровськ, вул. Щепкіна, буд.44, де 37/100 частини домоволодіння, належить ОСОБА_2 на підставі Договору купівлі-продажу від 06 лютого 1976 року, (а.с.23-24). 43/100 частини вищевказаного домоволодіння належить ОСОБА_4 на підставі Свідоцтва про право на спадщину за законом від 08 грудня 2005 року, де вказано, що домоволодіння розташоване на земельній ділянці 1037 кв.м. (а.с.16,17,18) та 20/100 частини домоволодіння належить ОСОБА_5 на підставі Свідоцтва про право на спадщину від 01.12.1983 року, де вказано, що домоволодіння розташоване на земельній ділянці 930 кв.м. (а.с.9).

Для обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд власником земельної ділянки є ОСОБА_5 у розмірі –0,0156 га; ОСОБА_2 у розмірі 0,0262 га; ОСОБА_40,0012 га та 0, 0273 га, всього загалом у власності позивачів знаходиться земельна ділянка 703 кв.м, що підтверджується державними актами ( а.с. 36-38, 60).

Однак згідно технічних паспортів позивачів від 18.02.2011 року та від 29.07.2005 року на домоволодіння, де площа земельної ділянки зазначена 1037 кв. м. та зазначено самозахват землі 34 кв.м., і визначено під час нового будівництва переобладнання 13.2 кв.м. в житлове, 5.3 м.кв. в нежитлове та самочинне будівництво: прибудова літ а3-1, тераси лит а?-1, тамбур лит а4-1, сараї літ И,Д, Г, Ж (а.с. 11, 19, 25). За висновком Комунальне підприємство «Дніпропетровське міжміське бюро технічної інвентаризації»Дніпропетровської міської ради від 28 січня 2011 року, житловий будинок А-1 має незадовільний стан, а самочинні прибудови знаходяться в доброму та задовільному стані (а.с. 35).

Позивачі просять узаконити за ними право власності на самочинні будівлі та визнати за ними нові відповідні частки.

Дане нерухоме майно в експлуатацію не приймалося, позивачі до органів виконавчої влади з приводу прийняття в експлуатацію самочинного будівництва не зверталися відмови не отримували, що у судовому засіданні сторонами визнавалося і не спростовувалося.

Відповідно до ст. 26 «Про основи містобудування»спори з питань містобудування вирішуються радами у межах їх повноважень, а також судом відповідно до законодавства.

Згідно до статті 30-1 Закону України «Про планування і забудову територій», статті 18 Закону України «Про основи містобудування»закінчені будівництвом об’єкти підлягають прийняттю в експлуатацію у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Згідно пункту 1-4 Порядку прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об’єктів прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об’єктів полягає у підтвердженні компетентними державними органами відповідності закінченого будівництвом об’єкта проектній документації, державним будівельним нормам, стандартам і правилам, а акт готовності об’єкта до експлуатації підлягає погодженню виконавчим комітетом відповідної ради.

У відповідності до ст. 15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

З огляду на вказане звернення до суду з позовом про визнання права власності на самочинне будівництво, повинно мати місце при наявності даних про те, що порушене питання було предметом розгляду компетентного державного органу, рішення якого чи його відсутність дають підстави вважати про наявність спору про право.

Крім того, згідно абз. 1 ч. 1 ст. 116 ЗК України, громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону.

За вимогами ст.373 ЦК України власник земельної ділянки має право використовувати її на свій розсуд відповідно до її цільового призначення. Власник земельної ділянки може використовувати на свій розсуд все, що знаходиться над і під поверхнею цієї ділянки, якщо інше не встановлено законом та якщо це не порушує прав інших осіб. За ч. 3 ст. 375 ЦК України - передбачено, що право власника на забудову здійснюється ним за умови додержання архітектурних, будівельних, санітарних, екологічних та інших норм і правил, а також за умови використання земельної ділянки за її цільовим призначенням.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 376 ЦК України, житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без належного дозволу чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил. Особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього.

Статтею 376 ЦК України також визначені певні правила, за якими можливе визнання за особою права власності на самочинно збудоване нерухоме майно.

За ч. 2 ст. 331 ЦПК України право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна). Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації.

З аналізу вказаних норм видно, що необхідними умовами узаконення самочинно побудованих об'єктів є: відведення для цієї мети в установленому порядку забудовнику земельної ділянки; відсутність заперечень з боку власника земельної ділянки; відсутність порушення в результаті самочинної забудови прав інших осіб та введення в експлуатацію.

Тому, з огляду на викладене, ствердження позивачів, що підставою для визнання права власності є те, що вони є власниками земельної ділянки та , що за технічним висновком МБТІ від 28 січня 2011 року самочинні побудови знаходяться в доброму та задовільному стані, а тому є придатними для експлуатації, суд не бере до уваги, оскільки, даний висновок не є належним доказом введення в установленому порядку самочинного будівництва в експлуатацію.

Крім того, у зазначеному вище технічному паспорту вказано, що спірне домоволодіння, яке позивачка просить узаконити, розташоване на земельній ділянці загальною площею 1037 кв. м. (а.с. 12,20,25), а із наданого до суду позивачкою ОСОБА_5 Свідоцтва про право на спадщину від 01.12.1983 року, слідує, що домоволодіння розташоване на земельній ділянці 930 кв.м. (а.с.9). Згідно державних актів про право власності на земельну ділянку загалом у власності позивачів знаходиться всього 703 кв.м. ( а.с. 36-38, 60). В технічних паспортах позивачів від 18.02.2011 року на домоволодіння, де площа земельної ділянки зазначена 1037 кв. м., вказано про самозахват землі 34 кв.м. Вказані розбіжності у встановленому законом порядку не були усунуті.

Таким чином, встановивши вказані обставини на підставі зібраних по справі доказів, суд приходить до висновку, що вимоги позивачів про визнання за ними права власності на самовільно збудоване домоволодіння, що розташоване за адресою: м.Дніпропетровськ, вул..Щепкіна, буд.44 являються необґрунтованими і не підлягають задоволенню.

Керуючись Законом України «Про планування і забудову територій», Законом України «Про основи містобудування», ст. ст. 331, 373, 375, 376 ЦК України, ст. 116 ЗК України, ст. ст. 10, 11, 15, 57-61, 209, 292, 294 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

У позові ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_4 до Дніпропетровської міської ради, третя особа: Комунальне підприємство «Дніпропетровське міжміське бюро технічної інвентаризації Дніпропетровської міської ради про визнання права власності на частину домоволодіння –відмовити.

Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду Дніпропетровської області через Красногвардійський районний суд м. Дніпропетровська протягом десяти днів з дня його проголошення, а особам, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя                                                    О.М. Кононенко