Справа № 555/649/13-ц
Номер провадження 2/555/329/13
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
"05" липня 2013 р.
Березнівський районний суд Рівненської області в складі:
головуючого судді - Таргонія М. В.
при секретарі Федас В. В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в м. Березне справу за позовом ОСОБА_1 до ВАТ "Бистрицька сільськогосподарська машино-технологічна станція" про стягнення нарахованої, але не виплаченої заробітної плати, компенсації за несвоєчасну виплату заробітної плати та середнього заробітку за час затримки розрахунку,
В С Т А Н О В И В :
Позивач звернулася в суд до відповідача із вказаним позовом. В обґрунтування пред'явлених вимог покликається на те, працювала на ВАТ "Бистрицька сільськогосподарська машино-технологічна станція" на посаді завідуючої складом в період з 27.09.2011 р. по 05.06.2012 р. Зазначила, що після її звільнення, не було здійснено виплату усіх сум, належних їй від підприємства. Просила стягнути на її користь з відповідача нараховану, але не виплачену заробітну плату в розмірі 6717,99 грн., середній заробіток за період затримки розрахунку з 05.06.2012 р. по 06.03.2013 р. у сумі 13720,12 грн. та зобов'язати відповідача нарахувати та виплатити компенсацію за несвоєчасну виплату заробітної плати за час затримки розрахунку. Просила допустити негайне виконання рішення в частині присудження заробітної плати - за один місяць.
В судовому засіданні позивач повністю підтримала позовні вимоги, посилаючись на обставини, викладені в позовній заяві. Зазначила також, що на даний час відповідач з нею фактично не розрахувався.
Представник відповідача в судовому засіданні позов визнав частково. Пред'явлені вимоги щодо стягнення заборгованості по заробітній платі в розмірі 6717,99 грн. та нарахування і виплатити компенсацію за несвоєчасну виплату заробітної плати за час затримки розрахунку - визнав повністю. Частину вимог про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні не визнав. Вказує також на відсутність вини відповідача у затримці розрахунку при звільненні позивача, оскільки на час її (позивача) звільнення була розпочата процедура банкрутства ВАТ "Бистрицька сільськогосподарська машино-технологічна станція" (відповідача). Просив в цій частині позову відмовити, вказуючи, що позивач пропустила тримісячний строк на звернення до суду із позовом, визначений ст. 233 Кодексу законів про працю України.
Заслухавши пояснення учасників судового процесу, дослідивши матеріали справи та подані сторонами письмові докази по справі, суд прийшов до наступних висновків.
Судом встановлено, що згідно наказу № 6 від 27.09.2011 р. ОСОБА_1 була прийнята на роботу у ВАТ "Бистрицька сільськогосподарська машино-технологічна станція" на посаду завідуючої складом. Наказом № 10 від 05.06.2012 р. ОСОБА_1 була звільнена із займаної посади за скороченням чисельності працівників штату згідно ст. 40 КЗпП України. З дослідженої в судовому засіданні довідки № 40 від 11.04.2013 р. вбачається, що заборгованість товариства перед ОСОБА_1 по заробітній платі станом на 01.04.2013 р. становить 6717, 99 грн. Зазначені обставини, а також те, що на час звільнення позивача належні їй від товариства суми не виплачені - сторонами не оспорюються.
Відповідно до ч. 1 ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень.
Відповідно до ч.1 ст.1 Закону України "Про оплату праці" від 24.03.1995 р. №108/95-ВР заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором роботодавець виплачує працівникові за виконану ним роботу.
Відповідно до ч. 1 ст. 47 КЗпП України власник або уповноважений ним орган зобов'язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу.
Відповідно до ст. 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.
В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.
В судовому засіданні встановлено та доведено позивачем, що відповідачем порушені вимоги ст. 116 КЗпП України. Зокрема те, що при звільненні позивача виплата всіх сум, що належали їй від підприємства не провадилась в день звільнення. Враховуючи також й те, що представник відповідача в судовому засіданні не заперечив проти задоволення позову позивача в частині стягнення заборгованості по заробітній платі, суд вважає позовні вимоги про стягнення заборгованості по заробітній платі в сумі 6717,99 грн. обґрунтованими та такими, що підлягають до задоволення.
Відповідно до ч. 1 ст. 117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.
Згідно п. 20 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 грудня 1999 року № 13 "Про практику застосування судами законодавства про оплату праці" встановивши при розгляді справи про стягнення заробітної плати у зв'язку із затримкою розрахунку при звільненні, що працівникові не були виплачені належні йому від підприємства, установи, організації суми в день звільнення, коли ж він у цей день не був на роботі, - наступного дня після пред'явлення ним роботодавцеві вимог про розрахунок, суд на підставі ст. 117 КЗпП стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а при непроведенні його до розгляду справи - по день постановлення рішення, якщо роботодавець не доведе відсутності в цьому своєї вини. Сама по собі відсутність коштів у роботодавця не виключає його відповідальності.
Доводи представника відповідача щодо відсутності вини товариства у затримці розрахунку при звільненні позивача, у зв'язку із відкриттям процедури банкрутства ВАТ "Бистрицька сільськогосподарська машино-технологічна станція" (відповідача) суд вважає необґрунтованими, оскільки представником відповідача не надано суду доказів на підтвердження зазначених обставин. Крім того, суд враховує те, що виплата середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, яка пов'язана з трудовими відносинами, є оплатою праці, а тому положення Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" на ці правовідносини не поширюються.
Згідно Рішення Конституційного Суду України від 22.02.2012 р. № 4-рп/2012 у справі № 1-5/2012, для звернення працівника до суду з заявою про вирішення трудового спору щодо стягнення середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку при звільненні та про відшкодування завданої при цьому моральної шкоди встановлено тримісячний строк, перебіг якого розпочинається з дня, коли звільнений працівник дізнався або повинен був дізнатися про те, що власник або уповноважений ним орган, з вини якого сталася затримка виплати всіх належних при звільненні сум, фактично з ним розрахувався.
Враховуючи наведене, зокрема те, що відповідач фактично із позивачем не розрахувався, не підлягає до задоволення заява відповідача про відмову в задоволенні частини вимог у зв'язку із пропуском позивачем тримісячного строку на звернення до суду із позовом, визначеного ст. 233 Кодексу законів про працю України, оскільки перебіг такого строку не розпочався та позивачем - не пропущений.
Згідно п.2 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою КМУ №100 від 08.02.1995 року, у всіх інших випадках збереження середньої заробітної плати середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана відповідна виплата. Відповідно до п.8 вказаного Порядку нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, на число календарних днів за цей період.
З урахуванням вищевикладеного, суд приходить до висновку, що стягненню з ВАТ "Бистрицька сільськогосподарська машино-технологічна станція" на користь ОСОБА_1 підлягають згідно наданого позивачем розрахунку 13720, 12 грн.
Оскільки представником відповідача наданий позивачем розрахунок не спростований належними та допустимими доказами, тому суд даний розрахунок приймає до уваги і вважає, що він проведений відповідно до діючого законодавства.
В задоволенні частини позову щодо зобов'язання відповідача нарахувати та виплатити компенсацію за несвоєчасну виплату заробітної плати за час затримки розрахунку слід відмовити. Оскільки представником відповідача такий обов'язок не заперечується, суд приходить до висновку про відсутність спору між сторонами з даного приводу. Суд вважає вимоги в цій частині пред'явленими передчасно.
Відповідно до ч. 3 ст. 88 ЦПК України якщо позивача, на користь якого ухвалено рішення, звільнено від сплати судового збору, він стягується з відповідача в дохід держави пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог.
Враховуючи, що при подачі позову до суду позивач звільнений від сплати судового збору, рішення прийнято на користь позивача, тому судові витрати по справі слід стягнути з відповідача в дохід держави.
Керуючись ст.ст. 10-11, 60, 88, 212-215, 218, 367 ЦПК України, ст. 34 ЗУ "Про оплату праці", ст. ст. 47, 115-117, 233 КЗпП України, суд,-
В И Р І Ш И В :
Позовну заяву ОСОБА_1 до відкритого акціонерного товариства "Бистрицька сільськогосподарська машино-технологічна станція" про стягнення нарахованої, але не виплаченої заробітної плати, компенсації за несвоєчасну виплату заробітної плати та середнього заробітку за час затримки розрахунку задовольнити частково.
Стягнути із відкритого акціонерного товариства "Бистрицька сільськогосподарська машино-технологічна станція" (місцезнаходження Рівненська область, Березнівський район, с. Бистричі, вул. Надслучанська, 308, ідент.код 00906752) на користь ОСОБА_1 нараховану, але невиплачену заробітну плату у сумі 6717,99 грн. та середній заробіток за період з 05.06.2012 р. по 06.03.2013 р. в сумі 13720,12 грн.
В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
Стягнути із відкритого акціонерного товариства "Бистрицька сільськогосподарська машино-технологічна станція" (місцезнаходження Рівненська область, Березнівський район, с. Бистричі, вул. Надслучанська, 308, ідент.код 00906752) в дохід держави судовий збір в розмірі 229 грн. 40 коп.
Допустити негайне виконання рішення суду в частині присудження ОСОБА_1 заробітної плати - за один місяць.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Рівненської області через Березнівський районний суд шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня проголошення рішення.
Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним суд.
Суддя: Таргоній М. В.