ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ  

 ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

          

04 грудня 2006 р.

№ 8/92

   Вищий господарський суду України у складі колегії суддів:

головуючого                                    Карабаня В.Я.

суддів:                                               Ковтонюк Л.В.

                                                          Чабана В.В.

за участю представників:

позивача                                            Юрченко Ю.І. довіреність від 17.01.2006

відповідача                                        не з’явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу

Приватного комерційно-виробничого підприємства “Літо”

на постанову

Київського апеляційного господарського суду від 30.08.2006

у справі господарського суду

№ 8/92 Чернігівської області

за  позовом

Приватного комерційно-виробничого підприємства “Літо”

до	Товариства з обмеженою відповідальністю “Чернігівавтотранссервіс”

про	визнання недійсним договору та стягнення 7002 грн.

В С Т А Н О В И В:

В квітні 2006 року приватне комерційно-виробниче підприємство “Літо” (далі –ПКВП “Літо”) звернулось до господарського суду Чернігівської області з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю “Чернігівавтотранссервіс” (далі - ТОВ “Чернігівавтотранссервіс”) про визнання на підставі ст. 48 ЦК УРСР недійсним договору від 01.04.2002 купівлі-продажу нерухомого майна –першого та сьомого поверхів будівлі
№ 16 по вул. Пушкіна в м. Чернігові. В обґрунтування позову позивач посилався на те, що спірний договір укладено директором ТОВ  “Чернігівавтотранссервіс” Раскіним А.О. з перевищенням повноважень, оскільки у відповідності із рішенням зборів учасників ТОВ “Чернігівавтотранссервіс” від 02.03.2002 він не мав права на підписання угод щодо придбання нерухомого майна.

Рішенням господарського суду Чернігівської області від 27.06.2006 (суддя Т.Г. Оленич) у задоволенні позову відмовлено повністю. Суд виходив з того, що під час підписання договору купівлі-продажу від 01.04.2002 директор ТОВ “Чернігівавтотранссервіс” діяв в межах наданих йому повноважень, оскільки Статутом ТОВ “Чернігівавтотранссервіс” не передбачено будь-яких обмежень директора Товариства щодо укладення угод, у тому числі стосовно відчуження або придбання  об’єктів нерухомості. При цьому суд послався на положення ст.ст. 4, 51 Закону України “Про господарські товариства”, ст.ст. 29, 48, 63, 202 ЦК УРСР.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 30.08.2006 (колегія у складі суддів: Зеленіна В.О., Синиці О.Ф., Рєпіної Л.О.) рішення господарського суду Чернігівської області від 30.08.2006 залишено без змін.

Не погоджуючись із прийнятими у справі судовими рішеннями, ПКВП “Літо”, звернулось з касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати, прийняти нове рішення про задоволення у повному обсязі позовних вимог, посилаючись на те, що судом неправильно застосовано норми матеріального права та порушено норми процесуального права.

        

          В судове засідання 04.12.2006 представник ТОВ “Чернігівавтотранссервіс” не з’явився. Враховуючи, що про час і місце розгляду справи ТОВ “Чернігівавтотранссервіс” повідомлено належним чином, Вищий господарський суд України вважає за можливе розглянути касаційну скаргу за його відсутності.

Колегія суддів, приймаючи до уваги межі перегляду справ в касаційній інстанції, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом норм матеріального та процесуального права при винесенні оскарженого судового акта, знаходить необхідним відмовити в задоволенні касаційної скарги з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 1 квітня 2002 року між сторонами у справі укладений договір купівлі-продажу нерухомого майна, відповідно до умов якого позивач зобов’язувався передати відповідачу у власність  приміщення 1 та 7 поверхів, що знаходяться у будинку № 16 по вул. Пушкіна у м. Чернігові, а відповідач зобов’язувався прийняти та оплатити обумовлену договором суму. Відповідно до п. 4 договору право власності на приміщення виникає у відповідача з моменту підписання договору. Платіжним дорученням № 2 від 01.04.2002 відповідач сплатив обумовлену в п. 5 договору купівлі-продажу суму вартості придбаних ним приміщень в розмірі 7002 грн. 08.04.2002 Чернігівським міжміським бюро технічної інвентаризації було зареєстровано право власності відповідача на приміщення, що є предметом договору купівлі-продажу.

Судами також встановлено, що договір купівлі-продажу від імені покупця підписаний директором ТОВ “Чернігівавтотранссервіс”, який призначений на цю посаду згідно наказу № 3-Л від 28.03.2002.

Відповідно до ст. 29 ЦК УРСР юридична особа набуває цивільних прав і бере на себе цивільні обов'язки через свої органи, що діють у межах прав, наданих їм за законом або статутом (положенням).

Питання компетенції органів управління ТОВ “Чернігівавтотранссервіс” конкретизовано у Статуті ТОВ “Чернігівавтотранссервіс”.

Здійснивши відповідний аналіз норм Статуту ТОВ “Чернігівавтотранссервіс”, суд першої інстанції встановив, що згідно із пунктами 6.4, 6.5 цього Статуту виконавчим органом товариства, який здійснює  керівництво його поточною діяльністю, є Директор Товариства.  До компетенції  директора віднесені  всі питання  діяльності товариства, крім тих, які згідно чинного законодавства, Статуту або рішень вищого органу Товариства віднесені виключно до компетенції іншого органу товариства. Відповідно до  п. 6.5. Статуту директор вправі без доручення здійснювати дії від імені Товариства, він уповноважений керувати поточними справами Товариства, виконувати рішення   вищого органу Товариства, представляти Товариство в його відносинах з іншими юридичними та фізичними особами, укладати будь-які угоди. В Статуті відсутні будь-які обмеження директора товариства щодо видів договорів та вартості договорів, повноваження на укладення яких передбачено п. 6.5 Статуту.

Оцінюючи дійсність договору купівлі-продажу від 01.04.2002, підписаного директором ТОВ “Чернігівавтотранссервіс”, суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що оскільки рішення учасників товариства про обмеження повноважень директора Товариства, яке прийнято на загальних зборах учасників Товариства 02.03.2002, не було зареєстровано в установленому порядку шляхом внесення змін до установчих документів згідно приписів статті 4 Закону України “Про господарські товариства” (в редакції, чинній станом на 01.04.2002), відповідно до частини другої якої установчі документи повинні містити відомості про вид товариства, предмет і цілі його діяльності, склад засновників та учасників, найменування та місцезнаходження, розмір та порядок утворення статутного фонду, порядок розподілу прибутків та збитків, склад та компетенцію органів товариства та порядок прийняття ними рішень, включаючи перелік питань, по яких необхідна кваліфікована більшість голосів, наявність вказаного рішення від 02.03.2002 учасників ТОВ “Чернігівавтотранссервіс” не впливає на дійсність спірного договору.

Постанова суду апеляційної інстанції ухвалена з дотриманням вимог матеріального і процесуального права, Вищий господарський суд України не вбачає підстав для її скасування.        

Керуючись ст.ст. 1115, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Приватного комерційно-виробничого підприємства “Літо”  залишити без задоволення.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 30.08.2006 у справі № 8/92  залишити без змін.

Головуючий суддя                                                                             В.Карабань

                     

судді:                                                                                                     Л.Ковтонюк

                                                                                                               В.Чабан