Справа № 2-87/13 Головуючий у І інстанції Рудюк О.Д.

Провадження № 22-ц/780/3008/13 Доповідач у 2 інстанції Волохов Л.А.

Категорія 44 05.07.2013

УХВАЛА

Іменем України

Справа № 22Ц-780/3008/2013 Головуючий в суді І інстанції Рудюк О.Д.

Доповідач в суді ІІ інстанції Волохов Л.А.

УХВАЛА

Іменем України

4 липня 2013 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Київської області у складі:

головуючого Волохова Л.А.,

суддів: Матвієнко Ю.О., Мельника Я.С.,

при секретарі Баліну П.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою Вишгородської районної державної адміністрації Київської області на рішення Вишгородського районного суду Київської області від 10 січня 2013 року у справі за позовом прокурора Вишгородського району в інтересах держави в особі Державної інспекції сільського господарства в Київській області, Головного управління Держкомзему у Київській області до Вишгородської районної державної адміністрації, ОСОБА_3 про визнання недійсними розпорядження та державного акту на право власності на земельну ділянку,-

в с т а н о в и л а:

У листопаді 2012 року прокурор Вишгородського району в інтересах держави в особі Державної інспекції сільського господарства в Київської області, Головного управління Держкомзему у Київської області звернувся до суду з вказаним позовом, обґрунтовуючи свої позовні вимоги тим, що при перевірці щодо порушення вимог земельного законодавства в адміністративних межах Демидівської сільської ради Вишгородського району Київської області було встановлено, що Вишгородською районною державною адміністрацією було прийнято розпорядженням № 344 від 05.06.2008 року «Про передачу земельної ділянки у власність ОСОБА_3 для ведення особистого селянського господарства на території Демидівської сільської ради Вишгородського району Київської області» та на підставі якого було видано державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯЖ № 243512 виданий 19.06.2008 року ОСОБА_3 на земельну ділянку площею 1,3299 га в порушення інтересів держави, оскільки незаконне видання державного акту на право власності на земельну ділянку суперечить принципам регулювання земельних відносин в Україні, які закріплені в ст. 14 Конституції України та ст. 5 Земельного кодексу України.

Зважаючи на викладене, позивач просив визнати недійсним розпорядження Вишгородської районної державної адміністрації № 344 від 05.06.2008 «Про передачу земельної ділянки у власність ОСОБА_3 для ведення особистого селянського господарства на території Демидівської сільської ради Вишгородського району Київської області».

Крім того позивач просив визнати недійсним державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯЖ № 243512 виданий 19.06.2008 року ОСОБА_3 на земельну ділянку площею 1,3299 га з кадастровим номером 3221882400202450101 та скасувати його державну реєстрацію.

Рішенням Вишгородського районного суду Київської області від 10 січня 2013 року позов задоволено.

Визнано недійсним розпорядження Вишгородської районної державної адміністрації № 344 від 05.06.2008 року «Про передачу земельної ділянки у власність ОСОБА_3 для ведення особистого селянського господарства на території Демидівської сільської ради Вишгородського району Київської області».

Визнано недійсним державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯЖ № 243512 виданий 19.06.2008 року ОСОБА_3 на земельну ділянку площею 1,3299га вартістю 17 164,95грн. та скасувати його реєстрацію.

Стягнуто з ОСОБА_3 на користь Державного бюджету України судовий збір у розмірі 107,30 грн.

Не погоджуючись з вказаним рішенням суду, Вишгородська районна державна адміністрація Київської області подала апеляційну скаргу, у якій просила скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким відмовити в задоволенні позову, посилаючись на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, які суд вважав встановленими, невідповідність висновків суду обставинам справи, а також порушенням судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали цивільної справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, дійшла висновку про те, що апеляційна скарга підлягає відхиленню з наступних підстав.

Відповідно до вимог ст.213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. У пункті 2 постанови №14 Пленуму Верховного Суду України від 18 грудня 2009 року „Про судове рішення у цивільній справі" зазначено, що рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства відповідно до статті 2 ЦПК, вирішив справу згідно з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин відповідно до статті 8 ЦПК, а також правильно витлумачив ці норми. Обґрунтованим визнається рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених доказами, які були досліджені в судовому засіданні і які відповідають вимогам закону про їх належність та допустимість, або обставин, що не підлягають доказуванню, а також якщо рішення містить вичерпні висновки суду, що відповідають встановленим на підставі достовірних доказів обставинам, які мають значення для вирішення справи.

Згідно зі ст.214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд, зокрема, вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції відповідає зазначеним вимогам закону.

Статтею 41 Конституції України проголошено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Громадяни для задоволення своїх потреб можуть користуватися об'єктами права державної та комунальної власності відповідно до закону. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним. Примусове відчуження об'єктів права приватної власності може бути застосоване лише як виняток з мотивів суспільної необхідності, на підставі і в порядку, встановлених законом, та за умови попереднього і повного відшкодування їх вартості. Примусове відчуження таких об'єктів з наступним повним відшкодуванням їх вартості допускається лише в умовах воєнного чи надзвичайного стану. Конфіскація майна може бути застосована виключно за рішенням суду у випадках, обсязі та порядку, встановлених законом. Використання власності не може завдавати шкоди правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію і природні якості землі.

Судом першої інстанції встановлено, що розпорядженням Вишгородської районної державної адміністрації № 344 від 05.06.2008 року «Про передачу земельної ділянки у власність ОСОБА_3 для ведення особистого селянського господарства на території Демидівської сільської ради Вишгородського району Київської області»: затверджено проект землеустрою щодо відведення у власність ОСОБА_3 земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства на території Демидівської сільської ради Вишгородського району Київської області, розроблений товариством з обмеженою відповідальністю «Три Ленд»; вилучено із земель запасу земельну ділянку загальною площею 1,3299 га. з них: лісові землі - 1,3299 га на території Демидівської сільської ради Вишгородського району Київської області за межами населеного пункту; передано безоплатно у власність ОСОБА_3 земельну ділянку загальною площею 1,3299 га, для ведення особистого селянського господарства на території Демидівської сільської ради Вишгородського району Київської області, за межами населеного пункту ( а.с. 6).

Також встановлено, що на підставі розпорядження Вишгородської районної державної адміністрації від 05.06.2008 року № 344 «Про передачу земельної ділянки у власність ОСОБА_3 для ведення особистого селянського господарства на території Демидівської сільської ради Вишгородського району Київської області», було виготовлено та отримано, державний акт серії ЯЖ № 243512 виданий 19.06.2008 року на ім'я ОСОБА_3 на право власності на земельну ділянку з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства, площею 1,3299 га з кадастровим № 3221882400202450101.

Однак, за результатами перевірки проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки ОСОБА_3 для ведення особистого селянського господарства на території Демидівської сільської ради Вишгородського району Київської області, розроблений товариством з обмеженою відповідальністю «Три Ленд» та затверджений розпорядженням Вишгородської районної державної адміністрації № 344 від 05.06.2008 року виявлено наступні порушення.

З листа Вишгородської районної державної адміністрації від 09.04.2008 року № 7-21/744 вбачається, що ТОВ «Три Ленд» розроблено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки ОСОБА_3 для ведення особистого селянського господарства на території Демидівської сільської ради Вишгородського району Київської області ( а.с. 5).

Ухвалюючи вказане рішення, суд першої інстанції правомірно зазначав, що у відповідності до п. 3 Порядку розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 677 від 26.05.2004 року, проект відведення земельної ділянки розробляється, зокрема, на підставі рішення сільської, селищної, міської ради, районної, Київської або Севастопольської міської держадміністрації, до повноважень яких належить надання у користування або передача у власність земельних ділянок.

Форма локального нормативно-правового акту, в якому закріплюється надання такого дозволу залежить від того, до компетенції якого органу належить надання у користування або передача у власність конкретної земельної ділянки - сільської, селищної, міської ради, районної, Київської або Севастопольської міської держадміністрації.

Згідно частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Так, у відповідності до частини 1 статті 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень.

Відповідно до вимог статей 3 та 7 Закону України «Про місцеві державні адміністрації» одною з засад діяльності місцевих державних адміністрацій є верховенство права та законності. Місцеві державні адміністрації у своїй діяльності керуються Конституцією України, цим та іншими законами України, актами Президента України, Кабінету Міністрів України, органів виконавчої влади вищого рівня, а районні державні адміністрації в Автономній Республіці Крим - також рішеннями та постановами Верховної Ради Автономної Республіки Крим, рішеннями Ради міністрів Автономної Республіки Крим, прийнятими у межах їх повноважень.

Згідно частини 1 статті 6 Закону України «Про місцеві районні державні адміністрації» на виконання Конституції України, законів України, актів Президента України, Кабінету Міністрів України, міністерств та інших центральних органів виконавчої влади, власних і делегованих повноважень голова місцевої державної адміністрації в межах своїх повноважень видає розпорядження, а керівники управлінь, відділів та інших структурних підрозділів - накази.

Розпорядження голів місцевих державних адміністрацій, прийняті в межах їх компетенції, є обов'язковими для виконання на відповідній території всіма органами, підприємствами, установами та організаціями, посадовими особами та громадянами.

Суд першої інстанції вірно встановивши характер спірних правовідносин, прийшов до обґрунтованого висновку, що нормативно-правовим актом, в якому закріплюється рішення місцевої районної державної адміністрації про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки має бути розпорядження відповідної державної адміністрації.

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 21 Закону України «Про місцеві державні адміністрації» місцева державна адміністрація розпоряджається землями державної власності відповідно до Закону.

Зважаючи на викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що Вишгородська районна державна адміністрація Київської області здійснивши оформлення свого рішення про надання ОСОБА_3 дозволу на підготовку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки щодо передачі її у власність площею близько 1,5 га для ведення особистого селянського господарства на території Демидівської сільської ради Вишгородського району Київської області листом від 09.04.2008 року № 7-21/744 діяла поза межами повноважень та не у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

У зв'язку з цим, листи про надання дозволів на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність, видані суб'єктом владних повноважень без дотримання вимог законності.

Вказані дозволи на розробку проекту землеустрою відповідачем було закріплено у листах від 09.04.2008 року № 7-21/744.

Розпорядження Вишгородської районної державної адміністрації Київської області до вимог законодавства в проекті землеустрою відсутнє.

Враховуючи вище викладене, Вишгородська районна державна адміністрація розпорядилася земельними ділянками не у спосіб, встановлений законодавством, оскільки проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок розроблявся не на підставі відповідного розпорядження, а лише дозволів, викладених у формі листів, що є порушенням частини 2 статті 19 Конституції України, статей 6 та 21 Закону України «Про місцеві державні адміністрації».

Разом з тим, державним управлінням охорони навколишнього природного середовища в Київській області на проект землеустрою стосовно спірних земельних ділянок надано висновок від 29.05.2008 року № 06-13/1405 ( а.с. 7).

Згідно з п. 19 зазначеного висновку, Держуправління вважатиме за можливе відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства при умові: забезпечення прибережно-захисної смуги водойми згідно зі ст. 88 Водного кодексу України; дотримання режиму обмеженої господарської діяльності в прибережних захисних смугах, згідно ст. 89 Водного кодексу України; матеріли проекту привести у відповідність до вимог постанови Кабінету Міністрів України від 31.01.2001 року № 87 «Про порядок використання земель у зонах їх можливого підтоплення внаслідок повеней і паводків»; проведення в установленому порядку ґрунтознавчої експертизи стосовно придатності ґрунтів для ведення особистого селянського господарства; довідкою про наявність зелених насаджень, отримання погодження КДЛО «Київліс»; отримання погодження Київського обласного виробничого управління меліорації та водного господарства «Облводгосп»; викопіювання з топографічних матеріалів; визначення категорії та складу угідь обраної земельної ділянки.

При невиконанні даних вимог - висновок вважати недійсним.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що зважаючи на відсутність в даному проекті відведення інформації стосовно виконання зазначених вище умов, Державним управлінням охорони навколишнього природного середовища в Київській області не погоджено даний проект землеустрою.

Крім того, ухвалюючи вказане рішення, суд першої інстанції правомірно керувався положеннями ч. 2 ст. 43, ст. 50 Закону України «Про місцеві державні адміністрації», відповідно до яких, розпорядження голови державної адміністрації, що суперечать Конституції України, законам України, рішенням Конституційного Суду України, іншим актам законодавства або є недоцільними, неекономними, неефективними за очікуваними чи фактичними результатами, скасовуються Президентом України, Кабінетом Міністрів України, головою місцевої державної адміністрації вищого рівня або в судовому порядку. Крім того, розпорядження голів місцевих державних адміністрацій, акти інших посадових осіб, які призначаються ними, можуть бути оскаржені в судовому порядку відповідно до закону.

За вказаних обставин, оскаржувальне розпорядження № 344 від 05.06.2008 року прийнято з порушенням законодавства, оскільки видання цього розпорядження випливає лише з проекту землеустрою, розробка якого проведена не на підставі і не у спосіб, визначений законодавством.

Враховуючи викладене ОСОБА_3, з порушенням встановленого порядку надання у власність земельних ділянок, отримано у власність земельну ділянку загальною площею 1,3299 га для ведення особистого селянського господарства.

Статті 10, 60 ЦПК України визначають, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених статтею 61 ЦПК України, частина перша якої передбачає, що обставини, визнані сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, не підлягають доказуванню.

Таким чином, висновки суду першої інстанції повністю відповідають обставинам справи, рішення суду першої інстанції ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, передбачених законом підстав для його скасування при апеляційному розгляді не встановлено.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції та не є підставою для скасування законного і обґрунтованого рішення суду.

З урахуванням наведеного, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції, розглянувши спір, повно та всебічно дослідив й оцінив обставини справи, надані сторонами докази, застосував норми матеріального права, що регулюють спірні правовідносини та дійшов правильного висновку про задоволення позовних вимог прокурора Вишгородського району в інтересах держави в особі Державної інспекції сільського господарства в Київській області, Головного управління Держкомзему у Київській області.

Оскільки суд першої інстанції ухвалив рішення з дотриманням норм матеріального і процесуального права, апеляційна скарга апелянта підлягає відхиленню, а рішення має бути залишено без змін.

Керуючись ст.ст. 209, 218, 307, 308 ЦПК України, колегія суддів,-

у х в а л и л а:

Апеляційну скаргу Вишгородської районної державної адміністрації Київської області відхилити.

Рішення Вишгородського районного суду Київської області від 10 січня 2013 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили ухвалою апеляційного суду.

Головуючий:

Судді: