ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
05 грудня 2006 р. | № 18/169 |
Вищий господарський суд України у складі: суддя Селіваненко В.П.- головуючий, судді Бенедисюк І.М. і Львов Б.Ю.
розглянув касаційну скаргу приватної юридичної фірми “Юнекс”, м. Луганськ (далі –ПЮФ “Юнекс”)
на постанову Луганського апеляційного господарського суду від 14.09.2006
зі справи № 18/169
за позовом товариства з обмеженою відповідальністю “Крамниця № 44 “Урожай”, м. Луганськ (далі – Товариство)
до ПЮФ “Юнекс”
про стягнення боргу в сумі 2 000 грн. та моральної шкоди в сумі 1 000 грн.
За результатами розгляду касаційної скарги Вищий господарський суд України
ВСТАНОВИВ:
Рішенням господарського суду Луганської області від 01.06.2006 (суддя Корнієнко В.В.) у позові відмовлено. У прийнятті зазначеного рішення суд виходив з необґрунтованості та безпідставності позовних вимог.
Постановою Луганського апеляційного господарського суду від 14.09.2006 (колегія суддів у складі: Єжова С.С. –головуючий, судді Баннова Т.М. і Бойченко К.І.) апеляційну скаргу Товариства задоволено частково; рішення місцевого господарського суду скасовано частково і прийнято нове рішення, яким: позов задоволено частково; з ПЮФ “Юнекс” стягнуто на користь Товариства кошти в сумі 2 000 грн., 124, 60 грн. державного мита з позовної заяви, 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу і 93 грн. державного мита з апеляційної скарги; в решті позову відмовлено. У прийнятті зазначеної постанови суд виходив з того, що позовні вимоги є обґрунтованими у зазначеній сумі 2 000 грн.; що ж до відшкодування моральної шкоди, то позивачем не доведено сам факт заподіяння йому такої шкоди.
У касаційній скарзі до Вищого господарського суду України ПЮФ “Юнекс” просить скасувати оскаржувану постанову апеляційної інстанції з даної справи, а рішення місцевого господарського суду залишити без змін. Скаргу мотивовано: незастосуванням апеляційним господарським судом у розгляді справи норм матеріального права, які підлягали застосуванню –статті 525, частини четвертої статті 612, частин першої і другої статті 613, статей 611, 614, 615 Цивільного кодексу України (далі –ЦК України), неврахуванням ним положень частини другої статті 903 цього Кодексу; порушенням приписів частини п’ятої статті 116, пункту “а” статті 141, частини другої статті 186 Земельного кодексу України; порушенням норми процесуального права –статті 43 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) у частині оцінки доказів зі справи.
Відзив на касаційну скаргу не надходив.
Сторони відповідно до статті 1114 ГПК України належним чином повідомлено про час і місце розгляду касаційної скарги.
Представники сторін у судове засідання не з’явилися.
Перевіривши повноту встановлення попередніми судовими інстанціями обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального і процесуального права, Вищий господарський суд України дійшов висновку про необхідність скасування судових рішень, прийнятих по суті даної справи, та передачі останньої на новий розгляд до господарського суду першої інстанції з урахуванням такого.
Судом першої інстанції у справі встановлено, що:
- згідно з укладеним сторонами договором про надання юридичних послуг від 17.08.2005 (далі –Договір) Товариство перерахувало ПЮФ “Юнекс” кошти в сумі 2 000 грн. за юридичні послуги, які названа фірма зобов’язалася надавати Товариству протягом 6 місяців з дня укладення Договору;
- за умовами Договору ПЮФ “Юнекс” зобов’язувалася надавати Товариству такі юридичні послуги:
юридичні консультації і роз’яснення з правових питань, що стосуються надання в оренду Товариству земельної ділянки за адресою: м. Луганськ, вул. Челюскінців, 1, для розміщення магазину № 44;
представляти інтереси Товариства в органах місцевого самоврядування, на підприємствах та в організаціях при узгодженні документів по відведенню земельної ділянки, укладенню договору оренди останньої та ін.;
- за твердженням Товариства, ПЮФ “Юнекс” взагалі не виконувало своїх зобов’язань за Договором, а тому воно просить стягнути з названої фірми суму договору –2 000 грн. та 1 000 грн. на відшкодування моральної шкоди;
- ПЮФ “Юнекс” посилалося на те, що надавала Товариству послуги за Договором, зокрема, надавала усні юридичні консультації і роз’яснення положень Земельного кодексу України та представляла інтереси Товариства у землевпорядних органах;
- Луганське комунальне землевпорядне підприємство листом від 23.05.2006 № 78 підтвердило, що ПЮФ “Юнекс” дійсно представляла інтереси Товариства (подавала технічну документацію на земельну ділянку), в результаті чого при інвентаризації цієї ділянки, частину якої (0, 400 га) Товариство бажає взяти в оренду, земельна ділянка (0, 400 га) була визначена на місцевості та внесена до технічної документації; зазначене підтверджується технічною документацією земельної ділянки, наданою суду ПЮФ “Юнекс”;
- доказів заподіяння ПЮФ “Юнекс” моральної шкоди Товариству останнім не подано.
Судом апеляційної інстанції додатково встановлено, що:
- згідно з Договором (пункт 2.1) ПЮФ “Юнекс” зобов’язалася, зокрема, складати щомісячно акти виконаних робіт;
- строк дії Договору сторонами визначено по 17.02.2006;
- за пунктом 3.1 Товариство зобов’язалося сплатити ПЮФ “Юнекс” 2 000 грн. протягом 3 днів з дня укладення Договору; на виконання цієї умови Товариство перерахувало ПЮФ “Юнекс” відповідну суму, що підтверджується платіжним документом;
- ПЮФ “Юнекс” не подано суду жодного документа відповідно до підпункту “в” пункту 2.1 Договору (в якому йшлося про щомісячне складання актів виконаних робіт) на підтвердження виконання цією фірмою зобов’язань за Договором;
- доказами невиконання таких зобов’язань є: лист Товариства від 19.02.2006 № 2, адресований ПЮФ “Юнекс”, яким Товариство просило названу фірму повернути 2 000 грн. у зв’язку з тим, що ПЮФ “Юнекс” не виконуються зобов’язання за Договором, а строк дії останнього закінчився; лист від 24.12.2005 № 25, яким Товариство просило ПЮФ “Юнекс” виконати пункт 2.1 Договору (в якому викладено зобов’язання цієї фірми), оскільки ПЮФ “Юнекс” цей пункт не виконується;
- апеляційною інстанцією не взято до уваги посилання ПЮФ “Юнекс” на згаданий лист Луганського комунального землевпорядного підприємства від 23.05.2006 № 78, оскільки “даним листом тільки підтверджується факт представлення відповідачем технічної документації, що не є повним обсягом зобов’язань, встановлених п. 2.1 договору і цей доказ носить загальний характер”.
Згідно із статтею 526 ЦК України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно, зокрема, до умов договору та цього Кодексу.
Відповідно до частин першої і другої статті 613 ЦК України:
- кредитор вважається таким, що прострочив, зокрема, якщо він не вчинив дій, що встановлені договором, до вчинення яких боржник не міг виконати свого обов’язку;
- якщо кредитор не вчинив дії, до вчинення яких боржник не міг виконати свій обов’язок, виконання зобов’язання може бути відстрочене на час прострочення кредитора.
Частиною другою статті 903 названого Кодексу передбачено, що коли неможливість виконати договір виникла з вини замовника, він зобов’язаний виплатити виконавцеві плату в повному обсязі, якщо інше не встановлено договором або законом.
З урахуванням наведених законодавчих приписів попередні судові інстанції повинні були перевірити належними засобами доказування, чи було Товариством надано ПЮФ “Юнекс” усі документи, необхідні для виконання останнього своїх зобов’язань за Договором, а якщо не було, то чи відбилося це, і коли так, то яким саме чином, на виконанні цих зобов’язань.
Проте відповідних обставин, що входять до предмету доказування в даній справі, попередні судові інстанції не з’ясували.
Крім того:
- місцевим господарським судом встановлено факт надання ПЮФ “Юнекс” Товариству “деяких” послуг, передбачених Договором;
- апеляційною інстанцією з’ясовано “факт представлення відповідачем технічної документації, що не є повним обсягом” його зобов’язань за Договором, тобто знову ж ідеться про часткове виконання ПЮФ “Юнекс” його договірних зобов’язань перед Товариством.
Водночас не місцевий ані апеляційний господарські суди не визначилися з обсягом послуг, реально наданих ПЮФ “Юнекс” Товариству згідно з Договором, хоча ця обставина безпосередньо стосується визначення плати за цим договором.
До того ж апеляційний господарський суд припустився порушення визначених ГПК України правил оцінки доказів, зазначивши про “загальний характер” технічної документації як доказу зі справи. Норми процесуального права не передбачають здійснення оцінки доказів з точки зору їх “загальності”, а тим більше можливості відхилення доказу з відповідної підстави. Відтак господарському суду слід було з урахуванням вимог закону, зокрема, щодо належності і допустимості доказів, дослідити надані стороною зі справи матеріали технічної документації з інвентаризації земельної ділянки на предмет того, чи свідчать вони про надання послуг згідно з Договором і якщо так, то в якому обсязі.
Не встановивши повного кола обставин, які є складовими предмету доказування в даній справі, попередні судові інстанції припустилися неправильного застосування приписів частини першої статті 47 ГПК України щодо прийняття судового рішення за результатами обговорення усіх обставин справи та частини першої статті 43 названого Кодексу стосовно всебічного, повного і об’єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності.
У зв’язку з цим у Вищого господарського суду України відсутні підстави для висновку про правильність застосування попередніми судовими інстанціями норм матеріального права, а саме ЦК України.
Касаційна ж інстанція згідно з частиною другою статті 1117 ГПК України не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.
У новому розгляді справи суду першої інстанції необхідно встановити обставини, зазначені в цій постанові, дати доводам сторін і поданим ними доказам належну правову оцінку та вирішити спір відповідно до закону.
Керуючись статтями 1117 –11112 ГПК України, Вищий господарський суд України.
ПОСТАНОВИВ:
1. Касаційну скаргу приватної юридичної фірми “Юнекс” задовольнити частково.
2. Рішення господарського суду Луганської області від 01.06.2006 та постанову Луганського апеляційного господарського суду від 14.09.2006 зі справи № 18/169 скасувати.
Справу передати на новий розгляд до господарського суду Луганської області.
Суддя В. Селіваненко
Суддя І. Бенедисюк
Суддя Б. Львов