АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ
Суддя у 1 інст. - Шеїна Л.Д.
Суддя - доповідач - Стратейчук Л.З.
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
05 липня 2013 року колегія суддів судової палати з кримінальних справ Апеляційного суду Донецької області в складі:
головуючого судді Стратейчук Л.З.
суддів Лєгостаєва О.А., Кулагіної В.Г.
за участю прокурора Мінькова А.Ю.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Донецьку апеляцію засудженого ОСОБА_1 на постанову Жданівського міського суду від 11 березня 2013 року про відмову в задоволенні подання начальника Жданівської виправної колонії № 3 управління ДПтСУ в Донецькій області про звільнення ОСОБА_1 від відбування покарання на підставі ст. 84 КК України,
ВСТАНОВИЛА:
20.09.2012 року начальник Жданівської ВК № 3 УДПтСУ в Донецькій області звернувся до суду з поданням про звільнення засудженого ОСОБА_1 від відбування покарання у вигляді позбавлення волі, в зв'язку з тим, що у теперішній час засуджений страждає важкою хворобою, в тому числі СНІД, інфільтративний туберкульозом та іншими захворюваннями, які згідно переліку захворювань, затвердженого наказом Державного департаменту України з питань виконання покарань та Міністерства охорони здоров'я України № 3/6 від 18.01.2000 року, є підставою для подання в суд матеріалу про його звільнення від подальшого відбування покарання.
Ухвалою Жданівського міського суду Донецької області від 11.03.2013 року у задоволенні подання начальника Жданівської виправної колонії № 3 УДПтСУ Донецькій області відмовлено.
На судове рішення засуджений ОСОБА_1 подав апеляцію, в якій просив його скасувати як незаконне та необґрунтоване. В апеляційних доводах засуджений ОСОБА_1 посилається на неможливість надання йому належної медичної допомоги в умовах виправної колонії за відсутністю лікарів ендокринолога та терапевта.
Заслухавши суддю-доповідача, прокурора, який не заперечував проти задоволення поданої апеляції і вважав, що судове рішення підлягає скасуванню в наслідок порушення кримінально-процесуального закону, дослідивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляції, колегія суддів прийшла до висновку, що апеляція засудженого підлягає частковому задоволенню, а ухвала суду скасуванню з наступних підстав.
Дане подання у відповідності з п. 11, 13 розділу Х1 „Перехідні положення" КПК України має розглядатися відповідно до вимог КПК України 1960 року.
ОСОБА_1 відбуває покарання у виді позбавлення волі строком на 4 роки та штрафу у дохід держави в сумі 850 грн на підставі вироку Кіровського районного суду м. Макіївки від 22.12.2011 року, закінчення строку покарання 28.09.2014 року.
Згідно висновку лікарської комісії відділу охорони здоров'я УДПтСУ в Донецькій області №197 від 13.09.2012 року у засудженого ОСОБА_1 у 2009 році на волі виявлено ВІЛ-інфекцію, діагноз СНІД встановлено лікарем-інфекціоністом у поточному терміні у ПТЛ Жданівської ВК-3 21.11.2011 року; туберкульоз вперше виявлений у 2009 році на волі, у поточному терміні виявлений при вступі до СІ м.Донецька у 2010 році, рецидив туберкульозу виявлений у ЗВК-97 07.11.2011 року, у березні 2012 року консиліум лікарів КЛПУ м.Донецька встановив діагноз МРТБ верхніх часток та S1 лівої легені (інфільтративний). 01.06.2012 року був переведений для продовження лікування до ПТЛ Жданівської ВК-3, де знаходиться на лікуванні до теперішнього часу, страждає на важке невиліковне захворювання (згідно переліку захворювань, оголошеного наказом Державного департаменту України з питань виконання покарань та Міністерства охорони здоров'я України № 3/6 від 18.01.2000 року п.2.2: СНІД. Стадія вторинних захворювань, Ш В (а.с.2)
Засуджений хворіє на низку інших захворювань, які не входять до переліку захворювань, затвердженого наказом Державного департаменту України з питань виконання покарань та Міністерства охорони здоров'я України від 18 січня 2000 р. № 3/6.
Відповідно ч.2 ст. 84 КК України особа, яка після вчинення злочину або постановлення вироку захворіла на тяжку хворобу (за виключенням психічної хвороби), що перешкоджає відбуванню покарання, може бути звільнена від покарання або подальшого його відбування. При вирішенні цього питання суд враховує тяжкість вчиненого злочину, характер захворювання, особу засудженого та інші обставини справи.
Згідно абз. 2 п.2 постанови Пленуму Верховного Суду України № 12 від 03.12.1997 року "Про практику застосування судами законодавства про звільнення від подальшого покарання засуджених, які захворіли на тяжку хворобу" з подальшими змінами та доповненнями, звільнення засудженого від відбуття покарання через хворобу і місць позбавлення волі може бути застосоване судом до тих засуджених, які захворіли під час відбуття покарання і ця хвороба перешкоджає відбувати покарання, тобто у випадках, коли дальше утримання в місцях позбавлення волі загрожує їх життю або може призвести до серйозного погіршення здоров'я чи інших тяжких наслідків.
Згідно абз.1 п.3 тієї ж постанови вирішуючи питання про звільнення від подальшого відбуття покарання осіб, які захворіли на тяжку хворобу, крім осіб, які захворіли на хронічну душевну хворобу, суд має право виходити не тільки з висновку лікарської комісії, а й врахувати тяжкість вчиненого злочину, поведінку засудженого під час відбуття покарання, ставлення до праці, ступінь його виправлення, чи не ухилявся він від призначеного лікування, а також інші обставини.
При прийнятті рішення про відмову в задоволенні подання начальника Жданівської ВК-3, суд виходив з того, що під час відбуття покарання засуджений відмовлявся від лікування, чим порушував медичний режим і сприяв погіршенню стану здоров'я, його поведінка свідчить про те, що він на шлях виправлення не став, має значний не відбутий строк покарання.
На думку колегії суддів до такого висновку суд прийшов передчасно, не врахувавши належним чином зазначені вище приписи постанови Пленуму Верховного Суду України, та у судовому рішенні не надав належної оцінки доказам. Так, згідно характеристики від 07.03.2013 року засуджений до праці на основному виробництві не залучався в зв'язку з проходженням курсу лікування від туберкульозу легенів, понад рік стягнень не мав. Судом не надано оцінки характеру наявного захворювання, не перевірено, чи надається ОСОБА_1 належна медична допомога, чи не перешкоджає наявна у нього хвороба відбувати покарання, чи не загрожує життю засудженого та чи не може призвести до серйозного погіршення його здоров'я чи інших тяжких наслідків при подальшому утримання в місцях позбавлення волі. Також судом не з'ясовано питання щодо родинних зв'язків засудженого і можливості надання йому необхідної побутової та матеріальної допомоги в разі звільнення з місць позбавлення волі, не надана оцінка поведінці засудженого з огляду на положення ст.133 Кримінально-виконавчого Кодексу України, та наявній характеристиці з точки зору достатності у ній даних і відомостей, які мають значення для вирішення судом питання про звільнення засудженого.
Таким чином суд, на підставі поверхово досліджених доказів, прийняв немотивоване рішення.
Крім того, при розгляді справи суд, в порушення вимог 87 КПК України 1960 року, здійснивши фіксацію судового процесу технічними засобами, яка, слід зауважити, здійснюється тільки за клопотанням хоча б одного учаснику процесу, не фіксував судовий процес протоколом судового засідання, та прийняв ухвалу, у той час як відповідно до положень КПК України 1960 року за наслідками розгляду подання про звільнення засудженого від відбування покарання в зв'язку з важкою хворобою, виноситься постанова.
Згідно ст. 368 КПК України 1960 року судовий розгляд визнається одностороннім і неповним, якщо залишись недослідженими обставини, з'ясування яких може мати істотне значення для правильного вирішення справи.
Згідно зі ст.370 КПК України 1960 року істотними порушеннями вимог норм кримінально-процесуального закону є такі порушення вимог КПК, які перешкодили чи могли перешкодити суду повно і всебічно розглянути справу і винести законний, обґрунтований і справедливий вирок або постанову.
Зазначені вище неповнота судового розгляду і порушення норм кримінально-процесуального закону і, які були допущені судом при розгляді справи, є істотними, а тому у відповідності з п.1, 3 ч.1 ст.367 КПК України тягнуть за собою безумовне скасування вироку суду з направленням справи на новий судовий розгляд.
При новому судовому розгляді суду необхідно врахувати наведене, усунути допущені порушення норм кримінально-процесуального закону, надати правильну оцінку доказам, а також перевірити доводи, викладені в апеляції засудженого, після чого прийняти законне і обґрунтоване рішення у розумні строки з огляду на те, що йдеться про тяжкі хвороби, які можуть призвести до серйозного погіршення здоров'я, або інших тяжких наслідків.
У межах дії норм КПК України 1960 року апеляційний суд позбавлений можливості прийняти постанову по суті подання.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 365, 366 КК України, колегія суддів
УХВАЛИЛА:
Апеляцію засудженого ОСОБА_1 - задовольнити частково.
Постанову Жданівського міського суду від 11 березня 2013 року про відмову у задоволенні подання начальника Жданівської виправної колонії № 3 управління ДПтСУ в Донецькій області про звільнення від відбування покарання засудженого ОСОБА_1 на підставі ст. 84 КК України - скасувати, справу направити на новий судовий розгляд в той же суд в іншому складі суддів.
Судді